Ухвала

від 06.06.2017 по справі 308/8281/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8281/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.,

суддів - Фазикош Г.В., Собослой Г.Г.,

секретарі - Шукаль О.Я.,

за участю представників - ОСОБА_1,ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою представника ПАТ Сільпо Рітейл ОСОБА_3, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 квітня 2017 року у справі за позовом ПАТ Сільпо Рітейл до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство Сільпо Рітейл звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що АТ Сільпо Рітейл є власником частини нежитлових приміщень площею 1277,5 кв.м. на підставі Договору купівлі - продажу та орендарем земельних ділянок площею 0,0300 га. кадастровий номер 2110100000:20:001:0095, площею 0,0360га, кадастровий номер 2110100000:20:001:0096, на підставі Договору оренди від 20.08.2014 року, які розташовані за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, 9б. В травні 2016 року позивач отримав лист, помилково адресований ТОВ ФОЗЗІ - ФУД від ОСОБА_4, яким відповідачка повідомляла про початок підготовчих робіт для здійснення реконструкції автомийки на суміжній земельній ділянці в м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, 9б, площею 0,0900 га., кадастровий номер 2110100000:20:001:0097.

Вказана вище земельні ділянка належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Позивач в червні 2016 року звернувся до ОСОБА_4 з проханням не перекривати існуючих прохід та запропонував встановити земельний сервітут на право проходу та проїзду автотранспорту по наявному шляху, через їхню земельну ділянку, шляхом укладення відповідного договору. Однак, відповідачкою, яка діє також від імені ОСОБА_5 на підставі нотаріальної довіреності, листом від 06.06.2016 року повідомила АТ Сільпо Рітейл про відмову від пропозиції укласти Договір земельного сервітуту на право проходу та проїзду через їхню земельну ділянку.

Просив суд задовольнити позов та винести рішення, яким встановити на користь ПрАТ Сільпо Рітейл право земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 0,0900 га, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, 9б, власниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та стягнути судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 01 березня 2017 року у задоволення позову Публічного акціонерного товариства Сільпо Рітейл до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ПАТ Сільпо Рітейл ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на обгрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів проходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні - АТ Сільпо Рітейл є власником частини нежитлових приміщень площею 1277,5 кв.м. на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого 01.08.2006 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу за реєстровим №2054 та орендарем земельних ділянок площею 0,0300 га. кадастровий номер 2110100000:20:001:0095, площею 0,0360га, кадастровий номер 2110100000:20:001:0096, на підставі Договору оренди від 20.08.2014 року, які розташовані за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, 9б.

В травні 2016 року позивач отримав лист, помилково адресований ТОВ ФОЗЗІ - ФУД від ОСОБА_4, яким відповідачка повідомляла про початок підготовчих робіт для здійснення реконструкції авто мийки на суміжній земельній ділянці в м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, 9б, площею 0,0900 га., кадастровий номер 2110100000:20:001:0097.

Вказана вище земельні ділянка належить на праві власності відповідачам по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯД №545711 від 21.03.2008 року.

З огляду на те, що на думку позивача , це єдиний існуючий проїзд та прохід до нежитлових приміщень та земельної ділянки, позивач в червні 2016 року звернувся до ОСОБА_4 з проханням не перекривати існуючих прохід та запропонував встановити земельний сервітут на право проходу та проїзду автотранспорту по наявному шляху, через їхню земельну ділянку, шляхом укладення відповідного договору.

Однак, відповідачкою, яка діє також від імені ОСОБА_5 на підставі нотаріальної довіреності, листом від 06.06.2016 року, повідомила АТ Сільпо Рітейл про відмову від пропозиції укласти Договір земельного сервітуту на право проходу та проїзду через їхню земельну ділянку.

Відповідно до Висновоку експертного дослідження №261/02-17, складеного судовим експертом ОСОБА_6 на замовлення відповідача, в якому судовий експерт доводить можливість влаштування заїзду (шириною 7,2 м) до торгових приміщень позивача через іншу земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:20:001:0096), яка перебувала в оренді позивача до 22.08.2016 року. Єдиною перешкодою є те, що на узбіччі вулиці Можайського, звідки є можливим влаштувати в'їзд, зберігаються залізобетонні плити (рухоме майно). Дані плити складуються в цьому місці тимчасово , і відносяться вони до будівництва, що розташовується неподалік. У разі улаштування проїзду на територію АТ Сільпо Рітейл ці плити є можливим перемістити в інше місце складування або ж безпосередньо на поруч розташований будівельний майданчик. Запропонований експертом заїзд розроблено з врахуванням параметрів доріг, передбачених в Розділі 5 Технічні норми на проектування основних елементів автомобільних доріг Державних будівельних норм України Споруди транспорту. Автомобільні дороги. Частина 1. Проектування. Частина 2. Будівництво. ДБН В.2.3.-4:2007 , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 31.10.2007 року №292.

Позивач також, як в своїй позовній заяві, так і в своїй апеляційній скарзі, підтвердив можливість влаштування заїзду через земельні ділянки, кадастрові номери яких є 2110100000:20:001:0096 і 2110100000:20:001:0095.

Згідно п. 2.34. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року - Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

Однак така можливість існує і вона передбачена саме цим вказаним вище Висновком експертного дослідження.

Як вбачається з рішення, суд дійшов до висновку, що позивач не є власником чи землекористувачем не тільки сусідніх земельних ділянок (кадастрові номери яких є 2110100000:20:001:0096 і 2110100000:20:001:0095), а і земельної ділянки на якій знаходяться нежитлові приміщення позивача (торговий центр Сільпо ), загальною площею 1277,50 кв.м., що розташовані в будинку №9 Б , м. Ужгород, Закарпатської області.

Вимоги особи, яка не є власником або користувачем земельної ділянки про встановленню сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають.

Згідно п. 3.1. постанови Пленуму ВГС України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 року №6 - Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

У своїй скарзі, апелянт також посилається, на те що згідно ч. 2. ст. 401 ЦКУ і ч.1 ст. 100 Земельного кодексу України, сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Позивач звернувся до відповідачів з позовною заявою про встановлення земельного сервітуту із наступними вимогами: Встановлення права земельного сервітуту на належну відповідачам на праві приватної спільної часткової власності земельну ділянку (кадастровий номер - 2110100000:20:001:0097): вид сервітуту - на право проїзду.

Згідно п. 2.32. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року - За змістом частини першої статті 98 ЗК України Земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають.

Згідно п. 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року №5 - Вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має врахувати, що земельний сервітут встановлюється стосовно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів, оскільки його дія зберігається в разі переходу права на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (ч.І. ст. 401 ЦКУ, ч. 1 ст. 101 ЗКУ), а в разі встановлення особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (ч. 2 ст. 401 ЦК, п. 6 ч. 1 ст. 406 ЦК).

Також слід зазначити , що Договір оренди землі позивачем №б/н від 20 серпня 2014 року завершив свою дію, оскільки у п. 8 даного Договору зазначено - Строк дії договору до 22 серпня 2016 року.

Згідно п. 9 даного Договору оренди - Рішення про продовження договору оренди приймає Ужгородська міська рада у відповідності до чинного Законодавства. Згідно п. 34 даного Договору, дія Договору припиняється у разі -закінчення строку, на який його було укладено.

Позивачем не були надані документи, які би підтверджували продовження дії даного Договору, зокрема Додаткову угоду до даного Договору оренди про продовження строку дії Договору чи новий чинний Договір оренди вказаних Позивачем земельних ділянок, можна дійти до висновку, що Позивач на даний момент не являється Орендарем зазначених сусідніх ділянок.

Враховуючи вищезазначене, у разі припинення строку дії Договору та не укладення Сторонами (на підставі рішення органу місцевого самоврядування) відповідної додаткової угоди до Договору оренди землі, такий договір припиняє свою дію.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного, передбаченого Конституцією України, права на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Крім того, слід зазначити, що відповідачі являються власниками земельної ділянки, на яку позивач планував влаштувати земельний сервітут, з 2008 року , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, а позивач, став Орендарем сусідніх земельних ділянок лише з 2014 року.

Інших доводів, які б мали правове значення для вирішення справи, в апеляційній скарзі немає.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Доводи викладені в апеляційній скарзі належними та допустимими доказами не доведені, що у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ПАТ Сільпо Рітейл ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 квітня 2017 року залишити без змін .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: