Ухвала

від 30.03.2017 по справі 820/5086/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 р.Справа № 820/5086/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Плюс2", Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2017р. по справі № 820/5086/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добромед"

до Міністерства юстиції України , Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс Плюс2" , ОСОБА_1

про визнання незаконними та скасування висновку і наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Добромед" (далі - ТОВ "Добромед", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив: визнати незаконним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Плюс2" (код ЄДРПОУ 40469238) від 29.07.2016р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.07.2016р. за №21999-0-33-16; визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2454/5 від 10.08.2016р. "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень"; поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18113480 від 18.12.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18111844 від 18.12.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16821842 від 29.10.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16825435 від 29.10.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14791829 від 30.07.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16568775 від 17.10.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14791029 від 30.07.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16569131 від 17.10.2014; вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №16005486 та запис про право власності 16005493.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ТОВ Аверс Плюс2 .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі.

Відповідач, Міністерство юстиції України, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на не відповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове - про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що вимоги Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації були дотримані, а прийнятий Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації висновок є законним та обґрунтованим. Державна реєстрація припинення іпотеки проводилась на підставі документів, які підтверджували припинення таких правовідносин. Наявність формальних порушень процедурного характеру не може підставою для скасування законного наказу Міністерства юстиції України.

3-я особа, ТОВ "Аверс Плюс2", також не погодилась з судовим рішенням та, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, а також на порушення судом норм процесуального права, просить в апеляційній скарзі рішення суду першої інстанції скасувати та стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації не є обов'язковим для прийняття рішення по скарзі, оскільки носить рекомендований характер, Міністерство юстиції України, видаючи спірний наказ, діяло у межах наданих йому повноважень, а тому наказ є правомірним.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

ОСОБА_1 надав до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Аверс Плюс2" та відмовити ТОВ "Добромед" в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційні скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляційні скарги - безпідставними, у зв'язку з чим просить суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 року по цій справі - без змін.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначив, що оскаржуваний висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації є протиправним, оскільки складений з порушенням визначеної законодавством процедури розгляду скарги, а також є необґрунтованим, у результаті чого порушено його право на захист щодо надання пояснення по суті скарги. Крім того, ТОВ Аверс Плюс2 не надано суб'єкту розгляду скарги жодних доказів порушення реєстраторами законодавства, які б призвели до прийняття ними неправомірних рішень, та як наслідок, такі рішення скасовані протиправно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників адміністративного процесу, перевіривши доводи апеляційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.07.2016р. за № 21999-0-33-16 у Міністерстві юстиції України зареєстрована скарга ТОВ "Аверс Плюс2" від 29.07.2016 року, котра стосується ТОВ "Добромед". У скарзі ТОВ "Аверс Плюс2" просило скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18113480 від 18.12.2014 щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 87082063101, що знаходиться за адресою: м. Харків, Павлівський майдан (колишній майдан Р.Люксембург), буд 8; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18111844 від 18.12.2014 щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 86992663101, що знаходиться за адресою: м. Харків, Павлівський майдан (колишній майдан Р.Люксембург), буд 10; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16821842 від 29.10.2014 щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 87082063101, що знаходиться за адресою: м. Харків, Павлівський майдан (колишній майдан Р.Люксембург), буд 8; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16825435 від 29.10.2014 щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 86992663101, що знаходиться за адресою: м. Харків, Павлівський майдан (колишній майдан Р.Люксембург), буд 10; скасувати рішення щодо виключення запису з Державного реєстру іпотек (припинення іпотеки), індексний номер 14791829 від 30.07.2014р. стосовно об'єкту нерухомості, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 87082063101, що знаходиться за адресою; м. Харків, Павлівський майдан (колишній майдан Р.Люксембург), буд 8; скасувати рішення щодо виключення запису з Державного реєстру іпотек (припинення іпотеки), індексний номер 16568775 від 17.10.2014р. стосовно об'єкту нерухомості, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 86992663101, що знаходиться за адресою; м. Харків, Павлівський майдан (колишній майдан Р.Люксембург), буд 10; скасувати рішення щодо виключення запису про державну реєстрацію заборони відчуження (припинення заборони на нерухоме майно), індексний номер 14791029 від 30.07.2014р. щодо об'єкту нерухомості, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 87082063101, що знаходиться за адресою: м. Харків, Павлівський майдан (колишній майдан Р.Люксембург), буд 8; скасувати рішення щодо виключення запису про державну реєстрацію заборони відчуження (припинення заборони на нерухоме майно), індексний номер 16569131 від 17.10.2014р. щодо об'єкту нерухомості, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 86992663101, що знаходиться за адресою: м. Харків, Павлівський майдан (колишній майдан Р.Люксембург), буд 10; перевірити діяльність суб'єкта оскарження на предмет дотримання чинного законодавства України в сфері державної реєстрації прав та вжити до суб'єкта оскарження відповідних заходів, зокрема, за наявності підстав - заходів щодо повідомлення правоохоронних органів про виявлені факти та обставини.

Вказані записи стосуються майна, яке 18.12.2014 року ТОВ "Добромед" придбало у власність за договорами купівлі-продажу, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 м2, розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, Павлівський майдан, будинок 8 та нежитлові приміщення 1-го поверху № 13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі № 13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у в літ. А-7 , загальною площею 249,2 м2, розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, Павлівський майдан, будинок 10.

Доказів інформування про розгляд скарги заінтересованої особи - ТОВ "Добромед" (власника майна) відповідачами до матеріалів справи не надано.

За результатами розгляду Комісією скарги, 09.08.2016 року складено висновок, згідно з яким вирішено скаргу задовольнити повністю.

На підставі зазначеного висновку Мін'юстом 10.08.2016 року видано оскаржуваний наказ № 2454/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким: 1) задоволено скаргу ТОВ "Аверс Плюс 2" від 29.07.2016 року в повному обсязі; 2) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18113480 від 18.12.2014 року; 3) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18111844 від 18.12.2014 року; 4) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16821842 від 29.10.2014 року; 5) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16825435 від 29.10.2014 року; 6) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14791829 від 30.07.2014 р.; 7) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16568775 від 17.10.2014 р. 8) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14791029 від 30.07.2014р.; 9) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16569131 від 17.10.2014р.

Вказаний наказ був виконаний в повному обсязі, що підтверджується наявними у справі довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відповідно до яких скасовано та вилучено записи про: 1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18113480 від 18.12.2014 року; 2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18111844 від 18.12.2014 року; 3) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16821842 від 29.10.2014 року; 4) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16825435 від 29.10.2014 року; 5) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14791829 від 30.07.2014 р.; 6) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16568775 від 17.10.2014 р. 7) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14791029 від 30.07.2014р.; 8) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16569131 від 17.10.2014р.

Внаслідок зазначених дій право власності щодо об'єкта нерухомого майна по нежитловим приміщенням 1-го поверху № 89-96 в літ. А-6 , загальною площею 68,7 м2, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, Павлівський майдан, будинок 8 та нежитлові приміщення 1-го поверху № 13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі № 13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у в літ. А-7 , загальною площею 249,2 м2, розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, Павлівський майдан, будинок 10, перейшло до іншої особи, а саме: ТОВ "Аверс Плюс2" відповідно до рішень державного реєстратора: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029895 від 19.08.2016 23:04:11, запис про право власності №16005486; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029893 від 19.08.2016 23:00:01, запис про право власності №1600549.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Добромед як власник майна, мало бути запрошеним до розгляду скарги Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Однак, через порушення Комісією Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, позивач не був повідомлений про розгляд скарги, яка стосується його прав та законних інтересів, а також, за відсутності правових підстав для скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, висновок складений Комісією з порушенням вимог законодавства, внаслідок чого оскаржуваний наказ є неправомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, враховуючи таке.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України від 01.07.2004 р. №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі за текстом - Закон №1952).

За визначенням ч.1 ст.2 Закону №1952 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Положеннями ч.2 ст.3, ч.3 ст.11 Закону №1952 визначено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України.

Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав); органи місцевого самоврядування сільських населених пунктів (ч.1 ст.6 Закону № 1952).

Компетенція Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав визначена ст.7 Закону № 1952, відповідно до якої Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) затверджує статут державного підприємства - Адміністратора Державного реєстру прав, призначає та звільняє його керівника; 4) здійснює контроль за використанням та збереженням належного державному підприємству (Адміністратору Державного реєстру прав) майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України та покладені на нього Президентом України.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.

Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п.2).

Згідно із пп.2-2, 2-4 п.3 наведеного Положення основними завданнями Мін'юсту є: забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін'юсту та приймає обов'язкові до виконання рішення (пп.83-10 п.4 Положення).

В силу п.13 вказаного Положення для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мін'юсту, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Мін'юсті може утворюватися колегія. Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання наказу Мін'юсту. Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Мін'юсті можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються Міністром.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу І Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016р. №37/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2016р. за №42/28172 (далі - Положення), це Положення визначає порядок створення, організаційні та процедурні засади діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія), а також права та обов'язки її членів. Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок), забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Пунктами 1, 2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1128 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №345 від 01.06.2016 (далі - Порядок №1128) передбачено, що цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги). Для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Приписами пунктів 1-3 розділу ІІІ Положення визначено, що до складу комісії включаються посадові особи Міністерства юстиції України. Комісія складається з Голови, заступника Голови, секретаря та не менше п'яти членів. Склад комісії затверджується наказом Міністерства юстиції України та формується з урахуванням основних завдань та функцій комісії. Зміни до складу комісії вносяться за поданням Голови комісії та затверджуються наказом Міністерства юстиції України.

Згідно із пунктом 3 Порядку №1128, розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд. Така скарга у день її надходження реєструється суб'єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1128, розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги.

Згідно з п.5 Порядку №1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги та вимог щодо її оформлення; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

Пунктом 9 Порядку №1128 передбачено, що під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Згідно із пунктом 10 Порядку №1128, суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1128, копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду. У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, ними надається копія відповідного рішення суду на засідання комісії.

При цьому, пунктом 3 розділу ІІІ Положення також передбачено, що секретар комісії завчасно повідомляє членів комісії, а також скаржника та/або його представника, суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам комісії та зазначеним особам необхідні матеріали в електронному або паперовому вигляді. Пунктом 4 Положення визначено, що розгляд питання на засіданні комісії включає, зокрема такі етапи: запитання членів комісії доповідачу, співдоповідачам, відповіді на них; виступи членів комісії та скаржника та/або його представника, суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб з питання, що розглядається.

Також, за пунктом 11 Порядку №1128, копії скарги та доданих до неї документів надаються суб'єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

Виходячи з аналізу наведених унормувань та обставин справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ Добромед , як власник майна, рішення про державну реєстрацію прав на яке оскаржується, є заінтересованою особою, яка мала бути запрошеною до розгляду скарги по суті не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті.

Втім, при дослідженні матеріалів справи колегією суддів не виявлено належних та допустимих доказів, які б свідчили про запрошення та повідомлення позивача суб'єктом розгляду скарги про час і місце розгляду скарги, а також надання позивачу копії скарги та доданих до неї документів не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Не містять матеріали справи й доказів завчасного повідомлення позивача секретарем Комісії про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надання/надсилання необхідних матеріалів в електронному або паперовому вигляді.

Таким чином, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що з тексту оголошення, розміщеного на офіційному веб-сайті, яке містить лише інформацію щодо часу та дати розгляду скарги ТОВ "Аверс Плюс2" від 29.07.2016 року, зареєстрованої в Мінюсті за № 21999-0-33-16, не вбачається, що воно якимось чином стосується ТОВ Добромед , оскільки в цьому оголошенні не зазначено ані суті скарги, ані переліку заінтересованих осіб, ані ідентифікуючих ознак належного позивачу майна. Отже, позивач об'єктивно не мав змоги із вказаного оголошення дізнатися та зрозуміти, що воно стосується саме його прав та законних інтересів.

Водночас, є вірним неврахування судом першої інстанції наданого відповідачем повідомлення на адресу ТОВ "Добромед", яке зареєстровано в Мін'юсті 08.08.2016 року за № 21999-0-3376/19К, яким повідомляється про розгляд скарги ТОВ "Аверс Плюс2" о 14 год. 00 хв. 09.08.2016 року, через те, що за відсутності доказів його направлення та отримання позивачем, воно не вказує на завчасне повідомлення позивача суб'єктом розгляду скарги про час і місце розгляду скарги, а також надання позивачу копії скарги та доданих до неї документів не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено порушення відповідачами порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме: пунктів 9, 10, 11 Порядку №1128 та пункту 3 Положення, що в свою чергу, безпосередньо порушує права позивача.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові від 16 лютого 2016 року (справа №21-2749а15), в якій Верховний Суд України дійшов висновку, що лише дотримання встановлених умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14).

В рішенні № 20-рп/2010 від 30.09.2010 р. у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції України, визнаючи неконституційним Закон України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року N 2222-IV (надалі - Закон № 2222 ) у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття , Конституційний Суд України керувався тим, що при його прийнятті була порушена сама процедура розгляду, ухвалення та набрання чинності.

Окрім того, в пунктах 42, 43, 44 рішення Європейського суду з прав людини від 10 травня 2011 року у справі Серявін та інші проти України , зазначено: як випливає з обґрунтування національних судів, органи влади не дотрималися умов, передбачених законом. Отже Суд вважає, що немає потреби оцінювати, чи було забезпечено цим рішенням національних судів справедливий баланс інтересів, оскільки здійснювати оцінку справедливості доцільно лише тоді, коли відповідне втручання відповідає нормам застосованого законодавства.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Таким чином, застосовуючи наведений підхід за аналогією, дотримуючи баланс публічних і приватних інтересів, колегія суддів вважає, що внаслідок порушення порядку розгляду скарги ТОВ Аверс Плюс2 , Комісія ухвалила незаконний висновок, а Мін'юст прийняв незаконний наказ, тому вони не мають призводити до правових наслідків, а відтак, правомірно були скасовані судом першої інстанції.

У той же час, аналізуючи спірні Висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 09.08.2016р. та наказ Міністерства юстиції України від 10.08.2016 року №2454/5, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1128, під час розгляду скарги по суті Комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Згідно із пунктом 8 розділу ІІІ Положення рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії. Висновок комісії повинен містити такі відомості: дата, час та місце його складення; перелік осіб, присутніх на засіданні комісії; реквізити та суть скарги, розгляд якої здійснюється комісією; відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначені у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги; окрема думка члена комісії у разі її наявності та оформлення у письмовому вигляді; узагальнюючий висновок щодо відповідності/невідповідності законодавству у сфері державної реєстрації рішення, дії або бездіяльності суб'єкта оскарження, щодо задоволення кожної з вимог скаржника або відмови в їх задоволенні з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми законодавства; відомості про рішення/реєстраційні дії, що підлягають скасуванню, а також про дії, що підлягають вчиненню у зв'язку зі скасуванням рішення/реєстраційної дії або у зв'язку з визнанням оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, та про суб'єкта, що буде вчиняти такі дії.

Організаційне забезпечення діяльності комісії, підготовку матеріалів для розгляду комісією, а також підготовку на основі протоколу засідання комісії проекту висновку комісії та проекту наказу Міністерства юстиції України здійснює Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України (п.9 Положення).

Згідно з пунктом 10 Положення висновок комісії, оформлений відповідно до пункту 8 розділу III цього Положення, разом з проектом відповідного наказу Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України подає для підпису Міністру юстиції України, його першому заступнику або заступнику Міністра з питань державної реєстрації.

Пунктом 12 Порядку № 1128 визначено, що за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Водночас, наказ від 10.08.2016 року не містить мотивувальної частини, але в ньому зазначено підставу: спірний висновок Комісії від 09.08.2016 року.

При цьому, згідно з пунктом 14 Порядку №1128 висновок комісії, на підставі якого суб'єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов'язково містить інформацію про те, що: рішення, дії або бездіяльність суб'єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації; скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб'єктом розгляду скарги рішень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктом 2 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» .

Відповідно до пункту 19 Порядку №1128, рішення, дії або бездіяльність суб'єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду.

Враховуючи положення п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянтів про те, що висновок Комісії носить рекомендаційний характер та не може бути оскаржений до суду, так як він є підставою для прийняття суб'єктом розгляду скарги відповідного рішення, тобто висновок впливає на права позивача та має правові наслідки для винесення Мін'юстом наказу.

Отже, оскільки Положення та Порядок №1128 передбачають, що висновок комісії разом з проектом відповідного наказу Департамент державної реєстрації та нотаріату Мін'юст подає для підпису Міністру юстиції України, а суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення, висновок Комісії є обов'язковим.

Відтак, стосовно посилань апелянтів на те, що Комісія не може бути відповідачем у адміністративній справі, а цей спір належить розглядати за правилами іншого судочинства, колегія суддів зазначає, що таке судження є помилковим, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що відповідачем в адміністративній справі можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За визначенням понять, наведених у п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Суб'єктом владних повноважень згідно з п.7 ч.1 ст.3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.3 КАС України відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до ст.50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За положеннями ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із п.1 ч.1 ст.17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Також, згідно зі ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей позов заявлений до суб'єктів владних повноважень, на підставі, передбаченій чинним законодавством, що узгоджується із приписами ст.ст. 2, 3, 6, 17, 50, 104 КАС України, а тому, за суб'єктним складом сторін та сутністю спірних правовідносин, цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки предметом позову у цій справі є висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 09.08.2016р. та наказ Міністерства юстиції України від 10.08.2016 №2454/5, прийняті стосовно рішень Державного реєстратора, а відповідачі є суб'єктами владних повноважень, здійснюють владні управлінські функції на підставі законодавства, то в даному випадку судом не вирішується спір про право.

У цій справі предметом розгляду є спірні правовідносини, що виникли безпосередньо у зв'язку із прийняттям Міністерством юстиції України наказу про скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Аналізуючи вищенаведене та з урахуванням матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно було розглянуто цей публічно-правовий спір в порядку адміністративного судочинства відповідно до заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене посилання представника третьої особи ОСОБА_1 на існування рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/2908/16 колегія суддів не приймає до уваги.

Окрім того, вважає за необхідне зауважити на те, що на момент винесення судового рішення по цій справі рішення по справі № 922/2908/16 не набрало законної сили та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09 березня 2017 року зупинено провадження у справі №922/2908/16 до набрання чинності рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/4378/16, прийняття та набрання чинності рішенням Харківського окружного адміністративного суду по цій справі за №820/5086/16.

Посилання представника ТОВ Аверс Плюс2 на те, що судом першої інстанції не зупинено провадження по цій справі до набрання законної сили по господарським справам та не прийнято до уваги наявність кримінального провадження, не приймаються до уваги через таке.

Предметом розгляду по цій адміністративній справі відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України є надання судом оцінки правомірності чи неправомірності дій, бездіяльності та рішень суб'єкта владних повноважень на момент прийняття оскаржуваних рішень, а не вирішення питань права власності, що є предметом розгляду в господарському суді.

Щодо матеріалів досудового розслідування в кримінальному провадженні, то суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність у реєстратора під час вчинення реєстраційних дій змоги та законодавчого обов'язку проводити дослідження щодо встановлення справжності наданих йому документів, з огляду також на те, що відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868, відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав, несе заявник. Аналогічна норма міститься в ст.17 Закону № 1952.

Крім того, колегія суддів відзначає, що окремі матеріали кримінального провадження, на які посилається третя особа в апеляційній скарзі, не є вироком суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, тому ці матеріали не є обов'язковими для адміністративного суду в силу приписів ч.4 ст.72 КАС України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що виходячи з аналізу матеріалів справи, зокрема реєстраційних справ, судом не встановлено передбачених ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підстав для відмови державного реєстратора у вчиненні реєстраційних дій, тому відповідачі дійшли помилкових висновків про порушення державним реєстратором норм чинного законодавства під час прийняття спірних рішень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, зважаючи на вимоги ч.3 ст.2, ч.1 ст.9 КАС України, колегія суддів констатує, що оскаржувані ТОВ Аверс Плюс2 рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, оскільки заявником було подано реєстратору повний та належно оформлений пакет документів, який вимагається Законом № 1952-IV, тому ці документи дозволили державному реєстратору здійснити державну реєстрацію прав без будь-якого припущення, що надані заявником документи не відповідають вимогам законодавства, адже документи не містили інформації, яка може вважатися перешкодою для державної реєстрації заявлених прав. Відтак, у державного реєстратора не було правових підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Щодо розбіжностей у технічній літерації будинку № 8 по майдану Павлівському в м. Харкові, то суд першої інстанції обґрунтовано відзначив, що наведене спростовується письмовими поясненнями Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (суб'єкта оскарження), які містяться в матеріалах справи та були надані Комісії під час розгляду скарги ТОВ "Аверс Плюс2". Проте Комісія взагалі не врахувала їх і не зазначила у висновку чому відхиляє ці пояснення.

Таким чином, у порушення ч.2 ст.71 КАС України, відповідачами не було доведено правомірність прийнятих ними рішень, тому суд першої інстанції, застосовуючи рішення Європейського суду з прав людини від 08.04.2010р. у справі "Меньшакова проти України" та від 31.07.2012р. у справі "Шаповал проти України", правильно виходив із того, що наявні підстави для скасування незаконних висновку та наказу.

При цьому, як вбачається із змісту спірного наказу від 10.08.2016 року, його прийнято відповідно до ч.2 пп. а п.2 ч.6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 12 Порядку № 1128.

Втім, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 01.01.2016 року (на час прийняття спірного наказу) не містить статті 37.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 09.08.2016 р. за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Плюс2" (код ЄДРПОУ 40469238) від 29.07.2016р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.07.2016 за №21999-0-33-16 та наказ Міністерства юстиції України від 10.08.2016 р. №2454/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" прийняті всупереч вимогам законодавства України, тому є незаконними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційних скарг зазначених судових висновків не спростовують.

Колегія суддів зауважує, що оскільки були скасовані рішення, які прийняті відповідачами всупереч вимог закону, судом першої інстанції вірно встановлено, що записи стосовно рішення про державну реєстрацію, які були вилучені та скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції України від 10.08.2016 № 2454/5, підлягають поновленню в Реєстрах відповідно до завдань та принципів адміністративного судочинства, з огляду на таке.

Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі (ч.5 ст.12 Закону №1952).

За приписами ст.26 Закону №1952 записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Також, п.41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141, визначено: державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Як наслідок, у державного реєстратора виникає обов'язок зробити відмітку про скасування державної реєстрації прав.

Щодо вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності №№16005486, 16005493, суд апеляційної інстанції зазначає, що ця позовна вимога є обґрунтованою, оскільки відповідає положенням ст.26 Закону №1952 і Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та гарантує відновлення прав позивача. Приймаючи також до уваги те, що записи №№16005486, 16005493 є наслідком прийняття саме Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Міністерством юстиції України незаконних рішень, а не внаслідок неправомірних дій державного реєстратора, судом вірно визначено відповідачів по цій справі.

Крім того, слід зазначити, що частинами 1, 2 ст.31-1 Закону № 1952 унормовано, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Також, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по їх суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист .

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання позивачем бажаного результату.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, а тому апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Плюс2" необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Інші доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, на висновки колегії суддів не впливають.

З огляду на викладене, правова оцінка встановлених обставин справи судом першої надана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Плюс2", Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2017р. по справі № 820/5086/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2017 р.