Постанова

від 22.03.2017 по справі 808/3700/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року о/об 11 год. 53 хв.Справа № 808/3700/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "БЕССАРАБІЯ-В"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "БЕССАРАБІЯ-В" (надалі - позивач або ПП "БЕССАРАБІЯ-В") звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: форми "В1" №0001404201 від 10.11.2016 та форми "Р" №0004144201 від 10.11.2016.

Позивачем у позові (т.1, а.с.4-12) зазначено, що у період з 12.10.2016 по 19.10.2016 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "БЕССАРАБІЯ-В" з питань дотримання податкового законодавства при відображенні в деклараціях з податку на додану вартість та податок на прибуток операцій по взаємовідносинам по контрагентом ТОВ "ЛІАГРО" код ЄДРПОУ 38067920 за квітень 2015 року. За результатами вказаної перевірки складено ОСОБА_2 №105/28-04-42-01/35434347 від 26.10.2016 (надалі за текстом позову - ОСОБА_2 перевірки), в якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення з боку Приватного підприємства "Бессарабія-В" приписів п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за 2015 рік на 895500 грн. 00 коп. та формування податкового кредиту по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЛІАГРО" на загальну суму 995000 грн. 00 коп. в тому числі за квітень 2015 року на суму 995000 грн. 00 коп. та завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку за травень 2015 року на суму 995000 грн. 00 коп. На підставі зазначеного ОСОБА_2 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0001404201 від 10.11.2016, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 1492500 грн. 00 коп. (995000 грн. 00 коп. - завищення бюджетного відшкодування та 497500 грн. 00 коп. - штрафних санкцій) та №0001414201 від 10.11.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 895000 грн. 00 коп. Позивач не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на наступне. Так, ТОВ "БЕССАРАБІЯ-В" та ТОВ "ЛІАГРО" укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, а саме соняшника, №07/04/1 від 07.04.2015, яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію - соняшник на умовах передбачених договором. На виконання договору №07/04/1 від 07.04.2015 сторони склали Специфікацію №1 від 07.04.2015, якою погодили кількість, ціну та орієнтовну суму товару, після цього ТОВ "ЛІАГРО" передав у власність позивача відповідну кількість соняшника, що оформлено податковою накладною №1/2 від 08.04.2016 на загальну суму 5970000 00 коп. в т.ч. ПДВ на суму 995000 грн. 00 коп., яку зареєстровано в ЄРПН 08.04.2016; рахунком-фактурою №СФ-00000046 від 08.04.2016; видатковою накладною №РН-0000061 від 08.04.2015. ПП "БЕССАРАБІЯ-В" у повному обсязі розрахувалось за поставлений товар, що підтверджується банківською випискою АБ "ПІВДЕНННИЙ", яка надана листом №195- 3454БТ, тобто сторони зазнали зміни майнового стану. Крім того, згідно Додаткової угоди №1/04 від 08.04.2015 до Договору №07/04/1 від 07.04.2015 сторони вирішили внести наступні зміни до Договору №07/04/1 від 07.04.2015: умови поставки - товар поставляється на умовах FCA франко-автомобіль (Правила Інкотермс 2010). Склад продавця розташований за адресою: Донецька область, м.Селидове, вул.Нагорна. Зазначене спростовує викладене на стор.23 ОСОБА_2 питання щодо того, що по Договору саме постачальник зобов'язаний поставити товар на склад покупця своїми засобами та за власний рахунок. Позивач, у свою чергу, на виконання Додаткової угоди №1/04 від 08.04.2015 отримував товар на складі продавця та своїм транспортом направляв його за адресою: м.Ізмаїл, Болградське шосе, 8а, що підтверджується товарно-транспортними накладними. Зазначені ТТН надавались особам, які проводили перевірку. Більше того, отримання товару підтверджується прибутковою накладною №1330 від 08.04.2015. На оплату товару позивачем складено платіжне доручення №1664 від 08.04.2015, а переказ коштів підтверджується копіями банківських довідок та банківською випискою за квітень 2015 року по контрагенту ТОВ "ЛІАГРО". В ОСОБА_2 не заперечується факт отримання ПП "БЕССАРАБІЯ-В" податкової накладної №1/2 від 08.04.2015, так само як і факт того, що постачальником зареєстровано зазначену податкову накладну у ЄРПН. ОСОБА_3 зазначено, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень Центральним районним судом м.Миколаєва 22.12.2015 винесено Вирок у справі №490/11667/15-к яким затверджено угоду, укладену 30.11.2015 між прокурором відділу прокуратури Миколаївської області та обвинуваченими - посадовими особами ТОВ "ЛІАГРО"; зроблено висновок про "документування зазначеної операції з постачання соняшника, без можливості її фактичного здійснення". Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Позивач посилаючись як на приписи ст.61 Конституції України, так і на практику Європейського суду з прав людини (п.38 Рішення у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007, п.70-п.71 рішення у справі "Булвес АД" проти Болгарії" від 22.01.2009, п.23 Рішення у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" від 18.03.2010) наполягає на тому, що в разі коли державні органи володіють інформацією про зловживання у системі оподаткування конкретною компанією, вони мають вжити відповідних заходів саме до цього суб'єкта, а не поширювати негативні наслідки на інших осіб за відсутності зловживань з боку цих осіб. Згідно Довідки про правовий статус, кількість та якісні характеристики земель №498 від 18.07.2014 ТОВ "ЛІАГРО" у 2014 році використовує на умовах суборенди земельні ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 135964,10га, в тому числі рілля 135964,10га. Таким чином, ПП "БЕССАРАБІЯ-В" отримало підтверджуючі документи від ТОВ "ЛІАГРО" і не зобов'язано було ставити їх під сумнів. Згідно податкової декларації ТОВ "ЛІАГРО" має спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства (тобто, обравши зазначений режим оподаткування ТОВ "ЛІАГРО" підтвердило, що основним видом його діяльності є виготовлення сільськогосподарської продукції). З отриманого від ТОВ "ЛІАГРО" насіння соняшника на виробничих потужностях ПП "БЕССАРАБІЯ-В" було вироблено товар - соняшникову олію, яка була реалізована за зовнішньоекономічним контрактом №SF02506 від 25.06.2015.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представником відповідача додано до суду письмові заперечення (т.1, а.с.185-193), в яких зазначено, що Державною фіскальною службою України, відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою впровадження єдиного порядку організації роботи з обміну та опрацювання податкової інформації при здійсненні податкового контролю, направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами ДФС, затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної фіскальної служби зустрічних звірок, обміну податковою інформацією при здійсненні податкового контролю від 17.07.2015 №511. При встановленні за результатами аналізу факту відсутності передбачених п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України підстав для направлення запиту суб'єкту господарювання про проведення зустрічної звірки або якщо суб'єкт господарювання, взаємовідносини з яким необхідно дослідити, має стан відмінний від основного та який при цьому унеможливлює проведення зустрічної звірки, з метою отримання податкової інформації до органу ДФС, на обліку в якому перебуває такий суб'єкт господарювання, доцільно направляти запит щодо обміну податковою інформацією, наявною в такому органі. Оскільки ТОВ "Ліагро" має стан "7" - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, у зв'язку з цим відсутні підстави для проведення зустрічної звірки. В товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки ПП "Бессарабія-В", перевізником і замовником виступає ПП "Бессарабія-В". Запис на сторінці 23 ОСОБА_2 перевірки, щодо відсутності у ПП "Бессарабія-В" транспортних засобів, що належать йому праві власності, зроблено на підставі офіційної письмової відповіді Регіонального сервісного центру в Запорізькій області від 19.04.2016 №31/8-1046, що надійшла на запит оперативного управління СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі МГУ ДФС від 08.04.2016 за №1694/10/28-04-07-20. Регіональним сервісним центром в Запорізькій області повідомлено, що згідно оперативних даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України за ПП "Бессарабія-В" та ТОВ "ЛІАГРО" транспортні засоби не зареєстровано. Транспортні засоби, зазначені в товарно-транспортних накладних, належать фізичним особам: ОСОБА_4 (Одеська область, Арцизький район, с.Холмське), ОСОБА_5 (м.Київ, Печерський район, вул.Щорса, 38/гурт). При аналізі цих товарно-транспортних накладних встановлено, що в ТТН №3 та №11 від 08.04.2015 зазначено один і той же автомобіль НОМЕР_1, причеп/напівпричеп - ВН5828ХО, а водії різні - ОСОБА_6 та Мітіогло Дем'ян Степанович відповідно, що виключає можливість одночасної доставки соняшника з Донецької області до м.Ізмаїлу. ПП "Бессарабія-В" надано копію Довідки про правовий статус, кількість та якісні характеристики земель, видану відділом держземагентства у м.Селидовому Донецької області (вих.№498 від 18.07.2014) в якій зазначено, що ТОВ "ЛІАГРО" у 2014 році використовує на умовах суборенди земельні ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 135964,10 га, в тому числі рілля 135964,10га. На запит відповідача від 29.03.2016 №1634/10/28-04-42-01 до відділу Держземагентства у м.Селидовому Донецької області Головного управління Держземагентства у Донецькій області отримано відповідь - лист від 21.04.2016 №11-28-0.5-120/0/2-16 (вх.№2485/10 від 21.04.2016) в якому повідомлено, що Довідка про правовий статус, кількість та якісні характеристики земель, за №498 від 18.07.2014 (за підписом начальника ОСОБА_7), відділом Держземагентства у м.Селидовому Донецької області, не надавалась. Відповідно до "Книг записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договір оренди землі" на території Селидівської, Української, Гірницької міських рад та Цукуринської і Курахівської селищних рад, за підприємством ТОВ "ЛІАГРО", земельних ділянок, що знаходяться у власності або користуванні - не значиться. В ході перевірки проведено дослідження ознак, які в сукупності можуть вказувати на нереальність (удаваність) правочину та формальне оформлення податкових накладних, виписаних контрагентом, зокрема: Оперативним управлінням СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі надано інформацію, що за даними відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів посадові особи ТОВ "ЛІАГРО" ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за останні 3 роки ніяких доходів не отримували; згідно вироку Центрального районного суду м.Миколаїва №490/11667/15-к від 22.12.2015 стосовно придбання суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи ТОВ "ЛІАГРО" у квітні 2014 року за грошову винагороду, не маючи на меті здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку, ОСОБА_8 призначено покарання за ч.1 ст.205 КК України; ТОВ "ЛІАГРО" (ЄДРПОУ 38067920) має стан платника "7" - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; інформація про наявність трудових ресурсів на підприємстві - відсутня (в період 2014-2015рр. Звіти форми 1-ДФ не надавались); інформація, щодо наявності основних засобів відсутня; інформація, щодо наявності земельних ділянок відсутня; відомості у Реєстрі прав власності на нерухоме майно по ТОВ "ЛІАГРО" відсутні; у підприємства ТОВ "ЛІАГРО" в період з вересня 2014 року по травень 2015 року (періоди, за які подавалась звітність з ПДВ) відсутнє придбання жодних товарів (робіт/послуг), які необхідні для здійснення будь якої реальної господарської діяльності, що свідчить про неможливість виробництва (вирощування) соняшнику, який начебто реалізовувався в адресу ПП "Бессарабія-В" (код за ЄДРПОУ 35434347) у квітні 2015 року; відповідно до п.5.9 укладеного між ПП "Бессарабія-В" та ТОВ "ЛІАГРО" Договору купівлі-продажу №07/04/1 від 07.04.2015 при поставці товару на умовах СРТ постачальник зобов'язаний доставити товар на склад покупця своїми транспортними засобами, за власний рахунок. Відповідно до п.2 Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною зазначеного Договору купівлі-продажу, умови поставки - СРТ склад покупця (Інкотермс 2010). Згідно з умовами договору, склад покупця розташований за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, Белградське шосе, 8а. Однак, у товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки ПП "Бессарабія-В", перевізником і замовником виступає ПП "Бессарабія-В". Одночасно з цим, отримано офіційну письмову відповідь від Регіонального сервісного центру в Запорізькій області, якою повідомлено: "що згідно оперативних даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України за ПП "Бессарабія-В" (код 35434347) та ТОВ "ЛІАГРО" (код 38067920) транспортні засоби не зареєстровано"; ПП "Бессарабія-В" надано копію Довідки про правовий статус, кількість та якісні характеристики земель, виданої відділом держземагентства у м.Селидовому Донецької області в якій зазначено, що ТОВ "ЛІАГРО" у 2014 році використовує на умовах суборенди земельні ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 135964,10га, в тому числі рілля 135964,10га, але відповідно до ст.125 та ст.126 Земельного кодексу України укладені договори оренди землі підлягають обов'язковій держаній реєстрації. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр". Таким чином, в ході аналізу зібраної податкової та іншої інформації та за наявності вищезазначеного Вироку Центрального районного суду м.Миколаєва по кримінальному провадженню №32015150000000082 за обвинуваченням посадових осіб ТОВ "ЛІАГРО" за ч.1 ст.205 КК України (справа №490/11667/15-к), операції з постачання соняшника підприємством ТОВ "ЛІАГРО" в адресу ПП "Бессарабія-В" не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. У зв'язку з цим посадові особи ТОВ "ЛІАГРО" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, віддаленості контрагентів один від одного. Враховуючи обсяги задекларованих операцій, відсутність основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, вбачається висновок про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності. Усі вищезазначені факти доводять проведення документального оформлення операції при її фактичному невиконанні. Перевіркою встановлено документування зазначеної операції з постачання соняшника, без можливості її реального здійснення. Враховуючи викладені вище обставини, взаємовідносини між ПП "Бессарабія-В" та ТОВ "ЛІАГРО" у квітні 2015 року не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим учасниками цієї операції даним у розмірі ПДВ 995000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Сторони, під час розгляду справи, у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

Позивач зареєстрований як юридична особа за адресою: 68443, Одеська область, Арцизький район, с.Холмське, вул.Радянська, буд.59. ПП "БЕССАРАБІЯ-В" має ідентифікаційний код 35434347.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200053628 ПП "БЕССАРАБІЯ-В" зареєстроване як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 354343415078.

У період з 12.10.2016 по 19.10.2016 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "БЕССАРАБІЯ-В" (код ЄДРПОУ 35434347) з питання дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток операцій по взаємовідносинам по контрагентом ТОВ "ЛІАГРО" (код ЄДРПОУ 38067920) за квітень 2015 року. За результатами перевірки складено ОСОБА_2 №105/28-04-42-01/35434347 від 26.10.2016 (т.1, а.с.74-110).

У висновку ОСОБА_2 перевірки №105/28-04-42-42-01/35434347 від 26.10.2016 зазначено наступне: "… перевіркою встановлено порушення: 1) абз."а" п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, абз."б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України … ПП "Бессарабія-В" встановлено завищення суми податкового кредиту квітня 2015 року на суму 995000 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення квітня 2015 року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітнього (податкового) періоду, внаслідок чого відбулося завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку за травень 2015 року на суму 995000 грн. 2) ст.1, ст.4, ст.9 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України …, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 895500 грн. …".

Результатом розгляду відповідачем ОСОБА_3 перевірки №105/28-04-42-01/35434347 від 26.10.2016 стало прийняття 10.11.2016 відносно ПП "БЕССАРАБІЯ-В" податкових повідомлень-рішень:

1) №0001404201, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за Податковою декларацією з податку на додану вартість №9129931982 за травень 2015 року на суму 995000 грн. 00 коп. та застосовано 497500 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій (т.1, а.с.111);

2) №0001414201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 895000 грн. 00 коп. (т.1, а.с.113).

Судом досліджено Розрахунок штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення №0001404201 від 10.11.2016 (т.1, а.с.112).

У вказаному Розрахунку зазначено, що до ПП "БЕССАРАБІЯ-В" застосовані за п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції у сумі 497500 грн. 00 коп., що становить 50% від зменшеного розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Судом досліджено Розрахунок штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств до податкового повідомлення-рішення №0004144201 від 10.11.2016 (т.1, а.с.114).

Як зазначено у вказаному Розрахунку, ПП "БЕССАРАБІЯ-В" донараховано до зобов'язань, зазначених у Декларації №9276085498 від 05.02.2016, з податку на прибуток 895000 грн. 00 коп., при цьому штрафні (фінансові) санкції - не нараховувались.

За змістом ОСОБА_2 перевірки №105/28-04-42-01/35434347 від 26.10.2016 між ТОВ "БЕССАРАБІЯ-В" та ТОВ "ЛІАГРО" 07.04.2015 укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №07/04/1, яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію - соняшник на умовах передбачених договором. На виконання договору №07/04/1 від 07.04.2015 сторони склали Специфікацію №1 від 07.04.2015, якою погодили кількість, ціну та орієнтовну суму товару. На виконання умов вищезазначеного Договору ТОВ "ЛІАГРО" в адресу ПП "Бессарабія-В" було виписано податкову накладну на постачання соняшника у кількості 600 тон на загальну суму 5970000 грн. 00 коп., в т.ч. сума ПДВ 995000 грн. 00 коп., яку зареєстровано в ЄРПН. Розбіжність між ПК ПП "Бессарабія-В" та ПЗ ТОВ "ЛІАГРО" за квітень 2015 року складає 995000 грн. (декларація з ПДВ ТОВ "ЛІАГРО" за квітень 2015 року має статус "Історія подання"). СДПІ внаслідок проведеного аналізу податкової інформації, яка міститься в податкових деклараціях, інших звітних документах, податкових накладних, а також інформації, що надається періодично органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та державної статистики, інформації, що наявна в АІС "Податковий блок", АС "Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних"; АС "Архів електронної звітності"; системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (АС співставлення ПЗ і ПК) встановлено, відомості щодо ТОВ "ЛІАГРО" (ЄДРПОУ 38067920): перебуває на обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області; стан платника "7" - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; вид діяльності - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; свідоцтво платника ПДВ від 01.04.2014 №200165958, діюче; інформація про наявність трудових ресурсів на підприємстві - відсутня (в період 2014-2015рр. Звіти форми 1-ДФ не надавались.); остання декларація з ПДВ була подана за травень 2015 року та має статус "Історія подання"; інформація, щодо наявності основних засобів, земельних ділянок відсутня; відповідно до баз даних ДФС підприємством перша декларація з ПДВ була подана за вересень 2014 року, остання за травень 2015 року; підприємство не здійснювало імпортних операцій за весь період своєї діяльності (період, за який подавалась податкова звітність); відомості у Реєстрі прав власності на нерухоме майно по ТОВ "ЛІАГРО" відсутні. За даними автоматизованої системи співставлення АІС "Податковий блок" проаналізовано постачальників та покупців ТОВ "ЛІАГРО" за період з 01.09.2014 по 31.05.2015. Згідно баз даних ДФС України у підприємства ТОВ "ЛІАГРО" в період з вересня 2014 року по травень 2015 року (періоди, за які подавалась звітність з ПДВ) відсутнє придбання жодних товарів (робіт/послуг), які необхідні для здійснення будь-якої реальної господарської діяльності, що свідчить про неможливість виробництва (вирощування) соняшнику, який начебто реалізовувався в адресу ПП "БЕССАРАБІЯ-В" (код за ЄДРПОУ 35434347) у квітні 2015 року. Вироком Центрального районного суду м.Миколаєва від 22.12.2015 у справі №490/11667/15-к посадових осіб ТОВ "ЛІАГРО" визнано винними у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України. В обґрунтування факту формування податкового кредиту з ПДВ у квітні 2015 року по операції з придбання соняшника у ТОВ "ЛІАГРО" (код за ЄДРПОУ 38067920), підприємством ПП "БЕССАРАБІЯ-В" надано копії: Рахунку-фактури №СФ-0000046 від 08.04.2015, виписаного постачальником - ТОВ "ЛІАГРО" без зазначення особи, яка виписала даний рахунок та її підпису; Видаткової накладної №РН-0000061 від 08.04.2015 на постачання 600т соняшника за ціною 8291,67 грн./т (без ПДВ) на загальну суму 5970000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 995000 грн. 00 коп. без зазначення прізвища особи ПП "БЕССАРАБІЯ-В", яка отримала соняшник, та реквізитів довіреності. Видаткова накладна завірена печаткою та підписом директора ТОВ "ЛІАГРО" ОСОБА_8 У ОСОБА_10 накладних у кількості 17 штук як бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника) зазначено: ОСОБА_8 - директор, підпис. Відповідно до п.5.9 укладеного між ПП "Бессарабія-В" та ТОВ "ЛІАГРО" Договору купівлі-продажу №07/04/1 від 07.04.2015 при поставці товару на умовах СРТ постачальник зобов'язаний доставити товар на склад покупця своїми засобами за власний рахунок. Відповідно до п.2 Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною зазначеного Договору купівлі-продажу, умови поставки - СРТ склад покупця (Інкотермс 2010). Склад покупця розташований за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, Болградське шосе, 8а. Однак, в товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки ПП "БЕССАРАБІЯ-В", перевізником і замовником виступає ПП "БЕССАРАБІЯ-В". Регіональним сервісним центром в Запорізькій області повідомлено, що згідно оперативних даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України за ПП "Бессарабія-В" та ТОВ "ЛІАГРО" транспортні засоби не зареєстровано. Транспортні засоби, зазначені в товарно-транспортних накладних, належать фізичним особам: ОСОБА_4 (Одеська область, Арцизький район, с.Холмське), ОСОБА_5 (м.Київ, Печерський район, вул.Щорса, 38/гурт). При аналізі даних товарно-транспортних накладних встановлено, що в товарно-транспортних накладних №3 та №11 від 08.04.15 зазначено один і той же автомобіль НОМЕР_1, причеп/напівпричеп - ВН5828ХО, а водії різні - ОСОБА_6 та Мітіогло Дем'ян Степанович відповідно, що виключає можливість одночасної доставки соняшника з м.Києва до м.Ізмаїлу. Також, в товарно-транспортних накладних №6 та №14 від 08.04.15 зазначено автомобіль НОМЕР_2, причеп/напівпричеп - ВН2886ХО, а водії вказані різні - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відповідно. За даними Регіонального сервісного центру в Запорізькій області під номером АА8965МС обліковується авто CITROEN червоного кольору, який належить ОСОБА_5 (м.Київ). ПП "БЕССАРАБІЯ-В" надано копію Довідки про правовий статус, кількість та якісні характеристики земель за підписом начальника відділу ОСОБА_7, видану відділом держземагентства у м.Селидовому Донецької області (вих.№498 від 18.07.2014) в якій зазначено: "Відділ держкомзему у м.Селидовому Донецької області Головного управління деркомзему у Донецькій області Державного комітету України із земельних ресурсів повідомляє, що ТОВ "ЛІАГРО" (код ЄДРПОУ 38067920) у 2014 році використовує на умовах суборенди земельні ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 135964,10га, в тому числі рілля 135964,10га. Земельні ділянки знаходяться в межах району, поза межами населених пунктів". На запит СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі МГУ ДФС (від 29.03.2016. №1634/10/28-04-42-01) до відділу Держземагентства у м.Селидовому Донецької області Головного управління Держземагентства у Донецькій області отримано відповідь - Лист від 21.04.2016 №11-28-0.5-120/0/2-16 в якому повідомлено, що Довідка про правовий статус, кількість та якісні характеристики земель, за №498 від 18.07.2014 (за підписом начальника ОСОБА_7), відділом Держземагентства у м.Селидовому Донецької області - не надавалась. Відповідно до "Книг записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договір оренди землі" на території Селидівської, Української, Гірницької міських рад та Цукуринської і Курахівської селищних рад, за підприємством ТОВ "ЛІАГРО", код ЄДРПОУ 38067920, земельних ділянок, що знаходяться у власності або користуванні - не значиться. Відповідно до копії платіжного доручення №1664 від 08.04.2015, наданого до перевірки, з розрахункового рахунку ПП "БЕССАРАБІЯ-В" №26000010040105 в АБ "Південний", МФО 328209 списано 5970000 грн. 00 коп. на рахунок ТОВ "ЛІАГРО" №26003550258900 в AT "УкрСиббанк", МФО 351005 в оплату за соняшник згідно рахунку №СФ-0000046 від 08.04.2015, ПДВ 20% 995000 грн. 00 коп. За даними оборотної відомості по бухгалтерському рахунку 201 "Сировина та матеріали" за квітень-травень 2015 року, наданих до перевірки ПП "БЕССАРАБІЯ-В": станом на 08.04.2015 початкове сальдо за номенклатурою - соняшник (код 00000000010) складало 4025753т на суму 34555962 грн. 96 коп. Оприбутковано (Дт.201 Кт.63) 791956т. соняшника на суму 6505284 грн. 59 коп. Списано у виробництво (Дт.23 Кт.201) - 625000т. соняшника на суму 5326863 грн. 81 коп. За даними оборотної відомості бухгалтерського рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та карточки рах.631 по контрагенту ТОВ "ЛІАГРО" в бухгалтерському обліку ПП "Бессарабія-В" господарська операція з придбання насіння соняшника у квітні 2015 року у ТОВ "ЛІАГРО" відображена. Заборгованість по розрахункам з ТОВ "ЛІАГРО" згідно сальдової відомості по балансовому рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за період квітень-травень 2015 року станом на 01.04.2015 та на 31.05.2015 відсутня. Враховуючи викладені вище обставини, взаємовідносини між ПП "БЕССАРАБІЯ-В" та ТОВ "ЛІАГРО" у квітні 2015 року не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників цієї господарської операції на суму ПДВ 995000 грн. 00 коп. Таким чином, ПП "БЕССАРАБІЯ-В" порушено п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України та безпідставно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЛІАГРО" на загальну суму 995000 грн. 00 коп. в т.ч. по періодам: квітень 2015 року на суму 995000 грн. 00 коп. На порушення абз."а" п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, абз."б" п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями ПП "БЕССАРАБІЯ-В" встановлено завищення суми податкового кредиту квітня 2015 року на суму 995000 грн. 00 коп., в результаті чого завищено від'ємне значення квітня 2015 року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітнього (податкового) періоду, внаслідок чого відбулося завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2015 року на суму 995000 грн. 00 коп. ПП "Бессарабія-В" подано "Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2015 рік 25.02.2016 вх.№9276085498 (звітна нова). За період з 01.01.2015 по 31.12.2015 ПП Бессарабія-В задекларовано дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у сумі 937402480 грн. 00 коп. Перевіркою повноти визначення доходів від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку, за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 щодо взаємовідносин ПП БЕССАРАБІЯ-В з ТОВ ЛІАГРО у квітні 2015 року порушень не встановлено. Перевіркою показника, відображеного у рядку 01 Декларації Дохід від будь якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, встановлено, що в його структурі враховані доходи, відображені ПП БЕССАРАБІЯ-В в статистичній звітності Звіт про фінансові результати (ф-2) за 2015 рік. Перевіркою правомірності визначення фінансового результату до оподаткування (прибутку) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 встановлено порушення ст.ст.1, 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження показника на 4975000 грн. 00 коп. внаслідок завищення витрат діяльності на 4975000 грн. 00 коп. по взаємовідносинам з ТОВ ЛІАГРО в період квітень 2015 року.

Відповідачем в обґрунтування відомостей, зазначених в ОСОБА_2 перевірки №105/28-04-42-01/35434347 від 26.10.2016 надано до суду:

- лист Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 14.03.2016 за №417/7/10-08-22-02/426 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЛІАГРО" (т.2, а.с.13);

- лист Відділу Держгеокадастру у м.Селидовому Донецької області від 21.04.2016 за №11-28-0.5-1201/0/2-16 згідно з яким: довідка про правоий статус, кількість та якісні характеристики земель за №498 від 18.07.2014 (за підписом начальника ОСОБА_7), Відділом Держземагентства у м.Селидовому Донецької області - не видавалась; Відповідно до "Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею" договір оренди землі на території Селидівської, Української, Гірницької міських рад та Цукуринської і Курахівської селищних рад, за підприємством ТОВ "ЛІАГРО", код ЄДРПОУ 38067920, земельних ділянок, що знаходяться у власності або користуванні - не значиться (т.2, а.с.15);

- Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_13, ОСОБА_9 згідно з якими у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 ОСОБА_13, ОСОБА_9 доходів не мали (т.2, а.с.19);

- Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 21.10.2016 згідно з якою за ТОВ "ЛІАГРО" об'єкти нерухомості не значаться (т.2, а.с.20);

- ОСОБА_9 з електронної бази даних контролюючого органу щодо податкових накладних ТОВ "ЛІАГРО" (т.2, а.с.21).

Дослідженням господарських правовідносин позивача, оподаткування яких становить предмет спору у справі, судом з'ясовано наступне.

Здійснення постачання насіння соняшнику від ТОВ "ЛІАГРО" до ПП "БЕССАРАБІЯ-В" повинно було здійснюватись відповідно до Договору купівлі-продажу №07/04/1 від 07.04.2015 (т.1, а.с.13-16).

На виконання Договору купівлі-продажу №07/04/1 від 07.04.2015 сторони склали Специфікацію №1 від 07.04.2015 (т.1, а.с.17).

Позивачем надано до суду Додаткову угоду №1/04 до Договору купівлі-продажу №07/04/1 від 07.04.2015, укладену 08.04.2015 у м.Ізмаїл, згідно з якою змінено умови постачання: товар поставляється на умовах FCA франко-автомобіль (Правила Інкотермс 2010), право власності на товар виникає у покупця на умовах FCA з моменту навантаження товару в автотранспортний засіб, представлений покупцем на складі постачальника. Склад продавця розташований за адресою: Донецька область, м.Селидове, вул.Нагорна (т.1, а.с.18).

Відповідно до п.11.1-п.11.6 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених 14.10.1997 наказом Міністерства транспорту України №363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. ОСОБА_10 накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Судом досліджені надані позивачем ОСОБА_10 накладні (а.с.42-58).

У вказаних ОСОБА_10 накладних ПП "БЕССАРАБІЯ-В" визначене як Замовник транспортних послуг з доставляння товару від Вантажовідправника ТОВ "ЛІАГРО" (Донецька область, м.Селидове, вул.Нагорна) до Вантажоодержувача - ПП "БЕССАРАБІЯ-В" (м.Ізмаїл, Болградське шосе, 8А, Одеська область). Перевізником є ПП "БЕССАРАБІЯ-В".

Зазначені ОСОБА_10 накладні підписані відповідальною особою відправника - директором ОСОБА_13 ОСОБА_7 товару у ОСОБА_10 накладних зазначена як "соняшник".

Також, судом досліджені надані позивачем накази про прийняття на роботу до ПП "БЕССАРАБІЯ-В" водіїв (т.1, а.с.212-227), Свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів за ПП "БЕССАРАБІЯ-В" (т.1, а.с.228-240).

При цьому, позивачем документально не спростовано зазначене в ОСОБА_2 перевірки №105/28-04-42-01/35434347 від 26.10.2016 (що підтверджується документально - т.1, а.с.44, 52): "… При аналізі даних товарно-транспортних накладних встановлено, що в товарно-транспортних накладних №3 та №11 від 08.04.15 зазначено один і той же автомобіль НОМЕР_1, причеп/напівпричеп - ВН5828ХО, а водії різні - ОСОБА_6 та Мітіогло Дем'ян Степанович відповідно, що виключає можливість одночасної доставки соняшника з м.Києва до м.Ізмаїлу ...".

Як зазначено у п.3.1 "Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів", затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2, надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером (п.3.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів ).

Відповідно до приписів наказу Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів Журнал обліку вантажів, що надійшли (форма №М-1) застосовується для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей. Записи в журналі виконуються відділом постачання в міру надходження матеріальних цінностей на склад підприємства на основі товарно-транспортних документів, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів.

Позивачем не надано до суду жодного доказу належного оприбуткування товарів, одержаних внаслідок здійснення операцій з ТОВ ЛІАГРО , оскільки оборотно-сальдові відомості, надані до суду є лише результатом синтетичного обліку активів, в той же час аналітичний облік активів повинен здійснюватись відповідно до належно оформлених документів бухгалтерського обліку.

Позивачем у підтвердження товарності операції, реальності поставки товару надано до суду Прибуткову накладну №РН-0000061 від 08.04.2015, якою оприбутковано в аналітичному бухгалтерському обліку 600000 кг. соняшнику (т.1, а.с.116).

На підставі цієї Прибуткової накладної №РН-0000061 від 08.04.2015 до синтетичного бухгалтерського обліку запасів внесені відповідні записи, про що свідчать надані позивачем ОСОБА_14 відомості (т.1, а.с.163-172).

На думку суду ці документи не є достатніми для обліку операцій з соняшником.

Так, відповідно до п.11.2 Глави 11 "Положення про обіг складських документів на зерно", затвердженого 27.06.2003 наказом Міністерства аграрної політики України №198 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2003 за №605/7926 (надалі - "Положення про обіг складських документів на зерно"), для отримання зерна зі складу власник простого складського свідоцтва або подвійного складського свідоцтва повинен сам прибути на склад або прислати свого представника з належно оформленою довіреністю.

Згідно з п.11.3 Глави 11 "Положення про обіг складських документів на зерно" видача зерна проводиться складом в обмін на один з таких документів: оригінал складської квитанції на зерно; оригінал простого або нерозділеного подвійного складського свідоцтва на зерно; одночасно представлені оригінали розділених частин подвійного складського свідоцтва; складське свідоцтво (частина А) подвійного складського свідоцтва і оригінал документа про сплату всієї суми кредиту і відсотків за ним, отриманого за заставним свідоцтвом (частина Б).

Видача зерна супроводжується оформленням документів, що посвідчують відвантаження зерна відповідно до вимог чинного законодавства і регламенту зернового складу (п.11.4 Глави 11 "Положення про обіг складських документів на зерно").

Як зазначено у п.1.9 Глави 1 Розділу V "Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах", затвердженої 13.10.2008 наказом Міністерства аграрної політики України №661, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2008 за №1111/15802 (надалі - "Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах"), при відпуску зерна та продукції оформляється товарно-транспортна накладна встановленої форми №1ТН. ОСОБА_10 накладні на відпуск вважаються недійсними без доданих доручень, без підпису одержувачів та ті, що мають виправлення.

У п.1.10 Глави 1 Розділу V "Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах" зазначено, що при видачі зерновим складом партії зерна виконуються такі організаційно-технологічні операції: власник зерна (уповноважена ним особа) подає заяву щодо його витребування та пред'являє складські документи на зерно, яке він бажає забрати зі складу; (…) оформлюються пропуск, транспортні документи всіх видів (ТТН, коносамент, залізничні накладні); визначаються брутто, тара і нетто транспортного засобу з відображенням у вагових журналах і в товарно-транспортних накладних; (…) бухгалтерія оформляє акт-розрахунок за фактичними показниками якості і перевіряє правильність проведених розрахунків за надані зерновим складом послуги та їх сплату. Жодного документу, передбаченого вищенаведеними нормативними документами позивач до суду не надав.

Позивачем не надано документів про зберігання насіння соняшника на зерновому складі, складських свідоцтв з відмітками про перехід права власності на них.

Також, позивачем не надано до суду ані "Журналу обліку вантажів, що надійшли (форма №М-1)", ведення якого передбачено наказом Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996, ані витягів з нього щодо прибуття соняшнику до ПП "БЕССАРАБІЯ-В".

Судом досліджені документи податкової звітності позивача: Податкову декларацію з податку на додану вартість та Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за податкові періоди, оподаткування яких є предметом спору по справі (т.1, а.с.173-184, 257-269).

Позивачем надано до суду Податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену, звітну), за 4 місяць 2015 року подану ТОВ "ЛІАГРО", підписану ОСОБА_13 (а.с.28-35).

Також, позивачем надано до суду Реєстр виданих та отриманих податкових накладних (ведення якого передбачено "Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних", затвердженим наказом Міністерства фінансів України №958 від 22.09.2014, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.10.2014 за №1228/26005) у Розділі ІІ якого за п.170 зазначено Податкову накладну №1/2 виписану 08.04.2015 ТОВ "ЛІАГРО" (т.1, а.с.136-162).

Позивачем не надано до суду ОСОБА_9 з Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію Податкової накладної №1/2 від 08.04.2015 постачальником товару.

Судом досліджено Податкову накладну №1/2 виписану 08.04.2015 ТОВ "ЛІАГРО" на загальну суму 5970000 грн. 00 коп. (з яких 995000 грн. 00 коп. - ПДВ) про постачання соняшнику ПП "БЕССАРАБІЯ-В", підписану ОСОБА_13 (а.с.21).

Позивачем надано до суду ОСОБА_9 з реєстру платників податку на додану вартість в якому зазначено, що ТОВ "ЛІАГРО" має індивідуальний податковий номер 380679201260 (а.с.19). Вказаний індивідуальний податковий номер зазначено і у Податковій накладній №1/2 від 08.04.2015.

Судом досліджено документи, які свідчать про сплату позивачем на користь ТОВ "ЛІАГРО" 5970000 грн. 00 коп., зміну в активах позивача (т.1, а.с.23-24, 115).

Позивачем не надано до суду безспірних доказів того, що саме товар отриманий позивачем від ТОВ "ЛІАГРО", у подальшому, був перероблений і проданий фірмі "PLANEXIM TRADING LLP" за зовнішньоекономічним Контрактом №SFO2506 від 25.06.2015 (т.1, а.с.36-40). Накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (Типова форма М-11, затверджена наказом Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996) на соняшник, Картки складського обліку матеріалів або Лімітно-забірні картки, до суду - не надані. Відтак, документально позивачем не доведено, що придбаний у ТОВ "ЛІАГРО" соняшник перероблявся в олію.

Судом досліджено Вирок Центрального районного суду м.Миколаєва від 22.12.2015 по кримінальному провадженню №32015150000000082 (справа №490/11667/15-к), який набрав законної сили 20.10.2016, за обвинуваченням директора ТОВ "ЛІАГРО" ОСОБА_13 за ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (т.2, а.с.16-18, 23-24, 32-34).

Так, Центральним районним судом м.Миколаєва з'ясовано, що ОСОБА_13 в квітні 2014 року, на прохання невстановленої слідством особи, вирішив придбати суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "ЛІАГРО" (код ЄДРПОУ 38067920) за грошову винагороду, не маючи на меті здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку. ОСОБА_13, погодившись за грошову винагороду на те, що він буде призначений на посаду директора зазначеного підприємства і буде його одноосібним учасником та отримавши винагороду у сумі 200 грн. 00 коп., 08.07.2014 на прохання невстановленої слідством особи, підписав протокол №4 загальних зборів учасників ТОВ "ЛІАГРО" від 08.07.2014, наказ №3 про призначення на посаду директора ТОВ "ЛІАГРО" від 09.07.2014, реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 11.07.2014 та необхідні документи, пов'язані з переєстрацією підприємства, у зв'язку із внесенням змін до установчих документів підприємства у відповідних державних органах, згідно яких він являвся засновником та директором вказаного підприємства. Крім того, 13.08.2014 ОСОБА_13 на прохання та разом з невстановленою в ході слідства особою прослідував до нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_15, в офісному приміщенні якого у АДРЕСА_1, підписав картку із зразками підписів і відбитка печатки ТОВ "ЛІАГРО". Підписані у нотаріуса картку із зразками підписів і відбитка печатки ТОВ "ЛІАГРО" та організаційно-розпорядчі документи підприємства, а також печатку підприємства ОСОБА_13 13.08.2014 передав у невстановлені слідством час та місці невстановленій слідством особі, яка таким чином отримала доступ до реєстраційних документів та печатки ТОВ "ЛІАГРО", що в подальшому дозволило їй використовувати юридичну особу для прикриття незаконної діяльності підприємствам реального сектору економіки. У подальшому невстановлена слідством особа використала реєстраційні документи ТОВ "ЛІАГРО", для прикриття незаконної діяльності, яке виразилось в пособництві в умисному ухиленні від сплати податків іншим суб'єктам підприємницької діяльності, пов'язаному зі сплатою податку на додану вартість та податку на прибуток, документальному підтвердженні перед контролюючими органами неіснуючих операцій з придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг та видачі завідомо підроблених первинних бухгалтерських документів, які надали суб'єктам підприємницької діяльності право на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

З урахуванням викладених у Вироку Центрального районного суду м.Миколаєва від 22.12.2015 по кримінальному провадженню №32015150000000082 (справа №490/11667/15-к) фактів та того, що документи на поставку соняшника підписував саме засуджений ОСОБА_13, то дані документи, які містять дефекти в оформлені, не можуть бути, на думку суду, використані для бухгалтерського обліку запасів.

Податкові повідомлення-рішення №0001404201 та №0004144201 від 10.11.2016 не підлягають скасуванню виходячи з викладеного вище та через наступне.

1. Відповідно до ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до п.2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Досліджені судом документи, реєстри бухгалтерського обліку не свідчать про належне оприбуткування позивачем соняшнику нібито одержаного внаслідок здійснення операцій з ТОВ "ЛІАГРО".

У п.19 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого 22.09.2014 наказом Міністерства фінансів України №957 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 14.11.2014 №1129, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за №1235/26012, зазначено: "Усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом, що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами (печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг. Накладання електронних цифрових підписів посадових осіб (печаток) платника податку здійснюється у порядку, визначеному законодавством".

Також, у п.7 "Порядку заповнення податкової накладної", зазначено: "… Не дає права отримувачу (покупцю) на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: … порушення порядку заповнення податкової накладної; …".

Як з'ясовано судом і підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_13 не підписував (та не міг підписувати) Податкову накладну №1/2 виписану 08.04.2015 ТОВ "ЛІАГРО". Відтак, Податкова накладна №1/2 виписана 08.04.2015 з порушенням п.19 "Порядку заповнення податкової накладної".

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, позивачем не доведено документально реальність здійснення господарської операції з ТОВ "ЛІАГРО", яка відображена у податковому обліку позивача.

2. Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначено у пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як зазначено у п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України).

Як зазначено в абз."б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

З урахуванням матеріалів справи, суд вважає, що відповідачем доведено порушення позивачем абз."а" п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, абз."б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

3. Згідно з ч.1, ч.2 ст.142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Звідси, витрати, задекларовані позивачем за операціями з ТОВ "ЛІАГРО" не можуть враховуватись для визначення об'єкту оподаткування. Відтак, факт заниження податку на прибуток у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік на суму 895500 грн. 00 коп. підтвердився під час судового розгляду справи.

З урахуванням матеріалів справи, суд вважає, що відповідачем доведено порушення позивачем ст.ст.1, 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України.

У постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 по справі №21-1440а16 викладена наступна правова позиція: "… господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. (…) недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди …".

З урахуванням матеріалів справи, суд вважає, що податкова накладна, виписана ТОВ "ЛІАГРО", не надає права ПП "БЕССАРАБІЯ-В" на формування податкового кредиту за відповідний податковий період. Оцінюючи господарську діяльність позивача суд виходить з того, що навіть при чинному, дійсному правочині (який формально не має правових вад, недоліків тощо), можуть здійснюватися фіктивні операції, які не мають ділової мети і спрямовані на мінімізацію податкового зобов'язання (одержання податкової вигоди).

Аналогічна правова позиція висловлена і колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах: від 12.03.2012 у справі №21-270а11, від 27.03.2012 у справі №21-737во10.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа №21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

До такої ж правової позиції дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах: від 22.09.2015 у справі №21-887а15, від 06.10.2015 у справі №21-1157а15, від 01.12.2015 у справі №21-1661а15.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. До такого висновку дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 01.12.2015 у справі №21-3788а15.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Стосовно доводів позивача щодо індивідуалізації покарання, передбаченого ст.61 Конституції України, принципів, зазначених у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у: п.38 Рішення у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007, п.70-71 Рішення у справі "Булвес АД" проти Болгарії" від 22.01.2009, п.23 Рішення у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" від 18.03.2010, то, на думку суду, на позивача не поширені негативні наслідки зловживання у системі оподаткування ТОВ "ЛІАГРО". Напроти, до позивача застосовані індивідуальні дискреційні заходи за порушення законодавства, регламентуючого бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Таким чином, знаходять своє підтвердження порушення позивачем вимог абз."а" п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, абз."б" п.200.4 ст.200, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.ст.1, 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", за період, зазначений в ОСОБА_2 перевірки №105/28-04-42-01/35434347 від 26.10.2016.

Звідси, нарахування податкових зобов'язань, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до позивача є правомірним.

З урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0001404201, №0004144201 прийняті 10.11.2016 відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже є правомірними.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПП "БЕССАРАБІЯ-В" не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 87, 94, 98, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 24.03.2017.

Суддя О.О. Прасов