Постанова

від 05.04.2017 по справі 910/17005/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 910/17005/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача, суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року та рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2016 року у справі№ 910/17005/16 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" провизнання нікчемного правочину недійсним за участю представників:

позивача - Шлапак І.С.,

відповідача - не з'явились

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" про визнання недійсним нікчемного договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014 року та договору про внесення змін від 29.04.2015 року до депозитного договору № DU1240/2014-1 від 26.06.2014 року, укладених між сторонами в частині незастосування заниженої процентної ставки при достроковому розірванні договору з ініціативи вкладника.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2016 року (суддя Князьков В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Агрикової О.В., суддів: Калатай Н.Ф., Чорногуза М.Г.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові акти першої й апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання його недійсним, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.06.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" укладено договір про депозитний вклад "Стандартний" №DU1240/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів), за яким вкладник передав, а банк прийняв на депозитний рахунок №26152099516006 в Публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит", МФО 320702, грошові кошти в сумі 150 000 грн. на строк з 26.06.2014 року по 27.06.2015 року включно, сплатою вкладником процентної ставки у розмірі 22 % річних.

За умовами пункту 3.7. договору вкладник має право звернутись з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику № 26005099516001 в банку. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Договором про внесення змін № 1 від 27.06.2014 року змінено пункту 3.7. депозитного договору, а також пункт 4.4. цього ж договору та викладено в наступній редакції: "Вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1281/1-1 від 27.06.2014 року звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Після припинення дії договору застави майнових прав №04-1281/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку)) від 27.06.2014 року банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника № 26005099516001/980, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит", МФО 320702. Вкладник має право звернутись з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом банківського операційного часу письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів, але тільки після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1281/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку)) від 27.06.2014 року".

Крім того, депозитний договір доповнено пунктом 2.1 наступного змісту: "майнові права на вклад є забезпеченням виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-85ю/2013/2-1 від 01.06.2013 року".

Відтак, підписавши договір про внесення змін №1 до депозитного договору, сторони дійшли домовленості про те, що майнові права на вклад, розміщений за депозитним договором, виступають забезпеченням виконання іншого зобов'язання, яке виникло між Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" та банком, та визначили, що банк повертає депозит відповідачу 27.06.2015 року шляхом зарахування грошових коштів на рахунок позичальника - відповідача у справі, але в будь-якому разі повернення суми депозиту, так само як і дострокове його повернення можливе лише після припинення дії договору застави майнових прав. Крім того, умова про нарахування процентів за ставкою у розмірі 2,0 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку, у випадку розірвання договору з ініціативи вкладника (абзац 3 пункту 3.7 депозитного договору), виключена з тексту договору, оскільки у договорі про внесення змін не міститься застереження про залишення в силі 3 абзацу пункту 3.7. депозитного договору в попередній редакції щодо заниженої процентної ставки, в зв'язку з чим даний абзац є виключеним сторонами.

Також 29.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" та позивачем укладено договір про розірвання договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-85ю/2013/2-1 від 01.06.2013 року, а тому договір застави припинив свою дію в силу пункту 4.1 договору застави майнових прав №04-1281/1-1, укладеного 27.06.2014 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014", як вкладник, в силу договору про внесення змін набув право дострокового розірвання договору про депозитний вклад.

За договором про внесення змін до договору № DU1240/2014-1 від 26.06.2014 року пункт 3.7 договору викладено в наступній редакції: "Вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою 22 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку". Інші положення депозитного договору, в тому числі зі змінами, внесеними договором про внесення змін №1 від 27.06.2014 року, залишено без змін.

Зважаючи на укладення договорів про внесення змін до депозитного договору від 29.04.2015 року, сторонами добровільно на власний розсуд змінено пункт 3.7 депозитного договору та встановлено нарахування і сплату процентів у випадку розірвання договору з ініціативи вкладника у розмірі 22 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку, а також встановлено, у разі припинення дії договору застави майнових прав, вкладник має право ініціювати дострокове розірвання депозитного договору, при цьому банк не здійснює перерахунку процентної ставки і повертає вкладнику всю суму депозиту та нарахованих процентів, про що свідчить заява від 20.04.2015 року про дострокове розірвання депозитного договору № DU1240/2014-1 від 26.06.2014 року, а 28.08.2015 року банком перераховано вкладнику грошові кошти.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 358 від 05.06.2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 114 від 05.06.2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Національний кредит", згідно якого з 08.06.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Національний кредит".

Постановою Правління Національного Банку України від 28.08.2015 року № 563 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит", а також призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича.

Частинами 1, 2, 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті. Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

За результатами здійсненої перевірки договорів про внесення змін до договору банківського вкладу № DU1240/2014-1 від 26.06.2014 року позивачем направлено відповідачу листа №04-08/2727 від 03.12.2015 року щодо встановлення факту нікчемності правочину, в якому повідомлено, що Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснено перевірку договору про внесення змін до договору банківського вкладу №DU1240/2014-1 від 26.06.2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" та Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит", та виявлено його нікчемність з підстав, визначених пунктом 1 частини 3 статті 38 Закону, у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою 2 % річних, в зв'язку з чим банк відмовився від власних майнових прав, що потягло за собою виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 25068,49 грн. Вказані договори є предметом спору у даній справі.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, вірно вказав на відсутність підстав для визнання недійсними спірних договорів у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку, в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України та статті 204 Цивільного кодексу України, щодо надання доказів невідповідності їх нормам права.

Так, за приписами частини 1 статті 1058, статті 1060 та частини 1 статті 1061 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

При вирішені даного спору судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку із зверненням відповідача до банку з листом про припинення дії договору, банком повернуто кошти вкладнику з процентами у розмірі 25 068, 49 грн., які нараховувались з розрахунку 22% згідно змін, внесених до депозитного договору від 29.04.2015 року. Крім того, оскільки договором про внесення змін №1 до депозитного договору депозит відповідача був визначений як забезпечення іншого зобов'язання, до припинення якого відповідач не мав права повернути суми депозиту, тому повернення відповідачу суми депозиту і відсотків відбулось вже після припинення забезпечувального зобов'язання у зв'язку із розірванням договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-85ю/2013/2-1 від 01.06.2013. Водночас, позивач, стверджуючи про нікчемність договору від 27.06.2014 року про внесення змін № 1 до депозитного договору та договору про внесення змін від 29.04.2015 року, послався на пункт 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначив, при цьому, що у зв'язку з не застосуванням банком заниженої відсоткової ставки при нарахуванні процентів банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 25 068,49 грн.

Разом з тим, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом частини 2 статті 215 цього ж Кодексу нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 цієї ж статті, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема з таких підстави здійснення банком безоплатного відчуження майна і прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, а також відмови від власних майнових вимог.

Проте, за положеннями статті 627 та частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 цього ж Кодексу, є важливим чинником, без якого укладення договору є неможливим. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, складання та скріплення підписом письмового документа.

Таким чином, виходячи зі здійсненого аналізу матеріалів справи і норм цивільного законодавства, суди попередніх інстанцій за результатами дослідження оспорюваного позивачем договору дійшли вірного висновку про безпідставність позовних вимог за наявності факту внесення сторонами змін до депозитного договору з дотриманням чинного законодавства та на умовах, визначених на власний розсуд, правомірність якого також підтверджена у рішенні господарського суду міста Києва від 31.03.2016 року, залишеному без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року та Вищого господарського суду від 03.08.2016 року у справі № 910/501/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" про зобов'язання вчинити дії, яким встановлено відсутність підстав для встановлення недійсності нікчемного правочину та, відповідно, відсутність підстав для повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" отриманих від банку процентів, нарахованих на суму депозиту за договором про депозитний вклад "Стандартний" № DU 1240/2014-1 від 26.06.2014 року.

При цьому, судами обгрунтовано спростовано помилкові доводи скаржника про те, що шляхом укладення спірної додаткової угоди банк відмовився від власних майнових вимог на тій підставі, що за депозитним договором майновими вимогами був наділений саме відповідач, а не банк і між сторонами склались зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського вкладу, які носять майново-грошовий характер, і в яких відповідач виступив кредитором за майновою вимогою з повернення його коштів та сплати процентів, а банк - боржником, тобто, особою, на яку договором і законом покладено обов'язок виплатити вкладникові суму вкладу та проценти на нього або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 34 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, всупереч вказаним приписам норм процесуального права, позивач не надав господарським судам попередніх інстанцій доказів, які підтверджують наявність підстав для визнання спірного договору недійсним.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та вільного тлумачення правових норм, а тому до уваги не беруться.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення і постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року у справі №910/17005/16 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова С.Р. Шевчук