Ухвала

від 29.03.2017 по справі 826/25029/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/25029/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

29 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Московський міст Лтд до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Московський міст Лтд (далі - Позивач, ТОВ Московський міст Лтд ) звернулось до суду із адміністративним позовом до ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві ) у якому просило (з урахуванням зміни позовних вимог):

1.Визнати протиправними дії ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору № 060720121 про визнання електронних документів від 06.07.2012, укладеного між ТОВ Московський міст Лтд та ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві.

2.Визнати протиправною відмову ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві у прийнятті та реєстрації податкової декларації ТОВ Московський міст Лтд з податку на додану вартість за серпень 2015 року із додатками та податкової декларації за вересень 2015 року із додатками.

3.Вважати прийнятими та зареєстрованими податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року із додатками 17 вересня 2015 року о 12:58:55, податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року із додатками 20 жовтня 2015 року о 11:15:53.

4.Визнати протиправним неприйняття для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкових накладних № 1 від 30.09.2015, № 2 від 30.09.2015 та № 3 від 30.09.2015 наданих ТОВ Московський міст Лтд .

5.Вважати прийнятими за зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних надані позивачем ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкові накладні: № 1 від 30.09.2015 - датою 01.10.2015, № 2 від 30.09.2015 - датою 01.10.2015, № 3 від 30.09.2015 - датою 01.10.2015.

6.Визнати протиправним неприйняття для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкових накладних № 1 від 31.10.2015, № 2 від 31.10.2015, № 1 від 30.11.2015, № 2 від 30.11.2015 наданих ТОВ Московський міст Лтд .

7.Вважати прийнятими та зареєстрованими у Єдиному держаному реєстрі податкових накладних надані ТОВ Московський міст Лтд ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкові накладні: № 1 від 31.10.2015 - датою 12.11.2015, № 2 від 31.10.2015 - датою 12.11.2015, № 1 від 30.11.2015- датою 15.12.2015, № 2 від 30.11.2015 - датою 15.12.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ДПІ у Деснянському районі м. Києва та ТОВ Московський міст Лтд укладено договір № 060720121 від 06.07.2012 про визнання електронних документів (а.с.12-14).

Предметом вказаного договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі по тексту - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

У розділі 6 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації.

Відповідно до наявних в матеріалах справи посилених сертифікатів відкритих ключів ТОВ Московський міст Лтд , останні є чинними та діють до 06.07.2017.

Позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку було подано до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві наступну податкову звітність: 17.09.2015 - податкову декларацію з ПДВ за серпень 2015, 30.09.2015 - податкові накладні № 1, № 2 та № 3, 20.10.2015 - податкову декларацію з ПДВ за вересень 2015.

Однак, згідно квитанцій: № 1 від 17.09.2015, № 1 від 01.10.2015, № 1 від 01.10.2015, № 1 від 01.10.2015, № 1 від 20.10.2015 податкові декларації з ПДВ за серпень та вересень 2015 та податкові накладні №№ 1, 2, 3 не були прийняті податковим органом, оскільки для платника податку не укладено договір про визнання електронних документів .

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії контролюючого органу щодо розірвання в односторонньому порядку договору № 060720121 про визнання електронних документів від 06.07.2012 та неприйняття податкової звітності, поданої ТОВ Московський міст ЛТД , за звітний період є протиправними, а тому податкові декларації разом із вищезазначеними додатками та податкові накладні слід вважати прийнятими днем їх фактичного отримання.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами податкового права, зокрема, Податковим кодекс України (далі по тексту - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 201.14 ст. 201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Пунктом 201.15 ст. 201 ПК України передбачено, що зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Приписами п. 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі по тексту - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

Відповідно до п. 48.2 ст. 48 ПК України, обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п. 48.3 ст. 48 ПК України).

Згідно із п. 48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Правовими положеннями п. 49.10 ст. 49 ПК України визначено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється .

Між тим, п. 49.11. ст. 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови .

Як вбачається з квитанцій № 1, які містяться в матеріалах справи, поважність причин відмови в прийнятті податкової звітності позивача, контролюючий орган зазначив, що останнім не укладено договір про визнання електронної звітності.

Між тим, наказом ДПА України від 10.04.2008 №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі по тексту - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233).

Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пункту 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є:

1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих;

2) зміна платником податків місця реєстрації.

Як зазначено апелянтом, підставою для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 06.07.2012 №060720121 слугувало те, що позивач за податковою адресою не знаходиться та в порушення пункту 42.3 статті 42 ПК України не повідомив про це контролюючий орган.

На підтвердження вказаного, контролюючим органом надано довідку про встановлення місцезнаходження платника податків № 1356 від 14.09.2015, відповідно до якої місцезнаходження платника податків не встановлено (а.с.90).

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені доводи безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається з копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців станом на 09.10.2015, тобто на момент направлення досліджуваної податкової звітності, в якості місцезнаходження ТОВ Московський міст ЛТД визначено місто Київ, вулиця Попудренка, 52 кімната 817, що відповідає адресі останнього, зазначеній у договорі про визнання електронних документів від 06.07.2012 №060720121 (а.с.44-47).

Водночас, питання встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків врегульовано розділом ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 (далі по тексту - Порядок №1588).

У відповідності до п. 12.2 Порядку №1588, підрозділи контролюючого органу: стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Згідно із п. 12.4 Порядку №1588, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, будь-яких доказів на підтвердження дотримання ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві передбаченої Порядком №1588 процедури не надано (доказів проведення роботи із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб).

Також, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві не підтверджено, що перевірку місцезнаходження ТОВ Московський міст ЛТД контролюючим органом здійснено відповідно до Порядку №1588, а тому у останнього були відсутні підстави для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 06.07.2012 №060720121, укладеного з позивачем.

Крім того, п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Таким органом центральної виконавчої влади, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, є Державна фіскальна служба України.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З урахуванням того, що підставою для неприйняття податкової звітності позивача, зокрема, 17.09.2015 - податкової декларації з ПДВ за серпень 2015, 30.09.2015 - податкових накладних № 1, № 2 та № 3, 20.10.2015 - податкової декларації з ПДВ за вересень 2015, слугував факт розірвання ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів позивача, останні слід вважати прийнятими днем їх фактичного отримання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2014 К/800/51832/13, К/800/51193/13 та ухвалі від 23.06.2014 К/800/45946/13.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 06.07.2012 №060720121 та неприйняття податкової звітності ТОВ Московський міст ЛТД .

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.