Рішення

від 05.04.2017 по справі 913/119/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

05 квітня 2017 року Справа №913/119/17

Провадження №14/913/119/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецконтракт , м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 17540 грн. 31 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Лісовицький Є.А.

при секретарі Дохняк І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув.

від відповідача: Скородєлов С.В. - адвокат, посвідчення №1037 від 20.09.2002, витяг з договору про правову допомогу б/н від 16.02.2017.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю Спецконтракт (далі - позивач) заявлена вимога про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_2 від 02.01.2013 в загальному розмірі 17731 грн. 60 коп., з яких:

- 12697 грн. 96 коп. - заборгованість з орендної плати;

- 137 грн. 47 коп. - заборгованість з оплати комунальних платежів;

- 2182 грн. 93 коп. - пеня;

- 895 грн. 29 коп. - інфляційні втрати;

- 217 грн. 95 коп. - 3% річних;

- 1600 грн. 00 коп. - штраф у відповідності до п. 5.6 Договору.

Від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву б/н від 27.03.2017. В своїх запереченнях відповідач підтверджує факт укладання договору оренди нежитлового приміщення від 02.01.2012 а також те, що він відповідно до п. 1.1 договору прийняв в оренду приміщення 80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Проте, як зазначає відповідач, 09.09.2017 договір оренди було розірвано і приміщення було повернуто орендодавцю у відповідності до п.3.3. договору, відповідно до якого, при передачі і поверненні об'єкта оренди складається акт прийняття-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії. Об'єкт оренди вважається повернутим із оренди з дня підписання акту приймання-передачі. Акт підписується після повного розрахунку з орендодавцем.

Як зазначає відповідач, до підписання акту приймання передачі орендарем було проведено повний розрахунок з орендодавцем і останній платіж було зроблено 29.08.2016 в сумі 2000 грн. 00 коп.

Всього за період дії договору оренди орендарем було сплачено 117272 грн. 00 коп. орендної плати, що не суперечить загальній сумі вказаній в акту звірянні за січень 2014 року - лютий 2017 року. Але орендодавцем з травня 2014 року по серпень 2014 року послуги надання приміщення в оренду не надавалися, що відповідає сумі 8400 грн. 00 коп., актів здачі приймання виконаних робіт орендар не отримував, рахунки за цей час не виставлялися.

Крім того, 09.09.2016 сторонами було підписано акт здачі - прийняття приміщення і відповідно до п.3 акту - сторони не мають один до одного ніяких претензій, що не суперечить п. 3.3. договору.

З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні надав заперечення на відзив відповідача №34 від 24.03.2017, в яких не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

Позивач 22.08.2016 разом з повідомленням про розірвання договору з 01.09.2016 направив також претензію про сплату заборгованості у розмірі 12835 грн. 43 коп. +1600 грн. 00 коп. Таким чином, здійснений відповідачем 29.08.2016 платіж у розмірі 2000 грн. 00 коп. (без зазначення чіткого призначення платежу) ніяким чином не міг покрити всю заборгованість відповідача перед позивачем. Платіж у розмірі 2000 грн. 00 коп. був зарахований в погашення заборгованості за минулі періоди, що не заборонено нормами чинного законодавства.

Крім того, як зазначає позивач, п. 3 підписаний сторонами 09.09.2016 акту приймання - передачі приміщення стосується лише стану прийнятого з оренди приміщення, позивач підписавши акт приймання - передачі підтвердив, що не має до відповідача ніяких претензій стосовно технічного стану прийнятого з оренди приміщення. Акт, в першу чергу - це первинний документ бухгалтерського обліку, який відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України засвідчує повернення наймачем предмета договору найму.

Позивач в своїх запереченнях також посилається на норми Цивільного кодексу України, згідно якого договір найму (оренди) не є договором про надання послуг, тож як наслідок - такі операції не повинні щомісяця засвідчуватись актом наданих послуг. Отже чинне законодавство про оренду не вимагає щомісячного підтвердження факту користування майном актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які притаманні здебільшого договорам підряду та/або договорам про надання послуг (ст.ст. 882, 901 Цивільного кодексу України), а договір оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_2 від 02.01.2013 не містить положень щодо підтвердження факту користування об'єктом оренди шляхом щомісячного складання актів наданих послуг.

Отже, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складаються насамперед у цілях оподаткування, для підтвердження проведених господарських операцій відповідним первинним документом (п. 138.2 Податкового кодексу України). При цьому ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Не зважаючи на зазначене вище, позивач щомісячно оформлював та надавав на підпис відповідачу акт надання послуг з оренди.

Позивачем у відповідності до умов договору виставлялись відповідачу рахунки на оплату, а саме: №105 від 25.02.2016, №225 від 31.03.2016, №177 від 30.03.2016, №314 від 30.04.2016, №270 від 21.04.2016, №399 від 31.05.2016, №367 від 25.05.2016, №481 від 30.06.2016, №444 від 23.06.2016, №558 від 31.07.2016, №519 від 26.07.2016, №633 від 01.09.2016.

В свою чергу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача, як орендодавця з питань неотримання рахунків на сплату орендної плати або актів виконаних робіт (послуг) з оренди, можливість посилання на відсутність (неодержання) рахунків чи актів надання послуг з оренди, як на підставу невиконання зобов'язань зі своєчасної та повної їх оплати у відповідача відсутня, оскільки розмір місячної орендної плати чітко встановлений договором оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_2 від 02.01.2013.

Доказів опротестування підписаних сторонами за період березень 2016 року - вересень 2016 року актів надання послуг з оренди та виставлених позивачем рахунків на оплату відповідач не надав, а тому позивачем у повному обсязі та належним чином виконані усі умови договору оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_2 від 02.01.2013.

Позивачем подана заява №35 від 29.03.2017 про зміну позовних вимог. Даною заявою позивач просить стягнути з відповідача:

- 12565 грн. 96 коп. - заборгованість з орендної плати;

- 269 грн. 47 коп. - заборгованість з оплати комунальних платежів;

- 2050 грн. 36 коп. - пеня;

- 852 грн. 90 коп. - інфляційні втрати;

- 201 грн. 62 коп. - 3% річних;

- 1600 грн. 00 коп. - штраф у відповідності до п. 5.6 Договору.

Таким чином, позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення боргу по орендній платі, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних та дещо збільшує в частині стягнення заборгованості з оплати комунальних платежів. Загалом позивач просить стягнути 17540 грн. 31 коп. що на 191 грн. 29 коп. менше, ніж заявлено до стягнення первісно.

До винесення рішення у справі позивач вправі збільшити або зменшити позовні вимоги. Тому заява від 29.03.2017 №35 приймається до розгляду, розглядаються зменшені позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецконтракт (далі - орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_2 від 02.01.2013 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач, як орендодавець, передає, а відповідач, як орендар, приймає за плату, в розмірі і терміни зазначені в п. 2.1. 2.2. Договору, в оренду приміщення в адміністративній будівлі позивача за адресою: АДРЕСА_2 площею 80 м2.

Нежитлове приміщення було передано орендареві в день підписання договору, тобто 02.01.2013, що підтверджується актом приймання - передачі нежитлового приміщення по Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору, місячна орендна плата за 80 кв. м разом з ПДВ складає 3360, 00 грн.

Згідно п. 2.3. Договору додатково оплачується теплова енергія за 1 кв. м. в розмірі 12 грн. з ПДВ.

В подальшому 01.06.2014 сторонами внесено зміни до п. 2.2. Договору в частині зменшення місячної орендної плати до 1680 грн. за 80 кв. м.

31.12.2014 сторонами внесено зміни до п. 2.3. Договору в частині підвищення вартості теплової енергії до 16,67 грн. без ПДВ за 1 кв.м.

02.03.2015 сторонами внесено зміни до п. 2.3. Договору в частині підвищення вартості теплової енергії до 22,00 грн. без ПДВ за 1 кв.м.

Листом №24 від 01.04.2016 позивач повідомив відповідача про підвищення місячної орендної плати з 01.05.2016 до 3200,00 грн. за 80 кв.м.

В подальшому 01.05.2016 сторонами внесено зміни до п. 2.2. Договору в частині зменшення місячної орендної плати до 3200,00 грн. за 80 кв. м.

За користування об'єктом оренди відповідач зобов'язалася щомісячно сплачувати орендну плату шляхом перерахування 100% передоплати грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача до п'ятого числа поточного місяця (п. 2.5. Договору). Відшкодування вартості сплачених позивачем комунальних послуг проводиться згідно виставленого рахунку (п. 2.6. Договору). Оплата відшкодування комунальних послуг здійснюється протягом п'яти днів, після виставлення рахунку (п. 2.6. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору термін дії договору встановлюється з дня підписання акту приймання-передачі та діє до 31.12.2013.

В подальшому термін дії договору неодноразово продовжувався сторонами: 01.01.2014 до 31.01.2014, 31.03.2014 до 31.03.2015, 31.03.2015 до 31.12.2015, 10.12.2015 до 31.12.2016.

Відповідно до п. 2.10. Договору, систематична несплата орендної плати може бути підставою для дострокового розірвання договору з ініціативи орендодавця.

Оскільки, за весь час дії договору орендна плата та оплата відшкодування комунальних послуг надходили від відповідача несвоєчасно та не у повному обсязі, 22.08.2016 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості. Зазначені вище документи відповідач отримала 30.08.2016, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач звільнила приміщення та передала його позивачу лише 09.09.2016, що підтверджується актом приймання-передачі (повернення) приміщення.

Відповідач свій обов'язок стосовно перерахування орендної плати за користування переданим приміщенням здійснювала несвоєчасно, в результаті чого у неї систематично виникала заборгованість по орендній платі, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків за період: грудень 2014 року - листопад 2015 року та актом звіряння взаєморозрахунків за період: 01.12.2015 року - 18.03.2016 року

Відповідач підписавши акт звіряння взаєморозрахунків за період: 01.12.2015 року - 18.03.2016 року підтвердила як розмір наявної заборгованість перед позивачем у розмірі 6787,88 грн., так і правильність взаєморозрахунків між сторонами по Договору.

Після підписання акту звіряння взаєморозрахунків за період: 01.12.2015 року - 18.03.2016 року відповідачем було здійснено оплату у загальному розмірі 12040,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Оскільки відповідач в призначенні платежу не вказувала конкретний рахунок по якому здійснюється оплата, то позивач зараховував оплату від відповідача в першу чергу в рахунок погашення існуючої заборгованості.

Після підписання акту звіряння взаєморозрахунків за період: 01.12.2015 - 18.03.2016 сторонами підписані акти про надання послуг №161 від 31.03.2016, №206 від 31.03.2016, №292 від 30.04.2016, №248 від 30.04.2016, №341 від 31.05.2016, №373 від 31.05.2016, №431 від 30.06.2016, №431 від 30.06.2016, №455 від 30.06.2016, №494 від 31.07.2016, №538 від 31.07.2016, №575 від 31.08.2016 та №617 від 09.09.2016.

Несплачена заборгованість відповідача по орендній платі складається з: частини несплаченої орендної плати за травень 2016 року, несплаченої орендної плати за червень 2016 року та відшкодування вартості спожитої електроенергії за червень 2016 року, несплаченої орендної плати за липень 2016 року та відшкодування вартості спожитої електроенергії за липень, несплаченої орендної плати за серпень 2016 року, несплаченої орендної плати за вересень 2016 року (до 09.09.2016 включно).

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію №88 від 22.08.2016, яку відповідач отримав 30.08.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповіді не надав.

03.11.2016 з метою досудового врегулювання спору позивач повторно направив на адресу відповідача претензію №124 від 03.11.2016, але поштовий конверт з зазначеною вище претензією, повернувся на адресу позивача та не був вручений відповідачу у зв'язку з закінченням терміну зберігання .

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача:

- 12565 грн. 96 коп. - заборгованість з орендної плати;

- 269 грн. 47 коп. - заборгованість з оплати комунальних платежів;

- 2050 грн. 36 коп. - пеня;

- 852 грн. 90 коп. - інфляційні втрати;

- 201 грн. 62 коп. - 3% річних;

- 1600 грн. 00 коп. - штраф у відповідності до п. 5.6 Договору.

Оцінивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України та параграфом 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Статтею 759 Цивільного кодексу, положення якої кореспондуються з положеннями статті 283 Господарського кодексу України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати користувачеві майно у користування за плату на певний строк.

Позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов'язання та передано відповідачу в тимчасове платне користування приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 площею 80 м2.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цтвільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 762 та п.п. а) п. 4.2. Договору, внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі за користування об'єктом оренди, є обов'язком орендаря.

Однак, відповідачем зобов'язання за договором належним чином не виконані. В порушення умов договору відповідачем станом на дату подання позовної заяви не сплачено заборгованість з орендної плати, що становить 12565 грн. 96 коп.

Також відповідачем не сплачено відшкодування комунальних платежів у сумі 269 грн. 47 коп. відповідно до п.2.6 договору.

Згідно п. 5.1. Договору за невиконання чи неналежне виконання умов за цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором.

Відповідно до п. 5.2. Договору у разі несвоєчасного перерахування орендної плати орендарем на суму заборгованості орендодавцем нараховується пеня у розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується гроші.

Зважаючи на те, що розмір пені, передбачений п. 5.2. Договору значно перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, пеня розраховувалася відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Пеня нарахована на заборгованість з орендної плати становить: 2050 грн. 36 коп.

Відповідно до п. 5.3. Договору при встановленні факту порушення умов договору до орендатора застосовується штраф у розмірі 50% місячної орендної плати.

Оскільки несплата відшкодування комунальних платежів є порушенням п. 2.6 Договору, то у відповідності до п. 5.3. Договору, на відповідача був накладений штраф у розмірі 50% місячної орендної плати, що складає 1600 грн. 00 коп.

Таким чином, пеня на заборгованість з відшкодування комунальних платежів не нараховувалась, а застосовувався лише штраф, нарахування пені та штрафу за різні порушення умов договору не суперечить ст. 61 Конституції України.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати становлять 852 грн. 90 коп., три проценти річних складають 201 грн. 62 коп.

Оскільки борг не погашено, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

До судових витрат суд не відносить кошти, сплачені представником позивача на приїзд до м. Харкова, оскільки явка в судове засідання була не обов'язковою.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спецконтракт до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 17540 грн. 31 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (93400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецконтракт (02099, м. Київ, вул. Тростянецька, 107/11, ідентифікаційний код 22944575) 12565 грн. 96 коп. - заборгованість з орендної плати; 269 грн. 47 коп. - заборгованість з відшкодування оплати комунальних платежів; 2050 грн. 36 коп. - пеня; 852 грн. 90 коп. - інфляційні втрати; 201 грн. 62 коп. - 3% річних; 1600 грн. 00 коп. - штраф; витрати на сплачений судовий збір в розмірі 1600 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу.

У судовому засіданні 05.04.2017 було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 10 квітня 2017 року.

Суддя Є.А. Лісовицький