Ухвала

від 05.04.2017 по справі 310/5292/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №310/5292/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Полянчук Б.І.

Провадження № 22-ц/778/1440/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма Росія ,Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Щедрий лан , про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ПСП АФ Росія , ТОВ АФ Щедрий лан , який згодом уточнила.

В обґрунтування позову зазначала, що 08.03.2005 року померла ОСОБА_5, яка залишила заповіт на її ім'я на все належне спадкодавцю майно. Після її смерті залишилась спадщина у вигляді земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 10,0912га, які розташовані на території Осипенківської сільської ради КСП ім. Чапаєва.

20.01.2016 року вона прийняла спадщину, отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом та зареєструвала право власності на зазначені земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Після оформлення прийняття спадщини вона дізналась, що вищезазначеними земельними ділянками в період з 2005 року по 2011 рік користувалась ПСП Агрофірма Росія .

У 2012 році ПСП Агрофірма Росія , без погодження з нею та без визначеного законом права передала належні їй земельні ділянки площею 10,091 га в користування TOB агрофірма Щедрий лан . Яка користувалась ними в період з 2012 року по 2015 рік.

Дані підприємства здійснювали користування земельними ділянками без належних правових підстав та без сплати будь якої компенсації.

Використовуючи самовільно належні їй земельної ділянки відповідачі отримали незаконний дохід.

Вона зверталась до відповідачів з письмовими вимогами про виплату їй безпідставно отриманих доходів від незаконного користування земельною ділянкою площею 10,091 га, але відповіді не отримала.

Враховуючи вищевикладене просила суд стягнути з ПСП АФ Росія на її користь дохід від незаконного користування земельною ділянкою в сумі 36 433,36 грн.; стягнути з TOB АФ Щедрий лан на її користь дохід від незаконного користування земельною ділянкою сумі 28 993,72 грн. Судові витрати покласти на відповідачів пропорційно заявленому позову.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі державного акту на право власності на землю І-ЗП №030699 ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 5,079 гектарів, яка розташована ДП №9, пай №240 КСП ім. Чапаєва, Осипенківської сільської ради (а.с.7). 04.09.1999 року між ОСОБА_5 та ПСП агрофірма Росія укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,079 га, розташовану на території ДП №9, пай №240 КСП ім. Чапаєва Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області строком на 10 років (а.с.39-40).

На підставі державного акту на право власності на землю І-ЗП №030705 ОСОБА_6 належала земельна ділянка площею 5,012 гектарів, яка розташована ДП №9,10, пай №246 КСП ім. Чапаєва, Осипенківської сільської ради (а.с.10). 04.09.1999 року між ОСОБА_6 та ПСП агрофірма Росія укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,012 га, розташовану на території ДП №9,19, пай №248 КСП ім. Чапаєва Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області строком на 10 років (а.с.36-38).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також статуту ТОВ агрофірма Щедрий лан , що ТОВ агрофірма Щедрий лан є правонаступником ПСП агрофірма Росія і за актом від 22.02.2012 року зараховано на баланс підприємству майно, права та обов'язки реорганізованого підприємства (а.с.55, 56-60,87-101, 109-115).

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 20.01.2016 року, які зареєстровані в реєстрі за №14,16,18 ОСОБА_4 набула право власності в порядку спадкування на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 10,0912 га, які розташовані на території: Запорізька область, Бердянський район, Осипенківська сільська рада, КСП ім. Чапаєва, а саме: земельна ділянка кадастровий номер 2320685500:02:007:0171 площею 2,1312 га; земельна ділянка кадастровий номер 2320685500:02:007:0172 площею 5,0790 га; земельна ділянка кадастровий номер 2320685500:02:007:0173 площею 2,8810 га (а.с.6,9,12).

Відомості про право власності ОСОБА_4 на зазначені земельні ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.01.2016 року (а.с.8,11,14).

Після набуття власності на земельні ділянки ,згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 21.01.2016 року уклала договори оренди земельних ділянок площею 2,1312 га та 5,079 га з ФГ Азов-агро-світ (а.с.62-64).

Листом вих. №19 від 19.07.2016 року ОСОБА_4 звернулась до ТОВ агрофірма Росія Плюс про відшкодування їй отриманих товариством доходів від використання належної їй земельної ділянки (а.с.15), які адресат отримав 22.07.2016 року (а.с.16).

Листом вих. №19 від 19.07.2016 року ОСОБА_4 звернулась до ПСП агрофірма Росія з вимогою про відшкодування їй отриманих підприємством доходів від використання належної їй земельної ділянки (а.с.15), які адресат отримав 22.07.2016 року (а.с.18).

Листом від 04.08.2016 року ПСП агрофірма Росія повідомила ОСОБА_4 про можливість отримання не одержаної орендної плати, яка належить ОСОБА_5 при документальному підтвердженні її права на орендовану ними земельну ділянку (а.с.41). 15.09.2016 року ОСОБА_4 направила ТОВ агрофірма Росія плюс та ПСП агрофірма Росія вимогу про виплату їй 343 291,23 грн. заборгованості за користування земельними ділянками, які вона отримала в спадщину (а.с.80).

15.09.2016 року ОСОБА_4 направила ПСП агрофірма Росія вимогу про виплату їй заборгованості за користування земельними ділянками, які вона отримала в спадщину (а.с.81).

13.10.2016 року ПСП агрофірма Росія направила листа ОСОБА_4 в якому зазначило, що виплата їй орендної плати не може бути здійснена, оскільки відсутні оригінали документів, які посвідчують її особу та підтверджують право власності на землю. Виплата грошових коштів можлива після відшкодування нею завданих підприємству збитків (а.с.83).

За ст. 1212 ЦК України , особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Розглянувши справу ,суд першої інстанції вірно встановив, що ПСП агрофірма Росія , правонаступником якої є ТОВ агрофірма Щедрий лан на підставі договорів оренди від 04.09.1999 року набуло право користування на умовах оренди на десять років земельною ділянкою, що належала ОСОБА_5 загальною площею 5,079 га, розташовану на території ДП №9, пай №240 КСП ім. Чапаєва Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області , а також земельною ділянкою, що належала ОСОБА_6 загальною площею 5,012 га, розташовану на території ДП №9,19, пай №248 КСП ім. Чапаєва Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області.

Із свідоцтв про право на спадщину за законом видно, що ОСОБА_6 помер 03.09.2002 року, а його спадкоємиця ОСОБА_5, яка оформила після його смерті спадщину померла 08.03.2005 року (а.с.6,9,12).

Орендодавці ОСОБА_6 та ОСОБА_5 померли до закінчення строку на який було укладено договори оренди належних їм земельних ділянок.

Статтею 93 ч. 6 ЗК України у редакції, яка діяла на момент смерті ОСОБА_6, який помер 03.09.2002 року було передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Діючий на той момент Закон України Про оренду землі не було урегульовано питання подальшого користування земельною ділянкою орендатором у випадку смерті орендодавця.

Разом з тим, п. 2 договору оренди земельної ділянки, що належала ОСОБА_6 від 04.09.1999 року передбачав, що при переході права власності на землю від власника землі до іншої особи договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняла і оформила ОСОБА_5 (а.с.9,12), а тому договір оренди земельної ділянки площею 5,012 га, розташовану на території ДП №9,19, пай №248 КСП ім. Чапаєва Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області зберіг свою чинність для спадкоємця, ОСОБА_5, яка прийняла спадщину і оформила її.

08.03.2005 року ОСОБА_5 померла і після її смерті спадщину прийняла ОСОБА_4, але оформила свої спадкові права тільки 20.01.2016 року (а.с.6,9,12).

Законом України Про оренду землі у редакції, яка діяла на момент смерті ОСОБА_5 не було урегульовано питання подальшого користування земельною ділянкою орендатором у випадку смерті орендодавця.

За ч. 2 ст. 792 ЦК України, який діяв на момент смерті 08.03.2005 року ОСОБА_5 відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Стаття 781 ЦК України передбачала, що договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Діючою на момент смерті ОСОБА_5 редакцією ЗУ Про оренду землі не було передбачено наслідків, які наступають у випадку смерті орендодавця, але п.2 договору оренди від 04.09.1999 року було визначено, що при переході права власності на землю від власника землі до іншої особи договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 04.09.1999 року між ОСОБА_5 та ПСП агрофірма Росія загальною площею 5,079 га, розташовану на території ДП №9, пай №240 КСП ім. Чапаєва Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області строком на 10 років (а.с.39-40) та договір оренди земельної ділянки від 04.09.1999 року між ОСОБА_6 та ПСП агрофірма Росія загальною площею 5,012 га, розташовану на території ДП №9,19, пай №248 КСП ім. Чапаєва Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області строком на 10 років (а.с.36-38) зберіг свою чинність для нового власника ОСОБА_4.

Відповідно до п. 10 договорів оренди землі від 04.09.1999 року договори набирають чинності після їх підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Осипенківській сільській раді Бердянського району. Із поміток на зазначених договорах оренди земельних ділянок видно, що вони зареєстровані в Осипенківській сільській раді 05.10.1999 року за №778 та №784 (а.с.36-38,39-40).

Правомірними є висновку районного суду, що користування ПСП агрофірма Росія зазначеними земельними ділянками в період дії договорів з 04.09.1999 року по 05.10.2009 року відповідає вимогам діючого законодавства, а тому її неможливо визнати без достатніх правових підстав.

Згідно пункту 2 договорів оренди земельних ділянок від 04.09.1999 року по закінченню терміну дії договору орендар має право на поновлення договору на новий строк (а.с.36-38,39-40).

Статтею 33 ЗУ Про оренду землі у редакції на момент закінчення дії договорів оренди землі було передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Судом встановлено, що після закінчення дії договорів оренди земельних ділянок ПСП агрофірма Росія продовжувала ними користуватися, а позивачем не надано суду доказів направлення ПСП агрофірма Росія на протязі одного місяця після закінчення строку дії договорів оренди письмового листа-повідомлення у якому містились би заперечення проти продовження дії договорів оренди земельних ділянок.

За вказаних обставин відсутні підстави вважати, що відповідачі набули право користування земельними ділянками без достатньої правової підстави.

Крім того, обов'язковою умовою цивільно-правової відповідальності за ст. 1214 ЦК України є та обставина, що винна особа знала або повинна була знати про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За матеріалами справи, позивачка до отримання права власності на земельні ділянки у 2016 року, з будь - якими заявами до відповідачів не зверталася, вимоги щодо визнання попередніх договорів оренди зі спадкодавцями недійсними відсутні, представники відповідачів заперечували проти того, що їм було відомо про смерть орендодавців, і докази на спростування цього у справі відсутні.

Згідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1.ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Питання виплати орендної плати виникає з договірних зобов'язань і до них не може бути застосована ст. 1214 ЦК України і з вказаними позовними вимогами до відповідачів позивачка не зверталася.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року у цій справі - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді: