Рішення

від 23.11.2017 по справі 910/17005/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2017Справа №910/17005/16

За позовом публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації - Паламарчука Віталія Віталійовича

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014"

про визнання нікчемного правочину недійсним

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача: Мірошник С.Б.(дов.№125 від 03.10.2017)

Від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Паламарчука В.В. звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФГ 2014" про визнання нікчемного правочину недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення тимчасової адміністрації позивача, перевірено правочини, вчинені протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку та виявлено, що Договір про внесення до Депозитного договору № DU 1240/2014-1 від 26.06.2014, укладений між позивачем та відповідачем, є нікчемними з підстав, визначених п.1 с. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі - Закон), оскільки відповідно до даних правочинів банком не застосовано занижену відсоткову ставку при нарахуванні процентів, у зв'яжу із чим банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 25068,49 грн. На підставі ч.4 ст. 38 Закону позивачем, було направлено повідомлення з пропозицією повернути банку вище вказані грошові кошти, але незважаючи на це, відповідач кошти добровільно не повернув та користується ними без достатніх підстав до цього часу, чим спричиняє збитки вкладникам та іншим кредиторам банку.

З урахуванням вищевикладеної позиції на підставі ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, просить суд визнати недійсним нікчемний договір про внесення змін № 1 від 27.06.2014 та нікчемний Договір про внесення змін від 29.04.2015 до Депозитного договору № DU 1240/2014-1 від 26.06.2014, укладені між ПАТ "Банк національний кредит" та ТОВ "ВГФ 2014" в частині незастосування заниженої процентної ставки при достроковому розірвані договору з ініціативи вкладника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17005/16.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2016 по справі № 910/17005/16(суддя Князьков В.В.) у позові публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФГ 2014" про визнання недійсним нікчемного договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014р. та нікчемного договору про внесення змін від 29.04.2015р. до Депозитного договору № DU 1240/2014-1 від 26.06.2014р. в частині незастосування заниженої процентної ставки при достроковому розірвані договору з ініціативи вкладника - відмовлено повністю.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, б. 52/58, ідентифікаційний код юридичної особи 20057663) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017 по справі № 910/17005/16 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 23.08.2017 заяву публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" Паламарчука Віталія Віталійовича про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.04.2017 по справі № 910/17005/16 задоволено частково, постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2016 по справі № 910/17005/16 скасовано, а справу № 910/17005/16 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2017 справу № 910/17005/16 передано для розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 задоволено самовідвід судді Усатенко І.В. та передано справу для визначення складу суду замість відведеного.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2017, справу № 910/17005/16 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.10.2017.

В судове засідання 17.10.2017 прибув представник позивача.

Відповідач представників в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 розгляд справи відкладено на 02.11.2017.

Судове засідання 02.11.2017 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Розгляд справи призначено на 23.11.2017.

В судове засідання 23.11.2017 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 23.11.2017 не з'явився, витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проте ухвала суду не була отримана відповідачем та повернулась до суду з наступної причини: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2014 між публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" (вкладник) був укладений договір про депозитний вклад "Стандартний" строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) №DU1240/2014-1 (надалі - договір), відповідно до умов якого (п. 2.1 договору), вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок №26152099516006 в ПАТ "Банк національний кредит", МФО 320702, грошові кошти в сумі 150 000,00 грн в національній валюті, на умовах цього договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що депозит розміщується на строк з 26.06.2014 року по 27.06.2015 року включно.

Згідно п. 2.3. договору банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22.00% річних.

Відповідно до п. 3.7 договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику №26005099516001 в Банку. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Згідно п. 3.8 договору якщо сума раніше сплачених вкладникові процентів перевищує суму процентів, що належить до виплати по перерахуванню, то різниця між ними утримується банком у момент дострокового повернення вкладу із суми вкладу або вноситься вкладником на рахунок банку.

Відповідно до п. 4.2 договору банк має право самостійно розраховувати суму процентів, а також визначати у кожному конкретному випадку умови договорів про зміну умов договору в тому числі зміну розміру процентів за результатами переговорів. Банк має право у разі дострокового розірвання договору з ініціативи вкладника повернути суму депозиту вкладникові за мінусом суми, утриманої із суми депозиту згідно з п. 3.8 цього Договору.

У розділі 7 договору наведено заключні положення, зокрема згідно з п. 7.2 всі інші зміни та доповнення до цього договору, в тому числі щодо зміни розміру процентної ставки за користування депозитом, має бути вчинено у письмовій формі та підписано належним чином сторонами з обов'язковим посиланням на цей договір.

27.06.2014 між публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" було укладено договір про внесення змін №1 (надалі - договір про внесення змін) до депозитного договору, яким було внесено зміни до п. 2.1. договору, яким зазначено, що майнові права на вклад є забезпечення виконання зобов'язань юридичної особи ТОВ "Факторинг Фінанс" (позичальник) за договором про надання відновлювальної кредитної лінії.

Також, даним договором про внесення змін сторони внесли зміни до п. 3.7. договору, виклавши його в наступній редакції:

"3.7. Вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1281/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.

Після припинення дії договору застави майнових прав №04-1281/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 (десяти) днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника".

27.06.2014 між публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (заставодержатель), товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" (заставодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" (позичальник) укладено договір застави майнових прав № 04-1281/1-1 (далі - договір застави), за умовами якого заставодавець на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 1 червня 2013 року № 05.1-85ю/2013/2-1, укладеним між банком і ТОВ "Факторинг Фінанс" (далі - кредитний договір), передав заставодержателю у заставу майнові права на отримання грошових коштів у сумі 150 000,00 грн за Договором, включаючи сам вклад і нараховані проценти в розмірі 22 % .

29.04.2015 сторонами було укладено договір про внесення змін до договору, яким абзац 3 п. 3.7 договору викладено в новій редакції, зокрема: "у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку".

На підставі постанови Правління Національного банку України №358 від 05.06.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №114 від 05.06.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит", згідно з яким з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Національний кредит".

Постановою Правління Національного Банку України від 28.08.2015 №563 розпочата процедура ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит".

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №159 від 28.08.2015 та на виконання Постанови Правління Національного Банку України від 28.08.2015 №563, розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича.

З моменту запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи, тобто з початком процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку і його ліквідації, до правовідносин з банком слід застосовувати положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним, всі інші закони України можуть застосовуватись лише в тій частині, що не суперечать положенням цього Закону.

Частинами 1, 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, в тому числі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Поясненнями позивача, наказом від 11.06.2015 № 39 "Про перевірку договорів у ПАТ "Банк національний кредит"" та розпорядженням від 17.08.2015 № 22 "Про організацію роботи працівників при визнанні договорів (інших правочинів) укладених ПАТ "Банк національний кредит" нікчемними" підтверджується факт того, що позивачем було здійснено перевірку правочинів укладених на протязі 1 року з дня запровадження тимчасової адміністрації, тобто - за період з 08.06.2014 року по 08.06.2015 року.

Так, 03.12.2015 № 04-08/2727 позивач повідомив відповідача про нікчемність договору від 29.04.2015 про внесення змін до договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1240/2014-1 від 26.06.2014 на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

04.09.2017 № 04-08/1182 позивач повідомив відповідача про нікчемність додаткової угоди від 27.06.2014 на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено підстави нікчемності правочинів неплатоспроможного банку, зокрема, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами (п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст.215 ЦК України).

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Уклавши зазначені позивачем додаткові угоди від 27.06.2014 року та від 29.04.2015 року про внесення змін до основного договору, Банк відмовився від права утримати із сум депозиту, які повернув Вкладнику, різниці між сумою раніше сплачених Вкладнику процентів та сумою процентів, перерахованих за зниженою процентною ставкою (п. 3.7. договору).

При цьому, звернення відповідача до позивача про розірвання депозитного договору відбулось 20.04.2015, а прийняття постанови Правління Національного банку України про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних - 05.06.2015 року.

Таким чином, розуміючи негативне фінансове становище Банку, сторони депозитного договору з метою уникнення негативних наслідків для вкладника у вигляді втрати нарахованих відсотків, уклали додаткові угоди від 27.06.2014 року та від 29.04.2015 року, внаслідок чого, Банк відмовився від власних майнових вимог щодо права утримати із суми депозиту різниці між сумою раніше сплачених вкладнику процентів та сумою процентів, перерахованих за зниженою процентною ставкою. Жодної вигоди від вказаного правочину Банк не отримав і, об'єктивно, угоду укладено не в інтересах Банку, враховуючи її умови.

Таким чином, оскільки внесення змін в договір про депозитний вклад "Стандартний" №DU1240/2014-1 від 26.06.2014 є нікчемними у силу положень п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти в сумі 25 068,49 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах №924/293/16 та №910/31/16.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Верховний Суд України за результатами розгляду заяви ПАТ Банк національний кредит про перегляд судового рішення у господарській справі № 910/501/16 (постанови Вищого господарського суду України від 05.07.2017) та за результатами розгляду заяви ПАТ Банк національний кредит про перегляд судового рішення у господарській справі № 910/1715005/16 (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2017), тобто у справі, що розглядається, дійшов до висновку, що спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

У ч. 2 ст. 38 цього Закону передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів) вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав визначених частиною третьою цієї статті.

Також ВСУ дійшов до висновку, що укладені ПАТ Банк національний кредит додаткові угоди до депозитного договору DU1240/2014-1 від 26.06.2014, які фактично виключили застосування банком до вкладника пониженої процентної ставки за дострокове розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника (27.06.2014 договір про внесення змін № 1 до договору банківського вкладу DU1240/2014-1 від 26.06.2014 та 29.04.2015 договір про внесення змін до договору банківського вкладу DU1240/2014-1 від 26.06.2014) є відмовою ПАТ Банк національний кредит від власних майнових вимог в силу п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

На виконання приписів ч. 2 ст. 38 цього Закону, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було проведено перевірку, у т. ч. договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014 до договору банківського вкладу DU1240/2014-1 від 26.06.2014 та договору від 29.04.2015 про внесення змін до договору банківського вкладу DU1240/2014-1 від 26.06.2014, за результатами якої було встановлено, що банк уклавши дані договори, відмовився від власних майнових вимог на суму 25 068,49 грн., у зв'язку з чим ці додаткові угоди були виявлені, як нікчемні. 03.12.2016 ТОВ ВГФ-2014 на виконання приписів ч. 4 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , було направлено за підписом вповноваженої Фондом особи на ліквідацію ПАТ Банк національний кредит Паламарчука В.В. повідомлення про визнання нікчемними зазначених додаткових угод до Договору про депозитний вклад DU1240/2014-1 від 26.06.2014. Дані факти були встановлені Верховним Судом України та Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.10.2017 у справі № 910/501/16, яка є пов'язаною із даною справою, оскільки предметом спору є одні й ті ж правочини.

Додатково наголошуємо, що на виконання постанови Правління Національного банку України № 358 від 05.06.2015 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк національний кредит до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 114 від 05.06.2015 Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві Банк національний кредит , згідно з яким з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Банк національний кредит .

Саме з 08.06.2015 по даний час робота ПАТ Банк національний кредит , у т. ч. взаємовідносини з клієнтами, здійснювалась і здійснюються у відповідності та на виконання вимог Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та іншими підзаконними актами Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та інших підзаконних актів, а також інших правових норм, що не суперечать вимогам зазначеного Закону.

Тому, на виконання приписів ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , зокрема, приписів ч. 2 цієї статті, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (ухвалених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

На виконання вказаної норми закону уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Банк національний кредит Онищуком Д.В. 11.06.2015 видано наказ № 39 Про перевірку договорів у ПАТ Банк національний кредит .

Пунктом 1 цього Наказу ініційовано здійснити у ПАТ Банк національний кредит перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПАТ Банк національний кредит протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною другою статті 38 Закону.

На виконання зазначеного наказу, про перевірку договорів (інших правочинів) протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в Банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку, та які відповідають критеріям, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , визначеною комісією було проведено перевірку правочинів саме укладених на протязі року з дня запровадження тимчасової адміністрації.

За результатами перевірки визначеною комісією було складено Звіт, який 10.08.2015 був затверджений Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Банк національний кредит Паламарчуком В.В.

У звіті вказано, що у ході перевірки виявлено, що Комітетом з управління активами/пасивами та з питань управління ризиками (скорочено КУАПР) ПАТ Банк національний кредит було прийнято ряд рішень (Додаток 1) тільки за 2015 рік Банку нанесені збитки як недоотриманий прибуток на суму 44 193 585,00 грн.

Комісією на погодження та затвердження були зазначені у звіті наступні пропозиції:

1. Визнати нікчемними правочинами - рішення (наведені в Додатку 1) щодо дострокового розірвання депозитних договорів за ініціативи клієнтів та незастосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою (в частині незастосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою).

2. Як наслідок пункту 1-го - визнати додаткові угоди/додаткові договори про внесення змін (у разі їх укладення) до депозитних договорів недійсними в частині незастосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою (у цьому пункті мається на увазі - всі додаткові угоди до депозитного договору незалежно від їх кількості, внаслідок укладання яких неможливо було застосувати Банком штрафні санкції до Вкладника у вигляді виплати нарахованих відсотків за депозитним вкладом при його достроковому розірванні з ініціативи Вкладника).

3. Направити повідомлення клієнтам про нікчемність правочину.

4. В разі відмови клієнтів повернути банку кошти у зв'язку з отриманням повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину (п. 3) - розпочати проведення претензійно-позовної роботи по стягненню різниці між первісною та зниженою процентними ставками.

Також, на виконання зазначеного наказу № 39 від 11.06.2015 та пропозицій вказаного Звіту, Паламарчуком В.В. було видане Розпорядження від 17.08.2015 № 22, яким зобов'язано повідомити про факт виявлення нікчемних правочинів сторони, які укладали дані правочини, зокрема і ТОВ ВГФ-2014 , зокрема і по додатковим угодам до Депозитного договору № DU 1240/2014-1 від 26.06.2014.

Враховуючи те, що перевірка на предмет виявлення нікчемних правочинів проводилась за всіма напрямками діяльності банку (діяльність у сфері кредитування, розміщення коштів клієнтів на депозитних вкладах, розрахунково-касова діяльність, господарська діяльність, тощо), інформація щодо перевірки договорів на предмет виявлення нікчемних правочинів до депозитних договорів є лише розділом Звіту, а тому, у Звіті за наслідками перевірки перелік виявлених рішень КУАПР та договорів, які підпадають під ознаки ч. З ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не зазначається, а зазначається, що до Звіту додається Додаток з переліком вкладників Банку та депозитних договорів, за якими укладались нікчемні угоди.

Оскільки за різними депозитними договорами було виявлено різну кількість додаткових договорів до договорів про відкриття депозитного вкладу, тобто, в одному випадку - це одна додаткова угода, а в іншому випадку - дві додаткові угоди, а також, оскільки, різні вкладники мали різну кількість оформлених з банком депозитних договорів, - у розрізі кожного депозитного договору не зазначались номери та дати укладання виявлених нікчемних додаткових угод, а було зазначено, що виявлено нікчемні додаткові угоди (всі додаткові угоди до депозитного договору, які унеможливлювали застосування зниженої відсоткової ставки при достроковому поверненні депозитного вкладу з ініціативи вкладника).

При цьому позивач зазначив, що на час проведення перевірки з виявлення нікчемних правочинів у ПАТ Банк національний кредит , а саме, станом на 10.08.2015, процес проведення перевірки регламентований лише нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , яким не встановлено, які конкретні документи (назва, типова форма, тощо) та у якій послідовності повинні бути підготовлені з метою доказу факту виявлення конкретного нікчемного правочину.

Також, на нашу думку позивача, дії комісії ПАТ Банк національний кредит з виявлення нікчемних правочинів та Уповноваженої Фондом особи на здійснення у ПАТ Банк національний кредит тимчасової адміністрації щодо інформування про факт нікчемності правочину сторону цього правочину, ніяким чином не впливають на нікчемність правочину, оскільки його нікчемність встановлена приписами ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Дану позицію підтвердив Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 09.08.2017 у справі № 914/1315/16 зазначивши, що Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Недійсність правочинів неплатоспроможного банку, згідно з якими банк відмовився від власних майнових вимог, установлено законом, такі правочини є недійсними (нікчемними) незалежно від часу їх виявлення уповноваженою особою Фонду, за умови якщо вони вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

Жодна посадова особа не може вплинути на дію закону та відмінити встановлену законом нікчемність правочину. При цьому, у випадку виявлення у діях відповідних посадових осіб якихось невідповідностей, пов'язаних із встановленим порядком виявлення нікчемних правочинів у неплатоспроможному банку, то ці невідповідності не можуть бути причиною скасування нікчемності встановленої приписами ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочинів.

Такі дії посадових осіб неплатоспроможного банку можуть лише вплинути на розмір вимоги банку щодо суми збитків, пов'язаних з неповерненими вкладником коштів банку. Такими збитками можуть бути плата за користування чужими коштами у вигляді облікової ставки НБУ, суми інфляційних втрат, 3% річних. Обізнаність та наявність у діях вкладника ознак ухилення від повернення банку неправомірно отриманих коштів, можуть вплинути на розмір заявлених банком збитків.

Проте, у даній справі позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним нікчемного правочину.

Суд зазначає, що дії уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ Банк національний кредит щодо звернення до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсними нікчемних правочинів, а саме, Договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014 та Договору про внесення змін від 29.04.2015 до Депозитного договору № Би 1240/2014-1 від 26.06.2014, підтверджують, що зазначені нікчемні правочини були виявлені. Відповідність чинному законодавству дій вповноваженої Фондом особи на здійснення тимчасової адміністрації чи ліквідації у неплатоспроможному банку чи посадових осіб цього банку, вирішується у порядку адміністративного судочинства. На сьогоднішній день дії вповноваженої Фондом особи на здійснення тимчасової адміністрації чи ліквідації у ПАТ Банк національний кредит чи посадових осіб цього банку, їх розпорядчі документи, не визнані такими, що порушують вимоги чинного законодавства та не скасовані, а тому мають законну силу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст. 216 УК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 25, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації - Паламарчука Віталія Віталійовича задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір про внесення змін № 1 від 27.06.2014 до Депозитного договору № DU 1240/2014-1 від 26.06.2014 та договір про внесення змін від 29.04.2015 до Депозитного договору № DU 1240/2014-1 від 26.06.2014, укладені між публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит"(04053, м.Київ, вул. Тургенєвська, буд. 52/58, код ЄДРПОУ 20057663) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014"(01001, м.Київ, вул. Михайлівська, буд. 21 Б, н/п 34, код ЄДРПОУ 39253137) в частині незастосування заниженої процентної ставки при достроковому розірвані договору з ініціативи вкладника.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014"(01001, м.Київ, вул. Михайлівська, буд. 21 Б, н/п 34, код ЄДРПОУ 39253137) на користь публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит"(04053, м.Київ, вул. Тургенєвська, буд. 52/58, код ЄДРПОУ 20057663) судовий збір в розмірі 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 27.11.2017