Рішення

від 10.04.2017 по справі 622/1132/16-ц

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/1132/16-ц р.

2/622/149/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2017 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Шабас О.С.,

при секретарі Бойко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, третя особа: Золочівська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом, в якому просила в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_2, визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: Харківська область, Золочівський район, село Леміщине, по вул. Миру, 21.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що її мати ОСОБА_2 за життя володіла на праві особистої приватної власності будинком, який згідно вимог закону на той час був зареєстрований в погосподарській книзі № 9 особовий рахунок № 934 на ім'я матері, та земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,8726 га. За життя ОСОБА_2 склала заповіт на користь позивача, заповівши усе майно доньці ОСОБА_1, остання в свою чергу прийняла спадщину. Проте звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на будинок та земельну ділянку позивач отримала документи про прийняття спадщини лише на вказану земельну ділянку площею 4,8726 га, оскільки її мати ОСОБА_2 не мала встановлених законом правовстановлюючих документів на будинок, а саме посвідченого нотаріусом свідоцтва про право власності та технічного паспорту, постановою нотаріуса їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення права власності на будинок. В даний час позивач змушена звернутися до суду, оскільки її право власності не визнається і вона не може розпорядитися своєю власністю.

У судове засідання позивач та її представник адвокат ОСОБА_3 не з'явилися, звернулися до суду з письмовою заявою, в якій позовні вимоги підтримали з наведених мотивів, просили позов задовольнити.

Представник Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області та представник третьої особи у судове засідання також не з'явилися. Представники відповідача та третьої особи Державної нотаріальної контори Золочівського району Харківської області надали суду заяви про розгляд справи за відсутності їх представників. Представник відповідача одночасно зауважив, що заперечень проти позову не має.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

13 квітня 1963 року у родині ОСОБА_4 та ОСОБА_2 народилася ОСОБА_5, що підтверджується наданим до суду свідоцтвом про народження серії IV-УР № 2308207, про що в книзі записів громадянського стану про народження Писарівською сільською радою Золочівського району Харківської області 03 травня 1963 року зроблено відповідний запис № 25.

17 травня 1991 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 уклали шлюб, про що за місцем реєстрації органом реєстрації актів цивільного стану - Ленінським відділом РАЦС м. Харкова в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу того ж дня зроблено запис №251 та видано відповідне свідоцтво серії ІІІ-ВЛ № 459383. Після одруження ОСОБА_5 змінила прізвище на Цвєткова .

20 травня 2015 року у віці 85 років померла ОСОБА_2, про що 25 травня 2015 року виконавчим комітетом Писарівської сільської ради складено відповідний актовий запис № 15, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ № 498891.

Відповідно до наданого суду технічного паспорту виданого 15 серпня 2016 року КП Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району на будинок №21 з господарськими будівлями, розташований на території села Лемішине, Золочівського району, Харківської області по вулиці Миру, будинок побудовано у 1950 році, його загальна площа становить 42,35 квадратних метрів, житлова 36,55 квадратних метрів, будинок складається з приміщень: коридору, двох житлових кімнат, кухні, тамбуру і комори та господарських будівель: веранди літ. а , тамбуру літ. а 1 , навісу літ. а 2 , ганку літ. а 3 , літньої кухні літ. Б , тамбуру літ. б , сараю літ. В , погребу літ. Г , сараю літ. Д , сараю літ. Е , вбиральні літ. Ж , огорожі №1-2.

Згідно витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі 11 червня 2015 року за № 138/2015 Золочівською державною нотаріальною конторою Харківської області було зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_2, померлої 20 травня 2015 року.

08 лютого 2013 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким заповіла належний їй будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою Харківська область, Золочівський район, с. Леміщине, вул. Леніна, 21, земельну частку (пай) серія ХР № 149958, яка розташована на території Писарівської сільської ради, а також все її майно, на яке за законом матиме право ОСОБА_1, даний заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №14.

Згідно довідки Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області від 02.09.2016 року вих.№ 02-19/279 наданої представнику позивача адвокату ОСОБА_3 сільрада не заперечує проти визнання судом права власності за ОСОБА_1 на будинок, який розташований за адресою с. Леміщине вулиця Миру, 21 після померлої 20.05.2015 року її матері ОСОБА_8, згідно із заповітом від 08.02.2013 року за реєстровим № 14. Інформацією, що дане майно знаходиться під арештом чи заставою сільська рада не володіє. Підстав, які б чинили перепони зверненню ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом в розпорядженні сільської ради немає.

Відповідно до витягу з державного земельного кадастру від 02 серпня 2016 року, наданого на вимогу ОСОБА_1 ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4, 8726 га, кадастровий номер 6322685000:01:001:0268.

З листа Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області від 01 листопада 2016 року вих№2080/01-16 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 28.10.2016 року вбачається, що згідно даних перевірки Алфавітних книг обліку спадкових справ з дня смерті та по теперішній час, знайдена спадкова справа № 138/2015, що була заведена Золочівською державною нотаріальною конторою Харківської області після померлої 20 травня 2015 року ОСОБА_2. Згідно з матеріалами вказаної справи 11.06.2015 року до Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області надійшла заява про прийняття спадщини від ОСОБА_1. Її заяву було прийнято, зареєстровано в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за 2015 рік за № 330 та заведено спадкову справу № 138/2015. Більше заяв про прийняття чи відмову від спадщини тощо, не надходило, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

10 березня 2017 року постановою державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області в порядку виконання обов'язків завідувача Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_9 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2, з мотивів ненадання необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину правовстановлюючих документів на спадкове майно - будинок № 21 по вулиці Миру в с.Леміщине З Золочівського району Харківської області, який рахувався за ОСОБА_2, згідно інформації Писарівської сільської ради № 02-19/260 від 02.08.2016 року по господарській книзі №9 особовий рахунок № 934.

З довідки Писарівської сільської ради Золочівської ради Харківської області від 09.11.2016 року №02-19/365 вбачається, що ОСОБА_2, яка померла 20.05.2015 року, на момент своєї смерті проживала одна за адресою: Харківська область, Золочівський район, село Леміщине, вулиця Миру (колишня Леніна), буд. 21.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України та ЦК України , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, закону Про сільські Ради народних депутатів трудящих УРСР від 02 липня 1968 року.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. ст. 2 , 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 р. №1952-ІV Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 31 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до положень закону Про сільські Ради народних депутатів трудящих УРСР від 02 липня 1968 року (ВВС УРСР,1968, №28 ст. 177) кожна сільська вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської Ради. У заглавній частині особового рахунку записується прізвище, ім'я, по батькові голови родини, на ім'я якого відкрито особовий рахунок, та він є власником будинку.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, права, набуті шляхом створення або придбання нерухомості у власність до набранням чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року та ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року, з дотриманням установленого порядку набуття, однак без державної реєстрації, слід вважати такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.

Статті 1217 , 1218 , 1233 ЦК України встановлюють, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Стаття 1268 ЦК України встановлює умови прийняття спадщини, так спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Статті 1269 , 1270 ЦК України обумовлюють порядок та строки прийняття спадщини за законом, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 49 Закону України Про нотаріат від 02.09.1993 № 3425-XII нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Пунктом 4.15 Глави 10, Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мін'юст України Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5 встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 за життя набула у власність житловий будинок №21 з надвірними будівлями, що розташований у селі Леміщине Золочівського району Харківської області по вул. Миру. Право власності засвідчувалося записом у погосподарській книзі на голову родини ОСОБА_2, як того вимагало законодавство, що діяло на момент виникнення правовідносин, так як запис у погосподарській книзі визнавався в якості акту органу влади (публічних актів), що підтверджує право приватної власності, одночасно виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом згідно ст. 1217 , 1218 , 1233 , 1268 , 1269 , 1270 ЦК України , подавши протягом 6 місяці заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2, прийняла спадщину та відповідно успадкувала все належне спадкодавцю майно в тому числі і спірний житловий будинок з надвірними будівлями.

Відтак суд, доходить висновку, що в спадкодавця ОСОБА_2 були відсутні правовстановлюючі документи на будинок в розумінні положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 р . в зв'язку з чим позивач, виходячи з наведених положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказу Мін'юст України Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Закону України Про нотаріат позбавлений можливості оформити спадщину нотаріально, в зв'язку з чим порушене право підлягає захисту в обраний позивачем спосіб, що відповідає допущеному порушенню.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок №21 з господарськими будівлями, що розташований по вулиці Миру в селі Леміщине Золочівського району Харківської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої 20 травня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. С.Шабас