Постанова

від 06.04.2017 по справі 816/272/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/272/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2017 №0000341303, від 25.01.2017 №0000351303, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2017 №Ф-0000321303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску від 25.01.2017 №0000331303.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала на те, що висновки ГУ ДФС у Полтавській області в акті перевірки №2/16-03-13-03-07/НОМЕР_1 від 10.01.2017 щодо порушення нею вимог податкового законодавства є безпідставними. Наполягала на правомірності віднесення нею у відповідних періодах до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) сум витрат на оплату послуг з охорони приміщення, орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності, що знаходиться під магазином) та збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Щодо віднесення до валових витрат за 2015 рік вартості нереалізованого товару, який, на думку перевіряючого, був відсутній на обліку залишків ТМЦ станом на 31.12.2015 на суму 5522,48 грн, то ФО-П ОСОБА_1 вважає, що викладені в акті з цього приводу висновки зроблені перевіряючим необ'єктивно, без посилань на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової на іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством. Стосовно віднесення фізичною особою-підприємцем до валових витрат за 2015 рік вартості отриманих товарів на суму 16989,64 грн, а саме, тютюнових виробів, алкогольних напоїв, газованих напоїв, продуктів харчування, крім м'яса курки, які, на думку ревізора, сформовано по факту виставлених видаткових накладних постачальниками з урахуванням залишків ТМЦ станом на 31.12.2015, а не документально підтверджених витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням оподатковуваного доходу в день коли їх фактично отримано, позивач зазначила, що в акті перевірки взагалі не викладено та необґрунтовано наявність документальних джерел та підстав визначення неправомірності віднесення ФО-П ОСОБА_1 до валових витрат 2015 року вартості отриманих товарів у сумі 16989,64 грн. Позивач зауважує, що усі витрати на придбання товарів у 2015 році відображені нею в Книзі обліку доходів і витрат та підтверджені виписаними контрагентами видатковими накладними, а також документами, що підтверджують готівковий та безготівковий розрахунок за придбаний товар (банківськими виписками, квитанціями, тощо). Враховуючи викладене, позивач у спірних періодах формувала витрати у повній відповідності до положень ст.177 Податкового кодексу України.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях від 09.03.2017 №96 (том 4 а.с. 204-207).

Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 03.05.1995 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису в ЄДР 25850170000001735 (том 1 а.с. 88-89). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ. Фактично у період з 01.01.2014 по 31.12.2015 самозайнята особа-підприємець ОСОБА_1 здійснювала такі види діяльності: 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.32 - оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У період з 12.12.2016 по 23.12.2016 контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1 з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного соціального страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки контролюючим органом 10.01.2017 складено акт №2/16-03-13-03-07/НОМЕР_1 (том 1 а.с. 12-34), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 7301,70 грн, в тому числі по періодах: за 2014 рік у розмірі 1341,80 грн, за 2015 рік у розмірі 5959,90 грн;

- пп.1.2 п.16 1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження сплати військового збору у сумі 595,99 грн;

- п.4 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано суму єдиного соціального внеску у розмірі 16891,20 грн, в тому числі: за 2014 рік у сумі 3103,96 грн, за 2015 рік у сумі 13787,24 грн.

На підставі висновків даного акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 25.01.2017 №0000341303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 10952,55 грн, в тому числі за основним платежем - 7301,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3650,85 грн (том 1 а.с. 42);

- податкове повідомлення-рішення від 25.01.2017 №0000351303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "військовий збір" у розмірі 744,99 грн грн, в тому числі за основним платежем - 595,99 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 149,00 грн (том 1 а.с. 43);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2017 №Ф-0000321303 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 16891,20 грн (том 1 а.с. 44);

- рішення від 25.01.2017 №0000331303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1689,12 грн (том 1 а.с. 45).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням про застосування штрафних санкцій, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ФО-П ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Як слідує зі змісту акту перевірки та не заперечувалося сторонами в ході судового розгляду справи, фактично у перевіряємому періоді ФО-П ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю напоями та тютюновими виробами в спеціалізованому магазині "Абсолют" за адресою: м. Кременчук, вул. Правобережна (Червоноармійська), буд. 48. Також, надавала в оренду власне нерухоме майно: частину нежитлового приміщення на підставі договорів оренди майна з орендодавцями ТОВ "Сітібок" (код ЄДРПОУ 35534645, м. Київ) та ФО-П ОСОБА_4 (і.н.п. НОМЕР_2, м. Кременчук). Перелік об'єктів, де здійснюється господарська діяльність суб'єкта, місце розташування виробничих, торгових точок, складських приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок (у власності та користуванні, в тому числі на умовах оренди і наявності відповідного документа), тощо:

- власне нежитлове приміщення площею 213,4 м 2 за адресою: м. Кременчук, вул. Правобережна (Червоноармійська), буд. 48;

- орендована земельна ділянка площею 50 м 2 за адресою: м. Кременчук, вул. Правобережна (Червоноармійська), буд. 48;

- орендована земельна ділянка площею 105 м 2 за адресою: м. Кременчук, вул. Правобережна (Червоноармійська), буд. 48.

У акті перевірки інспектором зазначається про те, що перевіркою правильності визначення задекларованих витрат за період 2014 року, відображених у додатку 5 до декларації, на порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено завищення валових витрат на 6315,00 грн у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат сплаченої суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за січень-листопад 2014 року. Також, перевіркою правильності визначення задекларованих валових витрат за період 2015 року, відображених в додатку Ф4 до декларації, на порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено завищення валових витрат на 538,00 грн у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат сплаченої суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за грудень 2014 року. При дослідженні структури статті "Інші витрати" у сумі 106261,85 грн, задекларованої підприємцем за 2014 рік в колонці 7 додатку Ф4 до податкової декларації встановлено, що платником податків неправомірно включено до складу валових витрат сплачену згідно відповідних банківських виписок суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за 2014 рік у розмірі 6315,00 грн. При дослідженні структури статті "Інші витрати" у сумі 106810,47 грн, задекларованої підприємцем за 2015 рік в колонці 7 додатку Ф4 до податкової декларації встановлено, що платником податків неправомірно включено до складу валових витрат сплачену суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за грудень 2014 року у розмірі 538,00 грн. Перелік витрат, безпосередньо пов'язаний з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, не містить сплачених податків і зборів (крім суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та витрат, понесених фізичною особою-підприємцем на придбання ліцензій, інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для провадження господарської діяльності. Таким чином, ФО-П ОСОБА_1 неправомірно сформовано витрати у 2014 році на суму 6315,00 грн та у 2015 році на 538,00 грн, чим порушено п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДФО, що також вплинуло на визначення єдиного соціального внеску та військового збору з чистого доходу ФО-П за 2014 та 2015 роки.

Разом з тим, суд не погоджується з такими висновками перевіряючого з огляду на наступне.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. "в" пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються інші операційні витрати, що включають, зокрема: інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно:

- суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

- суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті;

- витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату Інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань;

- суми коштів, спрямовані уповноваженими банками до додаткового спеціального резерву страхування пенсійних вкладів та додаткових спеціальних резервів страхування коштів фондів банківського управління відповідно до закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління.

За приписами п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема: - суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу; - сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами 152.1 і 152.2 статті 152 цього Кодексу; - суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.

Судовим розглядом встановлено, що протягом 2014 року ФО-П ОСОБА_1 до Кременчуцької ОДПІ подані розрахунки суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за січень-листопад 2014 року, у яких підприємцем зазначено про отримання нею у вказаних періодах в результаті здійснення своєї господарської діяльності виручки від реалізації алкогольних напоїв та пива, та як наслідок, про обов'язок сплати нею до бюджету у зв'язку з цим податкового зобов'язання у загальному розмірі 6315,00 грн (том 1 а.с. 177-206). На підтвердження здійснення протягом 2014 року оплати вказаного податкового зобов'язання ФО-П ОСОБА_1 до матеріалів справи представлено належним чином завірені копії платіжних доручень на загальну суму 6315,00 грн (том 1 а.с. 171-176).

Крім того, 12.01.2015 ФО-П ОСОБА_1 до Кременчуцької ОДПІ поданий розрахунок суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за грудень 2014 року, у якому підприємцем зазначено про отримання нею у вказаному періоді за наслідками здійснення своєї господарської діяльності виручки від реалізації алкогольних напоїв та пива, та як наслідок, про обов'язок сплати нею до бюджету у зв'язку з цим податкового зобов'язання у сумі 538,00 грн (том 1 а.с. 218-219). На підтвердження здійснення у січні 2015 року оплати вказаного податкового зобов'язання ФО-П ОСОБА_1 до матеріалів справи представлено належним чином завірену копію платіжного доручення від 14.01.2015 №8 на суму 538,00 грн (том 1 а.с. 217).

Отже, оскільки відповідно до положень ст.138 Податкового кодексу України до складу витрат відносяться суми нарахованих податків і зборів, з урахуванням винятків даної норми, суд доходить висновку, що ФО-П ОСОБА_1, яка у 2014 році перебувала на загальній системі оподаткування, обґрунтовано віднесено до складу витрат 2014 року сплачену суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за січень-листопад 2014 року у загальному розмірі 6315,00 грн та у 2015 році сплачену суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за грудень 2014 року у розмірі 538,00 грн.

У акті перевірки інспектором також зазначається про те, що перевіркою правильності визначення задекларованих витрат за період 2014 року, відображених у додатку 5 до декларації, на порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України встановлено завищення валових витрат на 2630,29 грн у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат сплаченої орендної плати з фізичної особи за 2014 рік. Перевіркою правильності визначення задекларованих валових витрат за період 2015 року, відображених в додатку Ф4 до декларації, на порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України встановлено завищення валових витрат на 11803,58 грн у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат сплаченої суми орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності). При дослідженні структури статті "Інші витрати" у сумі 106261,85 грн, задекларованої підприємцем за 2014 рік в колонці 7 додатку Ф4 до податкової декларації встановлено, що платником податків неправомірно включено до складу валових витрат сплачену згідно відповідних банківських виписок орендну плату з фізичної особи за 2014 року у сумі 2630,29 грн. При дослідженні структури статті "Інші витрати" у сумі 106810,47 грн, задекларованої підприємцем за 2015 рік в колонці 7 додатку Ф4 до податкової декларації встановлено, що платником податків неправомірно включено до складу валових витрат сплачену суму орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності) в розмірі 11803,58 грн згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 27.04.2015 №9080252000. Оскільки орендна плата є обов'язковим платежем, що справляється у формі загальнодержавного податку та сплачується фізичною особою-підприємцем за користування земельною ділянкою державної і комунальної власності, ця сума не включається до валових витрат підприємницької діяльності. Таким чином, ФО-П ОСОБА_1 неправомірно сформовано витрати у 2014 році на суму 2630,29 грн та у 2015 році на 11803,58 грн, чим порушено п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДФО, що також вплинуло на визначення єдиного соціального внеску з чистого доходу ФО-П за 2014 та 2015 роки.

З цього приводу суд зазначає, що 26.01.2014 ФО-П ОСОБА_1 подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2014 рік, якою визначено зобов'язання щодо орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності) в розмірі 2630,29 грн (том 1 а.с. 206-208).

З додатку 1 до вказаної податкової декларації слідує, що у 2014 році в оренду ФО-П ОСОБА_1 Кременчуцькою міською радою була передана земля по вул. Червоноармійська, 48 у м. Кременчук, на території якої розташоване торгове приміщення, в якому здійснювала свою господарську діяльність позивач протягом 2014 року (том 1 а.с. 209).

До матеріалів справи представником позивача представлені договір оренди землі, що укладений між ФО-П ОСОБА_1 та Кременчуцькою міською радою, а також рішення ХХХ сесії міської ради VІ скликання Кременчуцької міської ради Полтавської області (том 5 а.с. 48-51, 53).

Сплата ФО-П ОСОБА_1 у 2014 році орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності) підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями (том 1 а.с. 211-216).

Згідно з приписами ст.177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2015) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. При цьому, до переліку таких витрат, зокрема, відносяться інші витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, в тому числі на оплату оренди.

Як слідує з аналізу норм Податкового кодексу України, останні не містять будь яких обмежень щодо виду оренди, оплата якої відноситься до таких витрат.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

В свою чергу ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У ст.4 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Аналогічно згідно з ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, з викладених вище норм слідує, що фізична особа-підприємець набуває у користування земельну ділянку державної або комунальної власності для провадження власної підприємницької та іншої діяльності. За користування такою ділянкою фізична особи-підприємець сплачує орендодавцю обов'язковий платіж - орендну плату, розмір якої встановлюється договором між орендодавцем та орендарем. По своїй правовій природі договір оренди є цивільно-правовим.

У взаємозв'язку вказаних норм видно, що у разі, якщо для здійснення власної господарської діяльності фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування користується земельною ділянкою державної або комунальної власності на підставі договору оренди, то така особа на підставі п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України може відносити до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, витрати на оплату оренди за користування зазначеною земельною ділянкою.

Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить, що основною умовою для віднесення фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування сум сплаченої орендної плати за землі державної та комунальної власності до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, є використання таких земель саме для здійснення власної господарської діяльності. Інших умов та обмежень податковим законодавством не встановлено.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що укладений між ОСОБА_1 та Кременчуцькою міською радою, як орендодавцем, договір передбачає передачу в оренду фізичній особі-підприємцю землю комунальної власності по вул. Червоноармійська, 48 у м. Кременчук, на території якої розташоване торгове приміщення (прибудови, демонстраційні вітрини), яке протягом 2014 року використовувалося ФО-П ОСОБА_1 для провадження своєї господарської діяльності, суд доходить висновку, що останньою обґрунтовано віднесено до витрат 2014 року сплачену суму орендної плати з фізичних осіб у розмірі 2630,29 грн.

Щодо віднесення ФО-П ОСОБА_1 орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності) в розмірі 11803,58 грн до валових витрат за 2015 рік слід зазначити наступне.

Так, 19.01.2015 між Кременчуцькою міською радою Полтавської області (орендодавець) та ФО-П ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий №5310436500:14:002:0123) площею 50 кв.м. для експлуатації та обслуговування окремого входу та демонстраційної вітрини до магазину (код КВЦПЗ В 03.07) по вул. Червоноармійська, 48 в м. Кременчук (том 1 а.с. 49-54). Передача вказаного об'єкта оренди - земельної ділянки від орендодавця до орендаря підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі (том 1 а.с. 58). Право оренди на земельну ділянку (кадастровий №5310436500:14:002:0123) площею 50 кв.м. за орендарем зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.03.2015, що підтверджується відповідним витягом з реєстру (том 1 а.с. 64).

Також, 19.01.2015 між Кременчуцькою міською радою Полтавської області (орендодавець) та ФО-П ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий №5310436500:14:002:0380) площею 105 кв.м. для експлуатації та обслуговування прибудови, демонстраційної вітрини та окремого входу до магазину (код КВЦПЗ В 03.07) по вул. Червоноармійська, 48 в м. Кременчук (том 1 а.с. 65-70). Передача вказаного об'єкта оренди - земельної ділянки від орендодавця до орендаря підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі (том 1 а.с. 74). Право оренди на земельну ділянку (кадастровий №5310436500:14:002:0380) площею 105 кв.м. за орендарем зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.03.2015, що підтверджується відповідним витягом з реєстру (том 1 а.с. 80).

Як слідує з матеріалів справи, 27.04.2015 ФО-П ОСОБА_1 подано до Кременчуцької ОДПІ уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2015 рік, якою визначено зобов'язання щодо орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності) в розмірі 11803,58 грн (том 2 а.с. 1-4).

Сплата ФО-П ОСОБА_1 у 2015 році орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності) підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями (том 2 а.с. 6-12).

Підпунктом 177.4.4 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відтак, зважаючи на положення вказаної норми, а також враховуючи те, що укладені між ФО-П ОСОБА_1 та Кременчуцькою міською радою, як орендодавцем, договори передбачають передачу в оренду фізичній особі-підприємцю землю комунальної власності по вул. Червоноармійська, 48 у м. Кременчук, на території якої розташоване торгове приміщення (його прибудови, демонстраційна вітрина та окремий вхід), яке протягом 2015 року використовувалося ФО-П ОСОБА_1 для провадження своєї господарської діяльності, суд доходить висновку, що останньою обґрунтовано віднесено до витрат 2015 року сплачену суму орендної плати з фізичних осіб у розмірі 11803,58 грн.

У акті перевірки інспектором також зазначається про те, що перевіркою правильності визначення задекларованих витрат за період 2015 року, відображених в додатку Ф4 до декларації, на порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України встановлено завищення валових витрат на 3000,00 грн у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат оплаченої вартості послуг з охорони приміщень у розмірі 3000,00 грн. В ході перевірки було досліджено структуру статті "Інші витрати" у сумі 106810,47 грн, задекларованої підприємцем за 2015 рік в колонці 7 додатку Ф4 до податкової декларації та встановлено, що платником податків неправомірно включено до складу валових витрат оплату за послуги охорони приміщення ТОВ "Миротворець Плюс" у розмірі 3000,00 грн відповідно до виписаних актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг. Відповідно до пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України вартість оплачених послуг з охорони приміщень не передбачено, а отже не включаються до складу витрат фізичної особи-підприємця, яка застосовує загальну систему оподаткування у 2015 році. Встановлений факт вплинув на визначення податкових зобов'язань по ПДФО, військового збору та єдиного соціального внеску з чистого доходу ФО-П.

З цього приводу суд вважає за доцільне зауважити, що 01.10.2014 між ФО-П ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ "Миротворець Плюс" (виконавець) укладено договір спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду охорони №КР/1321-М, згідно з умовами якого виконавець здійснює в інтересах замовника спостереження за сигналізацією, встановленою на об'єкті(ах) останнього, перелік та адреси яких зазначені в дислокації (додаток 1 до договору), обслуговування цієї сигналізації, а також терміновий виїзд НО на об'єкт у випадку надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації для встановлення причин спрацювання. НО здійснює відповідні заходи, спрямовані на припинення протиправних дій, забезпечення безпеки "замовника" та затримання правопорушника. НО передає затриманого правопорушника до органів внутрішніх справ за письмовою заявою "замовника" (том 1 а.с. 81-84).

Згідно з дислокацією (додаток 1 до договору спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду охорони від 01.10.2014 №КР/1321-М) об'єктом охорони являється приміщення магазину "Абсолют" по вул. Червоноармійська, 48 у м. Кременчук (том 1 а.с. 85).

Фінансово-господарські взаємовідносини між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Миротворець Плюс" по придбанню послуг охорони підтверджуються наявними у справі рахунками на оплату та актами надання послуг (том 1 а.с. 226, 228, 230, 232, 234, 236, 238, 240, 242, 244).

Про оплату ФО-П ОСОБА_1 у 2015 році на користь ТОВ "Миротворець Плюс" послуг з охорони згідно договору спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду охорони від 01.10.2014 №КР/1321-М свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення (том 1 а.с. 225, 227, 229, 231, 233, 235, 237, 239, 241, 243).

Згідно пояснень позивач, вказаний договір між нею та охоронною організацією був укладений з метою збереження майна, в тому числі ТМЦ, яке знаходиться у магазині "Абсолют", від пошкодження, викрадення та протиправного посягання, а також з метою запобігання завдання правопорушниками своїми протиправними діями збитків останній, як фізичній особі-підприємцю, що провадить свою торгівельну діяльність у вказаному магазині.

За викладених обставин, позивачем в даному випадку підтверджено те, що вартість придбаних останньою послуг за договором спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду охорони від 01.10.2014 №КР/1321-М є витратами, які прямо пов'язані зі здійсненням нею власної господарської діяльності. Відтак, на переконання суду, позивач обґрунтовано, з дотриманням положень пп.174.4.4 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, включила вартість вказаних витрат до складу валових витрат у 2015 році.

Окрім цього, зі змісту акту перевірки слідує, що перевіркою інспектором правильності визначення задекларованих витрат за період 2015 року, відображених в додатку Ф4 до декларації на порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України встановлено завищення валових витрат на 5522,48 грн у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат вартості нереалізованого товару, який відсутній на обліку залишків ТМЦ станом на 31.12.2015, у сумі 5522,48 грн. У зв'язку із значним обсягом позицій товарів, в ході перевірки проведено кількісний облік придбаних і реалізованих тютюнових виробів (сигарет) ФО-П ОСОБА_1 за ІV квартал 2015 року та встановлено, що підприємцем неправомірно включено вартість нереалізованого товару, який відсутній на обліку залишків ТМЦ станом на 31.12.2015 у сумі 5522,48 грн. Результатами кількісного обліку придбаних та реалізованих тютюнових виробів (сигарет) відображено в додатках 2-4 до акту перевірки.

Стосовно вказаного порушення суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до п.11 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Згідно пояснень позивача, усі тютюнові вироби, які реалізовувалися у перевіряємому періоді в належному їй магазині "Абсолют" пройшли обов'язкове кодування в РРО. Кожен товар кодувався окремо. При цьому, товари з однаковою назвою, але різними цінами реалізації (рівень таких цін у різні періоди встановлювався постановами Кабінету Міністрів України та зазначався на кожній пачці сигарет) кодувалися в РРО за окремими кодами. Всі тютюнові вироби, про які зазначає перевіряючий у додатках до акту перевірки, як про нереалізовані та відсутні на обліку, були реалізовані покупцям, про що свідчать відповідні контрольні стрічки касового апарату. Позивач зауважувала на тому, що під час здійснення обліку придбаних і реалізованих тютюнових виробів (сигарет) перевіряючий плутав назви та коди товарних позицій в РРО, при цьому, кількісний облік вищевказаних ТМЦ останнім не здійснювався, що фактично призвело до його помилкових висновків про наявність у магазині залишків нереалізованих тютюнових виробів на суму 5522,48 грн, що відсутні на обліку.

В обґрунтування своєї позиції ФО-П ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи порівняльні таблиці фактичного руху тютюнових виробів із зазначенням кодів, за якими підприємець їх кодувала в РРО, та фіскальні звітні чеки, що підтверджують реалізацію в магазині "Абсолют" станом на 31.12.2015 тютюнових виробів, які перелічені перевіряючим у додатках до акту перевірки в якості нереалізованих товарів, що відсутні на обліку залишків ТМЦ станом на 31.12.2015 (том 1 а.с. 96-170).

Будь яких документальних доказів на підтвердження виявлення інспектором під час перевірки залишків нереалізованих тютюнових виробів, які відсутні на обліку підприємця станом на 31.12.2015 на суму 5522,48 грн, представником відповідача до матеріалів справи представлено не було. При цьому, відповідачем також не було висловлено жодних зауважень щодо порушення позивачем порядку кодування товарів, зокрема, тютюнових виробів в РРО.

Відтак, суд вважає висновки акту перевірки щодо завищення ФО-П ОСОБА_1 валових витрат на 5522,48 грн у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат вартості нереалізованого товару, який відсутній на обліку залишків ТМЦ станом на 31.12.2015, у сумі 5522,48 грн, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставин справи.

Поряд з цим, у акті перевірки інспектором вказується про те, що перевіркою правильності визначення задекларованих витрат за період 2015 року, відображених в додатку Ф4 до декларації, на порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України встановлено завищення валових витрат на 16989,64 грн у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат вартості отриманих товарів на суму 16989,64 грн, а саме: тютюнових виробів, алкогольних напоїв, газованих напоїв, продуктів харчування, крім м'яса курки за 2015 рік, сформованої по факту виставлення видаткових накладних постачальниками з урахуванням залишків ТМЦ станом на 31.12.2015, а не документально підтверджених витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням оподатковуваного доходу в день коли їх фактично отримано.

Суд не погоджується з такими висновками перевіряючого з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалося сторонами в ході судового розгляду справи, що протягом 2015 року одним із видів діяльності, який здійснювала ФО-П ОСОБА_1, була роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Основними постачальниками позивача були ТОВ "Баядера Логістик" (горілчані вироби), ТОВ "Кримська Водочна Компанія" (горілчані вироби), ТОВ "Олександрія-БЛіГ" (горілчані вироби), ТОВ "Кашкан Логістик" (пиво, мінеральна вода), ТОВ ТК "Мегаполіс-Україна" (тютюнові вироби), ПП "Галактика" (слабоалкогольні напої) та інші.

До матеріалів справи позивачем надані видаткові накладні, що підтверджують придбання нею протягом 2015 року у різних постачальників певних товарно-матеріальних цінностей, а також квитанції та фіскальні чеки, що свідчать про повну оплату ФО-П ОСОБА_1 на користь постачальників вартості проставлених товарів (том 2 а.с. 64-243, том 3 а.с. 1-258, том 4 а.с. 1-203).

До 01.01.2015 пункт 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України мав відсилання до розділу ІІІ цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств") та вказував, що до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно розділу ІІІ Податкового кодексу. В свою чергу, пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (розділ ІІІ Податкового кодексу України) визначав, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Однак, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, що набули чинності з 01.01.2015, пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Станом на момент формування позивачем спірних витрат в податковому законодавстві була відсутня прив'язка до пункту 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України щодо обов'язковості визнання витрат саме того періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів. Визначальним же моментом залишається пов'язаність цих витрат з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України.

В ході судового розгляду справи позивачем доведено, що всі витрати по придбанню нею протягом 2015 року товарно-матеріальних цінностей у постачальників для подальшої їх реалізації в своєму магазині понесені підприємцем в зв'язку із здійсненням нею господарської діяльності.

А згідно з поясненнями самої ФО-П ОСОБА_1 податковий облік придбання та реалізації ТМЦ нею здійснювався наступним чином: придбання товару - оплата придбаного товару - відображення його в складському обліку та його відповідне кодування - реалізація товару - відображення в податковому обліку факту реалізації товару та відповідних пов'язаних з цим витрат.

Натомість, відповідачем не надано жодних документальних доказів, на підтвердження неправомірного включення ФО-П ОСОБА_1 до складу валових витрат 2015 року вартості отриманих товарів на суму 16989,64 грн, а саме: тютюнових виробів, алкогольних напоїв, газованих напоїв, продуктів харчування, крім м'яса курки.

Стосовно висновків акту перевірки щодо того, що перевіркою правильності визначення задекларованих витрат за період 2015 року, відображених в додатку Ф4 до декларації на порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України встановлено завищення валових витрат на 1879,00 грн у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат сплаченої суми акцизного податку за січень 2015 року, то суд вважає їх цілком обґрунтованими заважаючи на наступне.

Відповідно до пп.14.1.4 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Порядок обчислення акцизного податку регулюється розділом VІ Податкового кодексу України.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України).

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначені в ст.177 Податкового кодексу України. Однак, вказаний перелік не містить акцизного податку, включеного до вартості товару та сплаченого під час придбання.

Таким чином, підприємець на загальній системі оподаткування не має права включити до витрат суму сплаченого акцизного податку, включеного до вартості товару, який нею придбавався з метою подальшої реалізації.

Слід зауважити, що ані у адміністративному позові, ані в ході судового розгляду справи позивач не висловила жодних заперечень проти правильності висновків контролюючого органу щодо неправомірного включення нею до складу валових витрат 2015 року сплаченої суми акцизного податку за січень 2015 року у розмірі 1879,00 грн.

Резюмуючи викладене, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а саме, про завищення позивачем у 2015 році валових витрат на суму 1879,00 грн у зв'язку з неправомірним включенням останньою до складу валових витрат сплаченої суми акцизного податку за січень 2015 року, при цьому, не знайшли своє підтвердження висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а саме, про завищення позивачем у 2014 році валових витрат на загальну суму 8945,29 грн у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат сплаченої суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за січень-листопад 2014 року у розмірі 6315,00 грн та сплаченої орендної плати з фізичних осіб за 2014 рік у сумі 2630,29 грн, а також про завищення позивачем у 2015 році валових витрат на загальну суму 37853,70 грн у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат сплаченої суми орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності) у розмірі 11803,58 грн, неправомірним включенням до складу валових витрат сплаченої суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за грудень 2014 року у розмірі 538,00 грн, неправомірним включенням до складу валових витрат оплаченої вартості послуг з охорони приміщень у розмірі 3000,00 грн, неправомірним включенням до складу валових витрат вартості отриманих товарів на суму 16989,64 грн та неправомірним включенням до складу валових витрат вартості нереалізованого товару, який відсутній на обліку залишків ТМЦ станом на 31.12.2015, у сумі 5522,48 грн.

Як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.01.2017 №0000341303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в частині зобов'язання 10529,77 грн (в тому числі 7019,85 грн - податкове зобов'язання, 3509,92 грн - штрафні санкції) не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню в цій частині. В іншій частині грошового зобов'язання 422,78 грн (в тому числі за основним платежем - 281,85 грн та за штрафними санкціями - 140,93 грн) вказане податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом обґрунтовано, правомірно, а тому не підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У розділі 2.5 акту перевірки зазначено, що перевіркою правильності застосування ставки військового збору у розмірі 1,5 % до об'єкту оподаткування нарахування суми заробітної плати за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року та до об'єкту оподаткування суми чистого оподаткованого доходу, одержаного фізичною особою-підприємцем за період 2015 рік, встановлено заниження суми чистого оподаткованого доходу у розмірі 595,99 грн.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 % від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Єдиною підставою для донарахування позивачеві основного зобов'язання та фінансових санкцій за платежем військовий збір став висновок контролюючого органу про заниження позивачем за період 2014-2015 рік податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб.

Зважаючи на те, що у ході судового розгляду справи спростовані висновки акту перевірки в частині заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в сумі 7019,85 грн, податкове повідомлення-рішення від 25.01.2017 №0000351303 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 709,75 грн (в тому числі 567,80 грн - податкове зобов'язання, 141,95 грн - штрафні санкції) є протиправним та підлягає скасуванню. В іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом обґрунтовано, правомірно, а тому не підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 ст.5 Закону №2464-VI передбачено, що обов'язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ встановлено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частинами 2, 3 ст.9 Закону №2464-VІ встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу положень п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Однак, як зазначалось вище, доводи відповідача про неправомірне включення до складу валових витрат витрат у розмірі 46798,99 грн не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а відтак, відсутні підстави для висновку про заниження позивачем у зв'язку з цим єдиного внеску, що підлягає сплаті ФО-П ОСОБА_1 в частині суми 16239,19 грн.

З огляду на викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 25.01.2017 №Ф-0000321303 в частині суми 16239,19 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску від 25.01.2017 №0000331303 в частині суми штрафних санкцій у розмірі 1623,92 грн є протиправними та підлягають скасуванню. В іншій частині вказані вимога та рішення прийняті контролюючим органом обґрунтовано, правомірно, а тому не підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Отже, в спірному випадку позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправним і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій та визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 25.01.2017 №0000341303 в частині збільшення платнику податків суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 10529,77 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 7019,85 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3509,92 грн, податкове повідомлення-рішення від 25.01.2017 №0000351303 в частині збільшення платнику податків суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі в сумі 709,75 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 567,80 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 141,95 грн, вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 25.01.2017 №Ф-0000321303 в частині суми 16239,19 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску від 25.01.2017 №0000331303 в частині суми штрафних санкцій у розмірі 1623,92 грн.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 25.01.2017 №0000341303 в частині збільшення платнику податків суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 10529,77 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 7019,85 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3509,92 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 25.01.2017 №0000351303 в частині збільшення платнику податків суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі в сумі 709,75 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 567,80 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 141,95 грн.

Визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 25.01.2017 №Ф-0000321303 в частині суми 16239,19 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску від 25.01.2017 №0000331303 в частині суми штрафних санкцій у розмірі 1623,92 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 614,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2017 року.

Суддя С.О. Удовіченко