Постанова

від 03.04.2017 по справі 817/321/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2017 р.Р і в н е 817/321/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сала А.Б. за участю секретаря судового засідання Мідлік А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТТАЛ" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т АН О В И В:

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АТТАЛ звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми В3 №0000031502 від 02.02.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у наданні бюджетного відшкодування в розмірі 346 080 грн., оскільки відповідно до п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, платники податку, були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

У судовому засіданні представник позивача зазначив про безпідставність висновку відповідача щодо неправомірності включення товариством до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, сплачених при купівлі основних фондів, оскільки зазнані підприємством витрати на придбання об'єктів матеріальних необоротних активів, які відображені на рахунку 15 Капітальні інвестиції , не позбавляє платника податків права на отримання бюджетного відшкодування.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що актом перевірки №62/17-16-15-02/40040834 від 21.01.2016 року встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14, п. 200.5 ст. 200 Податкового Кодексу України, згідно яких, товариством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2015 року на 346 080,00 грн.

В обгрунтування заперечень представник відповідача вказує про те, що позивачем неправомірно включено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість, яка сплачена при купівлі основних фондів, оскільки на момент проведення перевірки такі основні фонди не були введені в експлуатацію, а витрати на їх придбання обліковувалися позивачем не на рахунку 10, як Основні засоби , а по рахунку 15 - як Капітальні інвестиції .

З таких підстав вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення у повній мірі відповідає вимогам законодавства і підстави для його скасування в судовому порядку відсутні, тому просив суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.11.2015 року, ТОВ АТТАЛ зареєстровано як юридична особа 30.09.2015 року та взято на податковий облік у Державній податковій інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області 01.10.2015 року за індивідуальним податковим номером 71615147815. До основних видів економічної діяльності ТОВ АТТАЛ належить ткацьке виробництво, виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, виробництво іншого одягу й аксесуарів (основний).

Згідно свідоцтва №200240178 від 01.11.2015 року, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.11.2015 року.

Як вбачається із доданих до матеріалів справи доказів, 02.11.2015 року між ТОВ АТТАЛ (Покупець) та ТОВ НВП ЕПСІМА ЛТД (Продавець) було укладено Контракт купівлі-продажу №02/11/2015р. від 02.11.2015 року, згідно якого Продавець зобов`язується передати у власність (повне господарське відання), а Покупець прийняти і оплатити товар: вишивальну машину YSK YGFA 1406-480D (15010) виробництво 09-10.2015 року в кількості - 1 штука.

Згідно п. 3.2 Контракту, загальна вартість постачання обладнання складає 2 076 480 грн.

Пунктом п. 3.4 Контракту встановлено, що ціна визначена на умовах поставки склад м. Житомир, а пунктом 5.1 - обладнання вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем, якщо воно за якістю відповідає технічній документації, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі. Дата підписання акту приймання-передачі вважається датою поставки.

З метою забезпечення поповнення рахунку товариства грошовими коштами для придбання вишивальної машини, 04.11.2015 року між ТОВ АТТАЛ та його засновником ОСОБА_4 було укладено Договір №1 від 04.11.2015 року про надання поворотної фінансової допомоги, згідно якого, ОСОБА_4 надав товариству позику в розмірі 1 600 000,00 грн., що підтверджується випискою банку за 04.11.2015 року та платіжними дорученнями №33 та №47 від 04.11.2015 року.

Також згідно Договору №2 від 04.11.2015 року про надання поворотної фінансової допомоги та платіжного доручення №2 від 04.11.2015 року, позикодавець ОСОБА_5 надала ТОВ АТТАЛ суму позики в розмірі 500 000 грн.

На виконання Контракту купівлі-продажу №02/11/2015р. від 02.11.2015 року вишивальна машина YSK YGFA 1406-480D (15010) була отримана позивачем згідно видаткової накладної від 05.11.2015 року №313, акту приймання-передачі від 05.11.2016 року №1 та податкової накладної №322 від 04.11.2015 року на загальну суму 2 076 480 грн., в т.ч. ПДВ 346 080 грн.

Розрахунки проведено через розрахунковий рахунок згідно платіжного доручення №1 від 04.11.2015 року на загальну суму 690 000 грн., в т.ч. ПДВ - 115 000 грн. та платіжного доручення №2 від 04.11.2015 року на загальну суму 1 386 480 грн., в т.ч. ПДВ - 231 080 грн.

Податкова накладна №322 від 04.11.2015 року була належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9234762299 від 17.11.2015 року, тому ТОВ АТТАЛ було включено податок на додану вартість в сумі 346 080 грн. до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року.

Згідно з додатками до декларації, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 346 080 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за поточний (податковий) період, а саме: листопад 2015 року в сумі - 346 080 грн.

Як вбачається з наказу №15 від 19.01.2016 року про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ АТТАЛ , 23.12.2015 року позивач подав до ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області листа з проханням провести позапланову документальну перевірку з питань достовірності декларування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року.

В період з 20.01.2016 року по 21.01.2016 року на підставі п. 78.4 ст. 78, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України та п. 3 Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71 від 28.12.2014 року, відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, працівниками Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області згідно направлення №1/17-16-15-02 від 19.01.2016 року та наказу №15 від 19.01.2016 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ АТТАЛ з питань достовірності нарахування: бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 346 080 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, відображених у декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року №9253566840 від 15.12.2015 року.

За наслідками такої перевірки було складено ОСОБА_4 №62/17-16-15-02/40040834 від 21.01.2016 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АТТАЛ , код ЄДРПОУ 40040834, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку згідно декларацій з податку на додану вартість за листопад 2015 року .

Згідно висновків акту перевірки, на порушення вимог пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14, п. 200.5 ст. 200 Податкового Кодексу України, ТОВ АТТАЛ завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2015 року на 346 080,00 грн.

На підставі такого висновку відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми В3 №0000031502 від 02.02.2016 року, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування в розмірі 346 080 грн.

Зі змісту вказаного акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість стало те, що позивач неправомірно включив до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, які сплачені при купівлі основних фондів, оскільки такі основні фонди не були введені в експлуатацію, а витрати на їх придбання обліковуються позивачем не на рахунку 10 як Основні засоби , а по рахунку 15 як Капітальні інвестиції .

При цьому відповідачем, зазначивши в акті перевірки про відсутність у ТОВ АТТАЛ права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за листопад 2015 року по господарським операціям із ТОВ НВП ЕПСІМА ЛТД , не ставить під сумнів наявність реальності здійснення господарських операцій з придбання товару (обладнання за вищезазначеним контрактом, за наслідками яких позивачем і було сформовано спірну суму бюджетного відшкодування).

Як встановлено із з акту перевірки, контрагент позивача ТОВ НВП ЕПСІМА ЛТД має стан 0 - платник податків за основним місцем знаходження, зареєстроване в Житомирській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області. Розбіжності відсутні: податкові зобов'язання ТОВ НВП ЕПСІМА ЛТД за листопад 2015 року дорівнює податковому кредиту ТОВ Аттал за листопад 2015 року.

Також відповідачем в акті перевірки не посилається на порушення позивачем порядку формування сум податкового кредиту чи від'ємного значення з податку на додану вартість, які враховані при розрахунку спірної суми бюджетного відшкодування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, згідно акту перевірки, суть порушень платника полягає в тому, що відповідачем не встановлено визначального, на думку контролюючого органу, фактору для отримання бюджетного відшкодування, а саме: придбане обладнання неможливо класифікувати як основні фонди, оскільки такі основні фонди не були введені в експлуатацію, а витрати на їх придбання обліковуються позивачем не на рахунку 10, як Основні засоби , а по рахунку 15 - як Капітальні інвестиції .

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, визначені статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.1 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналіз вказаних вище положень податкового законодавства дає підстави суду для висновку, що платник податку у випадку, якщо сума податку на додану вартість має від'ємне значення, приймає рішення або про віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування або про включення суми від'ємного значення з податку на додану вартість до податкового кредиту. Зазначене рішення платника податку відображається останнім у відповідній податковій декларації.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у пункті 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, до яких, зокрема, відносяться особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і були зареєстровані як платники податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування та/або мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник податку на додану вартість може зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Наведені положення регулюють відшкодування податкового кредиту, який виникає внаслідок придбання або спорудження основних фондів.

При цьому умова щодо того, що на момент заявлення бюджетного відшкодування ці основні фонди повинні визнаватись активом (відображатись на рахунку 10) в зазначеному пункті Податкового кодексу України відсутня.

Визначення терміну основні засоби (фонди) наведено у пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме: основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Отже, в цілях оподаткування, матеріальні активи вважаються основними засобами, якщо такі активи призначаються для використання у господарській діяльності платника податку, їх вартість перевищує 6000 гривень та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) таких активів з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Будь-яких додаткових умов, у тому числі, щодо введення основних засобів в експлуатацію, Податковий кодекс України не містить.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з частин 2, 3 ст. 139 Господарського кодексу України, залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Згідно наказу Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації Щодо затвердження Державного класифікатора України Класифікація основних фондів №507 від 19.08.1997 року, основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 року, також визначено, що основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єктом основних засобів є закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.

Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 року, об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Придбання обладнання позивачем здійснювалось з метою отримання в майбутньому економічної вигоди від його використання, що не заперечувалося відповідачем.

Визначення поняття капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи міститься в Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), згідно з яким - це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 Капітальні інвестиції , а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (ведення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 Основні засоби призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави суду для висновку, що відповідно до п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, платники податку, були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 Основні засоби бухгалтерського обліку, а також не залежить від моменту введення в експлуатацію основних фондів, тим більш від наявності чи відсутності на момент заявлення платником бюджетного відшкодування кваліфікованого персоналу, який необхідний для використання основних засобів з метою виробництва продукції.

Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), відображені на рахунку 15 "Капітальні інвестиції", це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 20.01.2015 року (у справах №21-316а14, №21-514а14, №21-316а14) та ухвалі від 03.07.2015 року у справі №826/3678/13-а, а тому в силу положень ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача належних правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим, останнє є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

За встановлених обставин суд приходить до переконання, що не наведення митним органом в оскаржуваних рішеннях обґрунтованих та законних підстав та доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити є підставою для визнання їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 5191,20 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 5191,20 грн. підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДВС у Рівненській області форми"В3" №0000031502 від 02.02.2016.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТТАЛ" із за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 5191,20грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.