Рішення

від 28.03.2017 по справі 921/97/17-г/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017Справа №921/97/17-г/8

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дар-Трейд доПублічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України простягнення 18344 грн. 55 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Половінкін О.В. - представник за довіреністю № 821 від 30.12.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.01.2017 до Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Дар-Трейд з вимогами до Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України про стягнення 18344 грн. 55 коп., з яких 1416 грн. 00 коп. 3% річних та 16928 грн. 55 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 198/2014-05 купівлі-продажу від 20.05.2014, прострочив оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014 на суму 26952 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1416 грн. 00 коп. за період з 31.05.2014 по 29.02.2016 та інфляційні втрати у розмірі 16928 грн. 55 коп. за період з червня 2014 року по лютий 2016 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.01.2017 порушено провадження у справі № 921/97/17-г/8, розгляд справи призначено на 13.02.2017.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2017 матеріали справи № 921/97/17-г/8 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В результаті автоматичного розподілу справу № 921/97/17-г/8 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 прийнято суддею Отрош І.М. справу № 921/97/17-г/8 до провадження, розгляд справи призначено на 10.03.2017.

У судовому засіданні 10.03.2017 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 01.03.2016 між сторонами було укладено Акт про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 про припинення зобов'язань відповідача на суму 26952 грн. 00 коп. з оплати товару, поставленого позивачем за Договором № 198/2014-05 купівлі-продажу від 20.05.2014 (за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014 на суму 26952 грн. 00 коп.). При цьому, відповідач зазначив, що в Акті про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 сторони зазначили, що підписання цього акту свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної та про повне виконання сторонами своїх зобов'язань (тобто, що стосується і 3% річних та інфляційних втрат), з огляду на що підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

У судовому засіданні 10.03.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 28.03.2017.

24.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника позивача брати участь у судовому засіданні, призначеному на 28.03.2017 (за сімейними обставинами).

Розглянувши у судовому засіданні 28.03.2017 клопотання позивача про відкладення розгляду справи, про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, зважаючи на те, що чинним законодавством України не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками сторін при розгляді справи.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, будь-яких інших поважних причин відкладення розгляду справи, зокрема, необхідність подання додаткових пояснень, доказів, заперечень на відзиві відповідача, тощо позивачем зазначено не було.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник позивача у судове засідання 28.03.2017 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 10.03.2017 та розпискою про оголошення перерви від 10.03.2017.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.03.2017 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 28.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дар-Трейд (продавець) та Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (покупець) укладено Договір № 198/2014-05 купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію та продукти її переробки (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, в кількості, асортименті та якості на умовах, передбачених у цьому договорі та додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору № 198/2014-05 купівлі-продажу від 20.05.2014 вартість договору складає 26952 грн. 00 коп.

Згідно з п. 3.2 Договору № 198/2014-05 купівлі-продажу від 20.05.2014 перехід права власності відбувається в момент передачі товару, згідно тієї дати, яка вказана в товарно-транспортній накладній та/або накладній, або акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 198/2014-05 купівлі-продажу від 20.05.2014 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а по взаєморозрахунках - до повного їх виконання.

Згідно з п. 4.2 Договору № 198/2014-05 купівлі-продажу від 20.05.2014, якщо по закінченню терміну дії договору жодна із сторін не виявила бажання його розірвати на протязі 1 (одного) місяця, договір продовжується автоматично.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 20.05.2014 між сторонами укладено Специфікацію № 1 до Договору № 198/2014-05 купівлі-продажу від 20.05.2014, якою сторони погодили найменування товару, його кількість та загальну вартість на суму 26952 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-20/05-1 від 20.05.2014 на суму 26952 грн. 00 коп. (копія долучена позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 20.05.2014 позивач поставив відповідачу товар на суму 26952 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014 на суму 26952 грн. 00 коп. (в якій міститься посилання на рахунок-фактуру № СФ-20/05-1 від 20.05.2014) та актом приймання-передачі товару від 20.05.2014, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача (копії долучено позивачем до позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.3 Договору № 198/2014-05 купівлі-продажу від 20.05.2014 оплата за відвантажений товар здійснюється на розрахунковий рахунок продавця на протязі 3-х робочих днів з моменту відвантаження товару.

Крім того, вказаною Специфікацією сторони погодили строк поставки позивачем товару - до 30.05.2014; строк оплати - до 30.05.2014.

Суд зазначає, що Договір № 198/2014-05 купівлі-продажу від 20.05.2014 містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, строків оплати тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару погоджується сторонами шляхом укладення відповідних Специфікацій .

Таким чином, з огляду на те, що у Специфікації сторонами погоджений інший строк оплати товару, ніж той, що встановлений у договорі поставки, суд дійшов висновку, що саме умови, які погоджені сторонами у Специфікації до договору, визначають, зокрема, строки виконання відповідачем конкретного зобов'язання, погодженого у Специфікації, тобто відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014 на суму 26952 грн. 00 коп., у строк до 30.05.2014.

Судом встановлено, що відповідач у встановлені строки не здійснив оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014 на суму 26952 грн. 00 коп., що не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 26952 грн. 00 коп.

При цьому, судом встановлено, що 01.03.2016 між сторонами складено Акт про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01, відповідно до якого сторони, маючи одна до одної зустрічні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних вимог, що випливають з нижче вказаних договорів.

Відповідно до п. 1.1 Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 позивач є боржником за Договором купівлі-продажу № 4 від 08.04.2014, а відповідач є кредитором за вказаним договором з виконання грошового зобов'язання на суму 26952 грн. 00 коп., строк виконання якого настав.

Згідно з п. 1.1 Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 позивач є кредитором за Договором № 198/2014-05 купівлі-продажу від 20.05.2014, а відповідач 2 є боржником за вказаним договором з виконання грошового зобов'язання на суму 26952 грн. 00 коп., строк виконання якого настав.

Вказані вище зобов'язання щодо оплати поставленого товару припиняються з моменту підписання даного акту зарахування у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

Відповідно до п. 2 Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 з моменту набрання чинності цим актом зарахування сторони не є зобов'язаними за зобов'язаннями, зазначеними у п. 1 даного акту зарахування.

Згідно з п. 3 Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 підписання сторонами цього акту зарахування свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної та про повне виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з п. 7 Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 цей акт зарахування набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.

Так, судом встановлено, що 08.04.2014 між Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дар-Трейд (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 4, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця борошно пшеничне вищого/першого ґатунку та мішки поліпропіленові (товар) в строки обумовлені даним договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товару відповідно до умов даного договору і специфікацій, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору купівлі-продажу № 4 від 08.04.2014 товар за даним договором поставляється (передається) партіями згідно з встановленими нормами відвантаження протягом періоду вказаного в Специфікаціях за формою, встановленою в Додатку № 1 до даного договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору купівлі-продажу № 4 від 08.04.2014 найменування, кількість, вартість, місце поставки, строк передачі товару визначається сторонами в окремих специфікаціях по кожній окремій партії товару.

Згідно з п. 3.2 Договору купівлі-продажу № 4 від 08.04.2014 вартість кожної окремої партії товару та ціна за одиницю товару визначається у Специфікації, яку сторони підписуються на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 5.1 Договору купівлі-продажу № 4 від 08.04.2014 покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості товару по кожній окремій поставці на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання рахунку-фактури на товар із зазначенням точної суми ПДВ.

Відповідно до п. 12.1 Договору купівлі-продажу № 4 від 08.04.2014 договір діє з моменту підписання його сторонами до 31.12.2014 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.

З аналізу Договору купівлі-продажу № 4 від 08.04.2014 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, строків поставки, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару погоджується сторонами шляхом погодження між сторонами відповідних Специфікацій.

Так, судом встановлено, що 08.04.2014 між сторонами укладено Специфікацію № 1 до Договору купівлі-продажу № 4 від 08.04.2014, в якій сторони погодили, що відповідач зобов'язується поставити позивачу у строк до 10.04.2014 товар, вказаний у специфікації, на суму 683240 грн. 00 коп. (копія Специфікації № 1 долучена позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 09.03.2017).

Крім того, судом встановлено, що 20.05.2014 між сторонами укладено Специфікацію № 2 до Договору купівлі-продажу № 4 від 08.04.2014, в якій сторони погодили, що відповідач зобов'язується поставити позивачу у строк до 30.05.2014 товар, вказаний у специфікації, на суму 26970 грн. 00 коп. (копія Специфікації № 2 долучена позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 09.03.2017).

У позовній заяві позивач зазначив, що у зв'язку з укладенням між сторонами Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 зобов'язання відповідача з оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014 на суму 26952 грн. 00 коп., припинились на всю суму.

Так само, у відзиві на позовну заяву, поданому у судовому засіданні 10.03.2017, відповідач зазначив, що його зобов'язання з оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014 на суму 26952 грн. 00 коп., припинились у повному обсязі 01.03.2016 у зв'язку з укладенням між сторонами Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копію акту звіряння розрахунків станом на 10.03.2017, з якого вбачається, що зобов'язання відповідача з оплати товару, поставленого позивачем за Договором № 198/2014-05 купівлі-продажу від 20.05.2014 (за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014 на суму 26952 грн. 00 коп.) були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016.

У судових засіданнях та у відзив на позовну заяву відповідач не заперечував дійсність проведеного між сторонами заліку зустрічних вимог на суму 26952 грн. 00 коп. (за Актом про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З огляду на викладене, беручи до уваги факти укладення 01.03.2016 між сторонами Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01, в якому сторони досягли згоди про припинення зобов'язань шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в тому числі вимог позивача до відповідача на суму 26952 грн. 00 коп. за Договором № 198/2014-05 купівлі-продажу від 20.05.2014 (за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014 на суму 26952 грн. 00 коп.), суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача з оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014 на суму 26952 грн. 00 коп., припинились 01.03.2016 (на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України).

Звертаючись з даним позовом до суду позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1416 грн. 00 коп. за період з 31.05.2014 по 29.02.2016 та інфляційні втрати у розмірі 16928 грн. 55 коп. за період з червня 2014 року по лютий 2016 року, нараховані у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи встановлений судом строк оплати товару за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014 - до 30.05.2014, та встановлений факт виконання зобов'язання (шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог) - 01.03.2016, суд дійшов висновку про наявність прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014.

З огляду на встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, поставленого позивачем за Договором № 198/2014-05 купівлі-продажу від 20.05.2014 (за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014 на суму 26952 грн. 00 коп.), суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості в межах заявленого позивачем розміру 3% річних, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дар-Трейд в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України 3% річних у розмірі 1416 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 16928 грн. 55 коп., суд зазначає таке.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем були допущені арифметичні помилки при здійсненні розрахунку.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Період заборгованостіСума боргу (грн.) - за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 31.05.2014 - 29.02.2016 26952 1.628 16928.28 43880.28 Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дар-Трейд в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України інфляційних втрат у розмірі 16928 грн. 55 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 16928 грн. 28 коп.

Що стосується заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що в Акті про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 сторони зазначили, що підписання цього акту свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної та про повне виконання сторонами своїх зобов'язань, з огляду на що підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат відсутні, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, відповідно до п. 1.1 Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 позивач є боржником за Договором купівлі-продажу № 4 від 08.04.2014, а відповідач є кредитором за вказаним договором з виконання грошового зобов'язання на суму 26952 грн. 00 коп., строк виконання якого настав. Згідно з п. 1.1 Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 позивач є кредитором за Договором № 198/2014-05 купівлі-продажу від 20.05.2014, а відповідач 2 є боржником за вказаним договором з виконання грошового зобов'язання на суму 26952 грн. 00 коп., строк виконання якого настав.

Вказані вище зобов'язання щодо оплати поставленого товару припиняються з моменту підписання даного акту зарахування у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

Відповідно до п. 2 Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 з моменту набрання чинності цим актом зарахування сторони не є зобов'язаними за зобов'язаннями, зазначеними у п. 1 даного акту зарахування.

Тобто, з наведених положень укладеного між сторонами Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 вбачається, що сторони досягли згоди припинити конкретне зобов'язання, зокрема, зобов'язання відповідача з оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № РН-20/05-1 від 20.05.2014, на конкретну суму - 26952 грн. 00 коп. (вартість поставленого товару) шляхом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому, зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, який передбачає наявність волевиявлення боржника. Водночас, складання двостороннього акту зарахування - по суті, двостороннього правочину, свідчить про погодження кредитора із здійсненим боржником зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Згідно з п. 3 Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 підписання сторонами цього акту зарахування свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної та про повне виконання сторонами своїх зобов'язань.

Суд зазначає, що з викладених у вказаному Акті умов не вбачається, що сторони досягли згоди припинити будь-які інші, окрім сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 26952 грн. 00 коп., зобов'язання, зокрема, зобов'язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати товару.

Суд зазначає, що право кредитора вимагати від боржника сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає у зв'язку з виникненням прострочення виконання грошового зобов'язання боржником на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. При цьому, виконання основного зобов'язання (в тому числі, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог) жодним чином не впливає на правові наслідки невиконання зобов'язання протягом періоду прострочення, а саме право кредитора на стягнення з боржника 3% річних та інфляційних втрат за такий період.

З п. 3 Акту про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 від 01.03.2016 (у сукупності з іншими умовами, викладеними в акті) не вбачається, що умова про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної (разом з умовою про повне виконання сторонами своїх зобов'язань, обсяг яких зазначений у п. 1 даного акту зарахування - а саме, грошове зобов'язання на суму 26952 грн. 00 коп ) свідчить про відмову позивача від права вимагати від відповідача сплатити 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання, яке, по суті, є елементом майнового права.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, що умова Акту про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної стосується також вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, за висновком суду, вказана умова стосується виключно суми основного зобов'язання (сплата основного боргу у розмірі 26952 грн. 00 коп.).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1; ідентифікаційний код: 37243279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дар-Трейд (02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 19; ідентифікаційний код: 35077737) 3% річних у розмірі 1416 (одна тисяча чотириста шістнадцять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 16928 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 1599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 98 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.04.2017

Суддя І.М. Отрош