Постанова

від 06.05.2020 по справі 816/272/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2020 року

Київ

справа №816/272/17

адміністративне провадження №К/9901/37533/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 (суддя - Удовіченко С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Григоров А.М., Подобайло З.О.) у справі №816/272/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, -

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 25.01.2017 №0000341303, від 25.01.2017 №0000351303, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2017 0000321303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску від 25.01.2017 №0000331303.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 25.01.2017 №0000341303 в частині збільшення платнику податків суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 10529,77 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 7019,85 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3509,92 грн.; від 25.01.2017 №0000351303 в частині збільшення платнику податків суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі в сумі 709,75 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 567,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 141,95 грн.

Визнано протиправними та скасовано вимогу ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 25.01.2017 №Ф-0000321303 в частині суми 16239,19 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску від 25.01.2017 №0000331303 в частині суми штрафних санкцій у розмірі 1623,92 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Полтавській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Доводи касаційної скарги аналогічні висновками акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, доводам, викладених у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного соціального страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.01.2017 складено акт №2/16-03-13-03-07/264260002, в якому відображено висновок про порушення позивачем приписів:

Підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 7301,70 грн., в тому числі по періодах: за 2014 рік у розмірі 1341,80 грн., за 2015 рік у розмірі 5959,90 грн.;

підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження сплати військового збору у сумі 595,99 грн.;

пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого донараховано суму єдиного соціального внеску у розмірі 16891,20 грн., в тому числі: за 2014 рік у сумі 3103,96 грн., за 2015 рік у сумі 13787,24 грн.

На підставі висновків даного акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області прийняті:

податкове повідомлення-рішення від 25.01.2017 №0000341303, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 10952,55 грн., в тому числі за основним платежем - 7301,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3650,85 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 25.01.2017 №0000351303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: "військовий збір" у розмірі 744,99 грн., в тому числі за основним платежем - 595,99 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 149,00 грн.

Складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2017 №Ф-0000321303 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 16891,20 грн. та прийнято рішення від 25.01.2017 №0000331303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1689,12 грн.

Підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних рішень, зокрема, стали наступні висновки:

перевіркою правильності визначення задекларованих витрат за період 2014 року, відображених у додатку 5 до декларації, на порушення пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено завищення валових витрат у зв`язку з неправомірним включенням до складу валових витрат сплаченої суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за січень-листопад 2014 року на 6315,00 грн. та грудень 2014 року на 538,00 грн.

завищення валових витрат на 2630,29 грн. у зв`язку з неправомірним включенням до складу валових витрат сплаченої орендної плати з фізичної особи за 2014 рік;

завищення валових витрат на 11803,58 грн. за період 2015 року у зв`язку з неправомірним включенням до складу валових витрат сплаченої суми орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності).

завищення валових витрат на 3000,00 грн. за 2015 рік у зв`язку з неправомірним включенням до складу валових витрат оплаченої вартості послуг з охорони приміщень у розмірі 3000,00 грн.,

що також вплинуло на визначення податкових зобов`язань по ПДФО, військового збору та єдиного соціального внеску з чистого доходу ФО-П.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. "в" підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються інші операційні витрати, що включають, зокрема: інші витрати операційної діяльності, пов`язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов`язковому порядку, а також інших обов`язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті; витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату Інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань; суми коштів, спрямовані уповноваженими банками до додаткового спеціального резерву страхування пенсійних вкладів та додаткових спеціальних резервів страхування коштів фондів банківського управління відповідно до закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління.

За приписами пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема: - суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу; - сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, яка враховується у зменшення податкового зобов`язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами 152.1 і 152.2 статті 152 цього Кодексу; - суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу про виявленні порушення вимог податкового законодавства судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

На підтвердження здійснення протягом 2014 року та у січні 2015 року оплати податкового зобов`язання зі сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії платіжних доручень на загальну суму 6315,00 грн. та у сумі 538,00 грн.

Встановлено, що 26.01.2014 ФОП ОСОБА_1 подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2014 рік, якою визначено зобов`язання щодо орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності) в розмірі 2630,29 грн.

З додатку 1 до вказаної податкової декларації слідує, що у 2014 році ФОП ОСОБА_1 в оренду Кременчуцькою міською радою передана земля по АДРЕСА_1 , на території якої розташоване торгове приміщення, в якому здійснювала свою господарську діяльність позивач протягом 2014 року, на підтвердження чого позивачем надана копія договору оренди землі, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Кременчуцькою міською радою, а також рішення ХХХ сесії міської ради VІ скликання Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Сплата ФОП ОСОБА_1 у 2014 році орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності) підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України обумовлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, згідно підпунктом 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких, зокрема, відносяться витрати на оплату оренди.

Судами попередніх інстанції зроблено правильний висновок про те, що включення позивачем до складу витрат орендної плати за землю відповідає положенням підпункту 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, оскільки ці витрати є документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Отже, враховуючи те, що укладений між ФОП ОСОБА_1 та Кременчуцькою міською радою, як орендодавцем, договір передбачає передачу в оренду фізичній особі-підприємцю землю комунальної власності по АДРЕСА_1 , на території якої розташоване торгове приміщення (прибудови, демонстраційні вітрини), яке протягом 2014 року використовувалося ФОП ОСОБА_1 для провадження господарської діяльності, позивачем обґрунтовано віднесено до витрат 2014 року сплачену суму орендної плати з фізичних осіб у розмірі 2630,29 грн.

Щодо віднесення ФОП ОСОБА_1 орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності) в розмірі 11803,58 грн. до валових витрат за 2015 рік встановлено, що 19.01.2015 між Кременчуцькою міською радою Полтавської області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі.

За мовами вказаного договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий №5310436500:14:002:0123) площею 50 кв.м. для експлуатації та обслуговування окремого входу та демонстраційної вітрини до магазину (код КВЦПЗ В 03.07) по АДРЕСА_1 .

Передача земельної ділянки від орендодавця до орендаря підтверджується актом приймання-передачі.

Право оренди на земельну ділянку (кадастровий №5310436500:14:002:0123) площею 50 кв.м. за орендарем зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.03.2015, що підтверджується відповідним витягом з реєстру.

Також, 19.01.2015 між Кременчуцькою міською радою Полтавської області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі.

За умовами вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий №5310436500:14:002:0380) площею 105 кв.м. для експлуатації та обслуговування прибудови, демонстраційної вітрини та окремого входу до магазину (код КВЦПЗ В 03.07) по АДРЕСА_1 .

Передача вказаного об`єкта оренди - земельної ділянки від орендодавця до орендаря підтверджується актом приймання-передачі.

Право оренди на земельну ділянку (кадастровий №5310436500:14:002:0380) площею 105 кв.м. за орендарем зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.03.2015, що підтверджується відповідним витягом з реєстру.

ФОП ОСОБА_1 27.04.2015 подано до Кременчуцької ОДПІ уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2015 рік, якою визначено зобов`язання щодо орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності) в розмірі 11803,58 грн.

Сплата ФОП ОСОБА_1 у 2015 році орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності) підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.

Підпунктом 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, враховуючи, що укладені між ФОП ОСОБА_1 та Кременчуцькою міською радою договори передбачають передачу в оренду фізичній особі-підприємцю землю комунальної власності по АДРЕСА_1 , на території якої розташоване торгове приміщення (його прибудови, демонстраційна вітрина та окремий вхід), яке протягом 2015 року використовувалося ФОП ОСОБА_1 для провадження своєї господарської діяльності, позивачем обґрунтовано віднесено до витрат 2015 року сплачену суму орендної плати з фізичних осіб у розмірі 11803,58 грн.

01.10.2014 між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ "Миротворець Плюс" (виконавець) укладено договір спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду охорони №КР/1321-М.

Згідно з дислокацією (додаток 1 до договору спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду охорони від 01.10.2014 №КР/1321-М) об`єктом охорони являється приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 .

Виконання умов договору його сторонами підтверджуються наявними у справі рахунками на оплату та актами надання послуг.

Платіжними дорученнями підтверджується також здійснення оплати ФОП ОСОБА_1 у 2015 році на користь ТОВ "Миротворець Плюс" послуг з охорони згідно договору спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду охорони від 01.10.2014 №КР/1321-М.

Вказаний договір між позивачем та охоронною організацією укладений з метою збереження майна, в тому числі ТМЦ, які знаходяться у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", від пошкодження, викрадення та протиправного посягання, а також з метою запобігання завдання правопорушниками своїми протиправними діями збитків останній, як фізичній особі-підприємцю, що провадить свою торгівельну діяльність у вказаному магазині.

Таким чином, позивачем підтверджено те, що вартість, придбаних нею послуг за договором спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду охорони від 01.10.2014 №КР/1321-М є витратами, що прямо пов`язані зі здійсненням власної господарської діяльності, а отже підлягають включенню до складу валових витрат у 2015 році в розумінні підпункту 174.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Також, перевіркою правильності визначення задекларованих витрат за період 2015 року, відображених в додатку Ф4 до декларації на порушення пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено завищення валових витрат на 5522,48 грн. у зв`язку з неправомірним включенням до складу валових витрат вартості нереалізованого товару, який відсутній на обліку залишків ТМЦ станом на 31.12.2015, у сумі 5522,48 грн. У зв`язку із значним обсягом позицій товарів, в ході перевірки проведено кількісний облік придбаних і реалізованих тютюнових виробів (сигарет) ФОП ОСОБА_1 за ІV квартал 2015 року та встановлено, що підприємцем неправомірно включено вартість нереалізованого товару, який відсутній на обліку залишків ТМЦ станом на 31.12.2015 у сумі 5522,48 грн. Результатами кількісного обліку придбаних та реалізованих тютюнових виробів (сигарет) відображено в додатках 2-4 до акту перевірки.

Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Як встановлено судами, усі тютюнові вироби, які реалізовувалися у перевіряємому періоді в належному позивачу магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " пройшли обов`язкове кодування в РРО. Кожен товар кодувався окремо. При цьому, товари з однаковою назвою, але різними цінами реалізації (рівень таких цін у різні періоди встановлювався постановами Кабінету Міністрів України та зазначався на кожній пачці сигарет) кодувалися в РРО за окремими кодами. Всі тютюнові вироби, про які зазначає контролюючий орган у додатках до акту перевірки, як про нереалізовані та відсутні на обліку, були реалізовані покупцям, про що свідчать відповідні контрольні стрічки касового апарату.

В обґрунтування своєї позиції ФОП ОСОБА_1 надала суду порівняльні таблиці фактичного руху тютюнових виробів із зазначенням кодів, за якими підприємець їх кодувала в РРО, та фіскальні звітні чеки, що підтверджують реалізацію в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " станом на 31.12.2015 тютюнових виробів, що перелічені перевіряючим у додатках до акту перевірки в якості нереалізованих товарів, що відсутні на обліку залишків ТМЦ станом на 31.12.2015.

Будь - яких документальних доказів на підтвердження виявлення інспектором під час перевірки залишків нереалізованих тютюнових виробів, які відсутні на обліку підприємця станом на 31.12.2015 на суму 5522,48 грн, відповідачем не надано. При цьому, відповідачем також не було висловлено жодних зауважень щодо порушення позивачем порядку кодування товарів, зокрема, тютюнових виробів в РРО.

Отже, висновки акту перевірки щодо завищення ФОП ОСОБА_1 1 валових витрат на 5522,48 грн. у зв`язку з неправомірним включенням до складу валових витрат вартості нереалізованого товару, який відсутній на обліку залишків ТМЦ станом на 31.12.2015 у сумі 5522,48 грн., є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставин справи.

Щодо порушення, яке полягає у завищенні валових витрат за 2015 рік на 16989,64 грн. та пов`язане з неправомірним включенням до складу валових витрат вартості отриманих товарів на суму 16989,64 грн., а саме: тютюнових виробів, алкогольних напоїв, газованих напоїв, продуктів харчування, крім м`яса курки, сформованої по факту виставлення видаткових накладних постачальниками з урахуванням залишків ТМЦ, а не документально підтверджених витрат, які безпосередньо пов`язані з отриманням оподатковуваного доходу в день коли їх фактично отримано, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи судами встановлено, що протягом 2015 року одним із видів діяльності, який здійснювала ФОП ОСОБА_1 , була роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Основними постачальниками позивача були ТОВ "Баядера Логістик" (горілчані вироби), ТОВ "Кримська Водочна Компанія" (горілчані вироби), ТОВ "Олександрія-БЛіГ" (горілчані вироби), ТОВ "Кашкан Логістик" (пиво, мінеральна вода), ТОВ ТК "Мегаполіс-Україна" (тютюнові вироби), ПП "Галактика" (слабоалкогольні напої) та інші.

До матеріалів справи позивачем надані видаткові накладні, які підтверджують придбання нею протягом 2015 року у різних постачальників певних товарно-матеріальних цінностей, а також квитанції та фіскальні чеки, що свідчать про повну оплату ФОП ОСОБА_1 на користь постачальників вартості проставлених товарів.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, що набули чинності з 01.01.2015, пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Таким чином, станом на момент формування позивачем спірних витрат в податковому законодавстві була відсутня прив`язка до пункту 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України щодо обов`язковості визнання витрат саме того періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів.

Визначальним, у даному випадку, є обставина пов`язаності цих витрат з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.

Всі витрати по придбанню позивачем протягом 2015 року товарно-матеріальних цінностей у постачальників для подальшої їх реалізації в магазині понесені підприємцем у зв`язку із здійсненням нею господарської діяльності.

Отже, відповідачем не надано жодних документальних доказів, на підтвердження неправомірного включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат 2015 року вартості отриманих товарів на суму 16989,64 грн., а саме: тютюнових виробів, алкогольних напоїв, газованих напоїв, продуктів харчування, крім м`яса курки.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 % від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Підставою для донарахування позивачеві основного зобов`язання та фінансових санкцій за платежем військовий збір став висновок контролюючого органу про заниження позивачем за період 2014-2015 рік податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб.

Зважаючи на те, що у ході судового розгляду справи спростовані висновки акту перевірки в частині заниження позивачем податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб в сумі 7019,85 грн., податкове повідомлення-рішення від 25.01.2017 №0000351303 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 709,75 грн.(в тому числі 567,80 грн. - податкове зобов`язання, 141,95 грн. - штрафні санкції) є протиправним та підлягає скасуванню.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу положень пункту 3 частини одинадцятої статті 25 зазначеного Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Проте, доводи відповідача про неправомірне включення до складу валових витрат у розмірі 46798,99 грн. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а відтак, відсутні підстави для висновку про заниження позивачем у зв`язку з цим єдиного внеску, що підлягає сплаті ФОП ОСОБА_1 в частині суми 16239,19 грн.

З огляду на викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 25.01.2017 №Ф-0000321303 в частині суми 16239,19 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску від 25.01.2017 №0000331303 в частині суми штрафних санкцій у розмірі 1623,92 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду