Постанова

від 29.03.2017 по справі 923/1758/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 рокуСправа № 923/1758/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Поліщука В.Ю., Ткаченко Н.Г., за участю представників сторін:

ТОВ "Агропромисловий комплекс "Південний" - Филика А.І.,

ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розпорядника майна ТОВ "Херсон -Екотерм" Кириченка К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Південний" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 25.11.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 923/1758/15 Господарського суду Херсонської області за заявою ОСОБА_8 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсон-Екотерм", -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 25.11.2016р. у справі № 923/1758/15 (суддя Пригуза П.Д.):

1.Визнано вимоги забезпеченого кредитора ОСОБА_5, (реєстраційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсон-Екотерм", м. Херсон, ідентифікаційний код 24117882) в сумі 9 560 159,56грн., з яких: 9 557 723,56грн. вимог з основного зобов'язання, що забезпечене майном боржника, з погашенням цих вимог в позачерговому порядку за рахунок вартості майна, що є предметом забезпечення; та 2436,00грн. - судових витрат з віднесенням їх до першої черги задоволення.

2.Зобов'язано розпорядника майна Кириченка К.І. внести окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги ОСОБА_5, що забезпечені заставою майна боржника та відомості про майно боржника, яке є предметом застави.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 (колегія суддів: Богатир К.В. - головуючий, Аленін О.Ю., Жеков В.І.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Південний" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Херсонської області від 25.11.2016р. залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Південний" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 25.11.2016 скасувати та прийняти нове рішення про відхилення вимог ОСОБА_5 в сумі 9 560 159,56 грн., як забезпеченого кредитора, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Херсон-Екотерм" за загальною процедурою, визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна ТОВ "Херсон-Екотерм" призначено арбітражного керуючого Кириченко К.І. тощо.

Оголошення про порушення справи про банкрутство відносно ТОВ "Херсон-Екотерм" оприлюднене на сайті Вищого господарського суду України 04 листопада 2015 року.

14 грудня 2015 року гр. ОСОБА_5 звернувся до господарського суду із заявою про визнання його грошових вимог, які складаються з суми 9 557723,56 грн. основного боргу та 2436 грн. судового збору, пославшись на те, що він є забезпеченим кредитором ТОВ "Херсон-Екотерм" на підставі договору позики від 23.05.2014 р., укладеного ним із гр. ОСОБА_11

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2016р. крім іншого, були відхилені вимоги гр. ОСОБА_5 в сумі 9557723,56грн., зобов'язано розпорядника майна Кириченка К.І. внести окремо в реєстр вимог кредиторів вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, а саме, вимоги гр. ОСОБА_5 в сумі 4633248,04грн., а також внести в реєстр вимог кредиторів відомості про майно боржника, що є предметом застави.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016р. апеляційну скаргу гр. ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.03.2016р. в частинах відхилення та визнання вимог гр. ОСОБА_5 по справі № 923/1758/15 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2016р. касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 та ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.03.2016 (в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_5) скасовано; справу в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_5 передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області з тих підстав, що кредиторські вимоги ОСОБА_5 в сумі 9 557 723,56 грн. судами попередніх інстанцій фактично розглянуті не були, висновки судів про необхідність включення до реєстру вимог кредиторів вимог гр. ОСОБА_5 в сумі 4 633 248,04 грн. окремо, як таких, що забезпечені майном боржника, з посиланням виключно на визначену в договорі іпотеки вартість предмету іпотеки є помилковими та не відповідають положенням статей 3, 19 Закону України "Про заставу", які не пов'язують обсяг заставного забезпечення з договірною вартістю предмету застави. Крім цього, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили п.1.4 договору іпотеки від 23.05.2014 р., відповідно до якого вартість предмету іпотеку, зазначена у цьому договорі, є приблизною вартістю предмету іпотеки на момент передачі його в іпотеку.

За новим розглядом, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав вимоги забезпеченого кредитора ОСОБА_5 до боржника в сумі 9 560 159,56грн. з яких: 9 557 723,56грн. - вимог з основного зобов'язання, що забезпечене майном боржника та підлягають погашенню в позачерговому порядку за рахунок вартості майна, що є предметом забезпечення; та 2436,00 грн. - судових витрат з віднесенням їх до першої черги задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_5 з дотриманням тридцятиденного строку, передбаченого ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме, 14 грудня 2015 року звернувся до господарського суду із заявою про визнання його грошових вимог, які складаються з суми 9 557723,56 грн. основного боргу та 2436 грн. судового збору, з посиланням на те, що він є забезпеченим кредитором ТОВ "Херсон-Екотерм" на підставі договору позики від 23.05.2014 р., укладеного із гр. ОСОБА_11, договору поруки від 23.05.2014 р., укладеного між гр. ОСОБА_5 та ТОВ "Херсон-Екотерм", а також договору іпотеки від 23.05.2014 р., укладеного між заявником та боржником та зареєстрованому у реєстрі за № 483.

При розгляді кредиторських вимог ОСОБА_5, судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 травня 2014 року між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_11 був укладений договір позики, за умовами якого останньому було надано безпроцентну позику в сумі 436 000 доларів США із встановленням сторонами графіку погашення позики певними частинами у строк до 23.05.2015.

Пунктом 3 зазначеного договору позики передбачено, що в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за цим договором позичальник зобов'язаний забезпечити передачу позикодавцеві нерухоме майно: торгово-офісний центр із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання загальною площею 1973,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, яке належить ТОВ "Херсон-Екотерм" на праві власності.

В забезпечення виконання гр. ОСОБА_11 своїх зобов'язань за вказаним договором позики, 23 травня 2014 року між гр. ОСОБА_5 та ТОВ "Херсон-Екотерм" був укладений договір поруки, за умовами якого товариство виступило майновим поручителем.

23 травня 2014 року між гр. ОСОБА_5 та ТОВ "Херсон-Екотерм" був укладений договір іпотеки, відповідно до якого з метою належного виконання гр. ОСОБА_11 своїх зобов'язань за договором позики від 23.05.2014 р. ТОВ "Херсон-Екотерм" передало в іпотеку гр. ОСОБА_5 нерухоме майно: торгово-офісний центр із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання загальною площею 1973,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно пунктів 1.3, 1.4 вказаного договору іпотеки відповідно до довідки про балансову вартість № 1 від 22.05.2014р., виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсон-Екотерм", балансова вартість предмету іпотеки складає 4 633 248,04грн. При цьому, сторони домовились, що погоджуються з тим, що вартість предмета іпотеки, зазначена у договорі є приблизною вартістю предмету іпотеки на момент передачі його в іпотеку. Реалізація предмета іпотеки у будь-якому випадку буде здійснюватись за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти, в порядку, передбаченому цим Договором та чинним на момент реалізації Законодавством.

У відповідності до п. 5 договору позики від 23.05.2014 р. за прострочення повернення позики позичальник повинен сплатити позикодавцеві штраф в розмірі 30 % від суми простроченого зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що свої зобов'язання з погашення заборгованості за договором позики від 23.05.2014 р. гр. ОСОБА_11 не виконав, вимоги гр. ОСОБА_5 про погашення боргу залишені без задоволення, сума основного боргу становить 436 000 доларів США. Окрім цього, гр. ОСОБА_5 нараховано згідно до п. 5 договору позики штраф в сумі 130 800 доларів США.

Отже, загальна сума заборгованості ОСОБА_11 перед гр. ОСОБА_5 становила 14 190 971,60 грн., у тому числі 10 916132 грн. основного боргу та 3 274 839,60 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п.п.3.1 договору поруки та п.5 договору позики.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент звернення ОСОБА_5 до господарського суду Херсонської області заявник частково задовольнив вимоги як іпотекодержатель та набув права власності на предмет іпотеки. Оскільки балансова вартість іпотечного майна згідно договору іпотеки складала 4 633 248,04грн., ОСОБА_5 звернувся до суду з грошовими вимогами за договором поруки від 23.05.2014р. у розмірі залишку боргу на суму 9 557 723,56грн. та суми судових витрат у розмірі 2 436,00грн.

Однак, після звернення ОСОБА_5 з заявою до господарського суду Херсонської області, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015р. по справі № 821/2072/15-а визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на предмет іпотеки, та ТОВ "Херсон-Екотерм" став власником іпотечного майна, а рішенням апеляційного суду Херсонської області від 25.02.2016р. у справі № 668/7943/15-ц визнано недійсним договір поруки від 23.05.2014р., укладений між ОСОБА_5 та ТОВ "Херсон-Екотерм".

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 01.03.2016р. відповідно до Інформаційної довідки № 54333093 від 01.03.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником нерухомого майна торгово-офісного центру із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання, загальною площею 1973,1кв.м, що розташований в АДРЕСА_2, є боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсон-Екотерм".

Відповідно до п. 4 договору іпотеки боржник зобов'язався повернути іпотекодержателю ОСОБА_5 позику у сумі 436 000,00 доларів США, яка не була повернута у повному обсязі, а також відшкодувати його витрати, понесені у зв'язку із зверненням стягнення на майно, сплатити штрафні санкції, передбачені договором позики та відшкодувати збитки у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;

майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Частинами 5, 6 ст. 3 вказаного Закону визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Отже, кредитор ОСОБА_5 має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом.

Частиною 2 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника та вимог, забезпечених заставою майна боржника, визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами.

Також, у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Законодавство про банкрутство не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною (вищою) від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 черги вимог кредиторів або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит.

Згідно з частиною 9 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, у процедурі розпорядження майном визнання та включення до реєстру вимог кредитора-заставодержателя окремо, як таких що задовольняються позачергово згідно частини 9 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повинно враховувати як саме визначив ці вимоги кредитор-заставодержатель, згідно поданої ним заяви та реальний розмір конкурсної заборгованості по кредитному договору, існуючої на момент подання заяви кредитора.

На етапі первісного формування реєстру вимог кредиторів боржника, суд має право включити до вимог, які забезпечені заставою, усі фактично існуючі вимоги на момент подання заяви з кредиторськими вимогами, на які поширюється забезпечення заставою, згідно договорів застави та незалежно від вартості предметів застави, яка визначена у таких договорах.

Враховуючи викладене та вимоги ст.ст.3,19 Закону України "Про заставу", суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для визнання вимог забезпеченого кредитора ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсон-Екотерм" в сумі 9 557 723,56 грн. як вимог з основного зобов'язання, що забезпечені майном боржника, з погашенням цих вимог в позачерговому порядку в межах вартості майна, що є предметом забезпечення, оскільки зобов'язання відповідно до договору іпотеки, забезпечують усі вимоги кредитора, включаючи основний борг, штрафні санкції, витрати та збитки.

При цьому, суди попередніх інстанцій врахували п.1.4 договору іпотеки від 23.05.2014 р., відповідно до якого вартість предмету іпотеку, зазначена у цьому договорі (4 633 248,04 грн.), є приблизною вартістю предмету іпотеки на момент передачі його в іпотеку. При цьому, сторони домовились, що погоджуються з тим, що вартість предмета іпотеки, зазначена у договорі є приблизною вартістю предмету іпотеки на момент передачі його в іпотеку. Реалізація предмета іпотеки у будь-якому випадку буде здійснюватись за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти, в порядку, передбаченому цим Договором та чинним на момент реалізації Законодавством.

Отже, сторони договору дійшли згоди, що зазначена вартість нерухомого майна є приблизною на момент передачі його в іпотеку, а в подальшому відчуження майна повинно відбуватися за ринковими цінами на момент його реалізації. Тобто, вимоги кредитора за договором позики є забезпеченими іпотечним майном, конкретна кінцева вартість якого буде визначена у момент реалізації предмету іпотеки.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили всі обставини, що мають значення для справи, надали їм належну правову оцінку, врахували вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2016 та які є обов'язковими відповідно до ст.111 12 ГПК України, тому постанова Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 та ухвала Господарського суду Херсонської області від 25.11.2016 є законними та обґрунтованими і підстав для їх скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Південний" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 25.11.2016 у справі № 923/1758/15 залишити без змін.

Головуючий:Білошкап О.В. Судді:Поліщук В.Ю. Ткаченко Н.Г.