Рішення

від 04.04.2017 по справі 904/5944/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р.Справа № 904/5944/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради "Міськводоканал" до Приватного АТ Інституту "Харківський Водоканалпроект", м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Скородєлов С.В. (дов.б/н від 01.01.17).

ВСТАНОВИВ:

Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного АТ Інституту "Харківський Водоканалпроект", м. Харків, в якій просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір на виконання проектно - пошукових робіт №4137 від 25.09.2012 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Харківський Водоканалпроект" та Комунальним виробничим підприємством Дніпродержинської міської ради "Місьководканал ".

Ухвалою господарського суду від 12.10.2016 року порушено провадження у справі №904/5944/16, розгляд справи призначено на 25.10.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 25.10.2016 року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволено. Розгляд справи відкладено на "10" листопада 2016 року.

Представник позивача в призначене судове засідання 10.11.2016 року не з'явився, вимоги суду в повному обсязі не виконав, через канцелярію господарського суду (вх.№38378 від 10.11.2016 року) та електронною поштою (вх.№2180 від 07.11.2016 року) на адресу господарського суду повторно надіслав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, з метою встановлення обставин виконання підпису в графі "Генеральний директор" розділу "Замовник" ч.11 в Договорі на виконання проектно-пошукових робіт №4137 від 25.09.2012 не Генеральним директором ОСОБА_2, а іншою невідомою особою, у зв'язку із чим просить суд призначити по справі почеркознавчу експертизу з метою ідентифікації виконавця підпису, доручивши її проведення Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (49000, м.Дніпро, вул.Січеславська Набережна (Набережна Леніна), б.17, оф.361), та на вирішення експерта, який проводитиме почеркознавчу експертизу, поставити наступне питання:

Чи виконано підпис в графі "Генеральний директор" розділу "Замовник" ч.11 Договору на виконання проектно-пошукових робіт №4137 від 25.09.2012 ОСОБА_2 або іншою особою від імені Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал"?

Також, разом з цим клопотанням, представник позивача додатково надав для порівняння підписів Генерального директора КВП ДМР "Міськводоканал" ОСОБА_2 копію Договору №16/29243-625/12 від 21.09.2012 на виконання метрологічних робіт.

Витрати по оплаті вартості судової почеркознавчої експертизи останній просив покласти на Позивача.

В своєму клопотанні представник позивача, також, повідомив суд, що рішенням Кам'янської міської ради від 30.09.2016 №468-10/VII було змінено найменування Позивача з Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" на Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради "Міськводоканал" та додає до клопотання копії документів на підтвердження цих відомостей.

Судом долучено надані клопотання позивача разом з додатками до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2016 було здійснено заміну позивача з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" на Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради "Міськводоканал" та зупинено провадження по справі у зв'язку з призначенням по справі судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2016 було поновлено провадження по справі у зв'язку з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи по справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 26.12.2016 о 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2016 клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів було задоволено, провадження по справі було зупинено та направлено матеріали справи №904/5944/16 до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

17.03.2017 до суду від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз було повернуто матеріали судової справи № 904/5944/16 разом з листом (від 06.03.2017 №5753-16) про неможливість проведення судової почеркознавчої експертизи у зв'язку з ненаданням судовому експертові необхідних документів та несплатою грошових коштів за проведення такої експертизи.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2017 року провадження у справі № 904/5944/16 поновлено. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на "04" квітня 2017 р. о 11:30.

Представник позивача в судове засідання 04.04.2017 року , через канцелярію господарського суду звернувся з клопотанням (вх.№10930 від 03.04.2017 року) щодо призначення почеркознавчої експертизи по справі№904/5944/16.

Відповідач в судовому засіданні заперечує проти клопотання позивача щодо призначення у справі судової експертизи, вважаючи подане клопотання затягуванням судового процесу.

Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі , суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу. Визначення поняття "судова експертиза " наводиться у ст.1 Закону України "Про судову експертизу": судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з абз.2 п.2 ППВГСУ №4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В той же час у пункті 4 ППВГСУ №4 вказано, що якщо обставини справи свідчать про доцільність отримання пояснень спеціаліста з питань, що виникають під час розгляду справи, зокрема, з метою з'ясування її фактичних обставин, господарський суд може скористатися правом, наданим йому статтею 30 ГПК, і викликати відповідного спеціаліста для участі в судовому процесі, притому як у підготовці справи до розгляду, так і під час її розгляду. Виклик спеціаліста здійснюється ухвалою суду. Його пояснення подаються суду у вигляді висновку або в іншій прийнятній для суду письмовій формі.

Крім того, оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів ( частина п'ята ст.42 та частина друга статті 43 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ... який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру ..." (див. справу "Єрошкіна проти України", N 31572/03, від 18.06.2009 року).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними" (див. справу "Шульга проти України", N 16652/04, п. 26, від 02.12.2010 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Створюючи учасникам судового процесу необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, за їх клопотаннями, а також у зв*язку з невиконанням ними та іншими учасниками вимог ухвал суду щодо надання доказів по справі, забезпечення явки в судове засідання учасників спірних правовідносин тощо, суд неодноразово відкладав розгляд справи.

Окрім того, на виконання вимог ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, суд, за клопотанням позивача, призначив у справі почеркознавчу експертизу, втім, позивач почеркознавчу експертизу не оплатив, посилаючись на скрутне матеріальне становище, у зв'язку з чим її було знято з провадження експерта.

Разом з тим, позивачем не наведено достатніх доводів щодо призначення почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі. Господарський суд не вбачає дійсної потреби та доцільності у призначенні судової експертизи, оскільки в матеріалах справи містяться необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача встановив наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

25 вересня 2012 р. між Приватним Акціонерним товариством Харківський водоканал проект та Комунальним виробничим підприємством Дніпродзержинської :міської ради Міськводоканал був укладений договір № 4137 на виконання проектно-вишукувальних робіт Проектування схеми оптимізації роботи централізованих систем водовідведення м. Дніпродзержинська Дніпропетровської власті (п. 1.1. Договору).

Відповідно до умов договору вартість робіт була узгоджена сторонами і відповідно п. 2.1 Договору складає 298340,40 грн.

Акт здачі приймання виконаних робіт по договору № 4137 від 25.09.2012р було підписано сторонами 18 червня 2013р. і який з боку замовника було підписано в.о. генерального директора Ю.Ю. Красковою та скріплено печаткою КП Горводоканал. Відповідно до п. 2.3 Договору за виконану науково-технічну продукцію згідно з цим договором замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 30% вартості робіт по договору в сумі 89502,12 в т.ч. ПДВ 20% - 14917,02 грн. грн.

Сторонами також підписаний протокол погодження про договірну ціну на виконання проектно-вишукувальних та інших робіт, послуг (науково-технічної продукції) (додаток № 1 до Договору), в якому погоджена договірна ціна на виготовлення (передачу) науково - технічної продукції в сумі 298340,40 грн. у тому числі ПДВ 20% - 49723,40 грн.

Відповідно до ч.11 спірного договору, від імені позивача даний договір було підписано Генеральним директором ОСОБА_2

Однак, як стверджує позивач в позовній заяві, підпис, виконаний в графі "Генеральний директор" розділу "Замовник" ч.11 спірного договору виконаний не генеральним директором ОСОБА_2, а іншою невідомою особою а отже, на думку позивача, спірний договір з боку позивача був підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 встановлено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Стаття 215 ЦК України підставами недійсності правочину визначає наступні підстави: 1) зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, та моральним засадам суспільства; 2) відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; 3) відсутність вільного волевиявлення учасника правочину, яке б відповідало його внутрішній волі; 4) укладання правочину не спрямованого на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та 5) суперечливість правочину, вчиненого батька (усиновлювачами), правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ст. 92 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Як встановлено судом, з боку позивача спірний договір на виконання проектно-пошукових робіт №4137 вартістю 298340,40 грн. з боку позивача було підписано Генеральним директором ОСОБА_2

Згідно зі ст. 237 - 239 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статуту позивача (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору) діє від імені підприємства та відповідно до компетенції вчиняє правочини від імені підприємства генеральний директор (п.5.4. Статуту).

Статтею 241 ЦК України внормовано, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Матеріали справи свідчать, що позивач прийняв виконання договору шляхом підписання його представником наявного у матеріалах справи акту № 1 здачі - приймання виконаних робіт.

Акту здачі приймання виконаних робіт по договору № 4137 від 25.09.2012р було підписано сторонами 18 червня 2013р. і який з боку замовника було підписано в.о. генерального директора Ю.Ю. Красковою та скріплено печаткою КП Горводоканал. У матеріалах справи відсутні докази того, що згідно з договором позивач не прийняв виконані проектні роботи і відсутні будь-які претензії щодо якості виконаних робіт.

Оскільки сторонами при укладанні договору на виконання проектно - пошукових робіт №4137 від 25.09.2012 року, було досягнуто всіх істотних умов договору, а позивачем не доведено суду та не надано доказів в підтвердження факту недійсності спірного правочину, відповідно до цього позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повінстю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.04.2017 р.

Суддя О.О. Присяжнюк