Рішення

від 28.03.2017 по справі 2-138/2006

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/382/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Мумига І. М.

Доповідач Гайсюк О. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

28.03.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого-судді - Гайсюка О.В.

суддів - Голованя А.М., Письменного О.А.

за участю секретаря - Діманової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Солонцюватської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Солонцюватської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та визнання недійсним частково державного акта на право власності на землю, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Солонцюватської сільської ради, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у с.Солонцюватка Бобринецького району Кіровоградської області померла ОСОБА_5.

Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 5,77 га на території Солонцюватської сільської ради. ОСОБА_5 ця земельна ділянка належала за Державним Актом на право власності на землю від 29.03.2002 року.

Згідно заповіту від 05.02.2001 року посвідченого секретарем виконавчого комітету Солонцюватської сільської ради він є спадкоємцем майна ОСОБА_5

Він (позивач) прийняв спадщину шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, оскільки з 05.02.2001 року користується зазначеною земельною ділянкою (обробляє, засіває, збирає врожай). Це підтверджує довідка Солонцюватської сільської ради від 27.02.2006 року.

Посилаючись на це, позивач просив встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Компаніївського районного суду від 27.07.2016 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.174)

У липні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 та Солонцюватської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та визнання недійсним державного акту на землю.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла їх матір ОСОБА_5, після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку 5,77 га на території Солонцюватської сільської ради. Вони прийняли цю спадщину, оскільки постійно проживали зі спадкодавцем, успадкували речі домашнього вжитку.

На день смерті матері вони були неповнолітніми,а тому успадкували не менше двох третин частки яка належала б кожному із них при спадкоємстві за законом, незалежно від змісту заповіту, який склала мати на ОСОБА_2

За рішенням Бобринецького районного суду від 27.03.2006 року за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку площею 5,77 га на території Солонцюватської сільської ради. Це рішення скасоване, але ОСОБА_2 отримав державний акт 06.12.2006 року на земельну ділянку площею 17,31 га до складу якої увійшла земельна ділянка померлої ОСОБА_5 площею 5,77 га.

Посилаючись на це ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили визнати за ними по 1/3 земельної ділянки площею 5,77 га відповідно до державного Акту виданого 29.03.2002 р.. та визнати частково недійсним Державний Акт виданий ОСОБА_2 06.12.2006 р. (т.1 а.с.178-181).

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уточнили свої вимоги, просили визнати недійсним Державний Акт виданий ОСОБА_2 06.12.2006 року в частині 2/3 земельної ділянки площею 5,77 га (т.2 а.с.22-24)

Рішенням Компаніївського районного суду від 13.12.2016 року позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/3 земельної ділянки площею 5,77 га на території Солонцюватської сільської ради, що належала ОСОБА_5 згідно Державного Акту від 29.03.2002 р.

Зустрічний позов задоволено повністю. За ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано право власності на 1/3 цієї земельної ділянки за кожним та визнано частково недійсним Державний Акт виданий 06.12.2006 року ОСОБА_2 в частині 2/3 земельної ділянки площею 5,77 га, що належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту виданого 29.03.2002 р., яка увійшла до складу земельної ділянки площею 17,31 га (т.2 а.с.41-49).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах якого дії його представник ОСОБА_8 ставиться питання про скасування цього рішення та ухвалення нового про задоволення його позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову. З посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи судом, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначається, що відповідачі проживали на день смерті ОСОБА_5 в будинку, якій їй не належав. То є недоведеним той факт, що вони прийняли спадщину.

На думку ОСОБА_2 докази того, що у померлої були предмети звичайної домашньої обстановки відсутні, до того ж визначаючи обов'язкову частку у спадщині суд не врахував ще одну дочку померлої, а тому обов'язкова частка складає 2/9, а не 1/3, як визначив суд.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з доводами апеляційної скарги не погодилися.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 виданого Бобринецькою районною державною адміністрацією 29.03.2002 року ОСОБА_5 являлася власником земельної ділянки НОМЕР_2 площею 5,77 га на території Солонцюватської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером НОМЕР_3, цей акт видано взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 (т.1 а.с.6,9).

Згідно заповіту посвідченого секретарем виконкому Солонцюватської сільської ради від 05.02.2001р. ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належать на день смерті і на що вона матиме за законом право заповіла ОСОБА_2 (т.1 а.с.5).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Солонцюватка Бобринецького району Кіровоградської області (т.1 а.с.4)

Відповідно до ст. 549 Цивільного Кодексу УРСР, що був чинним на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, вважалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини.

Сторони не заперечують, що позивач ОСОБА_2 прийняв спадщину за заповітом, оскільки користувався безперервно земельною ділянкою яка належала ОСОБА_5 площею 5,77 га як до її смерті, починаючи з 05.02.2001 року, так і після її смерті, що підтверджено і довідкою сільської ради (т.1 а.с.8).

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 являлися її діти, а саме ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.36), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.38) та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджено копією свідоцтва про народження, яка залучена до справи апеляційним судом. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_9.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті своєї матері, оскільки будучи неповнолітніми вони проживали постійно однією сім'єю зі спадкодавцем (матір'ю).

При цьому суд правильно послався на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджену наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.1994 року, зареєстровану в Мінюсті України 07.07.1994 року за №152/361 якою передбачалося, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути, зокрема довідка виконкому місцевої ради народних депутатів про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним. Така довідка Солонцюватська сільської ради є в матеріалах справи (а.с.39), ця довідка підтверджена іншими документами, дослідженими судом та показами свідків.

Дочка померлої ОСОБА_9 спадщину після смерті ОСОБА_5 не приймала, що підтвердила вона сама, не заперечують сторони і підтверджується матеріалами справи.

Отже, оскільки сторони прийняли спадщину до 01.01.2014 року, коли набрав чинності Цивільний Кодекс України, то спір між сторонами повинен вирішуватися за правилами Цивільного Кодексу УРСР 1963 року. Це випливає і з положень п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу.

Слід зазначити, що висновок суду про те, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли спадщину після смерті своєї матері узгоджується і з положеннями ч.4 ст.1268 ЦК про те, що малолітні і неповнолітні особи вважаються такими, що прийняли спадщину (шестимісячний строк після смерті ОСОБА_5 закінчився в лютому 2004 року).

Суд дійшов правильного висновку і про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (ст.535 ЦК УРСР). Але визначаючи розмір обов'язкової частки суд не зврнув увагу на те, що після смерті ОСОБА_5 було три спадкоємця за законом (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9).

Хоча ОСОБА_9 і не прийняла спадщину, але її слід враховувати при визначенні розміру обов'язкової частки.

Таким чином ОСОБА_3, ОСОБА_4 мають обов'язкову частку у розмірі 2/9 спірної земельної ділянки (1/3 ?2/3) кожний.

Всього в порядку спадкування їм належить 4/9 земельної ділянки, а позивачу 5/9 спірної земельної ділянки.

У зв'язку з цим рішення суду необхідно змінити та визнати за позивачем право власності на 5/9, а за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кожним право власності на 2/9 спірної земельної ділянки.

В судовому засіданні апеляційного суду сторони визнали, що за Державним Актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5 віж 06.12.2006 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 17,31 га, в яку увійшла і спірна земельна ділянка площею 5,77 га, це підтверджено витягом з Земельного кадастру та планом земельної ділянки, а тому цей державний акт слід визнати частково недійсним в частині 4/9 від земельної ділянки площею 5,77 га, а не в частині 2/3, як визнав суд.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2016 року в частині визначення розміру часток ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 та розміру частини визнання недійсним Державного Акту на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_5 виданого 06.12.2006 року ОСОБА_2 змінити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/9 земельної ділянки, загальною площею 5,77 га, розташованої на території Солонцюватської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що належала ОСОБА_5 згідно Державного Акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 виданого 29.03.2002 року Бобринецькою райдержадміністрацією, кадастровий номер НОМЕР_3.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/9 земельної ділянки у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, що складається із земельної ділянки площею 5,77 га, яка розташована на території Солонцюватської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області і належала ОСОБА_5 відповідно до Державного Акту про право приватної власності на землю Серії НОМЕР_1 виданого Бобринецькою райдержадміністрацією 29.03.2002 року.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 2/9 земельної ділянки у спадщині, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, що складається із земельної ділянки площею 5,77 га, яка розташована на території Солонцюватської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області і належала ОСОБА_5 відповідно до Державного Акту на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_1 виданого Бобринецькою райдержадміністрацією 29.03.2002 року.

Визнати частково недійсним Державний Акт на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_5, виданий 06.12.2006 року ОСОБА_2 в частині 4/9 від земельної ділянки площею 5,77 га розташованої на території Солонцюватської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, яка належала ОСОБА_5 на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_1 виданого Бобринецькою райдержадміністрацією 29.03.2002 року, яка увійшла до складу земельної ділянки площею 17,31 га.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: