Постанова

від 03.07.2017 по справі 907/369/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р. Справа № 907/369/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СПД-С" б/н від 10.04.2017

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2017

у справі № 907/369/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СПД-С", м. Мукачево

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт. Воловець

про стягнення 569 163,17 грн.

за участю представників:

від позивача: Калинич І.І.- представник;

від відповідача: не з'явився;

Представникам сторін в судовому засіданні 20.06.2017 роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.81 1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлялось.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2017 р. у справі № 907/369/16 ( суддя Кривка В.П. ) у задоволенні позову ТОВ "СПД-С" до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт. Воловець про стягнення 569 163,17 грн. відмовлено.

ТОВ "СПД-С" подано апеляційну скаргу б/н від 10.04.2017 р., в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2017 р. та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення прийнято з неповним дослідженням доказів, з порушенням норм матеріального на процесуального права. Зокрема, скаржник зазначив, що факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин з поставки товару та виникнення обов язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар підтверджується, зокрема, належним чином оформленою видаткової накладною (накладна №0001 від 14.04.2016), яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також скаржник вважає, що відповідач підтвердив перехід прав власності на товар підписавши та звіривши свій підпис печаткою на видатковій накладній №0001 від 14.04.2016.

Представником скаржника 03.07.2017 (вх.ЛАГС№01-04/4409/17) надіслано додаткові пояснення до апеляційної скарги та заяву про відкладення розгляду справи.

Судовою колегією відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки за клопотаннями сторін розгляд справи відкладався, строк розгляду апеляційної скарги продовжувався згідно ст.69 ГПК України на 15 днів.

В судовому засіданні від 20.06.2017 представники сторін висловили доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги, в судовому засіданні оголошено перерву до 03.07.2017, явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов"язковою не визнавалась.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 14.04.2016 року між ТОВ СПД - С (постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі - продажу №3, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату, відповідно до умов цього договору.

Згідно п.2.1 договору - постачання продукції здійснюється само вивозом або транспортом постачальника. Відвантажена продукція (товар) оплачується відповідно до сум вказаних у рахунках - фактурах або на накладних, не пізніше 5 банківських днів після відвантаження її постачальником (п.2.2 договору).

Відповідно до п.3.2 договору випадку несвоєчасної оплати вартості товару, згідно з умовами цього договору постачальник має право вимагати від покупця сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу.

Як вбачається з договору місцезнаходження постачальника є місто Мукачево, а місцезнаходження покупця смт. Воловець.

Скаржник зазначає, що на виконання умов вказаного договору 14.04.2016 транспортом постачальника товар було доставлено в смт. Воловець за місцем знаходження відповідача, а саме 25 котлів VIADRUS в асортименті (загальна вага 11 тон) на загальну суму 557 359, 20грн. В підтвердження відвантаження та отримання відповідачем вищевказаного товару заявник покликався на узгоджену ним товаро - транспортну накладну №0001 від 14.04.2016 та накладну №0001 від 14.04.2016.

Як вбачається з узгодженої підписами накладної №0001 від 14.04.2016, така складена на підставі договору купівлі - продажу №3, місце складання м. Мукачево і згідно її тексту директор СПД - ОСОБА_4 здав, а ФОП ОСОБА_2 прийняв 25 котлів VIADRUS в асортименті на загальну суму 557 359,20грн. (а.с. 80). Поряд з цим, того ж дня 14.04.2016 позивачем було оформлено також товаро -транспортну накладну №0001 від 14.04.2016, з якої видно, що директор СПД - ОСОБА_4 здав, а водій експедитор ОСОБА_5 прийняв вищезазначений товар до перевезення у пункт розвантаження смт. Воловець. З вказаної товаро - транспортної накладної також вбачається, що водій експедитор здав, а ФОП ОСОБА_2 прийняв цей товар і вказана ТТН містить підписи вищевказаних в ній осіб (а.с. 81-82).

У ході судового розгляду в суді першої інстанції відповідач факт отримання товару заперечив, його підпис на товаро - транспортній накладній №0001 від 14.04.2016, на яку скаржник посилається як на підставу заявлених вимог та у підтвердження відвантаження товару - вважає підробленим. Крім цього зазначив, що ніколи не виготовляв та не мав власної печатки, як суб'єкт господарювання, у підтвердження чого подав ряд господарських документів виготовлених у різний час, де ним відмічалося про відсутність в нього власної печатки. Зважаючи на це в ході судового розгляду відповідач заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Згідно статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору у даній справі і потребують спеціальних знань, господарським судом було призначено судово - почеркознавчу експертизу.

Висновком експертизи Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2, розташований в графі "Отримав" в товаро - транспортній накладній № 0001 від 14.04.2016, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (Висновок №3811 від 12.10.2016) (а.с. 158-159).

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості 569 163,17грн., в т. ч. 557 359,20 грн. основного боргу та 11 803,97 грн. пені, за поставлений та отриманий відповідачем товар на підставі договору купівлі-продажу №3 від 14.04.2016.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому згідно з частиною першою ст. 664 цього Кодексу обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути передано покупцеві за місцезнаходженням товару.

Отже, законодавцем визначено, що питання доставки товару узгоджується сторонами договору, при цьому можливі такі базові варіанти:

товар передається покупцеві за місцезнаходженням продавця, покупець доставляє товар власним транспортом чи наймає для цього стороннього перевізника. У такому разі за загальним правилом - право власності на товар переходить до покупця в момент передачі за місцезнаходженням продавця і така господарська операція підлягає оформленню видатковою накладною, актом прийому передачі, тощо;

доставку товару здійснює продавець (власним транспортом чи транспортом стороннього перевізника), причому вартість доставки включається до вартості проданих і доставлених товарів і окремо в документах на поставку товару не виділяється. У такому разі - право власності на товар переходить до покупця в момент передачі за місцезнаходженням покупця, і така господарська операція підлягає оформленню товаро-транспортною накладною.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), визначено, що ТТН є основним документом на перевезення вантажів.

Відповідно до Правил № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином належним чином оформлені товарно-транспортні документи свідчать про отримання товару і виконання договору поставки товару.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.2 ст. 9 зазначеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням вищенаведеного ТТН відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік щодо виконання договору поставки, за умови їх належного оформлення (Лист ДФС від 29.10.2015 р. N 22911/6/99-99-19-02-02-15).

З огляду на викладене судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявність особистого чи електронного підпису осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення на первинних бухгалтерських документах, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення - законодавцем віднесено до обов'язкових реквізитів для таких документів. При цьому наявність відтиску печатки на первинному бухгалтерському документі, без підпису, зазначення прізвища та інших даних осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, - вищезазначеним вимогам закону не відповідає, оскільки позбавляє можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, водночас не є обов'язковим реквізитом відповідно до коментованих положень закону.

З огляду на вищенаведене та враховуючи матеріали справи, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним і допустимим доказом, який засвідчує перехід права власності на товар від постачальника до покупця за місцем його знаходження є саме ТТН № 0001 від 14.04.2016 (як первинний бухгалтерський документ), проте згідно висновку призначеної судом почеркознавчої експертизи було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 розташований в графі "Отримав" в товаро - транспортній накладній № 0001 від 14.04.2016, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Отже, скаржником не доведено факту поставки та відвантаження товару відповідачу за місцем його знаходження.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами не обгрунтовано факту належного виконання зобов'язань за договором.

Посилання скаржника на передання останнім спірного товару відповідачу на підставі зазначеної вище видаткової накладної, спростовується матеріалами справи. Виходячи з пункту 2.2 договору, на який скаржник покликається, як на підставу заявлених вимог обов'язок відповідача оплатити товар не настав, оскільки не доведено факту його відвантаження покупцю постачальником. Зважаючи на це безпідставними є і вимоги заявника про стягнення основного боргу та пені.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2017 р. у справі № 907/369/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.