Рішення

від 04.04.2017 по справі 914/3198/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017р. Справа № 914/3198/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Петрашка М.М., суддів Гоменюк З.П., Мороз Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіана", м. Київ, до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-Захід", м. Львів, про: стягнення 28.122,19 грн. Суддя М. Петрашко Представники: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився.

Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіана" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-Захід" про стягнення 28.122,19 грн. Ухвалою суду від 19.12.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.01.2017 р. Ухвалою суду від 10.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 31.01.2017 р. Ухвалою суду від 31.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 16.02.2017 р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.02.2017 р. призначено колегіальний розгляд справи. Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.02.2017 р. до складу колегії суддів включено суддю Мороз Н.В. та суддю Гоменюк З.П. Ухвалою суду від 16.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 07.03.2017 р. Ухвалою суду від 07.03.2017 р. продовжено строк розгляд справи та розгляд справи відкладено на 04.04.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач не оплатив вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 29.990,76 грн. Крім того, відповідачу нараховано 796,19 грн. - три проценти річних та 3.108,82 грн. - інфляційних втрат.

В судове засідання 31.01.2017 р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій ТзОВ "Тіана" просить стягнути з відповідача 28.122,19 грн., з яких 24.217,18 грн. - основний борг, 796,19 грн. - 3% річних та 3.108,82 грн. - інфляційні втрати. При цьому, позивач вказує на те, що заборгованість виникла за видатковою накладною №217 від 25.01.2016 р.

В судове засідання від 07.03.2017 р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить ТзОВ "Тіана" стягнути з відповідача 28.905,16 грн. - основний борг, 796,19 грн. - 3% річних та 3.108,82 грн. - інфляційні втрати. При цьому, позивач вказує на те, що заборгованість виникла за видатковими накладними №2025 від 06.06.2016 р. у сумі 9.164,37 грн., №2668 від 07.07.2016 р. у сумі 9.362,63 грн., №3225 від 09.08.2016 р. у сумі 10.378,16 грн.

Суд розцінює подану заяву як таку, що спрямована на зміну предмета і підстави позову з урахуванням наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Позивачем на підставі наведеної норми подано до суду 06.03.2017 р. (вх. №1014/17) заяву про збільшення позовних вимог. Суд розглянувши вказану заяву зазначає, що така заява не є заявою про збільшення позовних вимог, адже спрямована на одночасну зміну і предмета, і підстави позову, що випливає з її змісту.

У постанові Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у підпунктах 4, 5 пункту 3.12. зазначено, зокрема, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Позивач у позовній заяві просить сягнути заборгованість, яка виникла на підставі прострочення оплати товару за видатковою накладною №217 від 25.01.2016 р. Разом з тим, у поданій заяві про збільшення позовних вимог (вх.№1014/17 від 06.03.2017р.) позивач просить сягнути заборгованість за видатковими накладними №2025 від 06.06.2016 р. у сумі 9.164,37 грн., №2668 від 07.07.2016 р. у сумі 9.362,63 грн., №3225 від 09.08.2016 р. у сумі 10.378,16 грн. Сторонами не додано до матеріалів справи договір №Д005 від 05.10.2015 р., на який є посилання у цих видаткових накладних. Позивачем та відповідачем у письмових поясненнях зазначається про те, що такий договір не був укладений. Відтак, предмет позову за вимогами у позовній заяві обґрунтовується на підставі видаткової накладної №217 від 25.01.2016 р., натомість предмет позову за заявою про збільшення позовних вимог змінено, оскільки борг виник на підставі видаткових накладних №2025 від 06.06.2016 р., №2668 від 07.07.2016 р., №3225 від 09.08.2016 р. Відтак, позивачем у заяві про збільшення позовних вимог (вх.№1014/17 від 06.03.2017 р.) одночасно змінено і предмет позову, і підставу позову, оскільки заявлено інші вимоги та з інших підстав ніж ті, про які зазначено у позові.

Так, подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну і предмета, і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви, і приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку. (підпункт 6 пункту 3.12. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Беручи до уваги наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог (вх.№1014/17 від 06.03.2017 р.), та приєднавши її до матеріалів справи вважає за необхідне розглядати раніше заявлені позовні вимоги, зазначені у позовній заяві.

Відповідач у поданому відзиві заперечив проти позовних вимог з урахуванням наступного. Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на існування заборгованості за видатковою накладною №217 від 25.01.2016 р. у сумі 29.990,76 грн., проте така заборгованість відсутня, оскільки оплачена згідно з платіжними дорученнями №2663 від 15.12.2016 р. у сумі 10.000,00 грн., №2586 від 17.08.2016 р. у сумі 7.000,00 грн., №2572 від 27.07.2016 р. у сумі 4.000,00 грн., №2517 від 01.06.2016 р. у сумі 10.000,00 грн., №2547 від 04.07.2016 р. у сумі 7.000,00 грн. У вказаних платіжних дорученнях оплата здійснення із призначенням платежу - за часткову оплату товару. Позивач покликається у позовній заяві, видаткових накладних, у вимозі №69 від 12.08.2016 р. на договір від №Д005 від 05.10.2015 р. Проте такого договору не додано до позовної заяви. Відповідач стверджує, що договору №Д005 не було укладено. Відтак, оплати здійсненні за переданий товар без чіткого зазначення про призначення платежу мають бути зараховані на погашення боргу, який виник раніше. З урахуванням наведеного відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій. Тому просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідачем з часу порушення провадження у справі та протягом її розгляду не досягнуто мирного врегулювання спору. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності письмово відзиву відповідача за доказами доданими до справи.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4. XI .1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В судове засідання представник позивача не з'явився, додаткових доказів не подав, в судове засідання від 07.03.2017 р. подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, заперечення проти позовних вимог та додаткових доказів не подав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 36.190,66 грн. (із зазначенням поставка за договором №69 від 01.01.2015 р.), про що свідчить видаткові накладні: №3 від 08.01.2015 р. у сумі 2.869,27 грн., №10 від 20.01.2015 р. у сумі 3.578,64 грн., №14 від 27.01.2015 р. у сумі 2.333,36 грн., №22 від 04.02.2015 р. у сумі 3.357,02 грн., №37 від 10.03.2015 р. у сумі 7.509,64 грн., №48 від 07.04.2015 р. у сумі 6.410,16 грн., №69 від 13.05.2015 р. у сумі 5.293,10 грн., №79 від 27.05.2015 р. у сумі 4.839,47 грн.

Відповідачем частково оплачено вартість переданого товару за вказаними поставками у сумі 36.190,66 грн., про що свідчать банківські виписки, які додано до матеріалів справи (в яких не вказано призначення платежу), а саме: від 21.01.2015 р. у сумі 1.500,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 02.02.2015 р. у сумі 1.500,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 06.02.2015 р. у сумі 1.500,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 13.02.2015 р. у сумі 1.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 17.02.2015 р. у сумі 1.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 24.02.2015 р. у сумі 1.500,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 27.02.2015 р. у сумі 4.138,29 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 13.03.2015 р. у сумі 5.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 18.03.2015 р. у сумі 1.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 20.03.2015 р. у сумі 1.509,64 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 02.04.2015 р. у сумі 5.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 27.04.2015 р. у сумі 1.410,16 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 15.05.2015 р. у сумі 2.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 20.05.2015 р. у сумі 3.293,10 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 10.06.2015 р. у сумі 4.839,47 грн. (призначення платежу - оплата за товар).

Позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 87.064,16 грн. (із зазначенням поставка за договором №Д005 від 05.10.2015 р.), про що свідчить видаткові накладні: №322 від 11.11.2015 р. у сумі 17.727,77 грн., №90 від 13.01.2016 р. у сумі 5.294,65 грн., №217 від 25.01.2016 р. у сумі 29.990,76 грн., №1745 від 17.05.2016 р. у сумі 2.088,90 грн., №1746 від 17.05.2016 р. у сумі 2.188,26 грн., №2025 від 06.06.2016 р. у сумі 10.033,03 грн., №2668 від 07.07.2016 р. у сумі 9.362,63 грн., №3225 від 09.08.2016 р. у сумі 10.378,16 грн.

Відповідачем частково оплачено вартість переданого товару за вказаними поставками у сумі 58.159,00 грн., про що свідчать банківські виписки, які додано до матеріалів справи (в яких не вказано призначення платежу), а саме: від 12.01.2016 р. у сумі 6.159,00 грн. (призначення платежу - оплата згідно з договором), від 01.06.2016 р. у сумі 10.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 04.07.2016 р. у сумі 7.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 27.07.2016 р. у сумі 4.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 17.08.2016 р. у сумі 7.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 25.10.2016 р. у сумі 2.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 15.12.2016 р. у сумі 10.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 18.01.2017 р. у сумі 5.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 21.02.2017 р. у сумі 7.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар).

Заборгованість за видатковою накладною №179 від 15.10.2015 р. у сумі 3.337,53 грн. оплачена відповідно до банківської виписки від 13.10.2015 р. у сумі 3.128,88 грн. (призначення платежу - згідно з рахунком №5 від 12.10.2015 р., від 04.11.2015 р. у сумі 208,66 грн. (призначення платежу - згідно з рахунком №5 від 12.10.2015 р.).

Заборгованість за видатковими накладними №2716 від 13.07.2016 р. у сумі 2.489,89 грн., №2717 від 13.07.2016 р. у сумі 2.649,69 грн. оплачена відповідно до банківської виписки від 12.07.2016 р. у сумі 5.139,58 грн. (призначення платежу - згідно з рахунком №81, 82 від 11.07.2016 р.).

Заборгованість за видатковими накладними №4349 від 10.10.2016 р. у сумі 2.240,01 грн., №4350 від 10.10.2016 р. у сумі 2.934,81 грн., оплачена відповідно до банківської виписки від 10.10.2016 р. у сумі 2.240,01 грн. (призначення платежу - згідно з рахунком №145 від 10.10.201 р.), від 10.10.2016 р. у сумі 2.934,81 грн. (призначення платежу - згідно з рахунком №144 від 10.10.2016 р.).

Заборгованість за видатковою накладною №4348 від 11.10.2016 р. у сумі 2.821,94 грн.,оплачена відповідно до банківської виписки від 11.10.2016 р. у сумі 2.821,94 грн. (призначення платежу - згідно з рахунком №149 від 10.10.2016 р.).

Заборгованість за видатковою накладною №347 від 18.01.2017 р. у сумі 773,58 грн., оплачена відповідно до банківської виписки від 18.01.2017 р. у сумі 773,58 грн. (призначення платежу - згідно з рахунком №9 від 18.01.2017 р.).

Заборгованість за видатковими накладними №683 від 02.02.2017 р. у сумі 3.767,97 грн., №684 від 02.02.2017 р. у сумі 849,96 грн., №685 від 02.02.2017 р. у сумі 3.259,80 грн., №694 від 02.02.2017 р. у сумі 122,27 грн., оплачена відповідно до банківської виписки від 02.02.2017 р. у сумі 8.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар).

Позивачем виставлено рахунки на оплату переданого товару від 12.10.2015 р. №5 у сумі 3.128,88 грн., від 11.07.2016 р. №81 у сумі 2.649,69 грн., від 11.07.2016 р. №82 у сумі 2.489,89 грн., від 10.10.2016 р. №144 у сумі 2.934,81 грн., від 10.10.2016 р. №145 у сумі 2.240,01 грн., від 10.10.2016 р. №149 у сумі 2.821,94 грн., від 18.01.2017 р. №9 у сумі 773,58 грн., від 02.02.2017 р. №20 у сумі 849,96 грн., від 02.02.2017 р. №21 у сумі 3.259,80 грн., від 02.02.2017 р. №22 у сумі 3.767,97 грн.

До матеріалів справи додано докази надіслання відповідачу та отримання ним видаткових накладних №3225, №2717, №1716, №2668, №2025, №1745, №1746.

Відповідач свої зобов'язання з повної оплати отриманого товару не виконав, доказів сплати вартості товару на час прийняття рішення судом не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з купівлі-продажу природного газу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 29.990,76 грн., про що свідчить видаткова накладна №217 від 25.01.2016 р., підписана представниками сторін та скріплена печаткою юридичної особи.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання з передачі товару виконав, відповідач виконав свій обов'язок з оплати вартості товару за видатковою накладною №217 від 25.01.2016 р. у сумі 29.990,76 грн. Для з'ясування обставин справи потрібно проаналізувати співвідношення вартості переданого товару за видатковими накладними із зазначенням про поставку за договором №Д005 від 05.10.2015 р., до суми здійснених відповідачем оплат за переданий товар без чіткого зазначення призначення платежу. Відтак, позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 87.064,16 грн. (із зазначенням поставка за договором №Д005 від 05.10.2015 р.), про що свідчить видаткові накладні: №322 від 11.11.2015 р. у сумі 17.727,77 грн., №90 від 13.01.2016 р. у сумі 5.294,65 грн., №217 від 25.01.2016 р. у сумі 29.990,76 грн., №1745 від 17.05.2016 р. у сумі 2.088,90 грн., №1746 від 17.05.2016 р. у сумі 2.188,26 грн., №2025 від 06.06.2016 р. у сумі 10.033,03 грн., №2668 від 07.07.2016 р. у сумі 9.362,63 грн., №3225 від 09.08.2016 р. у сумі 10.378,16 грн.

Відповідачем частково оплачено вартість переданого товару за вказаними поставками у сумі 58.159,00 грн., про що свідчать банківські виписки, які додано до матеріалів справи (в яких не вказано призначення платежу), а саме: від 12.01.2016 р. у сумі 6.159,00 грн. (призначення платежу - оплата згідно з договором), від 01.06.2016 р. у сумі 10.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 04.07.2016 р. у сумі 7.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 27.07.2016 р. у сумі 4.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 17.08.2016 р. у сумі 7.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 25.10.2016 р. у сумі 2.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 15.12.2016 р. у сумі 10.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 18.01.2017 р. у сумі 5.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар), від 21.02.2017 р. у сумі 7.000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар).

Господарським судом Львівської області ухвалою від 19.12.2016 р. порушено провадження у справі. На час порушення провадження у справі заборгованість відповідача перед позивачем за товар переданий за видатковою накладною №217 від 25.01.2016 р. існувала у сумі 6.854,18 грн. З наведеного вбачається, що заборгованість за видатковою накладною №217 від 25.01.2016 р. у сумі 23.136,58 грн. оплачена відповідачем до порушення провадження у справі, а борг у сумі 6.854,18 грн. оплачено після порушення провадження у цій справі.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 23.136,58 грн. боргу за видатковою накладною №217 від 25.01.2016 р є не обґрунтованими та підлягають відмові.

В решті борг у сумі 6.854,18 грн. за видатковою накладною №217 від 25.01.2016 р. оплачено відповідачем після порушення провадження у справі, тому суд враховує таке.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. (п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи наведене, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 6.854,18 грн. боргу за переданий товар за видатковою накладною №217 від 25.01.2016 р підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Позивач просить стягнути з відповідача також 796,19 грн. - три проценти річних та 3.108,82 грн. - інфляційних втрат за період з 26.01.2016 р. по 13.12.2016 р. Суд розглядаючи вказані позовні вимоги, виходить з того, що відповідачем здійснено прострочення оплати переданого товару, тому є підстави для нарахування трьох процентів річних інфляційних втрат.

Як встановлено судом, сторонами підтверджено відсутність укладення договору №Д005 від 05.10.2015 р. Вказаний договір також відсутній у матеріалах справи. Тому, суд застосовує положення статті 530 та 692 Цивільного кодексу України для визначення моменту виникнення обов'язку оплати відповідачем вартості переданого товару.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пленум Вищого господарського суду України у пункті 1.7 постанови "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14 роз'яснив, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, позивачем правильно визначено, що прострочення виконання зобов'язання за видатковою накладною №217 від 25.01.2016 р. виникало 26.01.2016 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з урахуванням положень пункту 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у постанові "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14), дійшов висновку, що стягненню підлягають 669,80 грн. - три проценти річних. В частині стягнення 126,39 грн. три проценти річних слід відмовити.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 29990.76 26.01.2016 - 03.07.2016 160 3 % 393.32 29854.18 04.07.2016 - 26.07.2016 23 3 % 56.28 25854.18 27.07.2016 - 16.08.2016 21 3 % 44.50 18854.18 17.08.2016 - 24.10.2016 69 3 % 106.63 16854.18 25.10.2016 - 13.12.2016 50 3 % 69.07 669,80 В частині стягнення інфляційних втрат, судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми. Відповідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції , визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За таких обставин вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат є обґрунтованими частково, в сумі 2.414,46 грн. В іншій частині (694,36 грн.) суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.02.2016 - 29.02.2016 29990.76 0.996 -119.96 29870.80 01.03.2016 - 31.03.2016 29990.76 1.010 299.91 30290.67 01.04.2016 - 30.04.2016 29990.76 1.035 1049.68 31040.44 01.05.2016 - 31.05.2016 29990.76 1.001 29.99 30020.75 01.06.2016 - 30.06.2016 29990.76 0.998 -59.98 29930.78 01.07.2016 - 31.07.2016 29990.76 0.999 -29.99 29960.77 01.08.2016 - 31.08.2016 25854.18 0.997 -77.56 25776.62 01.09.2016 - 30.09.2016 18854.18 1.018 339.38 19193.56 01.10.2016 - 31.10.2016 18854.18 1.028 527.92 19382.10 01.11.2016 - 30.11.2016 16854.18 1.018 303.38 17157.56 01.12.2016 - 31.12.2016 16854.18 1.009 151.69 17005.87 2.414,46 Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-Захід" (адреса: АДРЕСА_1, 79017; ідентифікаційний код 34857625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіана" (адреса: проспект Перемоги, будинок 123, місто Київ, 03179; ідентифікаційний код 37588850 ) 669,80 грн. - три проценти річних та 2.414,46 грн. - інфляційних втрат, 125,39 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 23.136,58 грн. боргу, 126, 39 грн. - три проценти річних та 694,36 грн. - інфляційних втрат.

4. Припинити провадження в частині стягнення 6.854,18 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2017 року.

Головуючий суддя Петрашко М.М.

Суддя Гоменюк З.П.

Суддя Мороз Н.В.