Постанова

від 19.07.2017 по справі 914/3036/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 914/3036/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач) суддів Карабаня В.Я., Кондратової І.Д., за участі представників: позивача: відповідача: Підбірний М.Я. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на ухвалу та постановуГосподарського суду Львівської області від 09 лютого 2017 року Львівського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2017 року у справі№ 914/3036/16 за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_4 дожитлово-будівельного кооперативу "Аурум ІІІ" про стягнення 42 501, 45 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 33 651,73 грн основного боргу, 2 030,14 грн пені, 206,88 грн 3% річних, 1 564,94 грн інфляційних втрат та 5 047,76 грн штрафу, а всього 42 501,45 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.02.2017 (суддя - Пазичев В.М.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 (головуючий - Костів Т.С., судді - Марко Р.І., Желік М.Б.), призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судової експертизи для вирішення визначених в ухвалі питань та провадження у справі зупинено на підставі ст. 79 ГПК України.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017, а справу направити на розгляд до господарського суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач просить стягнути з відповідача 33 651,73 грн основного боргу, 2 030,14 грн пені, 206,88 грн 3 % річних, 1 564,94 грн інфляційних втрат та 5 047,76 грн штрафу, а всього 42 501,45 грн.

Частина 1 ст. 41 ГПК України встановлює, що для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі ст. 79 ГПК України призначення господарським судом судової експертизи є підставою для зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 79 ГПК України ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Враховуючи те, що у справі було призначено судову експертизу для роз`яснення питань (встановлення документального підтвердження та правильності здійсненого позивачем розрахунку позовних вимог), що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, в межах своїх повноважень, згідно з ст. 79 ГПК України зупинив провадження у справі, а тому, підстав для скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 09.02.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 не вбачається.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про те, що ухвала місцевого суду в частині призначення експерти теж підлягає оскарженню, що підтверджується деякою практикою Вищого господарського суду України, слід зазначити таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Основного Закону України).

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ Sunday Times v. United Kingdom суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа Steel and others v. The United Kingdom).

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванні таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Статтею 106 ГПК України встановлено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог ч. 1 ст. 106 та ч. 1 ст. 111 13 ГПК України не може бути розглянута господарським судом. У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України). Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

Отже, оскарження в цьому випадку ухвали про призначення експертизи не передбачено нормами чинного ГПК України, суперечить принцип правової визначеності і тим самим шкодить інтересам необмеженої кількості учасників цивільного обороту.

Таким чином, ухвала в частині призначення експертизи у цій справі не може бути предметом перегляду в апеляційному і касаційному суді.

Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що п. 8 ст. 129 Конституції передбачає випадки обмеження права, зокрема, на апеляційне оскарження і це стосується не лише суб'єкта, а й об'єкта оскарження. Причому, процесуальні обмеження, як правило, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Враховуючи викладене, підстав для скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 09.02.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 09 лютого 2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2017 року у справі за № 914/3036/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя В. Карабань Суддя І. Кондратова