Постанова

від 28.02.2017 по справі 908/1001/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 908/1001/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. ? головуючого (доповідач), Могил С.К., Грека Б. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Компанія "Юнітранс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі№ 908/1001/16 Господарського суду Запорізької області за позовомПриватного підприємства "Компанія "Юнітранс" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про за участю від позивача: від відповідача:стягнення 110000 грн., ОСОБА_5, не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.06.2016 у справі № 908/1001/16 (суддя Зінченко Н. Г.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства "Компанія "Юнітранс" 110000 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем зобов'язання за договором поставки належним чином не виконано (оплачений товар не передано), попередню оплату в розмірі 110000,00 грн. позивачу не повернуто.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 908/1001/16 (у складі колегії суддів: Зубченко І.В. ? головуючого, Колядко Т.М., Попков Д.О.) рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2016 у справі № 908/1001/16 Господарського суду Запорізької області скасовано, і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Компанія "Юнітранс" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 110000 грн., відмовлено.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду мотивовано тим, що строк виконання відповідачем свого обов'язку за договором щодо поставки позивачеві товару на суму 110000,00 грн. не настав. Позивачем не пред'явлено вимогу про поставку позивачеві товару, тому відповідачем не порушено строк передання товару у зв'язку з чим у позивача відсутнє право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 908/1001/16 Приватне підприємство "Компанія "Юнітранс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 908/1001/16, а рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2016 залишити в силі.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та вважає, що суд дійшов до неправильного висновку щодо ненастання строку виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України. Місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку та правильно застосував ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка передбачає, що у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, і матеріалами справи підтверджується, що між Приватним підприємством "Компанія "Юнітранс" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено усний договір поставки паливної гранули.

Відповідно до платіжного доручення № 573 від 10.02.2015 Приватним підприємством "Компанія "Юнітранс" здійснено оплату за паливну гранулу на підставі рахунку № ТС-09.02.1 від 09.02.2015 шляхом перерахування коштів в сумі 66000,00 грн. на рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 № НОМЕР_2 в ЗАП. РУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Запоріжжя, МФО 313399, код НОМЕР_1.

Відповідно до платіжного доручення № 574 від 10.02.2015 позивачем здійснено оплату за паливну гранулу на підставі рахунку № ТС-09.02.1 від 09.02.2015 шляхом перерахування коштів в сумі 44000,00 грн. на рахунок відповідача № НОМЕР_2 в ЗАП. РУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Запоріжжя, МФО 313399, код НОМЕР_1.

Відповідно до вказаних платіжних доручень Приватним підприємством "Компанія "Юнітранс" здійснено оплату за паливну гранулу на підставі рахунку № ТС-09.02.1 від 09.02.2015 на рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на загальну суму 110000,00 грн.

Позивачу оплачений товар не передано, економічна необхідність в даному товарі у ПП "Компанія "Юнітранс" відпала, про що позивачем повідомлено відповідача вимогою № 7-П від 25.03.2016 та про повернення сплачених коштів у сумі 110000,00 грн. протягом семи днів з моменту отримання зазначеної вимоги. Поштовим відділенням надіслану 25.03.2016 на адресу відповідача вимогу № 7-П від 25.03.2016 повернуто 29.04.2016 з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Сплачені позивачем кошти в сумі 110000,00 грн. відповідачем не повернуто.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлено обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, тощо.

Зважаючи на викладене, господарські суди дійшли до правильного висновку, що договір поставки товару укладено між сторонами в усній формі. Зміст вказаного договору (предмет та ціна) зафіксовано рахунком-фактурою № ТС-09.02.1 від 09.02.2015 на суму 110000,00 грн. за товар - паливна гранула, в кількості 110 т.

Проте подальші висновки Донецького апеляційного господарського суду про відсутність вимоги позивача на поставку товару не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач та якою обґрунтовує своє рішення суд першої інстанції, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судами встановлено, що відповідачем не виконано зобов'язання належним чином щодо передачі позивачу товару на суму 110000,00 грн. або повернення позивачу вартості непоставленого товару в розмірі 110000,00 грн. у зв'язку з чим місцевим господарським судом правомірно визнано позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, Господарським судом Запорізької області обґрунтовано задоволено позов Приватного підприємства "Компанія "Юнітранс" про стягнення із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 110000,00 грн. у справі № 908/1001/16, тому у Донецького апеляційного господарського суду не було правових підстав для скасування законного рішення.

За наведених обставин місцевим господарським судом в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності та правильно застосовано норми процесуального права.

Відповідно до п. 6 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи наведене, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 908/1001/16 Господарського суду Запорізької області підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2016 у справі № 908/1001/16 - залишенню в силі.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Юнітранс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 908/1001/16 Господарського суду Запорізької області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 908/1001/16 Господарського суду Запорізької області скасувати.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2016 у справі № 908/1001/16 Господарського суду Запорізької області залишити в силі.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Могил С.К. Грек Б.М.