Постанова

від 30.03.2017 по справі 805/351/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 р. Справа №805/351/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Маковецькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК АГРО»

до Костянтинівської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК АГРО» , звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Костянтинівської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення від 24 вересня 2016 року № 0056161302-23 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- скасувати рішення відповідача рішення від 24 вересня 2016 року № 0056161302-23 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Спірне рішення містить вимогу щодо сплати позивачем штрафу та пені у зв'язку із несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску за період з 23 вересня 2014 року до 20 липня 2015 року та з 21 січня 2015 року до 30 листопада 2015 року.

Позивач зазначає, що враховуючи приписи п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) підприємство є звільненим від виконання своїх обов'язків (як платника єдиного внеску) у період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, так як він зареєстровані у населених пунктах, що належать до території проведення антитерористичної операції (АТО), визначеної переліком, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року. Штрафні санкція та пеня до таких платників не застосовується.

На підставі наведеного позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі (а.с. 4-6).

Представник позивача до судового засідання не з'явився, до канцелярії суду 28 березня 2017 року надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливостю з'явитись до суду через занятість у іншому судовому засідання у Господарському суду Дніпропетровської області (а.с. 92).

Суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження неможливості явки до суду представником позивача суду не надано.

Також суд вважає за необхідне зазначити, аналогічне за змістом клопотання від представника позивача отримувалось судом щодо його участі у справі у судовому засіданні, проведення якого було призначено на 20 лютого 2017 року (також без доказів на підтвердження неможливості з'явитись до суду).

З'явившись до суду 20 березня 2017 року, представник позивача до початку розгляду справи по суті надав до канцелярії клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовував необхідністю підготовки до судового засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

Враховуючи, що судом отримувались щодо кожного з судових засідань по даній справі від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи, при цьому до вказаних клопотань представником позивача не додавались докази на їх обґрунтування, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника позивача.

Представник відповідача ОСОБА_1 30 березня 2017 року надав до суду заяву, де зазначив, що не заперечує проти розгляду справи у письмовому провадженні у зв'язку із неявкою представника позивача.

Письмові заперечення відповідача проти позову, що містяться в матеріалах справи, вмотивовані тим, що відповідно до загальних вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року підприємство має виконувати обов'язки, покладені на нього цим Законом, зокрема, по своєчасній сплаті ЄСВ. Невиконання таких обов'язків тягне застосування до платника штрафу та нарахування пені.

До цього ж, пункт 9-4 розділу VІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI може підлягати застосуванню до платника у разі подання останнім до податкового органу відповідної заяви про звільнення від виконання обов'язків (як платника єдиного внеску) та сертифікату про засвідчення підприємству форс-мажорних обставин, що позивачем на час складання рішень здійснено не було.

Також відповідачем зазначено, що зміни, внесені до Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VII, потягли за собою втрату чинності змін, внесених Законом України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI, а отже, п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" станом на теперішній час взагалі втратив чинність.

Враховуючи наведене вище представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог (а.с. 53-58).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе провести судове засідання без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК АГРО» , зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 37966985, місцезнаходження: 85184, Донецька область, Костянтинівський район, селище Зоря, вулиця Каспійська, будинок 61, що вбачається з відомостей, що містяться у безкоштовному доступі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеному на офіційному сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

24 вересня 2016 року відповідачем стосовно позивача прийнято рішення № 0056161302-23 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 373 533,61 грн, з яких штраф у сумі 29 005,35 грн за період з 23 вересня 2014 року до 20 липня 2015 року, у сумі 177 310,54 грн - за період з 21 січня 2015 року до 30 листопада 2015 року та нарахована пеня у розмірі 167 217,72 грн (а.с. 11, 86).

Будучи незгодним зі спірним рішенням та діями відповідача по його прийняттю, позивач 29 грудня 2016 року звернувся до суду із даним позовом (а.с. 17).

Ухвалою суду від 30 березня 2016 року визнано поважними причин пропуску звернення позивача до суду із позовом в частині позовних вимог про скасування оскаржуваного рішення.

При вирішенні справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 63-87) платежі в рахунок погашення суми зі сплати єдиного соціального внеску за спірний період: з серпня 2014 року (строк сплати - до 20 вересня 2014 року) по жовтень 2015 року (строк сплати - до 20 листопада 2015 року) в строк, встановлений Законом № 2464-VI, позивачем не здійснені.

Разом із цим суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

З аналізу п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI вбачається, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, приписів статей 25 (заходи впливу та стягнення) і 26 (відповідальність за порушення Закону) цього Закону.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено с. Зоря, де зареєстрований позивач, та м. Костянтинівка, де здійснює свої повноваження податковий орган, на обліку в якого перебуває позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Відповідно, станом на час прийняття спірного рішення факт знаходження населених пунктів, зазначених у вказаному у Розпорядженні № 1053-р Переліку (с. Зоря, м. Костянтинівка) у певні періоди часу (у тому числі у періоди, що передували спірному) на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших, зазначені с. Зоря, м. Костянтинівка.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, єдиною та, відповідно, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд зазначає, що законодавцем пов'язано право платника бути звільненим від виконання обов'язків, зокрема по сплаті (своєчасній сплаті) ЄСВ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану - за умови подання таким платником до контролюючого органу відповідної заяви, яка є єдиною та, відповідно, достатньою підставою для такого звільнення.

Разом із цим, щодо незастосування до такого платника відповідальності (накладення штрафних та фінансових санкцій), передбачених цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, - такої вимоги як подання заяви пунктом 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI не передбачено.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що 24 грудня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України) № 911-VIІІ (далі - Закон № 911-VIІІ), пунктом 28 якого з Закону № 1669-VII виключений пп. 8 п. 4 ст. 11 (вказаним пунктом 2 вересня 2014 року у Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI був внесений п. 9-3, яким певну категорію платників ЄСВ було звільнено від виконання своїх обов'язків на період проведення АТО).

Станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (яким певні особи звільняються від виконання зазначених вище обов'язків) на підставі Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію "9-4", а не "9-3". А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи) не були, а тому є чинними.

Суд також зауважує, що відповідно до преамбули Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Крім цього, спірний період, визначений відповідачем у оскаржуваному позивачем рішенні передував прийняттю Закону № 911-VIІІ.

Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірного рішення та у період, за який до позивача застосовано штраф та пеню, приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв'язку із чим суд не приймає до уваги твердження відповідача з цього приводу.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ за спірний період є неправомірним, відповідно, спірне рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги підприємства в цій частини - задоволенню.

У той же час щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій щодо прийняття відповідачем спірного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суд зазначає, що відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Разом із цим, самі по собі дії відповідача щодо прийняття спірного рішення не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для позивача - правові наслідки для позивача несе сам акт індивідуальної дії (у даному випадку - рішення про застосування штрафу та пені), саме це рішення має вплив на права та обов'язки особи.

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, визначених ст. 2 цього Кодексу, як то - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім способом захисту порушеного права є скасування спірного рішення, а вимоги позивача в частині визнання протиправними дій по його прийняттю не підлягають задоволенню у зв`язку із тим, що обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Відповідно, у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 6 981,00 грн (а.с. 3, 21), з яких 1 378,00 грн за подання позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача.

Беручи до уваги наведене, а також те, що в частини позовних вимог про визнання протиправними певний дій відповідача судом відмовлено позивачу, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 5 603,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК АГРО» до Костянтинівської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування рішення - задовольнити частково.

Скасувати рішення Костянтинівської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 24 вересня 2016 року № 0056161302-23 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК АГРО» штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 373 533,61 грн, з яких штраф у сумі 29 005,35 грн за період з 23 вересня 2014 року до 20 липня 2015 року, у сумі 177 310,54 грн - за період з 21 січня 2015 року до 30 листопада 2015 року та нарахована пеня у розмірі 167 217,72 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Костянтинівської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39884035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК АГРО» (код ЄДРПОУ 39883581) судові витрати у сумі 5 603 (п'ять тисяч шістсот три) гривні 00 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 4 квітня 2017 року.

Суддя Волгіна Н.П.