Постанова

від 15.08.2017 по справі 914/3224/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа № 914/3224/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В.

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників:

позивача в режимі відеоконференції: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 37 від 03.01.2017);

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» , вих № 11/2-14697 від 05.05.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 (головуючий суддя Мазовіта А.Б., судді Ділай У.І. та Петрашко М.М.)

у справі № 914/3224/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» , м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Паром-Люкс» , м. Львів

про стягнення 20 116 019, 64 доларів США та 881 768, 50 грн

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_3» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Паром-Люкс» про стягнення 20 116 019, 64 доларів США та 881 768, 50 грн. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов укладеного з позивачем кредитного договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 13 747 628, 39 доларів США заборгованості по кредиту, 1 692 866,17 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 4 057 841,65 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 337 739, 01 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 279 944, 42 доларів США та 100 753, 29 грн 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь Державного бюджету 72 948, 46 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором та правомірності нарахування на тіло кредиту також процентів, пені та 3% річних. В задоволенні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат судом відмовлено, оскільки такі нараховані за порушення зобов'язання, яке виражене в іноземній валюті.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та прийняти нове, яким їх задоволити, мотивуючи власні доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що банком нараховано інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів за період з 17.02.2014 по 03.09.2014 на проценти валюти кредитування, яка надавалась позивальнику в зазначений період, а саме - гривня, на проценти в гривні, які не були своєчасно сплачені боржником кредиторові.

В іншій частині вважає рішення законним та обґрунтованим.

Представником відповідача 01.08.2017 подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду справи № 910/3501/17, предметом якої є визнання протиправним та скасувати рішення банку, викладеного у формі повідомлення №11/1-27151 від 28.08.2015 про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору № 8-2014 від 08.01.2014, які були укладені ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" та ПП «Паром-Люкс» .

Позивачем на виконання вимог ухвали суду надано розрахунок по пені в валюті - гривня.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив їх задоволити.

Відповідач явку поважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду спору був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 910/3501/17, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки апеляційна інстанція перевіряє законність та обґрунтованість рішення на момент його прийняття, а рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у справі № 910/3501/17 Господарським судом міста Києва прийнято 22.05.2017, тобто після прийняття рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 у справі № 914/3224/15 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 8 січня 2014 року Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_3» (кредитор) та Приватним підприємством «Паром-Люкс» (позичальник) було укладено кредитний договір №8-2014.

За цим договором кредитор (позивач) зобов'язувався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 150 000 000, 00 грн, а позичальник (відповідач) зобов'язувався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

18 липня 2014 року сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким встановили ліміт кредитної лінії у розмірі 13 747 628, 39 доларів США.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу обумовлену суму грошових коштів, що підтверджується копіями меморіальних ордерів, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1.2. договору, процентна ставка за користування кредитом становить 22% річних.

Згідно з п. 1.3. договору, кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 6 січня 2015 року включно.

Відповідно до п. 2.4. договору проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

Надалі, сторони укладали договори про внесення змін до кредитного договору, якими узгоджували періоди сплати нарахованих процентів.

13 серпня 2014 року сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким змінили процентну ставку, а саме: по траншам в гривні: з 08.01.2014 по 31.08.2014 - 22% річних, з 01.09.2014 - 16,10% річних; по траншам в доларах США: з 01.04.2014 по 31.08.2014 - 12% річних; з 01.09.2014 - 8,2% річних.

Листом за вих. №11/1-27151 від 28.08.2015 Уповноважена особа ФГВФО звернулася до відповідача із повідомленням про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору від 17.02.2014, 17.03.2014, 15.04.2014, 15.05.2014, 16.06.2014, 13.08.2014, 15.08.2014, 15.09.2014, 15.10.2014 та негайне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та сплати процентів по кредитному договору виконав частково, заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 747 628,39 доларів США по кредиту, 1 692 866, 17 доларів США по сплаті процентів.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд дійшов правомірного висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 14.4. кредитного договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позивачем нараховано 4 057 841,65 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 337 739, 01 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 279 944, 42 доларів США та 100 753, 29 грн - 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів, 781 015, 21 грн інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів.

Місцевим господарським судом перевірено розрахунок пені та 3% річних та встановлено, що такі нараховані правомірно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 13 747 628, 39 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом, 1 629 866, 17 доларів США заборгованості по процентам, 297 944, 42 доларів США та 100 753, 29 грн - 3% річних.

Поряд з цим, місцевий господарський суд при задоволенні вимог щодо стягнення пені не врахував наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 по господарській справі № 909/660/14.

Відтак, судом апеляційної інстанції витребувано в позивача розрахунок пені з урахуванням вищевикладеного.

Перевіривши поданий банком розрахунок, колегія суддів становила, що фактично як пеня за несвоєчасне погашення кредиту, так і пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту становить більше, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі заявлених позовних вимог до стягнення підлягає сума пені визначена позивачем в прохальній частині позовної заяви та саме в гривневому еквіваленті, зокрема: 86 942 105, 96 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 7 236 296, 38 грн пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту.

Колегія суддів також не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат. Суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів за період з 17.02.2014 по 03.09.2014 були нараховані на проценти валюти кредитування, яка надавалась позивальнику в зазначений період, а саме - гривня та на проценти в гривні, які не були своєчасно сплачені боржником кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат в розмірі 781 015, 21 грн, колегія суддів дійшла висновку про їх правомірність та обґрунтованість.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 у справі № 914/3224/15

скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Паром-Люкс» ідентифікаційний код 22395513, місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул. Промислова, 53 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» , ідентифікаційний код 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т - 13 747 628, 39 доларів США заборгованості по кредиту, 1 692 866, 17 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 86 942 105, 96 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7 236 295, 38 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 279 944, 42 доларів США та 100 753, 29 грн 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів, та 781 015, 21 грн інфляційних втрат.

Стягнути з Приватного підприємства «Паром-Люкс» ідентифікаційний код 22395513, місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул. Промислова, 53 в дохід Державного бюджету України 73 080, 00 грн судового збору. Стягувач - Державна судова адміністрація України ідент код 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 21.08.2017.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.