Ухвала

від 30.03.2017 по справі 826/1034/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1034/16 ловуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Руф-Сервіс на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Руф-Сервіс до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Руф-Сервіс (надалі за текстом - ТОВ Руф-Сервіс ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005522204 від 25.12.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 753 076 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.11.2015 р. по 16.11.2015 р. посадовцями державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Руф-Сервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2015 р.

Результати перевірки оформлено актом № 5413/26-56-22-04-09/31868676 від 30.11.2015р.

Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги ст.ст. 14, 22, 44, 134, 138, 139, 146 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) наслідок чого занижено податок на прибуток на 602 461 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договорів № 8 від 08.08.2014 р., № 03 від 03.10.2014 р., № 27/01/15 від 29.01.2015 р., № 27/01/15 від 27.01.2015 р., № 02/02/2015 від 03.02.2015 р., № 02/02/2015 від 02.02.2015 р., № 03/03 від 03.03.2015 р., № 04/03/2015 від 04.03.2015 р., № 01/04 від 01.04.2015 р.,№ 04/04 від 04.04.2015 р., № 02/03 від 02.03.2015 р. ТОВ Акрос Груп Буд зобов'язалось виконати ремонтні та будівельні роботи, а позивач - прийняти і оплатити їх.

Згідно договору № 1 від 10.01.2014 р. та актів здачі-прийняття виконаних робіт ТОВ Арттревел 2012 виконало роботи по монтажу профнастилу покрівлі по вул. Кільцева дорога, 1, в м. Києві.

За даними договорів № 25/09/14 від 25.09.2014 р., № 05/09/14 від 05.09.2014 р., № 08/09/ від 08.09.2014 р., № 25/09/14 від 25.09.2014 р., актів здачі-прийняття робіт та податкових накладних ТОВ Біобуд Девелопмент виконало ремонтні та будівельні роботи на об'єктах позивача.

За умовами договору оренди № 3 від 28.02.2014 р. ТОВ Руф-Сервіс отримало від ТОВ Галеон Трейд у строкове платне користування ножнічний підіймач.

Відповідно до договору № 17 від 31.07.2014 р. ТОВ Дач-Стройсервіс взяло на себе зобов'язання з виконання ремонтних робіт.

Згідно договорів № 29/1 від 29.10.2014 р., № 28/10/14 від 28.10.2014 р., № 30/10/17 від 30.10.2014 р., № 29/10/14 від 29.10.2014 р., № 28 від 28.10.2014 р. ТОВ Околан зобов'язалось виконати для позивача ремонтні та будівельні роботи.

За даними договорів № 10 від 06.05.2014 р., № 12 від 08.05.2014 р., № 30/10/14 від 30.10.2014 р., № 02-07-14 від 02.07.2014 р., № 18 від 14.07.2014 р., № 6 від 03.03.2014 р., № 15 від 04.06.2014 р., № 30/95 від 02.02.2014 р., № 5 від 04.03.2014 р., № 28/07/14 від 28.07.2014 р., № 02.04-14 від 02.04.2014 р., № 15 від 15.07.2014 р., № 02.07-14 від 02.07.2014 р. ТОВ Будівельна компанія Теко Моноліт виконала будівельні роботи.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми у загальному розмірі 3 347 005 грн. відніс до складу витрат.

Разом з тим, у ТОВ Акрос Груп Буд , ТОВ Арттревел 2012 , ТОВ Біобуд Девелопмент , ТОВ Галеон Трейд , ТОВ Дач-Стройсервіс , ТОВ Околан , ТОВ Будівельна компанія Теко Моноліт не знаходяться за податковими адресами, у них відсутні основні засоби, кваліфікований персонал та технічні можливості для здійснення задекларованих господарських операцій.

Зокрема, названі підприємства налічували у своєму штаті незначну кількість працівників (від 1 до 5 осіб) проте за документами виконували будівельні роботи на декількох різних об'єктах одночасно.

На думку відповідача наведене свідчить про господарські взаємовідносини між ТОВ Руф-Сервіс та його контрагентами не мають ознак реальності.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005522204 від 25.12.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 753 076 грн., у тому числі 602 461 грн. за основним платежем та 150 615 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток витрат врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії договорів, договірних цін, локальних кошторисів, актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок.

Разом з тим, вказані документи є необхідними, проте недостатніми для підтвердження факту реальності придбання товарів та послуг.

Як вірно зазначив суд першої інстанції названі договори передбачають певний перелік документів, що мають складатись у процесі їх виконання, однак цих документів позивачем на вимогу суду не дано.

Зокрема, відсутні: акти приймання-передачі будівельного майданчику (фронту робіт) та проектної документації; акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в про вартість виконаних будівельних робіт; документи, що підтверджують якість матеріалів і обладнання, що використовувалися при виконанні робіт підрядником; документи на підтвердження проведення орендодавцем ознайомлення орендаря з правилами технічної експлуатації майна, що орендується; документи на підтвердження погодження сторонами договору скорочення строку оренди, визначеного у ньому; погоджені специфікації, згідно з якими підрядник здійснював закупівлю необхідних будівельних матеріалів, виробів, устаткування та послуг; списки будівельних машин і механізмів, а також працівників, яким замовник повинен забезпечити доступ на будівельний майданчик; письмова згода на залучення підрядником субпідрядників для виконання будь-якої частини робіт; звіти підрядника про використання матеріальних ресурсів; виконавча та інша документація, у тому числі журнали виконаних робіт та/або інша виконавча документація, що відповідно до нормативно-правових актів України та/або проектної документації повинна бути створена при виконанні робіт; обов'язкові додатки до договорів, в яких мало бути визначено забезпечення позивачем робіт матеріальними та іншими ресурсами, необхідними для виконання робіт та закріплений календарний графік виконання робіт; акти приймання-передачі будівельного майданчику та дозвільної документації на його використання, а також проектної документації; акти прийому-передачі проектної, дозвільної та погоджувальної документації, підписані сторонами; акти приймання-передачі фронту робіт; документи, на підставі яких було забезпечено представникам підрядника та іншим особам, що ним залучені до виконання договору, вільний та безперешкодний доступ до будівельного майданчика на весь час виконання робіт.

Наведене не дає підстави для висновку про те, що передбачені договорами роботи та послуги реально надавались позивачеві.

З огляду на викладе слід погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення валових витрат не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Руф-Сервіс залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 04 квітня 2017 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.