Рішення

від 31.03.2017 по справі 907/369/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.03.2017 Справа № 907/369/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СПД-С", м. Мукачево

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Воловець

про стягнення 569 163,17 грн.

Суддя господарського суду В.П. Кривка

представники:

Позивача - не з'явився;

Відповідача - ОСОБА_1, підприємець

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "СПД-С" звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 569 163,17 грн., в т. ч. 557 359,20грн. боргу за відпущений на виконання Договору купівлі-продажу №3 від 14.04.16 товар та 11 803,97грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 10.06.2016 року було порушено провадження у даній справі (головуючий суддя Л.С. Журавчак). Ухвалою суду від 01.08.16 зупинено провадження у даній справі до закінчення призначеної судової експертизи.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Закарпатської області № 02-02/259/16 від 20.12.2016 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 907/369/16 у зв'язку з припиненням головуючим суддею Журавчак Л.С. повноважень судді господарського суду Закарпатської області. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями господарського суду Закарпатської області справу №907/369/16 розподіллено судді Кривка В.П. Ухвалою від 31.01.2017 року дану справу було прийнято до провадження, поновлено, та призначено до розгляду з викликом сторін. Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання укладеним між позивачем і відповідачем договору №3 від 14.04.2016 року, ФОП ОСОБА_1 отримав товар, а саме 25 котлів VIADRUS в асортименті на загальну суму 557 359 грн. 20 коп. У підтвердження вказаних обставин заявник покликається на товаро - транспортну накладну №0001 від 14.04.2016 року та накладну №0001 від 14.04.2016 року. Проте відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати товару відповідно до умов укладеного договору впродовж п'яти банківських днів після відвантаження товару не виконав. Зважаючи на це, виходячи з умов договору позивачем проведено нарахування штрафних санкцій і просить стягнути з відповідача суму 569 163,17 грн., в т. ч. 557 359,20грн. основного боргу та 11 803,97грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання (заявлений період прострочення та нарахування з 22.04.2016 року по 03.06.2016 року).

У ході судового розгляду уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, покликаючись на долучені до матеріалі справи докази та додаткові письмові пояснення по суті спору, зокрема наголошує на узгодженій відповідачем видатковій накладній №0001 від 14.04.2016, яка засвідчує факт отримання відповідачем товару. При цьому, під час судового розгляду, ствердив, що доставка відповідачу товару відбулась транспортом позивача і місце відвантаження та отримання товару відбулось у смт. Воловець Закарпатської області .

Відповідач та його уповноважений представник проти позову категорично заперечили з підстав зазначених у письмових поясненнях по суті спору та долучених до справи матеріалів. Зокрема, в ході судового розгляду відповідач зазначив, що впродовж тривалого часу фактично працював на позивача, як найманий представник без офіційного оформлення з метою диверсифікації оподаткування останнього. При цьому відповідач стверджує, що будучи зареєстрованим, як фізична особа підприємець надав позивачу можливість користуватися його розрахунковим рахунком та здійснювати господарські операції від його імені, з цією метою також надав йому в свій час чисті листки з власними підписами. Надалі з мотивів неналежної оплати та організації його праці між ними виникли не приязні стосунки, в т.ч., як вказує відповідач, внаслідок його звернення до правоохоронних органів з даного приводу. Вважає, що з огляду на це засновник ТОВ СПД - С зініціював ряд майнових вимог, в тому числі по даній справі з надуманих мотивів та підстав, з метою стягнення з нього значних сум, в підтвердження чого надав матеріали цивільного позову до нього до Воловецького районного суду. Пред'явленні вимоги у даній справі вважає також безпідставними та надуманими, зокрема зазначив, що жодних правовідносин, на які покликається заявник у даній справі між ними не було. Між тим вказує, що підпис на договорі та видатковій накладній є його (наявність яких пов'язує з наданими у свій час позивачу чистих аркушів з його підписами на них). В той же час, сам факт отримання товару категорично заперечив, його підпис на товаро - транспортній накладній №0001 від 14.04.2016 року, на яку позивач покликається як на підставу заявлених вимог та у підтвердження відвантаження товару - вважає підробленим. Крім цього зазначив, що ніколи не виготовляв та не мав власної печатки, як суб'єкт господарювання, у підтвердження чого подав ряд господарських документів виготовлених у різний час, де ним відмічалося про відсутність в нього власної печатки. Зважаючи на це в ході судового розгляду відповідач заявив клопотання про призначення судово почеркознавчої експертизи. Поряд з цим, відповідач наголосив, що з приводу вищевказаних обставин ним ініційовано ряд звернень у всі правоохоронні органи Закарпатської області про, що також надав відповідні матеріали.

Згідно статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору у даній справі і потребують спеціальних знань, господарським судом було призначено судово - почеркознавчу експертизу.

Згідно ухвали суду Львівським науково - дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України було проведено експертизу, якою встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1, розташований в графі Отримав в товаро - транспортній накладній № 0001 від 14.04.2016 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (Висновок №3811).

Крім цього, з підставу передбачених ст. 63 ГПК України мотивованими ухвалами суду по даній справі відповідачу по справі повертались без розгляду його зустрічні позовні заяви про визнання недійсним договору купівлі продажу №3 від 14.04.2016 року.

З огляду на відсутність будь-яких інших заяв чи клопотань сторін по суті спору, в т.ч. процесуального характеру, зважаючи на присічність строку вирішення спору судом (ст. 69 ГПК України), клопотання сторін щодо розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами (п. 2.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості 569 163,17 грн., в т. ч. 557 359,20 грн. основного боргу та 11 803,97 грн. пені, за поставлений та отриманий відповідачем товар на підставі Договору купівлі-продажу №3 від 14.04.16.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, на які позивач покликається як на підставу заявлених вимог, 14.04.2016 року між ТОВ СПД - С (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №3, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату, відповідно до умов цього договору.

Згідно п.2.1 Договору - постачання продукції здійснюється само вивозом або транспортом Постачальника. Відвантажена продукція (товар) сплачується відповідно до сум вказаних у рахунках - фактурах або на накладним, не пізніше 5 банківських днів після відвантаження її Постачальником (п.2.2 Договору).

Відповідно до п.3.2 у випадку несвоєчасної оплати вартості Товару, згідно з умовами цього Договору Постачальник має право вимагати від Покупця сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу.

Як вбачається з Договору місцезнаходження постачальника є місто Мукачево, а місцезнаходження покупця смт. Воловець.

Позивач стверджує, що на виконання умов вказаного Договору 14.04.2016 року транспортом Постачальника товар було доставлено в смт. Воловець за місцем знаходження відповідача , а саме 25 котлів VIADRUS в асортименті (загальна вага 11 тон) на загальну суму 557 359 грн. 20 коп. В підтвердження відвантаження та отримання відповідачем вищевказаного товару заявник покликався на узгоджену ним товаро - транспортну накладну №0001 від 14.04.2016 року та накладну №0001 від 14.04.2016 року.

Як вбачається з узгодженої підписами накладної №0001 від 14.04.2016 року, така складена на підставі Договору купівлі - продажу №3, місце складання м.Мукачево і згідно її тексту директор СПД - С ОСОБА_2 здав, а ФОП ОСОБА_1 прийняв 25 котлів VIADRUS в асортименті на загальну суму 557 359 грн. 20 коп. (а.с. 80). Поряд з цим, того ж дня 14.04.2016 року позивачем було оформлено також товаро -транспортну накладну №0001 від 14.04.2016 року, з якої видно, що директор СПД - С ОСОБА_2 здав, а водій експедитор ОСОБА_3 прийняв вищезазначений товар, до перевезення у пункт розвантаження смт. Воловець. З вказаної товаро транспортної накладної також вбачається, що водій експедитор здав, а ФОП ОСОБА_1 прийняв цей товар і вказана ТТН містить підписи вищевказаних в ній осіб (а.с. 81-82).

У ході судового розгляду відповідач факт отримання товару категорично заперечив, його підпис на товаро - транспортній накладній №0001 від 14.04.2016 року, на яку позивач покликається як на підставу заявлених вимог та у підтвердження відвантаження товару - вважає підробленим. Крім цього зазначив, що ніколи не виготовляв та не мав власної печатки, як суб'єкт господарювання, у підтвердження чого подав ряд господарських документів виготовлених у різний час, де ним відмічалося про відсутність в нього власної печатки. Зважаючи на це в ході судового розгляду відповідач заявив клопотання про призначення судово почеркознавчої експертизи.

Згідно статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору у даній справі і потребують спеціальних знань, господарським судом було призначено судово - почеркознавчу експертизу.

На виконання ухвали суду Львівським науково - дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України було проведено експертизу, якою встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1, розташований в графі Отримав в товаро - транспортній накладній № 0001 від 14.04.2016 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (Висновок №3811) від 12.10.2016 року (а.с. 158-159).

Аналізом положень чинного законодавства та дослідженням матеріалів справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу). Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому згідно з частиною першою ст. 664 цього Кодексу обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути передано покупцеві за місцезнаходженням товару.

Отже, законодавцем визначено, що питання доставки товару узгоджується сторонами договору, при цьому можливі такі базові варіанти:

товар передається покупцеві за місцезнаходженням продавця, покупець доставляє товар власним транспортом чи наймає для цього стороннього перевізника. У такому разі за загальним правилом - право власності на товар переходить до покупця в момент передачі за місцезнаходженням продавця і така господарська операція підлягає оформленню видатковою накладною, актом прийому передачі, тощо;

доставку товару здійснює продавець (власним транспортом чи транспортом стороннього перевізника), причому вартість доставки включається до вартості проданих і доставлених товарів і окремо в документах на поставку товару не виділяється. У такому разі - право власності на товар переходить до покупця в момент передачі за місцезнаходженням покупця , і така господарська операція підлягає оформленню товаро-транспортною накладною.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), визначено, що ТТН є основним документом на перевезення вантажів. Відповідно до Правил № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином належним чином оформлені товарно-транспортні документи свідчать про отримання товару і виконання договору поставки товару.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням вищенаведеного ТТН відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік щодо виконання договору поставки, за умови їх належного оформлення (Лист ДФС від 29.10.2015 р. N 22911/6/99-99-19-02-02-15) .

Таким чином, наявність особистого чи електронного підпису осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення на первинних бухгалтерських документах, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення - законодавцем віднесено до обов'язкових реквізитів для таких документів. При цьому наявність відтиску печатки на первинному бухгалтерському документі, без підпису, зазначення прізвище та інших даних осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, - вищезазначеним вимогам закону не відповідає, оскільки позбавляє можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, водночас не є обов'язковим реквізитом відповідно до коментованих положень закону.

Згідно з ст. 4 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В даному випадку виходячи з вище коментованих положень Закону та дійсних обставин справи, на які покликаються сторони даного процесу, суд дійшов висновку, що належним і допустимим доказом, який засвідчує перехід права власності на товар від постачальника до покупця за місцем його знаходження є саме ТТН № 0001 від 14.04.2016 року (як первинний бухгалтерський документ), проте згідно висновку призначеної судом почеркознавчої експертизи було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 розташований в графі Отримав в товаро - транспортній накладній № 0001 від 14.04.2016 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Таким чином позивач не довів факт поставки та відвантаження товару відповідачу за місцем його знаходження. При цьому суд критично оцінює доводи позивача щодо передання останнім спірного товару відповідачу на підставі зазначеної вище видаткової накладної, як виходячи з вказаних положень Закону, місця відвантаження товару (вчинення господарської операції), суб'єктного складу підписантів видаткової накладної з урахуванням обставин передання товару того ж дня водію - експедитору директором ТОВ для його доставки відповідачу, а також доводів - заперечень відповідача, з даного приводу, які заявником в установленому порядку не спростовувались.

За таких обставин, виходячи з пункту 2.2 Договору, на який заявник покликається, як на підставу заявлених вимог обов'язок відповідача оплатити товар не настав, оскільки не доведено факту його відвантаження Покупцю Постачальником. Зважаючи на це безпідставними є і вимоги заявника, як про стягнення основного боргу, так і у зв'язку з цим проведених ним нарахувань сум пені.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, з урахуванням доводів та заперечень сторін та наявних у справі матеріалів у задоволенні позову слід відмовити повністю, з огляду на не доведення позивачем належними і допустимими доказами тих обставин на які він покликається, як на підставу заявлених вимог.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з повідомлення експертної установи вартість експертизи була оплачена визначеною судом стороною ФОП ОСОБА_1 в розмірі 2 422,20 грн. (а.с.157).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору покладаються на позивача, понесенні відповідачем судові витрати за проведення судової експертизи в розмірі 2 422,20 грн. підлягають відшкодуванню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність СПД- С, м.Мукачево вул. Пряшівська,7 код 40362859 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 індефікаційний номер НОМЕР_1 2 422 (Дві тисячі чотириста двадцять дві) грн . 20 коп . у відшкодування понесених судових витрат за проведення експертизи.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2017 року .

Суддя В.Кривка