Рішення

від 30.03.2017 по справі 909/1066/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 р. Справа № 909/1066/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Максимів Т. В., судді Кобецька С. М. , судді Грица Ю. І. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство Лімниця", вул. Шевченка, 33, с. Вільхівка, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77666

до відповідача: товариства з додатковою відповідальністю "Загалшляхбуд", вул. Грабовець, 20, смт. Міжгір'я, Міжгірський район, Закарпатська область, 90000 в особі відокремленого підрозділу філії "Долинашляхбуд", вул. Толока, 3, с. Новоселиця, Долинський район, Івано-Франківська область, 77541

про стягнення 158240,91 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №б/н від 21.09.16),

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство "Лімниця" звернулося в суд із позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Загалшляхбуд" в особі відокремленого підрозділу філії "Долинашляхбуд" про стягнення 158240,91 грн. заборгованості, відповідно до прийнятої до розгляду заяви про зменшення позовних вимог вх.№1072/17 від 24.01.17. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №14а від 01.06.12 в частині оплати отриманого товару.

Представник позивача через канцелярію суду подав заяву про об"єднання позовних вимог в одне провадження вх.№5612/17 від 30.03.17.

Колегія суддів, розглянувши заяву про об"єднання позовних вимог в одне провадження не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Пунктом 3.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 встановлено, що суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Як вбачається з поданої заяви, позивач просить об"єднати в одне провадження господарську справу №909/1066/16, яка розглядається господарським судом Івано-Франківської області та господарську справу № 909/1065/16, яка розглядається господарським судом Закарпатської області у яких беруть участь ті ж самі сторони, що суперечить вимогам господарського процесуального законодавства.

В судовому засіданні 30.03.17 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався; 10.02.17 від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності із обґрунтуванням та доказами існування інших договірних відносин, відповідно до договору №12 від 01.06.11 та розглядом господарським судом Закарпатської області справи №909/1065/16.

29.03.17 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання вх.№5570/17 про відкладення розгляду справи, для надання можливості провести перевірку документів, долучених до матеріалів справи позивачем 14.03.17, оскільки відповідачем дані документи не отримані.

Відповідно до приписів ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, документи долучені до матеріалів справи, а саме заяву про зміну (уточнення) позовних вимог з додатками, направлено позивачем на адреси товариства з додатковою відповідальністю "Загалшляхбуд" та відокремленого підрозділу філії "Долинашляхбуд" 14.02.17, про що свідчать фіскальні чеки та описи вкладення (а.с. 118-121). Крім того, 24.03.17 представник відповідача знайомився з матеріалами справи та робив фотокопії, про що свідчить його підпис на заяві про ознайомлення з матеріалами справи вх.№5353/17 від 24.03.17. (а.с.149). Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач мав час та можливість подати додаткові пояснення по справі та розцінює такі дії відповідача як безпідставне затягування розгляду справи.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально - правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство "Лімниця" до товариства з додатковою відповідальністю "Загалшляхбуд" в особі відокремленого підрозділу філії "Долинашляхбуд" про стягнення 158240,91 грн. заборгованості за поставлений товар.

Підставою позову є договір №14а, укладений між позивачем та відповідачем 01.06.12. Зазначений вище договір укладено у письмовій формі; підписано сторонами; підписи засвідчено печатками юридичної особи позивача та філії відповідача, директор якої діяв у відповідності до п.3.3 Положення про філію "Долинське шляхово-будівельне управління" ТзДВ "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління", що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, тобто дотримання положень такого договору є обов'язковим, згідно ст.629 ЦК України. Згідно ст. 204 ЦК України, договір №14а від 01.06.12 є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

Відповідно до п.1.1 даного договору, постачальник (позивач) зобов"язується передати у власність покупцю (відповідачу) в порядку та на умовах, визначених цим договором щебеневу продукцію, а покупець (відповідач) прийняти продукцію та оплачувати її на умовах даного договору.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що покупець зобов"язаний оплатити товар в кількості фактично поставленій постачальником на підставі видаткових накладних та рахунку-фактури.

Згідно п.3.3. договору, остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку відповідача на розрахунковий рахунок постачальника протягом двох днів, від дня отримання товару.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як стверджує позивач та підтвердив представник відповідача в судовому засіданні 24.01.17 та у заявах (а.с.61 та 88), на виконання умов договору №14а від 01.06.12 за період з 29.06.12 по 30.11.12 позивач поставив, а відповідач отримав товар - щебеневу продукцію на суму 86616,22 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями (а.с.14-18), які підписані сторонами та скріплені печатками контрагентів, копії долучено до матеріалів справи.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату за отриману продукцію провів частково в сумі 22000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.69-77).

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №79 від 11.09.13 з проханням оплатити заборгованість за поставлений товар, зокрема і по договору №14а від 01.06.12, докази направлення якої долучено до матеріалів справи, яка відповідачем виконана частково.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується існування між сторонами довготривалих та сталих договірних відносин і наявність заборгованості відповідача перед товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство "Лімниця" за отриманий товар, згідно договору №14а від 01.06.12 на суму 64616,22 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань суду не надав, доводи позивача не спростував, однак наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Нормою статті 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Обґрунтовуючи заяву про застосування строку позовної давності відповідач визнав факт існування між сторонами договірних правовідносин та часткову оплату боргу у серпні 2013 року та вважає, що починаючи з серпня 2013 року позивач вже був обізнаний про порушення свого права. Перебіг позовної давності для пред"явлення вимоги щодо сплати заборгованості за договором та/або звернення із відповідними вимогами до суду почався у серпні 2013 року та закінчився у серпні 2016 року. Позивач звернувся до суду із позовною заявою в грудні 2016 року, а тому пропустив строк для звернення до суду. Часткову оплату згідно платіжного доручення №308 від 11 вересня 2015 року визнає, проте стверджує, що даний документ підтверджує оплату матеріалів згідно рахунку №2 від 10.09.15, а не договору №14а від 01.06.12.

Позивач проти спливу позовної давності відносно заявленої спірної суми заперечив, посилаючись на той факт, що відповідач здійснив дії направлені на визнання спірної суми боргу, зокрема 11.09.15 частково оплатив отриманий товар згідно договору №14а від 01.06.12, що підтверджується платіжним дорученням № 308, чим перервав перебіг позовної давності.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно пункту 4.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13 у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду 30.11.16, про що свідчить відбиток штампу господарського суду про надходження позовних матеріалів.

Дослідивши долучені до матеріалів справи позивачем рахунок №2 від 10.09.15, платіжне доручення №308 від 11 вересня 2015 року та банківську виписку за вересень 2015 року, беручи до уваги п.3.2 договору №14а від 01.06.12, відповідно якого оплата товару здійснюється на підставі видаткових накладних та рахунку - фактури, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем здійснено оплату в погашення заборгованості по договору №14а від 01.06.12 в межах строку позовної давності, який тривав з 03.12.12 (настання строку оплати по видатковій накладній №РН-0000115 від 30.11.12) по 03.12.15 та перерваним відповідачем частковим погашенням боргу згідно платіжного доручення №308 від 11 вересня 2015 року. Отже, правові підстави для відмови у позові за пропуском строку позовної давності у суду відсутні.

Заперечення представника відповідача стосовно одних і тих самих підстав різних позовів, що розглядаються господарським судом Івано- Франківської області у справі 909/1066/16 та господарським судом Закарпатської області у справі №909/1065/16 спростовуються долученою до матеріалів справи та надісланою на адресу господарського суду Закарпатської області копією заяви про зменшення позовних вимог із додатками, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення (а.с.116, 117, 122-143).

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 64616,22 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Пунктом п.3.4 договору, сторони погодили, що на суму товару, перераховану несвоєчасно або не в повному обсязі, постачальником нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день сплати, а також 10% річних від суми простроченої заборгованості відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивач за період липень 2012 року - грудень 2016 року нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 62026,78 грн. та 10% річних в розмірі 31597,91 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, враховуючи п.3.3. договору №14а від 01.06.12, перевірено правильність нарахування позивачем 10% річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 10% річних у сумі 30953,23 грн. В решті суми нарахованих 10% слід відмовити.

Також, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму інфляційних втрат заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, позов слід задоволити частково в сумі 157596,23 грн., з яких: 64616,22 грн. - основного боргу, 30953,23 грн. - 10% річних та 62026,78 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених вимог. При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до 124 Конституції України, ст.253-255, 256, 257, 260,261, 264, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 629, 712, 625 ЦК України, ст. 173, 265 ГК України, керуючись ст. 4-7, 22, 33, 34, 43, 49, 55, 58, 69,75, 77, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство Лімниця" до товариства з додатковою відповідальністю "Загалшляхбуд" в особі відокремленого підрозділу філії "Долинашляхбуд" про стягнення 158240,91 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Загалшляхбуд" вул. Грабовець, 20, смт. Міжгір'я, Міжгірський район, Закарпатська область, 90000 (код 03450100) в особі відокремленого підрозділу філії "Долинашляхбуд", вул. Толока, 3, с. Новоселиця, Долинський район, Івано-Франківська область, 77541 (код 33614786) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство Лімниця", вул. Шевченка, 33, с. Вільхівка, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77666 (код 36908917) 64616,22 (шістдесят чотири тисячі шістсот шістнадцять гривень двадцять дві копійки) - основного боргу, 62026,78 (шістдесят дві тисячі двадцять шість копійок) - інфляційних втрат, 30953,23 (тридцять тисяч дев"ятсот п"ятдесят три гривні двадцять три копійки) - 10% річних, а також 2363,94 ( дві тисячі триста шістдесят три гривні дев"яносто чотири копійки) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 644,68 ( шестисот сорока чотирьох гривень шістдесяти восьми копійок) 10% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.04.17

Головуючий суддя Максимів Т. В.

Суддя Грица Ю. І.

Суддя Кобецька С. М.