ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 03 квітня 2017 року м. Київ К/800/6036/17 Суддя Вищого адміністративного суду України Бухтіярова І.О., перевіривши касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 р. у справі № 825/2241/16 за позовом приватного підприємства «Укрінтеркомпані» до Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області та Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про стягнення пені, – В С Т А Н О В И В : Приватне підприємство «Укрінтеркомпані» звернулось до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області та Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, у якому просило стягнути 167 131,59 грн. пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за 2015 рік. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 р., позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що у ході розгляду справи встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за 2015 рік на загальну суму 696 738,00 грн. не здійснено в строки передбачені положеннями ст. 200 ПК України, а тому невідшкодована сума вважається заборгованістю до моменту її відшкодування. Водночас, неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення пені нарахованої на суму такої заборгованості. Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Однак у зв'язку із тим, що касаційна скарга не відповідала вимогам ч. 5 ст. 213 та ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України скарга була залишена без руху із встановленням тридцятиденного строку з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виправлення зазначених недоліків, про що було постановлено ухвалу від 01.03.2017 р. В межах встановленого строку, 29.03.2017 р. податковим органом на усунення недоліків касаційної скарги надіслано засобами поштового зв'язку до суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору, а також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій. Суддя-доповідач, розглянувши дане клопотання та додані докази дійшов висновку, що наведені скаржником обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження. При цьому, перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги ст.ст. 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з наступних підстав. Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до положень п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи). Зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. З урахуванням викладеного, суддя-доповідач приходить до висновку, що провадження по вказаній касаційній скарзі не підлягає відкриттю. На підставі викладеного та керуючись п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, - У Х В А Л И В : 1. Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 р. у справі № 825/2241/16. 2. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області відмовити. 3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом із доданими до касаційної скарги матеріалами, направити скаржнику, а касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області залишити у суді касаційної інстанції. 4. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І.О. Бухтіярова
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 03.04.2017 |
Оприлюднено | 05.04.2017 |
Номер документу | 65743183 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Бухтіярова І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні