Постанова

від 05.04.2017 по справі 910/13960/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р. Справа№ 910/13960/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

та представників:

від апелянта: Хлєбніков С.Г. (дов. б/н від 22.07.2016);

від Приватного підприємства "Омега Фуд": Станкевич О.М. (дов. № 09/16 від 18.10.2016);

інші представники сторін: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами"

на рішення господарського суду м. Києва від 31.10.2016

у справі № 910/13960/16 (Суддя Гумега О.В. )

за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами"

в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна"

до Приватного підприємства "Омега Фуд"

про виплату компенсації за порушення авторських прав

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.10.2016 у справі № 910/13960/16 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду першої інстанції, представник Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 31.10.2016 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги ПП "Організація управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик" посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2017 апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 22.03.2017.

15.03.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

15.03.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшло клопотання про долучення доказу, а саме, копії Додаткової угоди № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02 від 01.11.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у даній справі відкладено розгляд справи на 05.04.2017.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 05.04.2017 представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Омега Фуд" (відповідач) про виплату компенсації за порушення авторських прав у розмірі 14 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом незаконного використання музичного твору "If You Want Me" (виконавець - Glen Hansard and Marketa Irglova).

Відповідно до поданої позовної заяви факт використання відповідачем об'єкту авторського права (музичного твору) "If You Want Me" (виконавець - Glen Hansard and Marketa Irglova) у приміщенні ресторану "Фрау Роза", розташованому за адресою: м. Київ, вулиця Урицького, 1-А, в якому здійснює господарську діяльністю Приватне підприємство "Омега Фуд", підтверджується наступними доказами: Актом фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань від 12.09.2014 № 12/09/14 (далі - Акт фіксації від 12.09.2014), складеним уповноваженим представником Організації, відеозаписом (фіксацією використаного музичного твору за допомогою технічних засобів у відповідну дату) та фіскальним чеком від 12.09.2014.

У позовній заяві вказується, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося способом публічного виконання без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права позивача, передбачені вимогами п. "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Позивач посилається на те, що майнові авторські права на використання вказаного музичного твору належать позивачу, що підтверджується Ліцензійним договором від 01.11.2014 №ВЧ-01112014/02-д, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" та Додатками № 1, № 1/2 до нього, Декларацією музичних творів № 1.

Також у позовній заяві зазначені докази на підтвердження наявності у Організації повноважень здійснювати колективне управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача, зокрема, щодо музичного твору"If You Want Me", а саме: свідоцтво про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011; статут Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами"; Договір від 24.01.2014 №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, укладений між Організацією та позивачем, Декларацію Музичних творів № 1.

Статтею 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У пункті 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова № 5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011 (а.с. 28 т. 1).

24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - видавник, позивач) укладено Договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір №АВ-24012014/01) (а.с. 46-55 т. 1), за умовами якого:

- видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору (п. 2.1 Договору №АВ-24012014/01);.

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право: пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторського права без дозволу організації; вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов отримання попередньої згоди видавника (п. 9.2 Договору №АВ-24012014/01);

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє безстроково (п. 12.1 Договору №АВ-24012014/01).

Відповідно до змісту Декларації музичних творів № 1 до Договору №АВ-24012014/01 (а.с. 58-71 т. 1), видавник - Товариство з обмеженою вівдповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" передав в управління Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", музичні твори, зокрема, твір "If You Want Me" (виконавець - Glen Hansard and Marketa Irglova, автор - Irglova, Marketa, частка правовласника щодо публічного виконання - 50%) (п. 50 вказаної Декларації).

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" отримало майнові права на зазначений твір від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" на підставі Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 (далі - Ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д). Наведене зазначено на стор. 1 вказаної Декларації музичних творів № 1 (а.с. 58 т. 1).

За умовами вказаного Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д (а.с. 72-78 т. 1):

- ТОВ "Ворнер/Чаппелл" (далі - видавник) надає ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - субвидавник) право на використання протягом строку (як він визначений у п. 11) на території (Україна) способами, вказаними в договорі, всіх творів, що входять до каталогу видавника, за виключенням Продакшн Музики (п. 2.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- субвидавник має право використовувати твори протягом строку на території на умовах виключної ліцензії (п. 2.3 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- у випадку, коли субвидавнику стане відомо про будь-який випадок неавторизованого або такого, що порушує права використання тих чи інших творів, субвидавник (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") зобов'язаний невідкладно повідомити про це видавника (ТОВ "Ворнер/Чаппелл"), а видавник вправі самостійно визначити, чи використовувати засоби судового захисту та якщо використовувати, то які (п. 8.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- субвидавник вправі в досудовому порядку забезпечити дотримання і захищати всі права на твори на території або від свого імені та (або) від імені видавника без отримання попереднього погодження видавника, субвидавник (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") не вправі ініціюювати від свого імені та (або) від імені видавника (ТОВ "Ворнер/Чаппелл") судові процеси відносно будь-яких творів без отримання попереднього письмового погодження видавника (п. 8.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- строк договору починає обчислюватись з моменту його підписання та з урахуванням положень пункту 11.2, спливає 31 грудня 2014 року. При цьому сторони окремо обумовили, що договір в частині надання прав субвидавнику розповсюджується на період, попередній даті укладення договору, а саме - з 01 січня 2014 року. Сторони окремо обумовили, що видавник надає субвидавнику право вимагати та отримувати від третіх осіб будь-які види винагороди та компенсацій за використання творів, не зібраних на момент укладення договору іншими субвидавниками видавника або правовласниками творів (п. 11.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- строк договору може автоматично продовжуватись на наступний період в 1 (один) рік, якщо та до тих пір поки не буде розірваний будь-якою зі сторін шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів. При умові отримання такого повідомлення про розірвання даний договір припиняється, починаючи з 30 червня або з 31 грудня, в залежності від того, яка дата слідує після спливу 30 (тридцяти) календарних днів (п. 11.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д).

З Додатку № 1 до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д ("Роздруківка з каталогу музичних творів") (а.с.79-81 т. 1) вбачається, що ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтвердили станом на 01.11.2014 згідно Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д надання прав по відношенню до наведеного в цьому додатку переліку музичних творів, серед яких: музичний твір "If You Want Me" (виконавець - Glen Hansard and Marketa Irglova, автор - Irglova, Marketa, частка правовласника (публічне виконання) - 50%) (п. 50 вказаного Додатку № 1).

Відповідно до Додатку № 1/2 до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д (а.с. 82-84 т. 1) вбачається, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" проінформувало ТОВ "Ворнер/Чаппелл" про використання на території України без відповідного дозволу музичних творів згідно переліку, серед яких музичний твір "If You Want Me" (виконавець - Glen Hansard and Marketa Irglova, автор - Irglova, Marketa, частка правовласника (публічне виконання) - 50%) (п. (п. 50 вказаного Додатку № 1/2).

Крім того, вказаними Додатками № 1, № 1/2 до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", останнє наділено правом звернення до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права.

Згідно вказаних Додатків № 1, № 1/2 ТОВ "Ворнер/Чаппелл" також погодилося з правом ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" доручати судове представництво ПО "ОКУАСП" (код 37396151) на основі договору про управління майновими авторськими правами. В тому числі і у відношенні тих музичних творів, порушення у відношенні яких були встановлені до 01.11.2014. Водночас, в останньому реченні останнього абзацу на сторінках 10 Додатків № 1, № 1/2 зазначено, що у такому випаду позивачем, в інтересах якого буде звертатись ПО "ОКУАСП" буде виступати ТОВ "Ворнер/Чаппелл" (а.с. 81, 84, т. 1).

Отже, за змістом Додатків № 1, № 1/2 до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д слідує, що сторони домовились, що у відношенні музичних творів, порушення щодо яких були встановлені до 01.11.2014, позивачем, в інтересах якого буде звертатись ПО "ОКУАСП" буде виступати ТОВ "Ворнер/Чаппелл", а не ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна".

Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

Як вже зазначалося вище, 15.03.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшло клопотання про долучення доказу, а саме, копії Додаткової угоди № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02 від 01.11.2014.

Відповідно до ч. 1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до п.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011№7 відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Обґрунтовуючи неможливість подання до суду першої інстанції додаткової угоди № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02 від 01.11.2014, апелянт зазначив, що вказана додаткова угода була підписана 30.10.2016, і представник ПО "ОКУАСП" просив суд першої інстанції, враховуючи тривалість пересилання її з Російської Федерації, відкласти розгляд справи на декілька днів за для надання її тексту до суду. Проте, суд першої інстанції 31.10.2016 виніс оскаржуване рішення, а тому, враховуючи викладене, представник ПО "ОКУАСП" об'єктивно не міг долучити зазначений доказ до матеріалів справи.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що подані представником ПО "ОКУАСП" додаткові докази не приймаються судовою колегією, оскільки апелянт не обґрунтував поважність причин неможливості їх подання до суду першої інстанції (навіть разом з апеляційною скаргою вказаний вище доказ не був поданий до суду). Так, розгляд даної справи в суді першої інстанції було розпочато з 02.08.2016 (дата ухвали про порушення провадження у справі) та закінчено 31.10.2016 (дата винесення оскаржуваного рішення), тобто протягом трьох місяців апелянтом не було подано доказів ведення переговорів або ж домовленостей про намір підписання вищевказаної додаткової угоди № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02 від 01.11.2014 та щодо її змісту. Також, в матеріалах справи відсутні клопотання (заяви) ПО "ОКУАСП" або ж позивача про відкладення розгляду справи у суді першої інстанції у зв'язку з викладеними обставинами (щодо необхідності надання відповідних доказів). Разом з тим, судовою колегією було досліджено всі матеріали справи разом з наявними протоколами судових засідань, в яких також відсутні посилання на заявлені ПО "ОКУАСП" або ж позивачем усні клопотання (заяви) про відкладення розгляду справи за для надання вказаних додаткових доказів. Зауважень на ці протоколи судових засідань не подавалось. Крім того, вказані обставини заперечувались представником відповідача, який в суді апеляційної інстанції зазначив, що ані ПО "ОКУАСП", ані позивач відповідних клопотань щодо залучення вказаного доказу в суді першої інстанції не заявляв, про наявність додаткової угоди від 30.10.2016 № 1 суду першої інстанції не повідомляв. Вказані у клопотанні про долучення доказу обставини не доведені в суді апеляційної інстанції.

Фіксація ПО "ОКУАСП" використання відповідачем об'єкту авторського права - музичного твору "If You Want Me" (виконавець - Glen Hansard and Marketa Irglova) у приміщенні ресторану "Фрау Роза", розташованому за адресою: м. Київ, вулиця Урицького, 1-А, фактично відбулась 12.09.2014, що підтверджується Актом фіксації від 12.09.2014 (а.с. 86-87, т. 1), відеозаписом (фіксацією використаного музичного твору за допомогою технічних засобів у відповідну дату) (а.с. 89а, 127 т. 1) та фіскальним чеком від 12.09.2014 (а.с. 88, т. 1).

Отже, з урахуванням змісту Додатків № 1, № 1/2 до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", у спірному випадку (порушення у відношенні спірного музичного твору відбулось до 01.11.2014, а саме 12.09.2014). Тобто ТОВ "Ворнер/Чаппелл" не могло бути позивачем, в інтересах якого Організація мала право звернутись з відповідним позовом до суду, виходячи з зазначених вище доказів у справі. Натомість фактично Організація звернулась з даним позовом до суду в інтересах саме ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", визначивши саме вказане товариство позивачем у справі.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Організацією належними та допустимими доказами не доведено її право на звернення до господарського суду на захист прав ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" на спірний музичний твір, порушення яких зафіксоване 12.09.2014.

Приймаючи до уваги наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" до Приватного підприємства "Омега Фуд" про стягнення компенсації у розмірі 14 500,00 грн.

В силу ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу.

Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, оскільки не спростовують обставин, які на підставі належних та допустимих доказів у справі встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 31.10.2016 у справі № 910/13960/16. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної організації "Організація управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі № 910/13960/16 - без змін.

2. Справу № 910/13960/16 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний: 10.04.2017.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко