Ухвала

від 30.03.2017 по справі 915/854/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

30 березня 2017 року Справа № 915/854/16

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника прокуратури: ОСОБА_1 - посв. від 23.12.2015;

представника позивача: ОСОБА_2 - дов.№275/13.01.01-04/14 від 20.02.2017;

представника відповідача: ОСОБА_3 - дов.б/н від 26.08.2016;

представника III особи: не з'явився;

представника ДВС: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 на дії щодо виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2016 по справі № 915/854/16

за позовом : Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (54001, м.Миколаїв, вул.Нікольська, 73) в інтересах держави в особі Управління освіти Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Інженерна, 3),

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Коледж преси та телебачення» (54002, м.Миколаїв, вул.Даля, 11-А),

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Миколаївська міська рада (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 20),

про :

- стягнення з відповідача заборгованості у сумі 240430,98 грн. та 255,2 грн. пені за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №23 від 17.10.2008 та договорам про відшкодування витрат на утримання переданого в безоплатне користування нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу №1/2 та №1/3 від 16.01.2016;

- дострокове розірвання договору про відшкодування витрат на утримання переданого в безоплатне користування нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу №1/3 від 16.01.2016, укладений між Управлінням освіти Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коледж преси та телебачення» ;

- дострокове розірвання договору про реструктуризацію заборгованості №1 від 18.04.2016, укладений між Управлінням освіти Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коледж преси та телебачення» ;

- дострокове розірвання договору про реструктуризацію заборгованості №23/4 від 31.03.2014, укладений між Управлінням освіти Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коледж преси та телебачення» ;

- дострокове розірвання договору позики комунального майна територіальної громади міста №1 від 16.01.2014, укладений між Управлінням освіти Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коледж преси та телебачення» .

Згідно заяви №(15-31)14123вих16 від 11.10.2016 про зменшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості: стягнення 154493,37 грн. орендної плати, 83459,17 грн. боргу за комунальні послуги, 255,20 грн. пені,

орган, дії (бездіяльність) якого оскаржуються : Заводський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. Робоча, 1), -

в с т а н о в и в:

03.02.2017 заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду зі скаргою №(15-31)2125вих-17 на дії Заводського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Миколаївській області, в якій просить визнати протиправними дії державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Миколаївській області з повернення ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2016 у справі №915/854/16 без прийняття до виконання та зобов'язання державного виконавця відкрити провадження з виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2016 у справі №915/854/16.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2016 у справі №915/854/16 винесена з дотриманням вимоги до виконавчого документа встановленні ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» , у тому числі відомості щодо стягнення заборгованості відповідача в розмірі 154493,37 грн. на умовах визначених договором №23/4 від 31.03.2014, копію якого прокурором скеровано до підрозділу виконавчої служби разом з ухвалою. Внаслідок протиправних дій державного виконавця судове рішення, яке добровільно відповідачем не виконується, передбачені законодавством дії до стягнення заборгованості не вживаються, що порушує інтереси держави в особі управління освіти Миколаївської міської ради на отримання присуджених до стягнення коштів. Через вказані неправомірні дії державного виконавця порушуються вимоги ст.129-1 Конституції України, щодо обов'язковості виконання судових рішень та забезпечення їх виконання державою.

Представниками Управління освіти Миколаївської міської ради позиція прокуратури підтримана.

21.02.2017 від Заводського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Миколаївській області до суду надійшли пояснення по суті скарги (т.4 а.с.87-88), в яких він проти скарги заперечує та зазначає, що у зв'язку з тим, що ухвала суду про затвердження мирової угоди не відноситься до рішень, що підлягають виконанню, на підставі п.9 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» , державним виконавцем зазначену ухвалу повернуто Миколаївській місцевій прокуратурі №1 без прийняття до виконання. Зазначені дії державного виконавця є правомірними, оскільки згідно із п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення зокрема на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках передбачених законом. Вказує на те, що ухвала про затвердження мирової угоди свідчить лише про затвердження мирової угоди на певних умовах та про припинення провадження у справі, але не містить у своєму змісті вимоги про вчинення певних виконавчих дій, які в силу Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню. Таким чином, можливо стверджувати, що ухвала про затвердження мирової угоди не є виконавчим документом та згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає примусовому виконанню. ДВС вважає, що мирова угода, затверджена судом, припускає добровільне її виконання, а Закон України «Про виконавче провадження» направлений на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то у разі невиконання стороною умов такої угоди у добровільному порядку, заінтересована сторона має звернутися до суду, який видав ухвалу про затвердження мирової угоди, із заявою про зміну порядку її виконання, з добровільного на примусовий, що стане підставою для вчинення Державною виконавчою службою дій, спрямованих на примусове виконання. На момент постановлення ухвали суду про затвердження мирової угоди вона не відносилась до рішень, що підлягають примусовому виконанню.

21.02.2017 від відповідача (боржника) надійшли пояснення, в яких він зазначає, що скарга не підлягає задоволенню (т.4 а.с.81-83).

Під час розгляду скарги прокурор, представник стягувача та боржника підтримали доводи викладені у скарзі та в поясненнях на скаргу.

При прийняті рішення по скарзі судом взято до уваги наступне.

24.10.2016 судом було винесено ухвалу, згідно якої було затверджено мирову угоду укладену між Управлінням освіти Миколаївської міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю «Коледж преси та телебачення» та Миколаївською міською радою.

23.01.2017 заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 було направлено супровідним листом за №(15-31)1045вих-17 на адресу Заводського відділу державної виконавчої служби оригінал прошитої та опечатаної ухвали, копію мирової угоди, копію договору про реструктуризацію заборгованості №23/4 від 31.03.2014 та копію інформації Управління освіти Миколаївської міської ради про неналежне виконання мирової угоди відповідачем. Вищезазначений лист з додатками отриманий органом ДВС 24.01.2017 про, що свідчить відмітка про його отримання (т.4 а.с.67-68).

26.01.2017 державним виконавцем було винесено повідомлення №91114.24-41/20 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання за №91114.24-41/20 на підставі п.9. ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» , у зв'язку з тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки ухвала про затвердження мирової угоди свідчить лише про затвердження мирової угоди на певних умовах та про припинення провадження у справі, але не містить у своєму змісті вимоги про вчинення певних виконавчих дій, які в силу Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню (т.4 а.с.69).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» Закон №1404-VІІІ від 02.06.2016 (надалі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів зокрема ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті, вона ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і повинна виконуватись добровільно. У разі невиконання, мирова угода затверджена судом може бути підставою для примусового виконання.

Ухвала суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою в разі, якщо ухвала відповідає вимогам, передбаченим ст.4 Закону №1404-VІІІ.

Таким чином, твердження ДВС про те, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2016 у справі №915/854/16 про затвердження мирової угоди не відноситься до переліку виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню, є помилковим.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що однією з умов мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 24.10.2016 є те, що відповідач визнає заборгованість перед позивачем за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №23 від 17.10.2008 в сумі 154493,37 грн. та сплачує її на умовах, визначених договором про реструктуризацію заборгованості №23/4 від 31.03.2014.

Таким чином, безпосередньо ухвалою про затвердження мирової угоди не визначені дати та суми періодичних платежів, які відповідач має сплачувати на користь позивача, що вказує на відсутність в ухвалі обов'язкових для виконавчого документу даних, на підставі яких державний виконавець має здійснювати примусове стягнення грошових коштів у разі відмови боржника від добровільного виконання ухвали суду.

Посилання прокуратури на те, що до заяви про відкриття виконавчого провадження було додано копію договору про реструктуризацію заборгованості №23/4 від 31.03.2014 суд вважає недоречним, оскільки до прав та обов'язків державного виконавця не віднесено трактування або тлумачення змісту виконавчого документа.

Таким чином, при винесенні повідомлення №91114.24-41/20 від 26.01.2017 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, державний виконавець реалізував своє право, надане йому Законом №1404-VІІІ, і порушень при винесенні повідомлення №91114.24-41/20 від 26.01.2017, судом не встановлено.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.86, 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги №(15-31)2125вих-17 від 03.02.107 заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст.91, 93 ГПК України.

Суддя М.В. Мавродієва