Рішення

від 28.03.2017 по справі 911/66/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2017 р. Справа № 911/66/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ «Діла» , м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., м. Кагарлик

про стягнення 118 402,95 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 23.02.2016)

від відповідача: ОСОБА_1 (особисто)

ОСОБА_3 (договір про надання юридичної допомоги б/н від 13.02.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.01.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ «Діла» (далі - ТОВ «МЛ «Діла» /позивач) надійшла позовна заява до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1Г./відповідач) про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 118 402,95 гривень заборгованості за агентським договором №172 від 01.01.2015.

Відповідач позов не визнав та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2017 порушено провадження в справі №911/66/17, розгляд справи призначено на 30.01.2017.

Водночас, разом з позовом ТОВ «МЛ «Діла» подано заяву про застосування заходів до забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача, у розмірі 124 402,95 грн.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З огляду вищезазначеного, оскільки позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявлених заходів до забезпечення позову у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

27.01.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2017 розгляд даної справи відкладено на 13.02.2017.

У судових засіданнях 13.02.2017, 27.02.2017 та 14.03.2017 розгляд справи відкладався на 27.02.2017, 14.03.2017 та 28.03.2017 відповідно.

До того ж, ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2017 строк розгляду спору у даній справі продовжено на 15 днів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЛ «Діла» (далі-принципал) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-агент) укладено агентський договір №172 (далі - договір), відповідно до п. 2.1. якого агент в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за винагороду зобов'язується сприяти принципалу в укладенні угод на послуги принципала, які визначені у додатку №1 ( Прейскурант на послуги ТОВ МЛ Діла ), та/чи укладати їх від імені, в інтересах, під контролем принципала та за його рахунок, а також здійснювати інші дії відповідно до умов цього договору та додатків до нього.

Відповідно до пп. 2.2., 3.3., 4.1.2., 5.1. та 10.1. договору принципал надає послуги з проведення медичних діагностичних лабораторних досліджень на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики від 22.11.2012 серія АД №071280, виданої Міністерством охорони здоров'я України, строк дії ліцензії з 22.11.2012 - необмежений, та свідоцтва про атестацію №ПТ-274/11 від 01.07.2011, чинне до 31.07.2016.

Агент зобов'язаний перераховувати на розрахунковий рахунок принципала грошові кошти за укладеними угодами на проведення принципалом медичного лабораторного аналізу біологічного матеріалу 1 раз на тиждень, а саме кожної п'ятниці місяця.

Принципал зобов'язаний до 4 числа місяця, наступного за звітним, надати агенту акт виконаних принципалом робіт відповідно до вартості послуг, наданих принципалом протягом звітного місяця за угодами, що укладені за сприяння агента в межах дії даного договору.

Строк дії договору з моменту його підписання і до 31.12.2014.

Цей договір діє протягом строку, зазначеного у п. 3.3., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У разі відсутності письмового повідомлення за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору будь-якої із сторін про припинення чи зміну договору, договір вважаться пролонгованим на один рік на тих же умовах.

З наданих позивачем письмових пояснень та підписаних сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2016 по 29.11.2016 слідує, що позивачем було надано з 01.01.2016 по 30.06.2016 за рахунок укладених відповідачем угод послуги загальною вартістю 270 100,00 грн.

В підтвердження відповідних обставин позивачем надано копії скріплених підписами та печатками сторін актів здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- №1405 від 31.01.2016 на суму 27 685,00 грн;

- №3276 від 29.02.2016 на суму 45 120,00 грн;

- №5314 від 31.03.2016 на суму 71 665,00 грн;

- №7322 від 30.04.2016 на суму 47 265,00 грн;

- №9139 від 31.05.2016 на суму 41 060,00 грн;

- №11033 від 30.06.2016 на суму 37 305,00 грн.

Однак, як зауважив позивач, відповідач не належним чином виконав взяті на себе договірні обов'язки, сплативши за спірний період кошти у загальному розмірі 247 845,00 грн, в підтвердження чого суду надано виписки з банківського рахунку позивача.

Таким чином, враховуючи проведені відповідачем часткові розрахунки та наявну у останнього станом на 01.01.2016 заборгованість за попередні періоди у розмірі 96 147,95 грн, за твердженнями позивача, у відповідача перед ним виникла заборгованість у розмірі 118 402,95 грн, в підтвердження чого суду надано довідку від 10.02.2017 за підписами генерального директора та головного бухгалтера ТОВ МЛ Діла .

Посилаючись на те, що відповідач свої обов'язки за договором не виконав, залишок заборгованості за договором не сплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 118 402,95 грн заборгованості.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про те, що позивачем включено до ціни позову суми, що не стосуються договірних правовідносин як за спірний період, так і за попередні періоди існування господарських відносин між сторонами.

В розрізі наданих заперечень проти позову відповідач зауважив, що за спірний період ним 27.01.2017 було сплачено позивачу кошти у розмірі 9 569,64 грн, які останній не зарахував в рахунок оплати вартості наданих послуг за спірний період.

До того ж, відповідачем в судовому засіданні зазначено, що 20.03.2017 ним було проведено ще один платіж за договором на суму 250,00 грн, що впливає на загальну суму заборгованості у даній справі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов нижченаведених висновків.

Приписами статей 173, 174 та 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду наведеного, підписання відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1405 від 31.01.2016, №3276 від 29.02.2016, №5314 від 31.03.2016, №7322 від 30.04.2016, №9139 від 31.05.2016, №11033 від 30.06.2016 без будь-яких заперечень щодо обсягу та вартості проведених ТОВ МЛ Діла лабораторних аналізів за укладеними відповідачем угодами свідчить про належне виконання позивачем свого договірного обов'язку, що в силу п. 4.1.2 договору породжує для ФОП ОСОБА_1 обов'язок по перерахуванню позивачу коштів у відповідно визначених в актах розмірах.

Покладені ж в основу заперечень проти позову посилання відповідача на включення позивачем до суми позову коштів, обов'язок по сплаті яких лежить поза межами відповідних спірних правовідносин, оцінюються судом критично, позаяк відповідно до наданих суду первинних документів заявлена позивачем сума заборгованості складається із вартості наданих позивачем послуг за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №9139 від 31.05.2016, №11033 від 30.06.2016 та №7322 від 30.04.2016 частково у розмірі 40 037,95 грн.

Водночас, як слідує зі змісту поданого ТОВ МЛ Діла позову, зазначені відповідачем та відображені у актах звірки взаємних розрахунків суми коштів у розмірі 9 569,64 грн за період з 01.01.2016 по 01.07.2016 та 6 665,93 грн за період з липня по грудень 2015 року позивачем до стягнення у відповідній справі не заявлялись.

З огляду наведеного заперечення відповідача є необґрунтованими.

Поряд з тим, пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

До того ж, у відповідності до приписів п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як слідує з наданих відповідачем пояснень, під час розгляду зазначеного спору крім проведених ним розрахунків за договором шляхом перерахування позивачу коштів на його банківський рахунок, ФОП ОСОБА_1 через касу сплатив позивачу 9 569,64 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією прибуткового касового ордеру №763 від 27.01.2017.

Згідно відповідного первинно-облікового документа відповідачем сплачено позивачу 9 569,64 грн з такої підстави: договір №172 від 01.01.2015, оплати за витратні матеріали медичного призначення (погашення дебіторської заборгованості).

Як слідує з наданих позивачем пояснень, зазначена сума коштів не була ним врахована при розрахунку заявленої суми заборгованості у даній справі, оскільки 9 569,64 грн було зараховано в якості оплати вартості наданих позивачем відповідачу витратних матеріалів на відповідну суму, порядок оплати яких передбачений п. 4.1.15. агентського договору №172 від 01.01.2015. В підтвердження відповідних обставин позивачем надано суду копії скріплених підписами та печатками сторін видаткових накладних на зазначену суму коштів.

Поряд з тим, відповідач зауважив, що сплачуючи позивачу 9 569,64 грн, він у квитанції до прибуткового касового ордеру №763 від 27.01.2017 помилково вказав підставу відповідного платежу оплата за витратні матеріали , замість вірного призначення платежу оплата згідно Агентського договору №172 від 01.01.2015 , у зв'язку з чим відповідач звернувся до ТОВ МЛ Діла з листом №05/03 від 15.03.2017 щодо уточнення призначення платежу. Копії зазначених квитанції, листа та доказів його направлення позивачу наявні в матеріалах справи.

З огляду вищенаведеного, суд дійшов висновку, що вірним є зарахування сплачених відповідачем 9 569,64 грн в порядку черговості в рахунок оплати у порядку п. 4.1.2 договору вартості наданих позивачем послуг, і як наслідок зменшення заявленої до стягнення суми заборгованості на 9 569,64 грн.

До того ж, відповідно до наданого відповідачем платіжного доручення №9 від 20.03.2017 ФОП ОСОБА_1 проведено ще один платіж за договором на суму 250,00 грн, сплату та зарахування в рахунок погашення боргу за договором яких позивач підтвердив.

З огляду вищенаведеного, оскільки після порушення провадження у даній справі відповідачем було сплачено частину суми заборгованості у загальному розмірі 9 819,64 грн, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 9 819,64 грн заборгованості з підстав п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір у зазначеній частині припинив існування в процесі розгляду справи.

Поряд з тим, станом на дату прийняття рішення у даній справі доказів сплати ФОП ОСОБА_1 позивачу залишку заборгованості у розмірі 108 583,31 грн суду не надано.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, оскільки відповідач свої грошові зобов'язання за договором належним чином не виконав, залишок боргу за договором позивачу не сплатив, суд дійшов висновку про те, що заявлена ТОВ МЛ Діла позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за агентським договором №172 від 01.01.2015 підлягає задоволенню у визначеному судом, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, арифметично вірному розмірі 108 583,31 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у розмірі, що підлягає визначенню з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №911/66/17 в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ «Діла» про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 9 819,64 грн заборгованості припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ «Діла» (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, 6-А, ідентифікаційний код 25587390) 108 583 (сто вісім тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн 31 коп. заборгованості та 1 776 (одну тисячу сімсот сімдесят шість) грн 04 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Повне рішення складено 03.04.2017.

Суддя В.А. Ярема