Постанова

від 04.04.2017 по справі 906/887/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р. Справа № 906/887/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Санвуд" на рішення господарського суду Житомирської області від 18.10.2016р. у справі №906/887/16 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком груп" (м. Біла Церква Київської області)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Санвуд" (м.Овруч Овруцького району Житомирської області)

про стягнення 101652, 25 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 30.01.2017р.;

відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 07.12.2016р. №1; ОСОБА_3, представник за довіреністю від 22.12.2016р. №71;

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніком груп" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Санвуд" 95121, 57 грн. заборгованості, 4607,40 грн. інфляційних втрат та 1923, 28 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.10.2016р. у справі №906/887/16 позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Санвуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком груп" 95121, 57 грн. боргу за недопоставлений товар, 4308,21 грн. інфляційних нарахувань, 1923,28 грн. 3% річних та 1520,30 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Санвуд" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що за договором поставки зобов'язання відповідача з поставки продукції за своїм змістом не є грошовим зобов'язанням. На момент звернення позивача до суду відповідач мав перед позивачем зобов'язання з поставки товару відповідно до умов договору, для зміни характеру такого зобов'язання сторони за договором можуть змінити умови договору або розірвати його, в такому випадку зобов'язання буде змінено та в постачальника виникне нове зобов'язання з повернення грошових коштів, тобто грошове.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2017р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніком груп" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №9541/17 від 04.04.2017р.) в якому позивач доводи апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.04.2017р. заявив усне клопотання про витребування в державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" повідомлення про вручення поштового відправлення, що підтверджує вручення відповідачу претензії від 29.06.2016р. № 29/06-2016. Відповідач зазначає, що вказаної претензії не отримував, тому вважає, що державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" підтвердить хто її отримував та на підставі якої саме довіреності.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши усне клопотання відповідача про витребування доказів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Однією з необхідних умов задоволення клопотання про витребування доказів є неможливість самостійно подати необхідні для розгляду справи докази. При цьому, обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку, всупереч вказаних вимог, відповідачем не було обґрунтовано неможливість самостійного отримання відповідного доказу та вказаної інформації, що стосується рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", тому судова колегія приходить до висновку, що клопотання безпідставне та необґрунтоване, тому в його задоволенні слід відмовити. При цьому, судом враховується те, що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20).

Представники відповідача в судовому засіданні 04.04.2017р. підтримали доводи апеляційної скарги, просять апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 04.04.2017р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, 08.12.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Даніком груп" (покупець/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Санвуд" (продавець/відповідач) укладено договір поставки №08/12-2015 (а.с.8-13).

Згідно п. 1.1. договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити покупцю (передавати у власність) пиломатеріали обрізні соснові, а покупець зобов'язався прийняти названий товар та вчасно здійснювати розрахунки.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість та вартість товару в партії, що підлягає поставці, ціна за одиницю товару, узгоджуються сторонами в кожному випадку окремо у специфікаціях та у видаткових накладних.

Поставка товару здійснюється партіями на підставі замовлень покупця (п. 2.1. договору)

Згідно п. 3.1. договору загальна сума цього договору (тобто загальна вартість (ціна) усього товару, переданого за цим договором) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично переданого у власність товару та узгодженої на нього ціни, відповідно до видаткової накладної та/або товаро-транспортних накладних.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, який визначений у цьому договорі в розмірі, зазначеному в рахунку-фактурі в термін від 3-х до 7-ми банківських днів з моменту отримання товару відповідно до товарно-транспортної накладної.

Згідно п. 4.5. договору продавець зобов'язується у встановлений термін передати товар разом із супроводжуючими документами покупцю; передати товар у стані, що відповідає встановленим стандартам та договору; виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Договір вступає в силу у момент, визначений п.7.1 договору та діє до 31.12.2015р. У разі не виявлення бажання розірвати даний договір за 15 днів до його закінчення, він вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.п. 7.1., 7.2., 7.3. договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Специфікацією №1 від 08.12.2015р. до договору поставки від 08.12.2015р. №08/12-2015р. сторони домовились про характеристики та ціну товару, що має бути поставлений (а.с. 12).

Відповідачем виставлений позивачу рахунок №14/12 від 14.12.2015р. предметом якого є попередня оплата за пиломатеріал обрізний, сирий 1-2 сорт 21*120*3600 на суму 130 000 грн. (а.с. 14).

На підставі рахунку відповідача №14/12 від 14.12.2015р., позивачем здійснено попередню оплату на суму 130 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №504 від 15.12.2015р. (а.с.15).

Відповідач зобов'язання по поставці товару виконав частково, поставивши позивачу товар на загальну суму 34878,43 грн., що підтверджується накладними на продукцію №00000088 від 21.12.2015р., №00000089 від 25.12.2015р. (а.с.16-17).

Позивач направив відповідачу претензію від 29.06.2016р. № 29/06-2016, в якій просив сплатити заборгованість в розмірі 95121,57 грн. в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії (а.с.18). Дана претензія отримана відповідачем 05.07.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 20), однак залишена відповідачем без задоволення.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 95121, 57 грн. заборгованості, 4607,40 грн. інфляційних втрат та 1923, 28 грн. 3% річних.

При вирішенні даного спору апеляційним судом враховується наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено апеляційним судом, п. 3.2. договору сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, який визначений у цьому договорі в розмірі, зазначеному в рахунку-фактурі в термін від 3-х до 7-ми банківських днів з моменту отримання товару відповідно до товарно-транспортної накладної.

Таким чином, п. 3.2. договору сторони узгодили, що покупець оплачує поставлений продавцем товар після отримання товару.

Однак, всупереч положенням п. 3.2. договору поставки позивачем на підставі рахунку відповідача №14/12 від 14.12.2015р. здійснено попередню оплату, тобто своїми діями сторони відступити від положень договору.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснено попередню оплату товару на суму 130000 грн. Однак, відповідач поставив позивачу товар лише на суму 34 878, 43 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що умовами договору сторонами узгоджений алгоритм дій, а саме обов`язок оплатити товар у покупця виникає після його отримання, а тому не вносячи змін до договору, сторони не вправі відступати від його умов, а відтак перерахування коштів продавцю на підставі рахунку кореспондує обов`язок останнього негайної поставки товару.

Однак, відповідач в порушення приписів ст. 663 ЦК України не поставив позивачу товар у встановлений строк.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу викладених норм вбачається, що за договором поставки у продавця (постачальника) виникає обов'язок передати відповідний товар у власність покупця, якому відповідає обов'язок покупця прийняти цей товар, а також оплатити його. Тобто у постачальника на підставі договору виникає негрошове зобов'язання перед покупцем, і лише в разі порушення цього зобов'язання та за наявності відповідної вимоги покупця в постачальника може виникнути обов'язок щодо повернення суми попередньої оплати.

Для застосування положень ст. 693 ЦК України необхідною умовою є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Таким чином, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову.

Як встановлено апеляційним судом, позивач претензією від 29.06.2016р. №29/06-2016, яка отримана відповідачем 05.07.2016р. просив останнього сплатити заборгованість в розмірі 95121,57 грн. в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. Суд апеляційної інстанції вказує, що визначення позивачем вказаної суми як заборгованості, а не суми попередньої оплати товару не впливає на зміст його вимоги.

Отже, враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару, а відповідач зобов'язання щодо поставки товару належним чином не виконав, чим порушив вимоги ст. ст. 525, 526, 693 ЦК України, беручи до уваги вимогу позивача про сплату коштів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати товару в розмірі 95121, 57 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції здійснивши правову кваліфікацію спірних правовідносин з метою захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь суму попередньої оплати товару в розмірі 95121, 57 грн., а не заборгованість за договором від 08.12.2015р. №08/12-2015, як її визначив позивач у прохальній частині позовної заяви.

Водночас, застосування судом першої інстанції ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України коли на суму попередньої оплати можуть нараховуватись проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Враховуючи відсутність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем нарахування останнім сум інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованим, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу приписів статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розподіл судових витрат провести відповідно до розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санвуд" на рішення господарського суду Житомирської області від 18.10.2016р. у справі №906/887/16 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 18.10.2016р. у справі №906/887/16 скасувати в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Санвуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком груп" 4308, 21 грн. інфляційних нарахувань, 1923, 28 грн. 3% річних.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Рішення суду першої інстанції викласти в наступній редакції:

"Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Санвуд" (11101, м. Овруч Овруцького району Житомирської області, вул. Правди 21, код ЄДРПОУ 32434698) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком груп" (09100, м. Біла Церква Київської області, вул. Петра Запорожця 246, код ЄДРПОУ 39744645) 95121,57 грн. суми попередньої оплати товару".

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Санвуд" (11101, м. Овруч Овруцького району Житомирської області, вул. Правди 21, код ЄДРПОУ 32434698) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком груп" (09100, м. Біла Церква Київської області, вул. Петра Запорожця 246, код ЄДРПОУ 39744645) 1426, 82 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком груп" (09100, м. Біла Церква Київської області, вул. Петра Запорожця 246, код ЄДРПОУ 39744645) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Санвуд" (11101, м. Овруч Овруцького району Житомирської області, вул. Правди 21, код ЄДРПОУ 32434698) 107,77 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Місцевому господарському суду видати судові накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

7. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Філіпова Т.Л.