Ухвала

від 06.04.2017 по справі 813/4395/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

06 квітня 2017 року справа № 813/4395/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю

представника позивача - Жулінського А.А.

представника третьої особи 3 - Прохорчука Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертехніка", товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальний торговий дім "Меркурій", товариство з обмеженою відповідальністю "АТІ ІНВЕСТМЕНТ" про визнання протиправними дій,-

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" звернулося з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертехніка", товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальний торговий дім "Меркурій", товариство з обмеженою відповідальністю "АТІ ІНВЕСТМЕНТ" про визнання протиправними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни з державної реєстрації за товариством з обмеженою відповідальністю "АТІ ІНВЕСТМЕНТ" права власності на нежилі приміщення торгово-розважального комплексу загальною площею 8439,30 кв.м за адресою: м.Київ, вул. Срібнокільська 3-Г та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни про державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю "АТІ ІНВЕСТМЕНТ" права власності на нежилі приміщення торгово-розважального комплексу загальною площею 8439,30 кв.м за адресою: м.Київ, вул. Срібнокільська 3-Г .

27.03.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "АТІ ІНВЕСТМЕНТ" звернулося з клопотанням про закриття провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування клопотання зазначило, що постановою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 р. у справі № 910/24994/15 ТОВ "Інтертехніка" визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. Системний аналіз положень Закону № 2343-ХІІ (Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-ХІІ мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-ХІІ); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону № 2343-ХІІ); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-ХІІ); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону № 2343-ХІІ); за заявою ліквідатора \частина друга статті 41 Закону № 2343-ХІІ). Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. До вказаних вище висновків прийшов Верховний суд України при винесенні постанови від 13.04.2016 р. у справі №3-304гс16 (№908/4804/14). Вважає, що будь-які спори, що стосуються проведення та виконання аукціону з продажу майна особи щодо якої порушено провадження у справі про банкрутство, не можуть розглядатися поза межами вказаного провадження, що підтверджується приписами норм частини восьмої ст.44 спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та висновками Верховного суду України у постанові від 13.04.2016 р. у справі №3-304гс16. Стверджує, що позовна заява ПАТ "ВіЕс Банк" у справі № 813/4395/16 мала розглядатись саме у межах справи № 910/24994/15 про банкрутство ТОВ "Інтертехніка". Крім того, зазначає, що постановою Верховного суду України від 14.06.2016 року у справі № 21-41а16 (826/4858/15) заяву про перегляд судових рішень було задоволено частково, ухвалу ВАСУ, постанови КААС та ОАС м. Києва скасовано, провадження в адміністративній справі закрито. Приймаючи таке рішення, ВСУ виходив із того, що у справі яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані з державною реєстрацією прав із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, а тому колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК. Водночас, в постанові Верховного суду України від 24.10.2012 року у справі № 6-116цс12 Верховний суд України дійшов до правового висновку, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином. Тобто, відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу. Оскільки, позовні вимоги ПАТ "ВіЕс Банк" стосуються виконання цивільно-правової угоди, а тому заявник зазначає, що спір у справі № 813/4395/16 не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин, і має вирішуватися не в порядку адміністративного судочинства.

Представник третьої особи 3 клопотання підтримав з підстав викладених у клопотанні про закриття провадження у справі.

Представник позивача проти клопотання про закриття провадження у справі заперечив та зазначив, що спір виникає з публічно-правових відносин, у даній справі оскаржуються дії приватного нотаріуса, як особи публічного права, а тому справа має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Просив у задоволенні клопотання відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються клопотання про закриття провадження у справі, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 15.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертехніка" укладено Кредитний договір №KU 018095 .

В якості забезпечення виконання зобов'язань 15.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертехніка" укладено іпотечний договір.

02.12.2016 відбувся аукціон з продажу заставного нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці банку.

Відповідно до ч. 8 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Господарським судом м. Києва 30.11.2016 було винесено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі № 910/21829/16 за позовом ПАТ "ВіЕс Банк" до ТОВ "Універсальний торговий дім "Меркурій", третя особа - ТОВ "Інтертехніка", про визнання учасником аукціону, у зв'язку з тим, що така справа може розглядатись лише у межах справи про банкрутство ТОВ "Інтертехніка".

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, умов цивільно-правової угоди, реєстраційні дії, що є предметом спору, здійснені на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, суд дійшов висновку про те, що спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Дана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 24.01.2017 року та 14.06.2016 року.

Таким чином, виходячи із вказаних правових позицій, позовні вимоги ПАТ "ВіЕс Банк" стосуються виконання цивільно-правової угоди, а тому спір у справі № 813/4395/16 є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися не в порядку адміністративного судочинства.

Суд роз'яснює позивачу, що відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Закрити провадження у справі № 813/4395/16 за позовом публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертехніка", товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальний торговий дім "Меркурій", товариство з обмеженою відповідальністю "АТІ ІНВЕСТМЕНТ" про визнання протиправними дій.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.04.2017 року.

Суддя Р.М. Брильовський