Рішення

від 03.04.2017 по справі 308/8281/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8281/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого - судді Данко В.Й.,

при секретарі Павлюх Л.М.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідачів - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Сільпо Рітейл до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Сільпо Рітейл звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що АТ Сільпо Рітейл є власником частини нежитлових приміщень площею 1277,5 кв.м. на підставі Договору купівлі - продажу та орендарем земельних ділянок площею 0,0300 га. кадастровий номер 2110100000:20:001:0095, площею 0,0360га, кадастровий номер 2110100000:20:001:0096, на підставі Договору оренди від 20.08.2014 року, які розташовані за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, 9б. В травні 2016 року позивач отримав лист, помилково адресований ТОВ ФОЗЗІ - ФУД від ОСОБА_3, яким відповідачка повідомляла про початок підготовчих робіт для здійснення реконструкції авто мийки на суміжній земельній ділянці в м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, 9б, площею 0,0900 га., кадастровий номер 2110100000:20:001:0097. Вказана вище земельні ділянка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. З огляду на те, що це єдиний існуючий проїзд та прохід до нежитлових приміщень та земельної ділянки, позивач в червні 2016 року звернувся до ОСОБА_3 з проханням не перекривати існуючих прохід та запропонував встановити земельний сервітут на право проходу та проїзду автотранспорту по наявному шляху, через їхню земельну ділянку, шляхом укладення відповідного договору. Однак, відповідачкою, яка діє також від імені ОСОБА_4 на підставі нотаріальної довіреності, листом від 06.06.2016 року повідомила АТ Сільпо Рітейл про відмову від пропозиції укласти Договір земельного сервітуту на право проходу та проїзду через їхню земельну ділянку. Позивачем було замовлено експертне дослідження щодо можливості облаштування окремого заїзду до внутрішнього двору та земельної ділянки. З наданого висновку вбачається, що єдиним можливим заїздом є саме існуючих, який пролягає через земельну ділянку відповідачів. У зв'язку з чим, просить суд задовольнити позов та винести рішення, яким встановити на користь ПрАТ Сільпо Рітейл право земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 0,0900 га, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, 9б, власниками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на наступних умовах:

в—ЏОб'єкт сервітуту (сервітутного права): в межах земельної ділянки площею 0,0900 га., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, 9б (кадастровий номер 2110100000:20:001:0097), розміром 0,0044га (44 кв.м.), конфігурація (схема) розташування якої згідно варіанту та Додатку №1 висновку експертного дослідження №07/16 від 08.07.2016 року, складеного судовим експертом ОСОБА_5;

в—ЏВид сервітуту: право проїзду працівників та представників ПрАТ Сільпо Рітейл та працівників ДСНС України, на будь - якому транспортному засобі по існуючому асфальтованому проїзду, що веде до будівлі та складів магазину;

в—ЏСтрок сервітуту: безстроковий;

в—ЏПлата за користування сервітутом: становить 179,60грн., без ПДВ, за 1 місяць, яка складається із суми компенсації податку на землю та суми амортизації площі змельної ділянки обтяженої сервітутом.

Також просило суд стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПрАТ Сільпо Рітейл понесені судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та посилаючись на вищенаведені обставини справи, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, про що надала суду письмові заперечення. Просила суд відмовити в задоволенні даного позову, оскільки такий поданий неналежною особою, а саме ПрАТ Сільпо Рітейл в супереч ст.98 ЗК України не являється ані власником, ані землекористувачем земельної ділянки.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України особа в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що АТ Сільпо Рітейл є власником частини нежитлових приміщень площею 1277,5 кв.м. на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого 01.08.2006 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу за реєстровим №2054 та орендарем земельних ділянок площею 0,0300 га. кадастровий номер 2110100000:20:001:0095, площею 0,0360га, кадастровий номер 2110100000:20:001:0096, на підставі Договору оренди від 20.08.2014 року, які розташовані за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, 9б.

В травні 2016 року позивач отримав лист, помилково адресований ТОВ ФОЗЗІ - ФУД від ОСОБА_3, яким відповідачка повідомляла про початок підготовчих робіт для здійснення реконструкції авто мийки на суміжній земельній ділянці в м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, 9б, площею 0,0900 га., кадастровий номер 2110100000:20:001:0097.

Вказана вище земельні ділянка належить на праві власності відповідачам по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯД №545711 від 21.03.2008 року.

У відповідності до положень ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

З огляду на те, що це єдиний існуючий проїзд та прохід до нежитлових приміщень та земельної ділянки, позивач в червні 2016 року звернувся до ОСОБА_3 з проханням не перекривати існуючих прохід та запропонував встановити земельний сервітут на право проходу та проїзду автотранспорту по наявному шляху, через їхню земельну ділянку, шляхом укладення відповідного договору.

Однак, відповідачкою, яка діє також від імені ОСОБА_4 на підставі нотаріальної довіреності, листом від 06.06.2016 року, повідомила АТ Сільпо Рітейл про відмову від пропозиції укласти Договір земельного сервітуту на право проходу та проїзду через їхню земельну ділянку.

Згідно ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатацію ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

В ст.10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України . Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача послався на Висновок експертного дослідження №07/16 від 08.07.2016 року ПрАТ Сільпо Рітейл , яким запропоновано як найбільш зручний варіант проходу до його нежитлових приміщень шляхом облаштування земельного сервітуту для проїзду автотранспорту до складів через земельну ділянку площею 0,0900га., розташовану в м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, 9б, належну на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про що експертом сформовано Додаток до висновку №1.

Дослідивши матеріали даного Висновку, судом встановлено, що експертом було розглянуто й інший варіант - заїзд з боку багатоквартирного житлового будинку, а саме з тильного боку торгового центру Сільпо розташована орендована АТ Сільпо Рітейл земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:20:001:0096, що позитивно може вплинути на вирішення поставленого питання. В даному випадку існує кілька фактів, що об'єктивно впливають на можливість облаштування проїзду.

Однак, на противагу позиції представника позивача, в матеріалах справи міститься Висновок експертного дослідження №261/02-17, складений судовим експертом ОСОБА_6 за зверненням ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який був наданий представником відповідача в судовому засіданні в якості доказу, викладених в запереченні обставин.

Так, з даного Висновку вбачається, що накладення сервітуту на належну відповідачам вказану земельну ділянку з технічної точки зору призведе до обмеження та неможливості повноцінно використовувати її в майбутньому, а також не дозволить належним чином експлуатувати будівлі та споруди, що будуть збудовані у відповідності до проекту реконструкції власної авто мийки під торгово - розважальним центром та піцерію по вул. Ген. Свободи, 9б, так як частина земельної ділянки, на яку може бути накладений сервітут, є необхідною для обслуговування будівлі, як це передбачено п.3.25* ДБН 360 - 92**.

Згідно п. 22-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року №7 види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

У відповідності до ч.4 ст.98 ЗК України земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Таким чином, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки в ефективному її використанні; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а сервітут, який встановлюється, є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

В ході розгляду справи представником позивачем не було належним чином доведено того факту, що позивач не має можливості проходу/проїзду до території товариства іншим шляхом ніж по земельній ділянці площею 0,0900га, яка знаходиться в м. Ужгород по вул. Ген. Свободи, 9б, на належить на праві приватної власності відповідачам.

Усе вищенаведене дає підстави вважати, що хоча земельна ділянка, площею 0,0900 га., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, 9б (кадастровий номер 2110100000:20:001:0097), розміром 0,0044га (44 кв.м.), можливо і є найбільш зручним проїздом до складських приміщень позивача, однак жодним чином не являється єдиним таким проїздом, що виключає наявність передбаченої положеннями ст. 401 ЦК України основної передумови для встановлення сервітуту - неможливості задоволення потреб землекористувача іншим способом.

Окрім того, дослідивши матеріали справи, судом встановлені також й інші обставини, що стали підставою для відмови в задоволенні даного позову.

Так, позивач в даному позові зазначив, а представник позивача в судовому засіданні підтвердив той факт, що АТ Сільпо Рітейл є орендарем земельних ділянок площею 0,0300 га. кадастровий номер 2110100000:20:001:0095, площею 0,0360га, кадастровий номер 2110100000:20:001:0096, на підставі Договору оренди землі б/н від 20.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_7 міського господарства Ужгородської міської ради в особі директора ОСОБА_8 та ПрАТ Сільпо Рітейл .

У відповідності до ст.1 ЗУ Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до п.8 Договору оренди землі б/н від 20.08.2014 року строк дії договору до 22 серпня 2016 року . Після закінчення стоку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

З наявного в матеріалах справи ОСОБА_7 міського господарства Ужгородської міської ради №35-36/24.01-08 від 28.02.2017 року вбачається, що строком дії зазначеного вище Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_7 міського господарства Ужгородської міської ради в особі директора ОСОБА_8 та ПрАТ Сільпо Рітейл є 22.08.016 року. В ОСОБА_7 відсутні відомості про укладання з Товариством інших договорів оренди земельних ділянок по вказаній адресі.

У відповідності до п.34 Договору оренди землі б/н від 20.08.2014 року дія Договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Таким чином, суд приходить до переконання, згідно п.34 Договору оренди землі №б/н та вимог ст. 31 ЗУ Про оренду землі , даний Договір припинив свою дію через закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до ст. 98 ЗК України , право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Згідно ст. 99 ЗК України визначено наступні види земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Таким чином, суд доходить висновку, що у відповідності до ч.1 ст. 98 ЗК України, позивач не набуває права на встановлення сервітуту щодо спірної земельної ділянки, яка перебуває у спільній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки на даний момент не являється землекористувачем чи власником сусідніх земельних ділянок, так як Договір оренди землі №б/н, на підставі якого позивач здійснював користування землею, припинив свою дію, а представник позивача не надав суду жодного належного доказу, який би підтверджував факт його пролонгації.

Згідно п. 2.32. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин за змістом частини першої статті 98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають .

Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що даний позов є необґрунтованим, та таким, що заявлений безпідставно, а тому в його задоволені слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 15, 30, 60, 61, 209, 218 ЦПК України, ст. 98 ЗК України, ст.ст. 1, 31 ЗУ Про оренду землі , суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволення позову Публічного акціонерного товариства Сільпо Рітейл до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом десяти днів апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк .

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_9