Постанова

від 04.04.2017 по справі 914/3036/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р. Справа № 914/3036/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Желік М.Б.

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів, №01-05/829/17 від 23.02.2017 року

на ухвалу господарського суду Львівської області від 09.02.2017 року

у справі №914/3036/16

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "Аурум ІІІ", м. Львів

про: стягнення суми основного боргу в розмірі 33651,73 грн., пені у розмірі 2030,14 грн., 3% річних у розмірі 206,88 грн., інфляційних втрат у розмірі 1564,94 грн. та штрафу у розмірі 5047,76 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 - довіреність № 2744 від 02.09.2016 року.

від відповідача: Данилевич Д.О.-представник на підставі довіреності № б/н від 20.10.2015 року;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Львівської області від 09.02.2017 року припинено провадження у справі №914/3050/16 (суддя Пазичев В.М.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, до відповідача Житлово-будівельного кооперативу "Аурум ІІІ", про стягнення суми основного боргу в розмірі 33651,73 грн., пені у розмірі 2030,14 грн., 3% річних у розмірі 206,88 грн., інфляційних втрат у розмірі 1564,94 грн. та штрафу у розмірі 5047,76 грн.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Львівської області від 09.02.2017 року у справі №914/3036/16, позивач - Фізична особа-підприємць ОСОБА_2, - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (абзац 2 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №4 від 23.02.2012 року Про деякі питання практики призначення судової експертизи ).

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. Про деякі питання практики призначення судової експертизи , питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після грунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Умовами Договору 3/004/09-2015 від 01.09.2015 року передбачено, що порядок обчислення винагороди може здійснюватись тільки за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додатків до цього Договору, а всі зміни і доповнення до цього Договору оформляються додатковими договорами. Оскільки між Сторонами Договору не укладались додаткові угоди (додатки) в частині зміни порядку чи зміни обчислення винагороди Виконавця, безпідставними є доводи позивача про можливість визначення розміру винагороди в односторонньому порядку та/або призначення судової експертизи для визначення розміру такої винагороди як істотної умови договору - ціни. За таких обставин відсутні підстави для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні даного господарського спору і такі питання не потребують спеціальних знань.

Згідно з п. 1.2.4. Інструкції, підвидами товарознавчої експертизи є експертиза: машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання; автотоварознавча; транспортно- товарознавча; військового майна, техніки та озброєння.

Розділом IV Товарознавча експертиза Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5 визначено об'єкти та основні завдання товарознавчої експертизи, а також орієнтовний перелік вирішуваних питань під час проведення судової товарознавчої експертизи. Однак, вказана Інструкція не передбачає можливість вирішення судовим експертом питань, які були поставлені відповідачем та наведені судом в оскаржуваній ухвалі.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 09.02.2017 р. у справі № 914/3036/16 та направити справу для продовження розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2017р. справу №914/3036/16 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 04.04.2017 р..

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 04.04.2017 року з'явився представник апелянта, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у ній, надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 04.04.2017 року з'явився, проти апеляційної скарги заперечив з мотивів наведених у поданому письмовому запереченні на неї (б/н від 04.04.2017 року), ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

на розгляді у господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу "Аурум III" про стягнення суми основного боргу в розмірі 33651,73 грн., пені у розмірі 2030,14 грн., 3% річних у розмірі 206,88 грн., інфляційних втрат у розмірі 1564,94 грн. та штрафу у розмірі 5047,76 грн.. Провадження у справі було порушено 30.11.2016 р..

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції задоволив клопотання відповідача про призначення судової експертизи, мотивоване тим, що умовами договору визначено розмір винагороди за надання сукупності передбачених у ньому послуг (агентських та консультаційних) та встановлено її в розмірі 5% від суми грошових коштів, що надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах Договору (пункти 4.1 та 4.3 Договору). Проте у договорі не встановлено методики визначення розміру винагороди за надання кожного із цих видів послуг окремо. На вирішення експерту було поставлено питання: - яка дійсна ринкова вартість агентських послуг, обсяг яких визначено у Договорі про надання консультаційно-посередницьких послуг № 3/004/09-2015 від 01.09.2015 р., станом на 01.09.2015 р.?; - яку частку у загальному розмірі винагороди виконавця, що визначений у Договорі про надання консультаційно-посередницьких послуг № 3/004/09-2015 від 01.09.2015 р., становить винагорода за надання виконавцем агентських послуг, виходячи із дійсної (ринкової) вартості цих послуг, що склалась на ринку станом на 01.09.2015 р.? - які вимоги звичайно ставляться до оформлення результатів консультаційних (агентських) послуг з питань, що зазначені у відповідному Договорі № 3/004/09-2015 від 01.09.2015 р.? - які критерії щодо якості та обсягу досліджень звичайно застосовуються при оцінці надання консультаційних (агентських) послуг з питань, що зазначені у відповідному Договорі № 4/004/09-2015 від 01.09.2015 р.? У зв'язку із цим оскаржуваною ухвалою одночасно зупинено провадження у справі.

Згідно ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Як роз'яснено у п.п. 2, 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі,питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Водночас, суд першої інстанції не врахував зазначене положення, хоча і посилався на нього.

Суд першої інстанції, призначаючи судову експертизу та зупиняючи провадження у справі, підставно виходив з того, що для вирішення спору необхідно встановити документальну підтвердженість та правильність здійсненого позивачем розрахунку позовних вимог, що враховуючи суперечливий характер розрахунку та пояснень сторін з цього приводу, а також враховуючи значний об'єм самого розрахунку та документів, які підлягають дослідженню та потребують значного часу та спеціальних знань. Адже суд першої інстанції зобов'язаний в ході судового розгляду на засадах змагальності процесу встановити фактичні обставини справи (документальну підтвердженість розрахунку), перевірити правильність такого розрахунку виходячи із встановлених обставин.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (абзац 2 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №4 від 23.02.2012 року Про деякі питання практики призначення судової експертизи ).

З врахуванням наведеного, колегія суддів вбачає підстави для проведення судової експертизи, що тягне за собою підставність висновку про зупинення провадження у справі згідно із ст. 79 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. У встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Львівської області від 09.02.2017 р. у справі № 914/3036/16 прийнята на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 106 Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів, №01-05/829/17 від 23.02.2017 року- залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 09.02.2017 року у справі № 914/3036/16 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 10.04.2017 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.