Ухвала

від 30.03.2017 по справі 321/1332/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 321/1332/16 Головуючий у 1 інстанції: Олійник М.Ю.

Провадження № 22-ц/778/1136/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Кочеткової І.В., Гончар М.С.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН про стягнення орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, пені за прострочення виконання зобов'язання, суми індексу інфляції та 3% річних,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ ЛАН про стягнення орендної плати за договором оренди земельних ділянок, пені за прострочення виконання зобов'язання, суми індексу інфляції та 3% річних за користування боргом.

Позов обґрунтовує тим, що має у власності чотири земельні ділянки, які розташовані на території Тимошівської сільради Михайлівського району Запорізької області, площами 3,5502 га, 4,0900 га, 0,6344 га, 0,3360 га, які були передані ним в оренду ТОВ ЛАН на підставі договорів оренди від 10 грудня 2010р. строком на 10 років. На виконання умов договорів він передав в оренду ці земельні ділянки орендарю, а останній порушив умови щодо своєчасної та в повному обсягу сплати орендної плати, не виплативши йому орендну плату за 2015 рік. Тому позивач в позові просив суд стягнути з відповідача орендну плату, пеню за прострочення виплати орендної плати, суму індексу інфляції за період з 21 грудня 2015 року по 08 грудня 2016 року та три проценти річних від простроченої суми, відповідно розрахувавши їх за кожним з договорів оренди: зареєстрованим за № 232330004001190 - в сумі 9638,47 грн., зареєстрованим за № 232330004000981 - в сумі 11069,81 грн., зареєстрованим за № 232330004000992 - в сумі 645,30 грн., зареєстрованим за № 232330004000984 - в сумі 553,69 грн., а всього - 22247,42 грн.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 січня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин щодо сплати орендної плати за 2015 рік за оренду вказаних земельних ділянок в повному обсязі, що, на його думку, не підтверджено належними доказами, просив скасувати рішення суду І інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін.

У відповідності до вимог статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЗП № 021716, зареєстрованого 01 лютого 2005 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю під № 010527300202, у власності ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка загальною площею 7,6402 га, яка складається із двох ділянок площею 3,5502 га та 4,0900 га та виділена в натурі (на місцевості) на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області ( а.с. 6).

Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЗП № 021717, зареєстрованого 01 лютого 2005 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю під № 010527300203, у власності ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка загальною площею 0,9704 га, яка складається із двох ділянок площею 0,6344 га та 0,3360 га та виділена в натурі (на місцевості) на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області ( а.с. 11).

10 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ ЛАН було укладено чотири окремих договори оренди зазначених чотирьох земельних ділянок, які були зареєстровані у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області: відповідно до земельної ділянки площею 3,5502 га зареєстрований 08 червня 2012 року під № 232330004001190; відповідно до земельної ділянки площею 4 0900 га зареєстрований 03 травня 2012 року під № 232330004000981; відповідно до земельної ділянки площею 0,6344 га зареєстрований 03 травня 2012р. під № 232330004000992; відповідно до земельної ділянки площею 0,3360 га зареєстрований 03 травня 2012р. під № 232330004000984 (а.с. 7-8, 9-10,12-13, 14-15).

На виконання договорів оренди землі від 10 грудня 2010 року позивач ОСОБА_2 передав у користування відповідача ТОВ ЛАН належні йому земельні ділянки, а орендар користується ними та сплачує орендну плату і земельний податок.

Зі змісту всіх чотирьох договорів оренди вбачається, що визначені ними умови є однаковими, за виключенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та, відповідно, орендної плати у грошовій формі.

Так, умовами договорів від 10 грудня 2010 року передбачено: п.8 - договори укладені терміном на 10 років; п. 9 - річна орендна палата за земельну ділянку сільськогосподарського призначення сплачується у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

п. 10 - розмір орендної плати обчислюється з урахуванням індексів інфляції, сплачується у грошовій або за бажанням орендодавця у натуральній формі - зерном, соняшником, соломою; п. 11 - обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель поточного року; п. 12 - орендна плата вноситься не пізніше 20 грудня поточного року; п. 14 - передбачена відповідальність орендаря за невнесення орендної плати у строки, визначені договором; п. 31 - передбачений обов'язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату.

В позові ОСОБА_3 вказував, що орендар не сплатив йому орендну плату за 2015

рік за кожним із чотирьох договорів, тому, визначивши її загальний розмір у сумі 12 435 грн., просив стягнути її з урахуванням пені за прострочення у сумі 3 854,85 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 5 595,76 грн. та 3 % річних в сумі 361,81 грн., а всього стягнути з відповідача на його користь 22247,42 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи доведено, що відповідач повністю виплатив позивачу орендну плату за 2015р., тому не мається підстав і для нарахування пені, інфляції та 3 % річних.

В апеляційній скарзі наголошується позивачем на тому, що суд неповно та невсебічно з ясував обставини справи, зокрема, не провів ідентифікацію двох змелених паїв, не дослідив за якими паями та в якому розмірі здійснено розрахунок по орендній платі, тому дійшов невірного висновку про відсутність заборгованості за 2015 рік.

Дослідивши вказані доводи апеляційної скарги, колегія вважає їх неспроможними з огляду на наступні обставини.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за несплату.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі унормовано, що розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України Про оренду землі , внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі , орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 25 Закону України Про оренду землі передбачено право орендаря земельної ділянки самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

За змістом ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 як на підставу стягнення коштів посилався на те, що він взагалі не отримував орендну плату за користування земельними ділянками за 2015 рік за договорами оренди від 10 грудня 2010 року: реєстровий № 232330004001190 стосовно земельної ділянки площею 3,5502 га, кадастровий номер 2323388800:04:001:0055, реєстровий № 232330004000981 стосовно земельної ділянки площею 4,0900 га, кадастровий номер 2323388800:011:004:0032, реєстровий № 232330004000992 стосовно земельної ділянки площею 0,6344 га, кадастровий номер 2323388800:07:006:0106 та реєстровий № 232330004000984 стосовно земельної ділянки площею 0,3360 га, кадастровий номер 2323388800:011:007:0116.

Суд, з ясовуючи ці обставини, в повній мірі дослідив всі матеріали справи та надав оцінку кожному доказу, який долучено сторонами до справи, а також навів ретельний аналіз їх сукупності, та тільки на цій підставі зробив висновок, що заборгованість відповідача перед позивачем за 2015 рік відсутня.

Насамперед, для з ясування того, чи повністю сплачено по кожному з договорів орендна плата, слід визначити, в якій формі орендодавець обрав її сплату у поточному році; скільки її було нараховано; скільки сплачено чи видано у натуральній формі; чим факт сплати підтверджується.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 працює бухгалтером ТОВ ЛАН , та саме на нього покладено обов язок вести документацію з нарахування та фіксації сплати орендної плати орендодавцям, зокрема, і відносно себе як орендодавця.

З урахуванням того, що розмір переданих позивачем в оренду земельних ділянок є різним, є різною і грошова оцінка земельних ділянок, яка коригується кожного року, а відтак і сума орендної плати в грошовому вираженні.

Так, згідно Розрахунку орендної плати пайовикам ТОВ ЛАН станом на 01.01.2015р., який здійснено 29.07.2015р. ОСОБА_2 як бухгалтером товариства відносно своїх договорів оренди:

- 1 га рілля складає 25 643,47 грн., за двома договорами оренди від 10 грудня 2010р. площа переданої в оренду землі - рілля складає 7,6402 га ( дві ділянки по 3 5502 га та 4,0900 га), тому нормативно-грошова оцінка становить: 7,6402 га х 25 643,47 грн. = 195 921,24 грн.;

- 1 га сіножаті складає 3 973,02 грн., площа переданої в оренду землі - сіножаті складає 0,6344 га, тому нормативно-грошова оцінка становить: 0,6344 га х 3 973,02 грн. = 2520,48 грн.;

- 1 га пасовища складає 4648,51 грн., площа переданої в оренду землі - пасовища складає 0,3360 га, тому нормативно-грошова оцінка становить: 0,3360 га х

4648,51 грн. = 1561,90 грн. ( а.с. 54).

Загальна нормативно-грошова оцінка всіх чотирьох земельних ділянок за чотирма договорами оренди з позивачем складає 195 921,24 грн. + 2520,48 грн. + 1561,90 грн. = 200 003,62 грн., а орендна плата за оренду всього цього масиву за 2015 рік складає: 200 003,62 грн. х 3 : 100 = 6000,11 грн., з якої справляється податок 15 % - 900,02 грн., а орендна плата до видачі ОСОБА_2 за усіма чотирма договорами оренди за 2015 рік становить 5 100,09 грн. ( а.с. 54).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, крім зазначених в позові, має ще чотири земельні ділянки з таким самим місцем розташування, розміром та статусом землі: кадастровий номер 2323388800:04:001:0037 площею 3 5502 га рілля; кадастровий номер 2323388800:11:004:0034 площею 4,0900 га рілля; кадастровий номер 2323388800:07:006:0107 площею 0,6343 га сіножаті: кадастровий номер 2323388800:11:007:0118 площею 0,3360 га пасовища, які також передані в оренду ТОВ ЛАН за чотирма такими самими договорами оренди з ідентичними умовами, що визнається сторонами.

В позові ОСОБА_2 не зазначав про них та не ставив питання про несплату орендної плати за користування цими земельними ділянками. Однак в апеляційній скарзі наголошує, що суд не розібрався з предметом доведення, не ідентифікував всі земельні ділянки та не з ясував, за якими договорами оренди була сплачена орендна плата, припустившись помилкового висновку, що матеріалами справи доведена сплата орендної плати за 2015р. саме за зазначеними ним в позові договорами оренди.

З наданої сторонами документації про нарахування та сплату орендної плати ТОВ

ЛАН за орендовані земельні ділянки, яка велась ОСОБА_2, слідує, що відомості про нарахування та сплату орендної плати велись без розбивки по кожному договору оренди та орендованої на його підставі земельної ділянки, а кожному орендодавцю вона нараховувалась за всю площу у сукупності орендованих земельних ділянок за всіма договорами оренди з цим орендодавцем, що значно ускладнює підрахування виплати платні за кожним договором. Тобто сам ОСОБА_2 вів документацію без ідентифікації земельних ділянок, про яку просить в апеляційній скарзі.

З цього приводу колегією встановлено, що ТОВ ЛАН також здійснило розрахунок

орендної плати позивачеві ОСОБА_2 саме з урахуванням такої ідентифікації, з якого вбачається, що за користування чотирма орендованими земельними ділянками з кадастровими номерами: 2323388800:04:001:0055, 2323388800:011:004:0032, 232388800: 07:006:0106, 2323388800:011:007:0116, про які йдеться в позові, за 2015 рік нарахована орендна плата в грошовій формі у сумі 6 002,63 грн. Така ж сума нарахована за користування іншими чотирма земельними ділянками, спору по яких у цій справі не мається ( а.с. 53).

Нарахована позивачем та відповідачем орендна плата за 2015 рік за оренду спірних земельних ділянок майже збігається: позивачем - в сумі 6 000,11 грн., відповідачем - в сумі 6 002,63 грн.

Визначивши розмір нарахованої ОСОБА_3 орендної плати за 2015 рік, колегія перевірила докази на підтвердження її виплати позивачеві та висновки суду в цій частині.

Так, згідно відповіді з Михайлівського відділення Токмацької ОДПІ від 16 грудня 2016 року за № 10/10/18 щодо розміру сплаченого ТОВ ЛАН податку на прибуток фізичних осіб з орендної плати, виплаченої орендодавцю ОСОБА_2 за 2015 рік, згідно поданих розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, протягом 2015 року сума нарахованого та виплаченого доходу складає 6002,40 грн., сума утриманого податку - 900,36 грн. (а.с. 72). Виплачена сума повністю збігається з нарахованою сторонами ( а.с. 53, 54).

Вказана виплата ОСОБА_2 також підтверджується відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, згідно яких ОСОБА_2 у вказаний період за надання майна в оренду отримав дохід в розмірі 6002,40 грн. (а.с. 101).

Отже, за оренду чотирьох земельних ділянок ОСОБА_2 отримав орендну плату в грошовій формі в сумі 6002,40 грн., що за вирахуванням податку склало - 5 102,03 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 03 грудня 2014р. ОСОБА_2 звернувся до ТОВ ЛАН з заявою про видачу авансу в сумі 5 000 грн. в рахунок орендної плати за інші чотири земельні ділянки ідентичної площі за 2015 рік.

Отримання ОСОБА_2 авансу з орендної плати в сумі 5000 грн. згідно цієї заяви підтверджується: списком пайщиків ТОВ Лан , які отримали орендну плату авансом станом на 1 січня 2015 року (а.с. 47), списком пайщиків ТОВ Лан на тримання орендної плати за 2015 рік грошима (а.с. 49), особистими заявами ОСОБА_2 від 27 листопада 2015 року (а.с. 95) та 5 грудня 2015 року (а.с. 97), в яких він вказує на отримання ним 5000 грн. і вимагає виплати орендної плати, що залишилася не виплаченою, в натуральній формі.

Таким чином, ОСОБА_2 фактично обрав грошову форму розрахунку з орендної плати за 2015 рік за усіма 8 переданими в оренду земельними ділянками, отримавши 10 102,03 грн. ( аванс 5000 грн. в грудні 2014р. + 5 102,03 грн. в 2015р.). Та сума грошової недоплати склала лише 102,03 грн.

Посилання ОСОБА_2 в ході апеляційного розгляду на те, що видана йому в грудні 2014р. сума у розмірі 5 000 грн. є кредитом, який він мав повернути, та замість цього

отримати орендну плату в натуральній формі, спростовуються матеріалами справи.

Так, в особистій заяві ОСОБА_2 просить надати йому саме аванс в рахунок орендної плати за 2015 рік, а в видатковій накладній від 05.12.2014р., оформленій самим ОСОБА_2 як бухгалтером, вказано на видачу 5 000 грн. як орендної плати за 2015р.

Отже, ОСОБА_2 майже повністю отримав всю орендну плату за 2015 рік за 8 земельних ділянок в грошовій формі, а недоплата склала всього 102,03 грн.

Листом № 13 від 01.12.2015р. директор ТОВ ЛАН проінформував ОСОБА_2, що 102,04 грн. він може отримати у касі товариства в будь-який зручний для нього час ( а.с.

94).

Доводи апелянта про те, що він мав отримати одночасно ще й орендну плату у натуральній формі, про що на адресу ТОВ ЛАН писав неодноразові заяви, не відповідають умовам договорів оренди, згідно з п. 10 яких орендна плата сплачується орендодавцю у грошовій або натуральній формі за бажанням орендодавця, а не одночасно в обох формах.

Але з матеріалів справи - Відомості видачі натуроплати зерном за 2015 рік вбачається, що ОСОБА_2 25.08.2015р. отримав також орендну плату за 2015 рік в натуральній формі: 2000 кг пшениці, 1000 кг ячменю (а.с. 45-46).

Крім того, 10 березня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до директора ТОВ Лан із заявою про видачу йому 500 кг ячменю в рахунок орендної плати за 2015 рік, яка йому також була надана, що підтверджується Журналом видачі натуральної продукції, згідно з яким 11 березня 2016 року ОСОБА_2 отримав 500 кг ячменю, про що поставив особистий підпис (а.с. 48, 51). В своїх заявах ОСОБА_2 підтверджує, що крім зазначеного, отримував за 2015 рік ще й 200 кг соняшнику ( а.с. 95).

З договорів оренди не вбачається, у якому саме розмірі видається орендна плата в натуральній формі, а також не мається відповідного додатку до договорів.

З пояснень сторін слідує, що розмір натуральної плати визначається кожного року

господарством взалежності від показників врожаю.

Отже, у правовідносинах між сторонами у справі виникла окрема домовленість з приводу надання орендодавцю, крім грошової оплати за оренду землі за 2015 рік, одночасно і натуральної продукції.

Колегія встановила за матеріалами справи, що боргу ТОВ ЛАН з орендної плати за 2015 рік перед ОСОБА_2 у визначеному ним розмірі не має, а сума 102,04 грн. фактично перекрита натуроплатою, яка надана позивачу одночасно з грошовою виплатою. Тим не менш, відповідач пропонує позивачеві видати йому 102,04 грн. за його зверненням до каси відповідача, тобто в добровільному порядку.

Відтак, колегія вважає правильними висновки суду щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2, а його посилання в апеляційній скарзі на нез ясування судом тих обставин, скільки було видано соняшнику, соломи, зерна в розрахунку на один пай, яка вартість виданої продукції та відсутність підтверджень внесення орендної плати відповідачем за користування зазначеними ним в позові земельними ділянками за договорами оренди від 10 грудня 2010 року, зареєстрованими за № 232330004001190, № 232330004000981, № 232330004000992 та № 232330004000984, є безпідставними. Суд на підставі наданих сторонами доказів з ясував, що ОСОБА_2 була видана у 2015р. грошова форма орендної плати у загальному розмірі 10 102,03 грн., а також додатково натуральна форма за погодженням сторін. Тому апеляційну скаргу слід відхилити та залишити без змін оскаржуване рішення суду у відповідності до ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 січня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Кочеткова І.В.

ОСОБА_4