Постанова

від 12.07.2017 по справі 924/9/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 924/9/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Грека Б.М., Могил С.К. розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фірма "Хмельницькбуд" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 у справі№ 924/9/17 Господарського суду Хмельницької області за позовомприватного підприємства "Владогор" допублічного акціонерного товариства "Фірма "Хмельницькбуд" простягнення 118 801,00 грн

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством "Владогор" подано позов до публічного акціонерного товариства "Фірма "Хмельницькбуд" про стягнення з останнього 118 801,00 грн, а саме: 3 % річних в сумі 10 451,00 грн та інфляційних втрат в сумі 108 350,00 грн за період з 01.09.2013 по липень 01.11.2016 відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 у справі №924/9/17, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 10 451,00 грн - 3 % річних, 107 711,19 грн інфляційних втрат та 1 772,44 грн судового збору; у стягненні 638,81 грн інфляційних втрат відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Фірма "Хмельницькбуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 та рішення місцевого господарського суду від 06.02.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 10 451,00 грн та інфляційних в розмірі 108 350,00 грн за період з 01.09.2013 по 01.09.2016, нарахованих на суму боргу в розмірі 110 000,00 грн, присудженого до стягнення з відповідача рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №5/845-10 від 23.11.2010 за позовом ПП "Владогор" до ПАТ "Фірма "Хмельницькбуд" про стягнення суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договорах позики в сумі 110 000 грн, яку присуджену до стягнення судовим рішенням у справі №5/845-10, дійшов висновку про стягнення з останнього 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, проте здійснив перерахування інфляційних, нарахованих позивачем, та задовольнив частково в цій частині позовні вимоги в сумі 107 711,19 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, оскільки судові рішення по справі №5/845-10, є чинними, і факти, встановлені в них, зокрема факт наявності боргу в сумі 110 000 грн, не потребують доведення, враховуючи приписи ч. 2 ст.35 ГПК України.

Крім того, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що відповідачем рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.11.2010 у справі №5/845-10, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2011, щодо сплати суми основного боргу, не виконано, що підтверджується довідкою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області №3746 від 28.12.2016 з якої вбачається, що заборгованість по виконавчому провадженню з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №5/845-10 від 13.05.2011 станом на 01.11.2016 боржником виплачена не була.

Пунктом 7.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконане в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум, зазначений принцип нарахування 3% річних та інфляційних втрат визнається правомірним.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором позики і наявності боргу в сумі 110 000 грн, позивач правомірно, у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України, нарахував на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань 3 % річних за період з 01.09.2013 по 01.11.2016 в сумі 10 451, 00 грн.

Здійснивши перерахунок розміру інфляційних, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про стягнення на користь позивача інфляційних у сумі 107 711,19 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про задоволення позову частково.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2017, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фірма "Хмельницькбуд" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 у справі № 924/9/17 - без змін.

ГоловуючийН.Нєсвєтова Судді:Б. Грек С. Могил