Ухвала

від 04.10.2017 по справі 321/1332/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

4 жовтня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Іваненко Ю.Г., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, пені за прострочення виконання зобов'язання, суми індексу інфляції та 3 % річних, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належать чотири земельні ділянки, які розташовані на території Тимошівської сільради Михайлівського району Запорізької області, площами 3,5502 га, 4,0900 га, 0,6344 га, 0,3360 га, які були передані ним в оренду товариству з обмеженою відповідальністю ЛАН (далі - ТОВ ЛАН ) на підставі договорів оренди від 10 грудня 2010 року. Термін дії договорів оренди становить десять років.

Позивач зазначав, що на виконання умов вищезазначених договорів він передав в оренду відповідачу (орендарю) ці земельні ділянки, а останній порушив умови щодо своєчасної та в повному обсягу сплати орендної плати, не виплативши йому орендну плату за 2015 рік.

У зв'язку з цим ОСОБА_4 просив суд стягнути з ТОВ ЛАН орендну плату, пеню за прострочення виплати орендної плати, суму індексу інфляції за період з 21 грудня 2015 року по 8 грудня 2016 року та 3 % річних від простроченої суми, відповідно розрахувавши їх за кожним з договорів оренди: зареєстрованим за № 232330004001190 - у сумі 9 638 грн 47 коп., зареєстрованим за № 232330004000981 - у сумі 11 069 грн 81 коп., зареєстрованим за № 232330004000992 - у сумі 645 грн 30 коп., зареєстрованим за № 232330004000984 - у сумі 553 грн 69 коп., а всього 22 247 грн 42 коп.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_4, оскільки наявні у справі належні і допустимі докази свідчать про те, що відповідач повністю виплатив позивачу орендну плату за 2015 рік, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

А.О. Леванчук Ю.Г. Іваненко О.В. Ступак

Колегія суддів: