Рішення

від 03.04.2017 по справі 914/3224/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017р. Справа № 914/3224/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 , м. Київ;

до відповідача: Приватного підприємства Паром-Люкс , м. Львів;

про стягнення 20 116 019,64 доларів США та 881 768 грн. 50 коп.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Петрашко М.М.

Секретар Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність від 20.02.2017 р.)

Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_1 , м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Паром-Люкс , м. Львів про стягнення 20 116 019,64 доларів США та 781 015 грн. 21 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 09.09.2015 р. призначив розгляд справи на 28.09.2015 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 24.11.2015 р.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Ухвалою суду від 23.11.2015 р. призначено колегіальний розгляд вказаної справи. Автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 23.11.2015 р.) визначено колегію у складі суддів Мороз Н.В. та Кітаєва С.Б., головуючий суддя Мазовіта А.Б. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 11.01.2016 р.) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Кітаєву С.Б. замінено суддею Ділай У.І. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Ухвалою від 17.02.2016 р. провадження у справі було зупинено.

Ухвалою від 08.02.2017 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 22.02.2017 р. Ухвалою від 01.03.2017 р. за клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 15.03.2017 р., розгляд справи відкладено на 15.03.2017 р.

У зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Мороз Н.В., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 14.03.2017 р.) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Мороз Н.В. замінено суддею Петрашком М.М. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду.

14.03.2017 р. представником відповідача було подано через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №826/23043/15 за позовом Приватного підприємства Паром-Люкс до Уповноваженої особи ФГВФО про визнання протиправними дій та рішень, скасування рішень щодо визнання додаткових договорів нікчемними.

Згідно ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №914/3224/15 з огляду на те, що в разі, якщо в подальшому рішення Уповноваженої особи ФГВФО щодо визнання додаткових договорів нікчемними буде визнано протиправним та скасовано, Приватне підприємство Паром-Люкс не позбавлене права звернутися в господарський суд із заявою про перегляд рішення у справі №914/3224/15 за нововиявленими обставинами.

15.03.2017 р. представником відповідача було подано через канцелярію суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 р. №4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд не вбачає потреби у спеціальних знаннях експерта для встановлення правильності здійснення розрахунку заборгованості, оскільки не відбувалося жодних сплат заборгованості, а формули здійснення розрахунків є зрозумілими і такими, що випливають з умов договорів.

Окрім того, слід звернути увагу відповідача на те, що він не позбавлений можливості здійснити власний розрахунок заявлених до стягнення сум та подати його суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що призначення експертизи є безпідставним та призведе до затягування розгляду спору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого та додаткових договорів про внесення змін до нього, відповідачу надано кошти в сумі 13 747 628,39 доларів США. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 13 747 628,39 доларів США по кредиту, 1 692 866,17 доларів США по сплаті процентів, 4 057 841,65 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 337 739,01 пені за несвоєчасну сплату процентів, 279 944,42 доларів США та 100 753 грн. 29 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів, 781 015 грн. 21 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів. У зв'язку з цим, просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 20 116 019,64 доларів США та 781 015 грн. 21 коп.

26.10.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач вказав на допущені помилки під час обрахувань сум, які підлягають до стягнення, у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 20 116 019,64 доларів США та 881 768 грн. 50 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

8 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_1 (кредитор) та Приватним підприємством Паром-Люкс (позичальник) було укладено кредитний договір №8-2014.

За цим договором кредитор (позивач) зобов'язувався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 150 000 000 грн. 00 коп., а позичальник (відповідач) зобов'язувався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

18 липня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким встановили ліміт кредитної лінії у розмірі 13 747 628,39 доларів США.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу обумовлену суму грошових коштів, що підтверджується копіями меморіальних ордерів, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1.2. договору, процентна ставка за користування кредитом становить 22% річних.

Згідно п. 1.3. договору, кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 6 січня 2015 р. включно.

Відповідно до п. 2.4. договору проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

17 лютого 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані за період з 08.01.2014 р. по 31.01.2014 р., позичальник сплачує в строк до 15.03.2014 р.

17 березня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по 28.02.2014 р. позичальник сплачує в строк до 15.04.2014 р.

15 квітня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по 31.03.2014 р. позичальник сплачує в строк до 15.05.2014 р.

15 травня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по 30.04.2014 р. позичальник сплачує в строк до 15.06.2014 р.

16 червня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по 31.05.2014 р. позичальник сплачує в строк до 15.07.2014 р.

13 серпня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким змінили процентну ставку, а саме: по траншам в гривні: з 08.01.2014 р. по 31.08.2014 р. - 22% річних, з 01.09.2014 р. - 16,10% річних; по траншам в доларах США: з 01.04.2014 р. по 31.08.2014 р. - 12% річних; з 01.09.2014 р. - 8,2% річних.

15 серпня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані за період з 08.01.2014 р. по 31.07.2014 р., позичальник сплачує в строк до 15.08.2014 р.

15 вересня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по 30.09.2014 р. позичальник сплачує в строк до 15.11.2014 р.

Листом за вих. №11/1-27151 від 28.08.2015 р. Уповноважена особа ФГВФО звернулася до відповідача із повідомленням про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору від 17.02.2014 р., 17.03.2014 р., 15.04.2014 р., 15.05.2014 р., 16.06.2014 р., 13.08.2014 р., 15.08.2014 р., 15.09.2014 р., 15.10.2014 р. та негайне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та сплати процентів по кредитному договору виконав частково, заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 747 628,39 доларів США по кредиту, 1 692 866,17 доларів США по сплаті процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 14.4. кредитного договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано 4 057 841,65 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 337 739,01 пені за несвоєчасну сплату процентів, 279 944,42 доларів США та 100 753 грн. 29 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів, 781 015 грн. 21 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів.

Судом перевірено розрахунок пені та 3% річних та встановлено, що такі нараховані правомірно.

Як зазначено у п. 8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Згідно п. 8.2. вищевказаної постанови, якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

З огляду на те, що заявлені до стягнення позивачем інфляційні за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 781 015 грн. 21 коп. нараховані за порушення зобов'язання, яке виражене в іноземній валюті, вимога про стягнення інфляційних до задоволення не підлягає.

Судом не беруться до уваги заперечення представника відповідача щодо відсутності оригіналів кредитного договору, додаткових договорів про внесення змін до кредитного договору, доказів надання кредитних коштів з огляду на наступне.

Згідно ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п. 5.27. Національного стандарту України Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Позивачем з дотриманням вищевказаних вимог долучено до позовної заяви копії кредитного договору, додаткових договорів про внесення змін до кредитного договору, інших документів.

Таким чином, в матеріалах справи знаходяться належним чином засвідчені копії вищевказаних документів.

На вимогу суду про надання оригіналів вищевказаних документів, позивачем надано пояснення, відповідно до яких, оригінали таких документів передано до слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області та в подальшому були приєднані до матеріалів кримінального провадження №12014000000000496. На звернення позивача про надання оригіналів документів, йому було відмовлено в їх поверненні, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи відповідний лист. Станом на час розгляду справи №914/3224/15 витребувані судом оригінали документів позивачу не повернуті.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 13 747 628,39 доларів США заборгованості по кредиту, 1 692 866,17 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 4 057 841,65 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 337 739,01 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 279 944,42 доларів США та 100 753 грн. 29 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 р. №733 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 р. №123 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Всеукраїнський ОСОБА_1 , згідно з яким з 21.11.2014 р. по 20.02.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконувати обов'язки тимчасової адміністрації у ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_1 . Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 р. №35 повноваження тимчасової адміністрації було продовжено до 20.03.2015 року (включно).

Пунктом 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із даним позовом до суду) передбачено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Згідно п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Паром-Люкс , м. Львів, вул. Промислова, 53 (ідентифікаційний код 22395513) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 , м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т (ідентифікаційний код 19017842) 13 747 628,39 доларів США заборгованості по кредиту, 1 692 866,17 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 4 057 841,65 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 337 739,01 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 279 944,42 доларів США та 100 753 грн. 29 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів.

3. Стягнути з Приватного підприємства Паром-Люкс , м. Львів, вул. Промислова, 53 (ідентифікаційний код 22395513) в користь державного бюджету 72 948 грн. 46 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 03.04.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 07.04.2017 р.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Петрашко М.М.