Постанова

від 06.04.2017 по справі 924/9/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2017 р. Справа № 924/9/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - ОСОБА_1 - керівник.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Фірма "Хмельницькбуд"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017

у справі № 924/9/17

за позовом Приватного підприємства "Владогор" м.Хмельницький

до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Фірма "Хмельницькбуд" м.Хмельницький

про стягнення 118 801,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017 у справі №924/9/17 позов Приватного підприємства "Владогор" м. Хмельницький до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Фірма "Хмельницькбуд" м. Хмельницький про стягнення 118801,00 грн. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 акціонерного товариства "Фірма "Хмельницькбуд" на користь Приватного підприємства "Владогор" - 10451,00 грн., 3 % річних, 107711,19 грн. інфляційних втрат, 1772,44 грн. витрат по сплаті судового збору. У стягненні 638,81 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідач - Публічне акціонерне товариство Фірма Хмельницькбуд судове рішення про стягнення коштів з боржника належним чином не виконав, кошти не сплатив. Приватним підприємством Владогор було нараховано відповідачу 10451,00 грн. 3% річних та 108350,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2013 по 01.11.2016.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - Публічне акціонерне товариство "Фірма "Хмельницькбуд" звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017 по справі №924/9/17. Скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017 по справі №924/9/17 та винести нове рішення, яким у позовних вимогах ПП "Владогор" відмовити в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права, з порушенням права на захист сторони процесу - відповідача, в зв'язку з чим було неповно з'ясовано обставини по справі, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення суду.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скаржник відзначає, що заходи передбачені ст.625 ЦК України застосовуються у випадку порушення боржником виконання грошового зобов'язання, вважає, що між ПАТ Фірма Хмельницькбуд та ПП Владогор грошових зобов'язань не виникло.

Скаржник зауважує, що правовідносини позики є правовідносинами, в яких одна сторона - позикодавець передає грошові кошти в користування іншій стороні - позичальнику з умовою наступного їх повернення. Зазначає, що в даних правовідносинах гроші виступають у якості товару, матеріального ресурсу, в зв'язку з чим зобов'язання ПАТ Фірма Хмельницькбуд по поверненню позикових коштів не є грошовими зобов'язаннями.

Скаржник відзначає, що позовні вимоги позивача стосуються стягнення матеріальних витрат за невиконання рішення господарського суду Хмельницької області у справі №5/845-10. Зауважив, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України Про виконавче провадження , оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, зокрема ст. 625 ЦК України.

Окрім того скаржник відзначив, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в клопотанні ОСОБА_2 акціонерного товариства Фірма Хмельницькбуд про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою юриста підприємства та надання можливості особисто прийняти участь в судовому засіданні та подати нові докази по справі.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.03.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06 квітня 2017 року.

04.04.2017 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017, в якому просить апеляційну скаргу ПАТ Фірма Хмельницькбуд відхилити, рішення господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017 у справі №924/9/17 залишити без змін, апеляційну скаргу розглядати без присутності представника ПП Владогор .

Представник відповідача в судовому засіданні 06.04.2017 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник позивача в судове засідання 06.04.2017 не з'явився, в своїх заперечення на апеляційну скаргу просив розглядати справу без участі представника ПП Владогор .

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017 року у справі № 924/9/17 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство Владогор звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 акціонерного товариства Хмельницькбуд заборгованості за договором позики у розмірі 115000, 00 грн. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.11.2010 у справі №5/845-10, позовні вимоги Приватного Підприємства "Владогор", до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Фірма"Хмельницькбуд", задоволено частково. Дане рішення залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 (а.с.9-15).

Так, рішенням господарського суду Хмельницької області та постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5/845-10 встановлено, що 25.06.2007, 04.07.2007, 13.07.2007, 27.07.2007, 30.07.2007, 19.11.2007, 20.11.2007, 20.12.2007 між ПП "Владогор" (позикодавець) та ВАТ фірма "Хмельницькбуд" (позичальник) було укладено договори позики, згідно яких позикодавець зобов'язувався передати у власність позичальника грошові кошти у розмірах 5000,00 грн., 20000,00 грн., 10000,00 грн., 20000,00 грн., 30000,00 грн., 20000,00 грн., 5000,00 грн., 5000,00 грн., а позичальник взяв на себе зобов'язання повернути грошові кошти.

Згідно вищезазначених договорів позики, позивач виконав зобов'язання по наданню позики, надавши позику у загальному розмірі 115000,00 грн., здійснивши проплату сум позики згідно платіжних доручень №115 від 25.06.2007, №513 від 04.07.2007, від 13.07.2007, №180 від 27.07.2007, №181 від 30.07.2007, №221 від 19.11.2007, №222 від 20.11.2007, № 228 від 20.12.2007. Платіжним дорученням №747 від 27.11.2007 відповідачем було частково сплачено заборгованість.

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №5/845-10 від 23.11.2010, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2011, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 акціонерним товариством "Фірма "Хмельницькбуд" належним чином своїх зобов`язань за договорами позики, стягнуто з відповідача на користь Приватного підприємства "Владогор" 110000,00 грн. основного боргу, 51760,65 грн. інфляційних втрат, 7966,46 грн. 3% річних, 3328,61 грн. витрат по сплаті за проведення судово-бухгалтерської експертизи, 1697,27 грн. витрат по оплаті державного мита у розмірі та 217,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову, а саме в частині стягнення 5000 грн. основного боргу, 7515,35 грн. інфляційних та 1761,54 грн. - 3% річних відмовлено.

В матеріалах справи наявна довідка Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області №3746 від 28.12.2016 з якої вбачається, що заборгованість по виконавчому провадженню з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №5/845-10 від 13.05.2011 станом на 01.11.2016 боржником виплачена не була (а.с. 16).

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що грошові кошти згідно рішення суду від 23.11.2010 у справі №5/845-10 відповідачем сплачені не були, позивач нарахував відповідачу 10451,00 грн. 3% річних, 108350,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2013 по 01.11.2016 та звернувся з даним позовом до господарського суду Хмельницької області.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач нарахував відповідачу 10451,00 грн. 3% річних, 108350,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2013 по 01.11.2016.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини між стронами виникли на підставі договорів позики.

Згідно ст.1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ч.1 ст.1050 ЦК України визначено, що в тому разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було виконано рішення господарського суду Хмельницької області від 23.11.2010 у справі №5/845-10, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2011, щодо сплати суми основного боргу, що підтверджується довідкою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області №3746 від 28.12.2016 з якої вбачається, що заборгованість по виконавчому провадженню з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №5/845-10 від 13.05.2011 станом на 01.11.2016 боржником виплачена не була. Докази на спростування вказаного, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України сум (постанова пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"(із змінами).

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі N 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі N 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі N 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі N 3-142гс11.

Позивачем заявлена сума до стягнення 108 350, 00 грн. інфляційних втрат. Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат (а.с. 7) прийшла до висновку, що за порушення зобов'язань по договорах позики підлягає до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 107 711, 19 грн. за період з 01.09.2013 по 01.11.2016 та в стягненні 638,81 грн. відмовлено.

Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків 3% річних (а.с. 8), прийшла до висновку, що за порушення зобов'язань по договорах позики підлягає до стягнення сума 3% річних у розмірі 10 462, 00 грн. за період 01.09.2013 по 01.11.2016. Однак, позивачем заявлена сума 10 451, 00 грн. 3% річних, тому до стягнення підлягає 3% річних в сумі 10 451, 00 грн.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачу правомірно нараховані 3 % річних в сумі 10 451, 00 грн., інфляційних втрат в сумі 107 711, 19 грн. та підлягають до стягнення з ОСОБА_2 акціонерного товариства Фірма Хмельницькбуд , та відмовлено в стягненні 668, 81 грн. інфляційних втрат.

Стосовно твердження апелянта, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в клопотанні ОСОБА_2 акціонерного товариства Фірма Хмельницькбуд про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою юриста підприємства та надання можливості особисто прийняти участь в судовому засіданні та подати нові докази по справі та те, що цим порушено права на захист сторони процесу - відповідача, в зв'язку з чим було неповно з'ясовано обставини по справі, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 1 - 5 статті 28 ГПК України відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

За приписами ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що доказів на підтвердження неможливості заміни представника і неможливості розгляду справи без участі представника відповідачем подано не було. Також відповідач не був позбавлений можливості протягом розгляду справи в суді першої інстанції подати до господарського суду свою письмову позицію по справі та докази на її підтвердження.

В судовому засіданні 06.04.2017 керівником ОСОБА_2 акціонерного товариства Фірма Хмельницькбуд подано копії платіжних доручень №2635 від 19.12.2016 на суму 24 970, 68 грн.; №2632 від 15.12.2016 на суму 50 000, 00 грн.; №2621 від 25.11.2016 на суму 50 000, 00 грн.; №2603 від 03.11.2016 на суму 50 000, 00 грн. (а.с.104-107), якими підтверджує сплату заборгованості згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 23.11.2010 у справі №5/845-10, а саме: основний борг в сумі 110 000, 00 грн.; інфляційні втрати в сумі 51 760,65 грн.; 3% річних в сумі 7 966, 46 грн.; витрати по сплаті за проведення судово-бухгалтерської експертизи в сумі 3 328, 61 грн.; витрати по оплаті державного мита в сумі 1 697, 27 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217, 69 грн. Дані докази судом апеляційної інстанції долучено до матеріалів справи. Однак, платіжні доручення не спростовують факту належного виконання грошового зобов`язання, па тому не припиняють зобов'язальних відносин сторін і не звільняють боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляють кредитора права на застосування ч. 2 ст.625 ЦК України. Вказані докази підтверджують, що станом на 01.11.2016 заборгованість в сумі 169 727, 11 грн. в тому числі основний борг - 110 000, 00 грн., згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 23.11.2011 у справі №5/845-10, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2011, сплачено не було, проплати було здійснено лише в грудні 2016 року.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та обставинами справи.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,102,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017 у справі № 924/9/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства Фірма Хмельницькбуд - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.