Постанова

від 29.03.2017 по справі 906/1246/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 906/1246/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А-3258 на рішення господарського суду Житомирської області від "01" липня 2016 р. у справі № 906/1246/15

за позовом Малого приватного підприємства фірми "Альфа-М", м. Київ

до Військової частини А-3258, м.Радомишль, Житомирська обл.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на стороні відповідача - управління державної казначейської служби України у Радомишльському районі Житомирської області, м. Радомишль, Житомирська обл.

про стягнення 394081,85 грн.

За участю представників

позивача - директор МПП фірма Альфа-М - ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції)

відповідача - представник- ОСОБА_2 (довіреність №20/1384 від 30.11.15 р.) (в режимі відео конференції)

третіх осіб - не з явились

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області від "01" липня 2016 р. у справі №906/1246/15 задоволено частково позов Малого приватного підприємства фірми "Альфа-М" до Військової частини А-3258 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на стороні відповідача - управління державної казначейської служби України у Радомишльському районі Житомирської області про стягнення 394081,85 грн.

Стягнуто з Військової частини А-3258 на користь Малого приватного підприємства фірма "Альфа-М": 170366,17 грн основного боргу; 103510,60 грн інфляційних втрат; 17593,96 грн 3% річних, 9663,26 грн пені; 7881,64 грн судового збору; 8668,80 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги; 9457,96 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги. У іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Військова частина А-3258 звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник звертає увагу суду на те, що 25 липня 2002р. між сторонами був укладений Договір № 112, відповідно до якого МПП фірма Альфа-М код ЄДРПОУ 1647268 зобов'язувався виконати роботи по налагодженню систем зв'язку К-60П відповідача.

Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що сума, на яку укладено договір за кошторисом 6/112 на 2002 р становить 60,0 тис. грн., а в п.5.3 зазначено, що Відповідач, як замовник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми простроченого платежу.

01.08.2003 р. позивач направив відповідачу претензію, в якій зазначено, що сума боргу відповідача за виконані роботи з урахуванням індексу інфляції становить 64094грн.65коп.

28.08.2003 р. сторони уклали Мирову угоду № 15, з якої вбачається, що відповідач зобов'язується погасити борг в сумі 64094грн. за виконані згідно з Договором № 112 від 25.07.2002 р. роботи в термін до 31.10.2003 р. Таким чином, сторони погодили, що до 31.10.2003 р. сума боргу залишається не змінною, та становить 64094 грн. 65 коп., з яких: 60013 грн. 72 коп. - сума основного боргу та 4080 грн.93 кой. інфляційні нарахування.

Рішенням судді uосподарського суду Житомирської обл. Лозинської І.В. від 16 січня 2007 року по справі № 4/3553, встановлено стягнути з відповідача на користь Позивача, - 60013 грн. 72 коп. основного боргу, 31745 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань, 2825 грн. 69 коп. пені, 945 грн. 85 коп. витрат з державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат і інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

13 січня 2010 року позивачем було подано до господарського суду Житомирської обл. позовну заяву №5/1 про стягнення з відповідача суми збільшення зобов'язань у зв'язку зі збільшенням періоду прострочення. Під час розгляду справи сторони уклали Мирову угоду № 2/3 від 01.04.2010 року, яка була затверджена ухвалою господарського суду Житомирської обл. від 15 квітня 2010 року у справі № 4/170.

З п.п. 1.1 п. 1 укладеної мирової угоди вбачається, що відповідач зобов'язується погасити позивачу заборгованість у сумі 66349,98 грн., вказану в позовній заяві № 5/1 від 13.01.2010р., за якою згідно ухвали господарського суду Житомирської області від 19.02.2010 р. порушено провадження у справі № 4/170 з урахуванням змін та уточнень позовних вимог, викладених в заяві № 1/4 від 01.04.2010 р. до неї за виконані за договором № 112 від 25.07.2002 р. налагоджувальні та монтажні роботи систем зв'язку за кошторисом № 6/112, акт № 1 приймання виконаних робіт за липень-жовтень 2002 р. від 31.10.2002 р. з урахуванням умов мирової угоди № 15 від 28.08.2003 р. та рішення господарського суду Житомирської області від 16.01.2007 р. та постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 16.05.2007 р. у справі № 4/3553, з яких: 60652,79 грн. - сума збільшення первісного боргу за рахунок індексу інфляції за період з 01.01.2007 р. до 28.02.2010 р. згідно ст. 625 ЦК України (розрахунок наведений в додатку 1 до заяви № 1/4 від 01.04.2010 р.); 5697,19 грн. - сума трьох процентів річних, нарахованих за період з 01.01.2007 р. до 28.02.2010 р. згідно ст. 625 ЦК України (розрахунок наведений в додатку 1 до заяви № 1/4 від 01.04.2010 р.) та відшкодувати позивачу - 899,50грн. витрат на одержання боргу та відновлення порушеного права (судових витрат), з яких: 663,50 грн. - сума сплаченого мита та 236,00 грн. - сума оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (згідно п. 2 уточнених позовних вимог заяви № 1/4 від 01.04.2010 р.).

Усього відповідач зобов'язується сплатити за цією угодою 67249,48 грн. у терміни та на умовах, визначених цією угодою. Згідноп.п. 2.1. п. 2 мирової угоди, відповідач самостійно без пред'явлення рахунку Позивачем перераховує на, поточний рахунок позивача суму боргу, вказану в п. 1.1 цієї угоди - до 31 березня 2011 р.. Відповідач має право виконувати зобов'язання частинами. Крім того, сторонами погоджено, що позивач відмовляється від стягнення пені, нарахованої до 31.12.2009 р. та від відшкодування збитків від неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих до 31.12.2009 р., які боржник згідно ст. ст. 22, 611, 623, 624 ЦКУкраїни зобов'язаний відшкодувати (п.п.3.1 п. З мирової угоди).Отже, сума боргу за Мировою угодою № 2/3 складає 67249,48 гри.

20 липня 2015 року позивачем ( МПП фірма Альфа-М Код ЄДРПОУ 30726900)було подано позовну заяву №11/7 про стягнення боргу та фінансових санкцій з відповідача за Мировою угодою № 1/4 від 28.04.2012, а ухвалою господарського суду від 12 серпня 2015 року позовну заяву було прийнято та порушено провадження у справі № 906/1246/15. При візуальному огляду позовної заяви видно, що її подала та засвідчила печаткою юридична особа з кодом ЄРДПОУ 30726900, яка ніякого відношення до мирової угоди №1/4 від 28.04.2012 року не має. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.09.2016 року по справі 906/1246/15 суддя Тимошенко О.М. встановлено факт існування двох юридичних осіб з назвою МПГІ Фірма Альфа-М керівником яких є ОСОБА_1 та різними кодами ЄДРПОУ30726900 та 1647268.

Мирова угода №1/4 від 28.04.2012р, укладена між юридичними особами МПГІ Альфа-М Код ЄДРПОУ 1647268га військовою частиною А3258 код ЄДРПОУ 08275883саме і є такою обставиною, яка свідчить про господарську діяльність та господарські спори і встановлює суб"єктів господарських спорів у господарських судах.Відповідно до ст. 28 ГПК України (представники сторін і третіх осіб) справи юридичнихосіб в господарському суд і ведуть їх органи, щодіють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свогопредставника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності). Директор МПГІ фірма Альфа-М Код ЄДРПОУ 1647268 ОСОБА_1 при подачі позову до суду не надав суду довіреність бути законним представником юридичної особи МПП фірма Альфа-М Код ЄДРПОУ 30726900, чим не дотримався вимог ст.28 ГПК України.

Отже, позивач директор МПП фірма Альфа-М Код ЄДРПОУ 30726900 звертаючись 20.07.2015 року до суду за захистом своїх прав діяв за межами ст.1 ГПК України в зв'язку з тим, що його права та оспорюванні інтереси не були порушені, це є підставою у відмові в позові про стягнення боргу та фінансових санкцій за Мировою угодою 1/4 від 28.04.2012 року.

В позовній заяві позивач зазначає, що з укладенням Мирової угоди № 15 про реструктуризацію боргу за Договором №112 від 25.07.2002 року, припинилось (втратило чинність) зобов'язання за Договором №112 від 25.07.2002 року, чим вводить суд в оману.

Оскільки, відповідно пункту 2 статті 604 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Рішенням Господарського суду Житомирської обл. від 16.01.2007 року у справі№ 4/3553, встановлено, що оскільки, з мирової угоди № 15 від 28.08.2003р. не вбачається, що дія договору №112 від 25.07.2()()2р припинається, господарський суд вважає, що вказана мирова угода не є новацією, тому застосування статті 604 ЦК України в даному випадку є безпідставним.

Ухвалою від 01.03.2017р. відновлено строк на подання апеляційної скарги Військової частини А-3258 на рішення господарського суду Житомирської області від "01" липня 2016 р. у справі №906/1246/15, прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на "29" березня 2017 р. о 15:30 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

23.03.2017 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від МПП фірма фірма Альфа-М в якій позивач просить суд перевірити законність і обгрунтованість рішення господарського суду Житомирської області від 01.07.2016 року по справі №906/1246/15 у повному обсязі та з урахуванням обставин, які зазначенні у відзиві на апеляційну скаргу, прийняти нове рішення щодо задоволення позовної вимоги про стягнення пені в повному обсязі.

У судове засідання 29.03.2017 року з явилися представники відповідно доводи викладенні в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу підтримали. Інші учасники судового процесу у судове засідання не з явилися.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у даному судовому засіданні.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між малим приватним підприємством фірма "Альфа-М" (виконавець/позивач) та військовою частиною А-3258 (замовник/відповідач) було укладено Договір № 112 від 25.07.2002 (далі - Договір), за яким замовник передає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по налагодженню систем зв'язку К-60П на опорних ВЗ ЗС України для забезпечення виконання організаційних вказівок начальника Генерального штабу ЗС України №113/3/07 навчальних від 03.06.2002 з підготовки і проведення ДКШН "Форпост-2002" та розпорядження начальника зв`язку - заступника начальника Генерального штабу ЗС України, у терміни та на умовах, визначених цим договором (п.1.1. Договору) (т. 1, а. с. 146,147).

31.10.2002 сторонами підписано акт приймання виконаних робіт за липень-жовтень №1, яким виконавець передав замовнику роботи на суму 60 013,72 грн. (т. 1, а. с. 153).

28.08.2003 сторони уклали мирову угоду №15 про реструктуризацію боргу за вказаним Договором з відстрочкою в його оплаті до 31.10.2003 (т. 1, а. с. 157).

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань по сплаті коштів у термін, визначений в мировій угоді №15 від 28.08.2003, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення суми основного боргу, інфляційних нарахувань та пені.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.01.2007, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.05.2007 у справі №4/3553, позов МПП "Фірма "Альфа -М" до в/ч А-3258 задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 60013,72 грн основного боргу, 31745,42 грн інфляційних за період з листопада 2002 р. по грудень 2006, р., 2825,69 грн пені за період з 01.11.2003 по 30.04.2004, 945,85 грн витрат з державного мита та 118,00 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (т.1, а. с. 164-165).

11.06.2007 видано наказ, який не був пред'явлений позивачем для примусового виконання у межах трирічного строку пред'явлення, а зобов'язання по сплаті заборгованості були включені сторонам до умов мирової угоди № 3/3 від 29.03.2010 про реструктуризацію боргу, за якою було визначено новий строк погашення заборгованості до 31.03.2011 (т.1, а.с. 11).

29.03.2010 між сторонами укладено мирову угоду №3/3 (т. 1, а. с.11), в якій сторони визначили розмір заборгованості відповідача за виконані за Договором, з урахуванням умов мирової угоди №15 від 28.08.2003, рішення господарського суду Житомирської області від 16.01.2007 та постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 16.05.2007 у справі № 4/3553 на суму 103116,69 грн, з яких: 60013,72 грн - сума первісного боргу, 31745,42 грн - сума збільшення первісного боргу за рахунок індексу інфляції за період з 08.11.2002 до 31.12.2006, 7468,01 грн - сума 3 % річних, нарахованих за період з 01.01.2007 до 31.12.2009, 2825,69 грн - сума пені та 1063,85 грн - сума відшкодування витрат на відновлення свого порушеного права (судових витрат).

Як встановлено судом дана мирова угода не була затверджена судом.

01.04.2010 сторонами було укладено мирову угоду №2/3 про реструктуризацію боргу, яка була подана на затвердження господарському суду Житомирської області у справі № 4/170 (т. 1, а. с. 10), яку ухвалою від 15.04.2010 у справі №4/170 господарський суд затвердив на визначених у ній умовах та припинив провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України (т. 1, а. с. 166).

За п.п. 1.1 мирової угоди №2/3 від 01.04.2010, відповідач зобов'язався погасити позивачу борг у сумі 66349,98 грн, з яких: 60652,79 грн - сума збільшення первісного боргу за рахунок індексу інфляції з 01.01.2007 до 28.02.2010, 5697,19 грн - сума 3% річних, нарахованих за аналогічний період, відшкодувати позивачу 899,50 грн судових витрат, з яких: 663,50 грн - сума сплаченого мита та 236,00 грн - сума оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Всього відповідач зобов'язався сплатити за цією мировою угодою 67249,48 грн до 31.03.2011. Крім того, сторонами було погоджено, що позивач відмовляється від стягнення пені, нарахованої до 31.12.2009 і від відшкодування збитків від неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих до 31.12.2009 (п.п. 3.1 п. 3) (т. 1, а. с. 10).

Зобов'язання щодо сплати зазначеної в мировій угоді №3/3 суми 3% річних були прописані сторонами в умовах затвердженої судом мирової угоди №2/3 від 01.04.2010, а період нарахування 3% річних у мировій угоді від 01.04.2010 повністю включає період нарахування річних по мировій угоді від 29.03.2010. При цьому, будь-яких додаткових угод та додатків про внесення змін в цій частині до мирової угоди №3/3 позивачем до суду надано не було.

У зв'язку з тим, що грошові зобов'язання за рішенням господарського суду Житомирської області від 16.01.2007 у справі №4/3553, за мировою угодою 3/3 від 29.03.2010 та мировою угодою № 2/3 від 01.04.2010 сплачені не були, 28.04.2012 сторони уклали мирову угоду №1/4 про реструктуризацію грошових зобов'язань, які виникли з умов мирових угод №2/3 та №3/3 на 31.03.2011 та безпосередньо з рішення господарського суду від 16.01.2007 у справі № 4/3553 (т. 1, а. с. 12).

За п.п. 1.1. мирової угоди №1/4 від 28.04.2012, відповідач зобов'язаний погасити позивачу заборгованість в сумі 170366,17 грн., яка складається з: 103116,69 грн заборгованості, яка виникла за мировою угодою №3/3 від 29.03.2010 та 67249,48 грн заборгованості, яка виникла за мировою угодою № 2/3 від 01.04.2010, строком до 31.10.2012 з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2010 до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100% та 3% річних за період з 01.03.2010 до дня перерахування, згідно із ст. 625 ЦК України (пп. 2.1 угоди). Крім того, пп. 3.1 мирової угоди сторони погодили, що при порушенні строків платежів позивач самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми простроченого платежу до дня погашення боргу.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що оскільки відповідач зобов'язання, визначені мировою угодою №1/4 від 28.04.2012, у визначені строки не виконав, з нього підлягає стягненню борг у розмірі 323681,61 грн, з яких 170366,17 грн - сума основного (первісного) грошового зобов'язання без урахування індексу інфляції, 103510,60 грн - інфляційних за період з 01.03.2010 по 30.06.2015, 17593,96,73 грн - сума 3% річних, нарахованих за період з 01.03.2010 до 30.06.2015; 32210,88 грн - сума пені, нарахованої за період з 01.03.2010 до 30.06.2015.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Укладена між сторонами спору мирова угода, яка судом не затверджена, не може вважатися мировою угодою у розумінні ст. ст. 78, 121 ГПК України та є звичайним правочином (постанова ВГСУ від 25.06.2014 у справі № 916/2889/13).

До даного висновку також дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 19.04.2016 (а.с. 201-209, т. 2).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 7.2 мирової угоди №1/4 від 28.04.2012 (а.с.12 на звороті, том 1), яким встановлено, що з моменту набрання чинності цієї мирової угоди втрачають чинність зобов'язання сторін, які виникли за мировими угодами 3/3 від 29.03.2010 та №2/3 від 01.04.2010 про реструктуризацію боргу, укладеними до договору №112 від 25.07.2012, згідно п.2 ст.604 Цивільного кодексу України.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що укладення між сторонами мирової угоди №1/4 від 28.04.2012 є новацією в розумінні ч.2 ст.604 ЦК України, оскільки при її укладенні сторони припинили первісні зобов`язання, строк виконання яких відповідачем вже закінчився, замінивши їх новими зобов`язаннями між тими ж сторонами.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що мирова угода №1/4 від імені відповідача була підписана командиром частини ОСОБА_3, який діяв на підставі службових повноважень згідно з наказом Міністра оборони України №300 від 16.07.1997, а від імені позивача - директором ОСОБА_1, який діяв на підставі статуту. Мирова угода підписана з обох сторін, скріплена оригінальними печатками, тому породжує цивільні права та обов'язки сторін.

Даний висновок суду відповідає численній практиці однакового вирішення аналогічної категорії господарських спорів за участю МПП фірми "Альфа-М", викладеній у постановах ВГСУ від 01.12.2014 у справі №902/391/14, від 19.02.2015 у справі №914/1202/14 від 02.06.2015 у справі №902/304/14 та постановах Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі №916/1267/14, від 09.09.2014 у справі №916/1266/14, постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 в справі №906/1274/15.

Крім цього, посилання відповідача про тотожність предмета та підстав позовів у справах №4/3553 та №906/1246/15, спростовано постановою ВГСУ від 19.04.2016, де зазначено що предметом позову у справі №4/3553 було стягнення 60013,72 грн основного боргу за договором №112 від 25.07.2002, 31745,42 грн інфляційних втрат та 2825,69 грн пені, нарахованих на цю суму боргу, в той час предметом позову в даній справі є, зокрема, стягнення 170366,17 грн основного боргу за мировою угодою №1/4 від 28.04.2012.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на відсутність заявлення відповідачем зустрічного позову про визнання недійсною мирової угоди №1/4 від 28.04.2012 повністю чи частково та відсутність встановлення її недійсності за результатами розгляду інших господарських спорів, суд вважає, що в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої ст.204 ЦК України, вказаний правочин на даний час є чинним і обов'язковим до виконання його сторонами.

З врахуванням вищевикладеного та встановлених судом обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 170366,17 грн. доведені у повному обсязі та підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача з 01.03.2010 по 30.06.2015 суми в розмірі 103510,60 грн інфляційних втрат та 17593,96 грн 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до п. 2.1. Мирової угоди №1/4 відповідач самостійно без пред"явлення рахунку позивача перераховує на поточних рахунок позивача суму боргу вказану в п. 1.1. до 31.10.2012 з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2010 до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100% та 3% річних за період з 01.03.2010 до дня перерахування, згідно ст. 625 ЦК України

Відповідно до пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем та враховуючи п. 2.1. Мирової угоди №1/4, колегія суддів прийшла до висновку що даний розрахунок є законним та обґрунтованим, а відтак суми в розмірі103510,60 грн інфляційних втрат та 17593,96 грн 3% річних підлягають до задоволення.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 01.07.2014 по 30.06.2015 в сумі 32210,88 грн (а. с. 9, т. 1), суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Так, відповідно до п. 4.1 мирової угоди №1/4 від 28.04.2012 передбачено, що при порушенні строків платежів позивач самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми простроченого платежу до дня погашення боргу.

Таким чином можна вважати вказану умову мирової угоди №1/4 від 28.04.2012 договірним застереженням в розумінні ч.6 ст.232 ГК України, яке встановлює інший (більший) термін нарахування пені, а саме до дня погашення боргу.

Крім того, як роз'яснено в п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Господарський суд, з огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені встановив правомірність здійснених позивачем нарахувань, разом з тим, відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом взято до уваги, що відповідач є державною організацією, що належить до сфери управління Головного управління внутрішніх військ України.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання та надавши належну оцінку обставині відсутності фінансування відповідача та його належності до сфери управління Головного управління внутрішніх військ України, окрім того, врахувавши, розмір суми основного боргу, та з огляду на неспіврозмірний розмір пені, суд дійшов про наявність підстав для зменшення розміру пені на 70%. Відтак розмір нарахованої пені до 9663,26 грн. В частині стягнення 22547,62 грн слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, Військовою частиною А2166 в письмовому відзиві від 09.06.2016 №20/819 було заявлено клопотання про застосування 3-річного строку позовної давності до позовних вимог МПП Фірма "Альфа-М".

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язання за мировою угодою №1/4 від 28.04.2012, визначений сторонами не пізніше 31.10.2012, відповідно, перебіг строку позовної давності починається з 01.11.2012.

Відтак, звернувшись до суду з позовною заявою 10.08.2015, що підтверджується відбитком календарного штемпеля господарського суду Житомирської області на позовній заяві, МПП фірма "Альфа-М" не було пропущено 3-річного строку позовної давності для звернення з позовом у даній справі.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та зроблені судом в процесі розгляду справи висновки, позов підлягає частковому задоволенню на загальну суму 301133,99 грн, з яких:170366,17 грн основного боргу; 103510,60 грн інфляційних втрат; 17593,96 грн 3% річних, 9663,26 грн пені. Натомість доводи відповідачів з приводу відсутності підстав для задоволення позову суд вважає недоведеними.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача за ч. 5 ст. 49 ГПК України

Крім цього, 21.06.2016 на адресу господарського суду від позивача надійшла заява № 28/6 від 17.06.2016 про стягнення з відповідача витрат за розгляд апеляційної скарги та касаційної скарги в розмірі 8669,80 грн та 9457,96 грн (а. с. 32 - 35, т. 3).

Згідно ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

Як було зазначено раніше, постановою ВГСУ від 19.04.2016 рішення господарського суду від 21.10.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 у справі скасовано в частині припинення провадження у справі щодо стягнення 95648,68 грн основного боргу і в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 74717,49 грн боргу, 32210,88 грн пені, 103510,60 грн інфляційних та 17593,96 грн 3% річних з передачею справи на новий розгляд в цій частині до господарського суду.

В решті позовних вимог (в частині стягнення 56292,87 грн інфляційних втрат, 9608,77 грн 3% річних та відмови у стягненні 4498,60 грн збитків у вигляді неодержаного доходу рішення та постанову залишено без змін (а. с. 201 - 209 у т. 2).

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що при винесені вищевказаного рішення судом не вирішено питання щодо стягнення з відповідача сплачений позивачем за первісним позовом судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги. Дійсно, в матеріалах справи № 906/1246/15 наявний оригінал платіжного доручення №2 від 30.10.2015 та оригінал платіжного доручення №3 від 19.11.2015 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги сумі 6502,35 грн. та 2167,45 грн що разом складає 8668,80 грн (а.с.26-27, т.2), та оригінал платіжного доручення №1 від 25.02.2016 про сплату судового збору за подання касаційної скарги на суму 9457,96 грн (а.с. 192, т.2)

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 88 ГПК України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, зокрема, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат.

З огляду на викладене господарський суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про стягнення з відповідача - військової частини А-3258 на користь МПП фірма Альфа-М 8668,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги та 9457,96 судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А-3258 на рішення господарського суду Житомирської області від 01.07.2016 року у справі № 906/1246/15 - залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Огороднік К.М.