Рішення

від 03.04.2017 по справі 622/1132/16-ц

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/1132/16-ц р.

2/622/149/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Шабас О.С.,

при секретарі Бойко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Малорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області, третя особа: Відділ державної реєстрації Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2016 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, в якому просять визнати за ними після ОСОБА_3, померлої 12 січня 2007 року, в рівних частинах (по 1/2) право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями №22 по вулиці Сніжній в селі Мала Рогозянка Золочівського району Харківської області.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що їх мати ОСОБА_3 за життя володіла на праві особистої приватної власності будинком № 22 по вулиці Сніжній в селі Мала Рогозянка Золочівського району Харківської області, у якому вона проживала сама після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого 02.01.2003 року, позивачі у вказаному будинку були зареєстровані. 12 січня 2007 року ОСОБА_3 померла, проте за життя склала заповіт на користь позивачів, заповівши усе майно позивачам у рівних частинах, та останні в свою чергу прийняли спадщину. Проте звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на будинок позивачі отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, через те що серед наданих нотаріусу правовстановлюючих документів було у тому числі свідоцтво про право власності на будинок, видане Малорогозянською сільською радою Золочівського району Харківської області № 302553 від 22.03.2010, за яким власником спірного будинку значиться померла ОСОБА_3, тобто свідоцтво про право власності було видане після смерті власниці, що суперечить п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України. Тому в даний час позивачі змушені звернутися до суду, оскільки їх право власності не визнається і вони не можуть розпорядитися своєю власністю.

У судове засідання позивачі не з'явилися, звернулися до суду з письмовими заявами, в якій позовні вимоги підтримали з наведених мотивів, просили позов задовольнити.

Представник Малорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області та представник третьої особи у судове засідання також не з'явилися. Представники відповідача та третьої особи Відділу державної реєстрації Золочівської районної державної адміністрації Харківської області надали суду заяви про розгляд справи за відсутності їх представників.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

11 квітня 1978 року у родині ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народився ОСОБА_2, про що в книзі записів громадянського стану про народження Малорогозянською сільською радою Золочівського району Харківської області 03 травня 1978 року зроблено відповідний запис № 8 та видано відповідне свідоцтво про народження серії IІ-ВЛ № 316317.

09 грудня 1971 року у родині ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народився ОСОБА_1, про що в книзі записів громадянського стану про народження Мурафським відділом РАЦС Краснокутського району Харківської області 04 лютого 1971 року зроблено відповідний запис № 4 та видано відповідне свідоцтвом про народження серії I-ВЛ № 268301.

22 березня 1991 року ОСОБА_3 державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину після смерті її матері ОСОБА_6 на житловий будинок з господарськими будівлями у с. Мала Рогозянка, Золочівського району Харківської області.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 березня 1991 року за реєстраційним № 724 державний нотаріус Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_5 посвідчила, що на підставі заповіту, посвідченого виконкомом ОСОБА_7 сільської ради Золочівського району Харківської області 12 лютого 1986 та зареєстрованого в реєстрі за № 33 спадкоємцями зазначеного у заповіті майна ОСОБА_6, померлої 09 липня 1988 року, є її донька ОСОБА_3, що проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкове майно, на яке видане вказане свідоцтво складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у с. М. Рогозянка Золочівського району Харківської області. Весь житловий будинок цегляний, критий шифером, розмір житлової площі 70 кв.м. з надвірними будівлями: сарай, погріб, кухня, що розміщені на земельній ділянці та належали померлій на підставі запису у по господарській книзі № 4-276, что підтверджується довідкою виконкому ОСОБА_7 сільської ради Золочівського району Харківської області від 22.02.1991 року.

22 березня 1991 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким заповіла усе своє майно, де б таке не знаходилося, та з чого б воно не складалося, на яке за законом матиме право в тому числі й житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в селі М. Рогозянка Золочівського району Харківської області дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах кожному, даний заповіт посвідчено державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №726.

02 січня 2003 року у віці 54 років помер ОСОБА_4, про що 03 січня 2003 року М-Рогозянською сільською радою Золочівського району Харківської області складено відповідний актовий запис № 1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ № 371187.

12 січня 2007 року у віці 52 років померла ОСОБА_3, про що 15 січня 2007 року Малорогозянською сільською радою складено відповідний актовий запис № 02, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ № 097601.

Згідно витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі 16 квітня 2007 року за № 151/2007 Золочівською державною нотаріальною конторою Харківської області було зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_3, померлої 12 січня 2007 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Малорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області № 11 від 11 лютого 2010 року про оформлення права приватної власності на житловий будинок, розташований в с. Мала Рогозянка Золочівського району по вулиці Сніжній, 22 на ім'я ОСОБА_3, розглянувши матеріали бюро технічної інвентаризації та заяву ОСОБА_1 про оформлення права приватної власності на житловий будинок в с. Мала Рогозянка Золочівського району Харківської області по вулиці Сніжній, 22 на ім'я ОСОБА_3, відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 та згідно ст. 29 Закону України Про місцеве самоврядування виконавчий комітет вирішив оформити право приватної власності на житловий будинок, розташований у с. Мала Рогозянка Золочівського району Харківської області по вулиці Сніжній, 22 на ім'я ОСОБА_3. Рекомендувати КП Бюро технічної інвентаризації Золочівського району зареєструвати свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок. Відповідної відмітки про державну реєстрацію свідоцтво не містить.

22.03.2010 року Малорогозянською сільською радою на підставі рішення виконкому Малорогозянської сільської ради № 11 від 11.02.2010 року, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС №302553, що засвідчило право власності ОСОБА_3 на житловий будинок №22 по вулиці Сніжній в селі Мала Рогозянка Золочівського району Харківської області.

Відповідно до наданого суду технічного паспорту виданого 29 січня 2010 року КП Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району на будинок №22 з господарськими будівлями, розташований на території села М. Рогозянка, Золочівського району, Харківської області по вулиці Сніжній, будинок побудовано у 1978 році, його загальна площа становить 62,5 квадратних метрів, житлова 42,7 квадратних метрів, будинок складається з приміщень: кухні, вітальні, трьох житлових кімнат, тамбуру та господарських будівель: веранди літ. а , літньої кухні літ. Б , веранди літ. б , погребу літ. В , чотирьох сараїв літ. Г , Д , Ж , З , гаражу літ. Е , вбиральні літ. И , огорожі №1-2.

28 липня 2016 року постановою державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області в порядку виконання обов'язків завідувача Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_8 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, з мотивів ненадання необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину правовстановлюючих документів на спадкове майно - будинок №22 по вул. Сніжній в с. Мала Рогозянка, Золочівського району Харківської області.

З листа Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області від 01 листопада 2016 року вих. №2079/01-16 вбачається, що після смерті ОСОБА_3, яка померла 12 січня 2007 року до нотаріальної контори 13 квітня 2007 року надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про прийняття спадщини після смерті матері, їх заяву було прийнято та заведено спадкову справу №151/2007. Більше заяв про прийняття чи про відмову від спадщини, тощо до нотаріальної контори не надходило, свідоцтва про право на спадщину не видавались

З довідки Малорогозянської сільської ради Золочівської ради Харківської області від 08.02.2017 року №20/02-18 вбачається, що ОСОБА_3, яка померла 12.01.2007 року, на момент своєї смерті проживала одна за адресою: Харківська область, Золочівський район, село Мала Рогозянка, вулиця Сніжна, буд. 22, разом з нею постійно були зареєстровані її сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України та ЦК України , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. ст. 2 , 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 р. №1952-ІV Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі, коли реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Таким чином, права, набуті шляхом створення або придбання нерухомості у власність до набранням чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року та ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року, з дотриманням установленого порядку набуття та їх державної реєстрації у тому порядку, який існував на момент їх виникнення, слід вважати такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.

Статті 1217 , 1218 , 1233 ЦК України встановлюють, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Стаття 1268 ЦК України встановлює умови прийняття спадщини, так спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Статті 1269 , 1270 ЦК України обумовлюють порядок та строки прийняття спадщини за законом, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 49 Закону України Про нотаріат від 02.09.1993 № 3425-XII нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Пунктом 4.15 Глави 10, Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мін'юст України Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5 встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 за життя набула у власність житловий будинок №22 з надвірними будівлями, що розташований у селі Мала Рогозянка Золочівського району Харківської області по вулиці Сніжній. Її право власності підтверджувалося свідоцтвом про право власності за заповітом від 22 березня 1991 року реєстровий номер 724, яке не було зареєстровано у виконкомі відповідної сільради, водночас законодавство що діяло на той час не пов'язувало питання виникнення права власності із державною реєстрацією. Цього ж дня 22 березня 1991 року нею було складено заповіт, яким вона заповіла усе своє майно, і будинок у тому числі, своїм синам ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як спадкоємці за заповітом згідно ст. 1217 , 1218 , 1233 , 1268 , 1269 , 1270 ЦК України , подавши протягом 6 місяці заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3, прийняли спадщину та відповідно успадкували все належне спадкодавцю майно в тому числі і спірний житловий будинок з надвірними будівлями у рівних частинах по 1/2. Водночас отриманий позивачами правовстановлюючий документ на спірний будинок, отримано вже після смерті спадкодавця, а відповідне свідоцтво про право на спадщину не містить відмітки про державну реєстрацію.

Відтак суд, доходить висновку, що у позивачів відсутні належні правовстановлюючі документи на будинок в розумінні положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 р . в зв'язку з чим вони, виходячи з наведених положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказу Мін'юст України Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Закону України Про нотаріат позбавлені можливості оформити спадщину нотаріально, в зв'язку з чим порушене право підлягає захисту в обраний позивачами спосіб, що відповідає допущеному порушенню.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку №22 з господарськими будівлями, що розташований по вулиці Сніжній в селі Мала Рогозянка Золочівського району Харківської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 12 січня 2007 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку №22 з господарськими будівлями, що розташований по вулиці Сніжній в селі Мала Рогозянка Золочівського району Харківської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 12 січня 2007 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. С.Шабас