Постанова

від 05.04.2017 по справі 917/1311/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р. Справа № 917/1311/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 (дов. № 15 від 21.02.17 р.);

відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2 (дов. б/н від 23.03.17 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. №413 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.12.2016 р. у справі № 917/1311/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Набережна", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка", м. Пирятин, Полтавська обл.,

про стягнення 45429,95 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка", м. Пирятин, Полтавська обл.,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Набережна", м. Київ,

про визнання акту виконаних робіт № Н4262497 від 04.12.2015 року таким, що не підтверджує відображеного в ньому факту виконання робіт, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Набережна", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" про стягнення 45429,95 грн., з яких 35 233,33 грн. основного боргу за договором підряду з технічного обслуговування автомобілів № 27/01-2014 від 27.01.2014р., 7481,82 грн. пені, 2002,41 грн. інфляційних витрат, 712,39 грн. 3% річних.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" звернулось до господарського суду Полтавської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Набережна» про визнання акту виконаних робіт № Н4262497 від 04.12.2015 року таким, що не підтверджує відображеного в ньому факту виконання робіт (в редакції заяви про зменшення позовних вимог, прийнятої судом ухвалою від 06.10.2016р. та з урахуванням уточнень до зустрічної позовної заяви, що полягають у виправленні граматичних неточностей у прохальній частині зустрічної позовної заяви).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.12.2016 р. (суддя Мацко О.С.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Набережна" 35 233,33 грн. основного боргу за договором підряду з технічного обслуговування автомобілів № 27/01-2014 від 27.01.2014р., 7481,81 грн. пені, 1973,07 грн. інфляційних витрат, 712,39 грн. 3% річних; 1377,11 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині первісного позову - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Відповідач за первісним позовом з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 20.12.2016 р. у справі № 917/1311/16 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "ОСОБА_3 Набережна" до ТОВ "Агротехніка" про стягнення заборгованості за виконані роботи та про задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач за первісним позовом посилається на те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи - заявка на проведення робіт перелічених в акті виконаних робіт № Н4262497 від 04.12.20І5 р., акт приймання-передачі автомобіля, за яким ТОВ "Агротехніка" здійснила б передачу автомобіля CRAFTER VW NEZ (державний номерний знак НОМЕР_1), а ТОВ "ОСОБА_3 набережна" в свою чергу прийняла б даний автомобіль для проведення ремонтних робіт зазначених у акті виконаних робіт № Н4262497 від 04.12.2015 р., підпис належного представника ТОВ "Агротехніка" та печатка підприємства.

Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Позивач за первісним позовом зазначає, що сплачений відповідачем за первісним позовом частково рахунок №С 4262497 від 15.10.2015р., є належним доказом погодження сторонами всього переліку виконаних позивачем робіт, їх вартості, та вартості запчастин відповідно до заявки №3 4262497 від 07.10.2015р. Також, позивач за первісним позовом вказав, що судом першої інстанції було належним чином досліджено надані ним докази, що підтверджують перебування автомобіля відповідача за первісним позовом на СТО ТОВ "ОСОБА_3 набережна" в період з 07.10.2015року по 04.12.2015року. Всі твердження відповідача за первісним позовом, викладені в апеляційній скарзі, на думку позивача за первісним позовом, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

В судовому засіданні 27.02.2017р. було оголошено перерву до 27.03.2017 о 10:00 год. В судовому засіданні 27.03.2017р. було оголошено перерву до 05.04.2017 о 12:15 год.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача за первісним позовом та у відзиві на неї доводи позивача за первісним позовом, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 січня 2014 року між ТОВ «ОСОБА_3 набережна» (позивач за первісним позовом) та ТОВ «Агротехніка» (відповідач за первісним позовом) було укладено договір підряду з технічного обслуговування автомобіля (ів) № 27/01-2014, за умовами якого, позивач зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням Відповідача по технічному обслуговуванню автомобіля (ів), а відповідач зобов'язується прийняти і вчасно оплатити вказані роботи в порядку, у строк і на умовах, визначених договором.

Згідно положень п. 2.1.1 статті 2 цього договору підрядник виконує роботи, використовуючи при цьому власні матеріали, устаткування, знаряддя праці, засоби та пристрої, агрегати, запасні частини, комплектуючі та інші витратні матеріали, якщо інший порядок не буде погоджений сторонами додатково. Місце виконання робіт: СТО. Строк виконання робіт: визначається (погоджується сторонами) в кожному окремому випадку додатково і може бути вказаним у заявці замовника на ремонт автомобіля(ів), а перебіг строку виконання робіт починається з дати передачі автомобіля в ремонт за актом приймання-передачі, якщо інший термін початку перебігу строку виконання робіт не визначено цим договором.

СТО - спеціалізована станція технічного обслуговування автомобілів ТОВ «ОСОБА_3 набережна» , яка розташована за адресою: Україна, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 16.

Підрядник зобов'язаний після закінчення виконання роботи, що оформляється актом виконаних робіт, передати замовнику його автомобіль, а на вимогу замовника - повернути замінені деталі (крім замінених по гарантії) разом з автомобілем (п.2.1.6 договору).

Пунктами 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 договору встановлено, що замовник зобов'язаний видати своєму представнику належним чином оформлений документ (належним чином оформлене доручення або довіреність (форми № М-2) для підтвердження повноважень свого представника для здійснення відповідних заявок на роботи, що пов'язані із технічним обслуговуванням та/або ремонтом автомобіля (ів) замовника на СТО та/або отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ). Замовник зобов'язаний надати підряднику автомобіль (лі) у погоджений день і час у чистому стані, тобто в стані, який дозволить підряднику провести огляд та необхідні тести автомобіля (ів), а також виконати заявку. Замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт і витрати, які здійснив підрядник у зв'язку з технічним обслуговуванням чи ремонтом автомобіля (ів) замовника, у розмірі та строк згідно положень статті 3 цього договору.

Відповідно до п. 2.5.1 замовник зобов'язаний перевірити якість та повноту виконаних підрядником робіт у момент їх прийняття, про що складається акт виконаних робіт. У випадку виявлення замовником недоліків у виконаних підрядником роботах, що виникли з вини підрядника, сторонами складається акт із зазначенням виявлених недоліків і строком їх усування, при цьому вищевказані недоліки усуваються підрядником за свій рахунок (п.2.5.2 договору).

Вартість робіт із технічного обслуговування та ремонту автомобіля (ів) замовника визначається на підставі прейскуранта цін на агрегати, запасні частини, матеріали, устаткування, комплектуючі та інші витратні матеріали, що діяв на дату подачі заявки замовником, а також вартості конкретної роботи відповідно до розцінок підрядника (п.3.1 договору).

Згідно з п. 3.3 договору замовник сплачує вартість виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт у строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати його підписання шляхом перерахування безготівкових коштів, банківським переказом на рахунок підрядника.

В п. 5.1. договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання обов'язків за договором винна сторона несе відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

У відповідності до п. 5.4. договору за порушення замовником строку оплати вартості робіт згідно положень статті 3 договору, замовнику нараховується пеня за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє в частині прийняття Підрядником заявок на виконання Робіт - до 31 грудня 2014 року, а в інших випадках - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору письмово не заявить про своє бажання його припинити (розірвати), договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах (п.7.6 договору).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять письмових звернень сторін про своє бажання припинити або розірвати спірний договір, тому, він вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах.

Як свідчать матеріали справи, в наданій позивачем за первісним позовом заявці №34262497 (а.с. 104 том І) зазначено три позиції (перевірка механізму включення передач, регулювання строку механізму перемикання передач, перевірка герметичності оливної системи двигуна).

Інший перелік виконаних робіт в заявці не був узгоджений, так як в ході діагностики неможливо визначити наперед перелік усіх робіт та запасних частин. які будуть використані в ході ремонту. Зазначений перелік робіт, за твердженням позивача за первісним позовом, був узгоджений сторонами у телефонному режимі, що допустимо відповідно до Наказу Міністерства Інфраструктури України №615 від 28.11.2014р. «Про затвердження Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів» (в редакції на момент існування правовідносин).

Позивач за первісним позовом зазначає, що за завданням відповідача на підставі вищевказаної заявки ним були виконані роботи з технічного обслуговування автомобіля відповідача за первісним позовом CRAFTER VW NFZ (державний номерний знак НОМЕР_1), що підтверджується підписаним позивачем за первісним позовом та уповноваженим представником відповідача за первісним позовом (довіреність №041215 від 04.12.2015 р.) актом виконаних робіт №Н4262497 від 04.12.2015 р. Будь-які претензії зі сторони відповідача стосовно неналежного виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань за договором відсутні.

Відповідно до зазначеного сторонами акту виконаних робіт №Н4262497 від 04.12.2015 p. вартість виконаних робіт складає 65233,33 грн.

20 жовтня 2015 року відповідачем за первісним позовом була оплачена частина робіт та запасних частин, необхідних для їх виконання, в розмірі 30000,00 грн. на підставі виставленого позивачем рахунку від 15.10.2015р. №С4262497 (а. с. 95-98 том І).

Матеріали справи свідчать, що позивач за первісним позовом звертався до відповідача за первісним позовом з претензією від 11.05.2016р. за вих. № 01-01/134-АМ про погашення заборгованості по оплаті виконаних підрядником робіт за договором підряду з технічного обслуговування автомобіля № 27/01-2014 від 27.01.2014р. в розмірі 35 233,33 грн., проте замовник на отриману ним претензію не відреагував.

Як вказує позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом неналежно виконав передбачені пунктом 3.3. договору зобов'язання з оплати виконаних робіт, тому, за останнім рахується заборгованість у розмірі 35 233,33 грн. (65 233,33 грн. - 30 000,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Набережна" 35 233,33 грн. основного боргу за договором підряду з технічного обслуговування автомобілів № 27/01-2014 від 27.01.2014р., суд першої інстанції виходив з того, що дані вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи (ст. 838 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, спірний договір підряду з технічного обслуговування автомобілів № 27/01-2014 від 27.01.2014р. підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками обох сторін. Крім того, договір не визнавався недійсним та є діючим на момент виникнення спірних правовідносин.

При цьому, сторони у договорі погодили наступне: Приблизний кошторис - це рахунок-фактура, надана підрядником, із зазначенням вартості робіт та запасних частин, деталей, агрегатів, що необхідні для виконання заявки замовника. Замовник сплачує підряднику вартість робіт на підставі наданого рахунку-фактури, що є приблизним кошторисом, у строк не пізніше 2 (двох) банківських днів з дати його отримання. Приблизний кошторис вважається погодженим замовником у випадку його оплати.

Підрядник зобов'язується попередити замовника про виникнення необхідності проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення погодженого приблизного кошторису. Підрядник має право не повідомляти письмово замовника про необхідність вимушеного перевищення суми приблизного кошторису у випадку, коли таке перевищення не досягло рівня істотного перевищення, яке за цим договором відповідає збільшенню вартості замовлених робіт більше ніж на 10 % від суми, що передбачена погодженим приблизним кошторисом.

Рахунок від 15.10.2015р. виставлений на суму 59 317,72 грн., остаточна сума, виставлена до сплати - 65 233,33 грн., тобто, збільшення вартості замовлених робіт відбулося не більше ніж на 10% (не досягло рівня істотного перевищення), тому письмове повідомлення замовника не було обов'язковим.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 6. Правил надання послуг з технічного обслуговування, у разі відсутності матеріалів, запасних частин або неможливості під час оформлення наряду-замовлення визначити їх кількість, необхідну для надання послуги, обсяги використання матеріалів і складових частин (систем), це погоджується із замовником попередньо, а їх вартість оплачується ним після виконання послуги за цінами, які діяли на день їх надходження, якщо інше не передбачене договором.

Тобто, законодавством передбачена можливість додаткового погодження як додаткових послуг, пов'язаних з ремонтними роботами, так і вартості запасних частин, необхідних для їх виконання, після оформлення наряду-замовлення.

Досліджуючи акт виконаних робіт №Н4262497, суд зазначає, що з боку відповідача за первісним позовом він підписаний менеджером з продажу ОСОБА_4 згідно довіреності №041215 від 04.12.2015р. Дана довіреність видана гр. ОСОБА_4 відповідачем за первісним позовом - ТОВ "Агротехніка" на отримання від ТОВ "ОСОБА_3 набережна" цінностей - ремонт автомобіля, в кількості 1 штука. На довіреності містяться підписи (без розшифровки) керівника і головного бухгалтера підприємства, кутовий штамп і печатка підприємства відповідача за первісним позовом. Крім того, позивач за первісним позовом надав до матеріалів справи докази існуючої між сторонами практики передачі автомобілів з ремонту саме на підставі довіреностей форми №М-2, виданих тому ж самому представнику, аналогічного змісту, жодних претензій з боку відповідача за первісним позовом не висувалось і роботи були прийняті і оплачені (а.с. 123-134 том І).

Також, судова колегія зазначає, що акт виконаних робіт №Н4262497 містить посилання на заявку №З4262497, якою сторони засвідчили, що контролер якості зі сторони ТОВ "ОСОБА_3 набережна" - повноту виконання, якість надання послуг, зі сторони ТОВ "Агротехніка" - погодження кошторису витрат, із зазначенням: "вартість кріпильних та витратних матеріалів не враховується в цій заявці та визначається сторонами після проведення робіт. Остаточна вартість робіт, запчастин, кріпильних та витратних матеріалів по заявці визначається в акті виконаних робіт, який є підставою для розрахунків замовника з виконавцем... ".

Крім того, акт виконаних робіт містить позиції (перевірка механізму включення передач, регулювання строку механізму перемикання передач, перевірка герметичності оливної системи двигуна), які співпадають з позиціями "ОСОБА_4 ремонтних робіт" (позиції №34120199, 34121600, 10010199).

Окрім того, як вже зазначалось раніше, виписаний позивачем за первісним позовом рахунок №С4262497 від 15.10.2015р., який, як вбачається з наведених у ньому даних (що ідентифікують автомобіль - назва, номерний знак, номер кузова, пробіг, дата продажу, тип двигуна, тип КПП) і переліку виконаних робіт (співпадає з актом виконаних робіт від 04.12.2015р.), стосується виконання робіт з ремонту вказаного автомобіля.

Даний рахунок був частково (на суму 30 000 грн.) оплачений відповідачем за первісним позовом 20.10.2015р., що вбачається з наданої позивачем банківської виписки (а.с. 98) та не спростовується самим відповідачем за первісним позовом. Посилання відповідача на те, що сума 30 000,00 грн. сплачена ним за ремонт інших автомобілів, що обслуговувалися позивачем за договором від 27.01.2014р., є безпідставними, оскільки у призначенні платежу міститься посилання саме на рахунок №С4262497 від 15.10.2015р.

Щодо посилань відповідача за первісним позовом про відсутність акту приймання - передачі автомобіля в ремонт, судова колегія зазначає, що підписаний сторонами акт виконаних робіт №Н 4262497 від 04.12.2015р. з деталізацією видів ремонтних робіт та переліком запасних частин, який містить посилання на заявку №3 4262497 від 07.10.2015р., одночасно є актом передання-прийняття транспортного засобу після надання послуг, оскільки підписанням акту виконаних робіт №Н 4262497 від 04.12.2015р. уповноважені представники сторін позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом засвідчили: зі сторони ТОВ "ОСОБА_3 набережна" - передачу автомобіля після технічного обслуговування, з відповідною перевіркою обсягу та якості виконаних робіт, зі сторони ТОВ "Агротехніка" - приймання автомобіля після технічного обслуговування, із зазначенням в акті: "автомобіль після ТО прийняв. Претензій до якості виконаних робіт, комплектності автомобіля та його стану не маю. З особливостями експлуатації автомобіля ознайомлений".

Також, судова колегія бере до уваги пояснення позивача стосовно того, що ТОВ «ОСОБА_3 набережна» є офіційним дилером, уповноваженим здійснювати продаж та обслуговування автомобілів Volkswagen на території України. Протягом року кількість автомобілів, що обслуговуються на станції технічного обслуговування (СТО) ТОВ «ОСОБА_3 набережна» обчисляється тисячами. У зв'язку з чим, на підприємстві запроваджені електронні системи обліку та контролю, зокрема, електронна система реєстрації заїзду-виїзду автомобілів, куди заноситься дата та час заїзду автомобіля на СТО та виїзду з неї.

Так, відповідно до інформації з електронної системи реєстрації заїзду-виїзду автомобілів, автомобіль заїхав на СТО ТОВ «ОСОБА_3 набережна» 07.10.2015р. (о 08:57) та виїхав з СТО після завершення ремонту 04.12.2015 р. (о 09:19) (інформацію з електронної системи реєстрації заїзду-виїзду автомобілів в паперовій формі долучено до матеріалів справи).

Також, на підприємстві впроваджена електронна система контролю та реєстрації вироблених годин працівниками під час виконання ремонтних робіт щодо того чи іншого автомобіля. На підтвердження виконання ремонтних робіт щодо автомобіля позивачем за первісним позовом надано інформацію зі звіту вироблених годин в письмовій формі (в якій наявні дані, що дозволяють ідентифікувати автомобіль).

Окрім іншого, під час виконання робіт щодо ремонту автомобіля у позивача виникла необхідність в зверненні до субпідрядних організацій. На підтвердження виконання робіт субпідрядною організацією щодо автомобіля (його деталей) в період жовтень-листопад 2015 року позивачем надано завірені належним чином копії актів виконаних робіт від 06.11.2015 року та заявок №№3324 та 3326 від 23.10.2015 року.

Твердження відповідача за первісним позовом про те, що судом першої інстанції не були взяті до уваги його пояснення та первинні документи в обґрунтування своїх заперечень проти позову, не відповідає дійсності та спростовується наступним.

Судом першої інстанції були досліджені документи, які були надані відповідачем за первісним позовом відповідно до заяви про долучення додаткових документів до справи (товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, посвідчення на відрядження на працівників, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг)) та надано їм належну правову оцінку, а саме, подані відповідачем за первісним позовом додаткові докази не спростовують правомірність позовних вимог за первісним позовом та не є належними і допустимими доказами, що зазначені в акті виконаних робіт ремонтні ремонти не проводились позивачем за первісним позовом.

Доводи відповідача за первісним позовом зводяться до констатації порушення сторонами при переданні автомобіля в ремонт порядку оформлення документів, передбачених договором, при цьому він не надав жодних доказів неприйняття ним автомобіля з ремонту за актом від 04.12.2015р., неможливості ідентифікації особи, що прийняла автомобіль за виданою самим відповідачем за первісним позовом довіреністю, оформленою належним чином.

Також, відповідач за первісним позовом заперечує щодо якості виконаних позивачем за первісним позовом робіт, що жодним чином не спростовує факту їх виконання та не звільняє замовника від виконання обов'язку сплати за договором підряду.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботи, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її, і разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору.

Відповідач за первісним позовом в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України, безпідставно посилається на недоліки ремонтних робіт, своєчасно не заявивши про них, що не звільняє його від обов'язку оплатити роботи, виконані за спірним договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визначається та діє принцип верховенства права. Ст. 129 Конституції України передбачає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Згідно ст. 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, ретельно дослідивши матеріали справи, враховуючи обставини в їх сукупності, керуючись принципом розумності, справедливості та приймаючи до уваги те, що матеріали справи містять всі докази, що підтверджують надання позивачем за первісним позовом послуг з ремонту автомобіля відповідача за первісним позовом, а відповідач за первісним не виконав прийняті на себе зобов'язання щодо сплати виконаних робіт, сплативши частково рахунок № С4262497 від 15.10.2015р. в розмірі 30 000,00 грн., судова колегія переконливо дійшла висновку про те, що право позивача є порушеним та підлягає захисту.

Враховуючи все вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 35233,33 грн. основного боргу за первісним позовом.

Що стосується первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних та 3% річних, то судова колегія зазначає наступне.

На підставі п. 5.3 спірного договору, на суму основного боргу - 35233,33 грн. позивач нарахував та заявив до стягнення 7 481,82 грн. пені за період з 10.12.2015р. по 10.06.2016р., на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - 2 002,41 грн. інфляційних за період з 10.12.2015р. по 11.08.2016р. та 712,39 грн. - 3% річних за аналогічний період.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій, якщо інше не передбачено договором чи законом, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, річних і інфляційних на суму основного боргу судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення 7 481,81 грн. пені за період з 10.12.2015р. (виходячи з п.3.3 договору) по 10.06.2016р., 1 973,07 грн. інфляційних за період з 10.12.2015р. по 11.08.2016р., 712,39 грн. річних за аналогічний період, а в іншій частині позовні вимоги про стягнення інфляційних та пені правильно не задовольнив з огляду на помилки позивача при розрахунках.

Стосовно зустрічного позову про визнання акту виконаних робіт №Н4262497 від 04.12.2015р. таким, що не підтверджує відображеного в ньому факту виконання робіт, судова колегія зазначає наступне.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції щодо розгляду справ визначається, зокрема, нормами процесуального права.

Так, відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення позовного провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, за змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України, зокрема: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Так, господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Із змісту статті 12 ГПК України вбачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у пп. 2,3 ч. 1 ст. 12 ГПК України. Отже, господарський суд розглядає: справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право між сторонами; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати.

Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право.

Серед способів захисту прав не передбачено визнання певного факту, в той час як вимога, заявлена у зустрічній позовній заяві, за своєю суттю є вимогою про встановлення певного факту, а не спором про право. До того ж, акт виконаних робіт за своєю правовою природою не є правочином, а є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції.

Отже, заявлена позивачем за зустрічним позовом вимога щодо визнання акту виконаних робіт №Н4262497 від 04.12.2015р. таким, що не підтверджує відображеного в ньому факту виконання робіт, не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки за своїми ознаками не відноситься до актів, які носять характер обов'язкових до виконання ненормативних актів. Акт виконаних робіт є лише документом, який підтверджує виконання договору підряду. Проте факт виконання визначених у цьому акті підрядних робіт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.

Таким чином, акт виконаних робіт №Н4262497 від 04.12.2015р. може бути використаний у даній справі лише в якості доказу виконання або не виконання зобов'язання за договором підряду, і підлягає оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді первісних позовних вимог суд прийняв оспорюваний за зустрічним позовом акт виконаних робіт №Н4262497 від 04.12.2015р. у якості належного та допустимого доказу факту виконання робіт.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно відмовлено в зустрічному позові.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем за первісним позовом в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 20.12.2016 р. у справі № 917/1311/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка", м. Пирятин, Полтавська обл., на рішення господарського суду Полтавської області від 20.12.2016 р. у справі № 917/1311/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.12.2016 р. у справі № 917/1311/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Медуниця О.Є.