Постанова

від 31.03.2017 по справі 820/1097/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 березня 2017 р. № 820/1097/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Макаренко О.А.,

представника відповідача - Потапенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12.12.2016 року №0002321401 та №0002311401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.12.2016 року Головним управлінням ДФС у Харківській області складено акт №756/20-40-14-01-08/33338513 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2016 р.", на підставі якого 12.12.2016 року були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0002321401 та №0002311401. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ та сплачені податки у вірному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Головне управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.191-196) відповідач вказав, що викладені в акті №756/20-40-14-01-08/33338513 від 01.12.2016 р. судження органів ДФС про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Вказані порушення встановлені цілком об'єктивно. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація з контрагентом позивача - ТОВ "Торгівельна фірма "РІЗОЛ" та ТОВ "Компанія "Інтеграл-Центр". На думку ДФС, висновків інших податкових органів достатньо для судження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. За таких підстав податкові повідомлення-рішення від 12.12.2016 року №0002321401 та №0002311401 є правомірними та обґрунтованими. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 33338513.

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Київській ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

На підставі наказу від 17.10.2016 р. №2810, виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, відповідачем проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" (код ЄДРПОУ - 33338513) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2016 р.

Результати перевірки оформлені актом №756/20-40-14-01-08/33338513 від 01.12.2016 р. (а.с.27-77).

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС", порушено:

1) п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), в результаті чого зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації 0110) (рядок 19 декларації 0121-0123, 0130) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за червень 2016 р. в сумі 24729 грн., та встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 400000 грн., в тому числі: за січень 2015 р. в сумі 292471 грн., лютий 2015 р. в сумі 107529 грн.;

2) пп. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), в наслідок чого податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма "1ДФ) за 1, 2, 4 квартали подано з недостовірними відомостями, а саме з ознакою застосування податкової соціальної пільги до доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку у вигляді заробітної плати, які на застосування податкової соціальної пільги не надавали.

3) ст.169, пп. а, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період. що перевірявся на суму 4647,05 грн.;

4) пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), підприємством податкову декларацію з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік надано з порушенням термінів, а саме: декларацію надано 20.02.2015 року по терміну 19.02.2015 р.;

5) пп. б пп.26.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), підприємством податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2 квартал 2015 року сплачено до бюджету не своєчасно, а саме: при строках сплати юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, фактично сплачено 31.07.2016 року;

6) п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями),п.4 розділу 3, п.23 розділу 4 Порядку складання звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 р. №8 (зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 04.02.2016 року за №187/28317), в часині неповного декларування суми контрольованих операцій з контрагентами ООО "Русский Международный банк" та ООО "Русский Национальный банк" у звіті про контрольовані операції за 2015 рік на суму 3499223 грн., відповідно до п.120.3 ст.120застосовуються фінансові санкції у вигляді накладення штрафу у розмірі 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, а саме: 34993 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач надіслав на адресу Київської ОДПІ м.Харків ШУ ДФС у Харківській області свої заперечення. (а.с.77-91).

Листом Головного управління ДФС у Харківській області від 09.12.2016 року №6837/10/20-40-14-01 (а.с.92-99), висновки спірного акту перевірки №756/20-40-14-01-08/33338513 від 01.12.2016 р. визнано правомірними та такими, що не підлягають перегляду.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Головним управління ДФС у Харківській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 12.12.2016 р.:

- № 0002321401, яким ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 24279 грн. (а.с.24-25);

- №0002311401, яким ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 600000,00 грн., з яких 400000 грн. - основний платіж, 200000 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.26).

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями підприємство оскаржило їх до ДФС України.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги №3149/6/99-99-11-01-01-25 від 16.02.2017 р., податкові повідомення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 12.12.2017 року №0002311401 та №0002321401 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. (а.с.118-121).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №756/20-40-14-01-08/33338513 від 01.12.2016 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Торгівельна фірма "РІЗОЛ" (код ЄДРПОУ 39466972).

Так, на підставі договору поставки обладнання №12-12-14 від 12.12.2014 р., укладеного між ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" (покупець) та ТОВ "Торгівельна фірма "РІЗОЛ" (продавець), продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання (далі - товар), найменування та кількість якого вказані в додатку №1 (специфікації). Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (а.с.139-141).

В специфікації №1 від 12.12.2014 р. сторонами обумовлені асортимент, кількість та ціна товару, на загальну суму 2400000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 400000,00 грн.). (а.с.142).

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом копії:

- рахунків-фактур №СФ-14/01-01 від 14.01.2015 р. на суму 1279500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 213250,00 грн.), №Сф-21/01-01 від 21.01.2015 р. на суму 1120500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 186750,00 грн.) (а.с.143, 144);

- видаткових накладних №РН-14/01-07 від 14.01.2015 р. на суму 1279500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 213250,00 грн.), №РН-21/01-01 від 21.01.2015 р. на суму 1120500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 186750,00 грн.) (а.с.145, 146);

- податкових накладних: №69 від 21.01.2015 р. на суму 1120500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 186750,00 грн.); №35 від 14.01.2015 р. на суму 1279500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 213250,00 грн.); (а.с.147, 149);

- платіжних доручень №734 від 17.02.2015 р. на суму 439500,00 грн., №735 від 17.02.2015 р. на суму 340500,00 грн., №1406 від 23.03.2015 р. на суму 780000,00 грн., №310 від 23.01.2015 р. на суму 84000,00 грн. (а.с.151-154);

- приходного акту №2 від 21.01.2015 р. на суму 1120500,00грн., №1 від 14.02.2015 р. на суму 1279500,00 грн. (а.с.155, 156).

Наявність в складських приміщеннях позивача, отриманого від ТОВ "Торгівельна фірма "Різол" товару, підтверджується накладними на внутрішнє приміщення одержаного товару на виробничих підрозділах підприємства, які наявні в матеріалах справи. (а.с.157-166).

Також, 05.10.2015 року ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" уклав договір з ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр" №1/5, за умовами якого замовник (ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"), підрядник (ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр") зобов'язується своїми силами виконати, згідно проектно-кошторисної документації, умов даного договору, ремонтно-будівельних робіт в ГНЦЛС, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх. (а.с.167-169).

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

На підтвердження доводів про реальність наданих послуг за правочином представник позивача подав до суду складені контрагентом копії: договірної ціни №1 на ремонт теплових мереж, що здійснювались в 2015 році (а.с.170), платіжного доручення №5040 від 21.10.2015 р. на суму 148371,60 грн. (а.с.171); податкової накладної №12 від 21.10.2015 р. на суму 148371,60 грн. (у т.ч. ПДВ 24728,60 грн.) (а.с.172); довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за січень 2016 року на виконання договору №1/5 від 05.10.2015 р. на суму 148371,60 грн. (у т.ч. ПДВ 24728,60 грн.)(а.с.175); акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 р. (а.с.176-179).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Окрім того, відповідачем а ні в акті перевірки, а ні під час розгляду справи не ставиться під сумнів факт наявності товарів, придбаних ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" у його контрагентів. Податкові зобов'язання, що сплачені позивачем у визначений період у зв'язку з реалізацією готової продукції зараховані і порушень саме в згаданих питаннях не встановлено. Разом з цим, відповідач стверджує, що господарські операції по придбанню товарів ТОВ "Торгівельна фірма "Різол", та виконанню будівельних (ремонтних) робіт ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр" фактично не відбувалися.

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагентів позивача - ТОВ "Торгівельна фірма "Різол" та ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр", отриманих з бази "Єдиний реєстр судових рішень", згідно яких щодо вказаних підприємств відкрито кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ст.191 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС".

За таких підстав, позов слід задовольнити.

Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71 ,158, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12.12.2016 року №0002321401 та №0002311401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" (місцезнаходження: 61057, м.Харків, вул.Воробйова, буд.8, код ЄДРПОУ - 33338513) судовий збір у розмірі 9370 (дев'ять тисяч триста сімдесят) грн. 94 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 05 квітня 2017 року.

Суддя Панченко О.В.