Ухвала

від 05.04.2017 по справі 815/7051/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/7051/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -ОСОБА_1, судді -ОСОБА_2, судді -ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрбізнесгруп до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Укрбізнесгруп (надалі - Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці (надалі - Митниця, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №100270001/2016/000442/1 від 25.10.2016 року, №100270001/2016/000443/1 від 27.10.2016 року;

- визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2016/00647 від 25.10.2016 року, №100270001/2016/00649 від 27.10.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог Товариство послалось на те, що за результатами митного оформлення задекларованих позивачем товарів за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору митницею були винесені рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №100270001/2016/000442/1 від 25.10.2016 року, №100270001/2016/000443/1 від 27.10.2016 року, а також картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2016/00647 від 25.10.2016 року, №100270001/2016/00649 від 27.10.2016 року. Позивач вважає такі рішення Митниці протиправними, посилаючись на відсутність правових підстав для коригування митної вартості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати спірну постанову суду першої інстанції, та винести нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що за електронною митною декларацією від 24.10.2016 року №100270001/2016/273582 позивач заявив до митного оформлення наступний товар:

- Взуття… за кодом згідно УКТ ЗЕД 6402 99 39 00 (ставка мита - 10%), митною вартістю 1,29 дол.США/пара;

- ОСОБА_1 чоловічі… за кодом згідно УКТ ЗЕД 6201 93 00 00 (ставка мита - 12%), митною вартістю 4,51 дол. США/шт (надалі - товари).

В цій ВМД позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу XE/UBG-070916 від 07.09.2016 року, рахунок-фактуру (інвойс) ХЕ-007/1 від 24.10.2016 року, пакувальний лист б/н від 24.10.2016 року, прайс-лист виробника товару б/н від 24.10.2016 року, коносамент 957628285 від 03.09.2016 року, акт фізичного огляду від 24.10.2016 року, копію митної декларації країни відправлення НОМЕР_1 від 03.09.2016 року та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації.

Митним органом було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2016/000442/1 від 25.10.2016 року, яким визначено митну вартість товарів із застосуванням другорядного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів ( Взуття… на рівні 27,31 дол. США/пара, ОСОБА_1 чоловічі… - 22,2923 дол. США/шт) та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення Картки відмови №100270001/2016/00647 від 25.10.2016 року.

Зі змісту Рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2016/000442/1 від 25.10.2016 року вбачається, що коригування митної вартості товару здійснено органом доходів і зборів відповідно до положень ст.55 Митного кодексу України у зв'язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально), а саме: відповідно до умов поставки товару CIF ОДЕСА, враховуючи положення правил ІНКОТЕРМС 2010, на продавця покладається обов'язок щодо страхування вантажу, разом з тим, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Також в поданих документах містяться розбіжності: - в п.6.2 Контракту від 07.09.2016 року №XE/UBG-070916 вказано, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів, так і можлива відстрочка платежу. Але, разом з тим, в поданому до митного оформлення інвойсі від 19.01.2016 року №WS/012 не зазначено умови платежу за товар, що суперечить умовам Контракту; - в п.6.3 Контракту від 07.09.2016 року №XE/UBG-070916 вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. Але до митного оформлення додаткові угоди не надані; - прайс-лист на умовах поставки CIF ОДЕСА вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого. Відповідно до частини 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Відповідно до частини 2 статті 361 Митного кодексу України органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. За митною декларацією № 100270001/2016/273582 спрацювала система аналізу ризиків щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до положень ст.55 Митного кодексу України за митною декларацією від 26.10.2016 року №100270001/2016/273906 товари було випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансової гарантії у загальному розмірі 1189973,22 грн (у т.ч. з ввізного мита - 373288,95 грн, з ПДВ - 816684,27 грн).

Крім того, за електронною митною декларацією від 26.10.2016 року №100270001/2016/273923 позивачем заявлено до митного оформлення товар Взуття… за кодом згідно УКТ ЗЕД 6402 91 90 00 (ставка ввізного мита - 10%), загальною митною вартістю 16893,06 дол.США (1,74 $/пара та 2,21 $/пара). Митна вартість товару за цією ВМД також визначена позивачем за ціною договору та подані наступні документи на підтвердження заявленої митної вартості: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу WLD/UBG-070916 від 07.09.2016 року, рахунок-фактуру (інвойс) WLD-06/1 від 26.10.2016 року, пакувальний лист б/н від 26.10.2016 року, прайс-лист виробника товару б/н від 26.10.2016 року, коносамент ZIMUNGB9132414 від 13.09.2016 року, акт фізичного огляду від 26.10.2016 року, копію митної декларації країни відправлення НОМЕР_2 від 13.09.2016 року, документ, що підтверджує вартість страхування PYIE200844019330018701 від 13.09.2016 року та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації.

Митним органом було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2016/000443/2 від 27.10.2016 року, яким визначено митну вартість товару Взуття… із застосуванням другорядного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 7,755 дол. США/пара та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення Картки відмови №100270001/2016/00649 від 27.10.2016 року.

З Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.10.2016 року №100270001/2016/000443/2 вбачається, що орган доходів і зборів здійснив коригування митної вартості товару відповідно до положень ст.55 Митного кодексу України у зв'язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально), та враховуючи, що в наданих декларантом документах містяться розбіжності, а саме: відповідно до п.6.2 Контракту від 07.09.2016 року №WLD/UBG-070916 оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата згідно з інвойсів, так і можлива відстрочка платежу, проте в інвойсі від 26.10.2016 року №WLD-06/1 взагалі не обумовлені терміни відстрочки платежу; відповідно до п.6.3 Контракту від 07.09.2016 року №WLD/UBG-070916 вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в Додаткових угодах до договору. Але до митного оформлення Додаткові угоди не надані; у експортній декларації не зазначені дані про інвойс та контракт відповідно до яких відбувалась поставка, хоча такі графи у експортній декларації передбачені; прайс-лист на умовах CIF ОСОБА_2 вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого; в страхових документах відсутні дані про номери інвойсу за яким здійснювалось митне оформлення вантажу, що унеможливлює впевнитись відповідно до якої партії товару проведено страхування вантажу, хоча такі графи у страховому полісі передбачені. Також в порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до п.5 ст.54, п.1,4 ст.337, ст.320 МК України встановлено невідповідність заявленої митної вартості товару та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками.

Відповідно до положень ст.55 Митного кодексу України за митною декларацією від 27.10.2016 року №100270001/2016/274028 товар Взуття… було випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансової гарантії у загальному розмірі 353449,95 грн. (у т.ч. з ввізного мита - 110453,11 грн, з ПДВ - 242996,84 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше - твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) внаслідок відсутності у поданих позивачем документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та на наявність у них розбіжностей є безпідставними; по-друге - подані при митному оформленні товарів за митними деклараціями №100270001/2016/273582 від 24.10.2016 року, №100270001/2016/273923 від 26.10.2016 року документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем разом з митними деклараціями документи на підтвердження митної вартості не містять в собі розбіжностей, ознак підробки чи недостатність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які б могли стати підставою для витребування додаткових документів згідно ч.2 ст.53 МК України.

Щодо зауважень Митниці відносно неподання декларантом страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, під час митного оформлення товарів на умовах поставки CIF ОСОБА_2, колегія суддів зазначає, що відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF ( вартість, страхування, фрахт ) покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, витрат по страхуванню і забезпечення здійснення митного оформлення товару.

У відповідності зі статтею 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; витрати на навантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування товару.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, зі змісту наведеної норми випливає, що такі складові митної вартості товарів додаються до митної вартості тільки в тому випадку, якщо вони не включені в ціну, фактично сплачену або що підлягає сплаті.

Отже, враховуючи, що задекларований позивачем товар поставлявся за умовами CIF, то сплачена позивачем вартість товару також повинна включати в себе і страхові платежі, а відтак неподання документів, що містять окремі відомості про вартість страхування, не буде впливати на визначення митної вартості товару.

Посилання Митниці на суб'єктивну спрямованість пропозиції у наданих позивачем прайс-листах, що на думку Митниці суперечить самій суті прайс-листа, як такого, судом першої інстанції були правомірно відхилені з тих підстав, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який складається у довільній формі.

Також колегія суддів погоджується і з наданою судом першої інстанції оцінкою доводів Митниці стосовно виявлених суперечностей у поданому до митного оформлення інвойсу від 19.01.2016 року №WS/012 умовам п.6.2 Контракту від 07.09.2016 року №XE/UBG-070916 в частині не зазначення умов платежу за товар та аналогічно не обумовлення терміну відстрочки платежу в інвойсі від 26.10.2016 року №WLD-06/1 всупереч умов п.6.2 Контракту від 07.09.2016 року №WLD/UBG-070916.

Так, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до п.6.2 Контракту від 07.09.2016 року №XE/UBG-070916 оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата згідно з інвойсів, так і можлива відстрочка платежу. Аналогічну умову містить п.6.2 Контракту від 07.09.2016 року №WLD/UBG-070916.

Оскільки товар поставлявся позивачу на умовах відстрочки платежу, тому у наданих Митниці інвойсах не повинно було зазначатися, що оплата товару здійснюється як попередня оплата. У п. 6.2 Контракту зазначено, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів. Однак, п.6.2 Контракту не передбачено, що в інвойсі повинні зазначатися спосіб оплати товару в тому разі, якщо оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором, а тому відсутність цієї інформації в інвойсі не може свідчити про заниження митної вартості товару. Спосіб оплати товару визначений у Контракті, на який є посилання в інвойсі, а інвойс є наслідком Контракту та є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, до того ж, в інвойсі міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Також, чинним законодавством не передбачено, що інвойс повинен містити спосіб оплати товару.

Обґрунтовуючи наявність розбіжностей, Митниця також вказувала на ненадання декларантом додаткових угод до договорів з посиланням на пункти 6.3 Контракту від 07.09.2016 року №XE/UBG-070916 та Контракту від 07.09.2016 року №WLD/UBG-070916 стосовно визначення реквізитів для перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Пунктом 6.3 договорів передбачено, що оплата за товар здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. Пунктами 13 вказаних контрактів передбачені платіжні реквізити сторін, в тому числі банківські рахунки продавця товару.

Як зазначив позивач, в даних випадках не було необхідним встановлення інших платіжних реквізитів, а тому такі додаткові угоди не укладались, а отже і не надавались при митному оформленні товарів.

Колегія погоджується з тим, що відсутність необхідності встановлення інших платіжних реквізитів, ніж ті, що визначені в договорах, виключала необхідність укладання додаткових угод щодо цих реквізитів.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 27.10.2016 року №100270001/2016/000443/2 в якості розбіжностей також зазначено про те, що у експортній декларації не зазначені дані про інвойс та контракт відповідно до яких відбувалась поставка, хоча такі графи у експортній декларації передбачені; в страхових документах відсутні дані про номери інвойсу за яким здійснювалось митне оформлення вантажу, що унеможливлює впевнитись відповідно до якої партії товару проведено страхування вантажу, хоча такі графи у страховому полісі передбачені.

Відхиляючи такі зауваження Митниці, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Як експортна декларація №6231801822 від 13.09.2016 року так і страховий документ PYIE200844019330018701 від 13.09.2016 року містять посилання на товаросупровідний документ, а саме: Коносамент (Bill of Lading) №ZIMUNGB9132414 від 13.09.2016 року. Згідно вказаного коносаменту у контейнері ZCSU9017323 розміщений для відправлення товар Взуття ( shoes ) загальною кількістю вантажних місць 1291 картонних короби. Вказану інформацію також містять інші товаросупровідні документи на товар, що переміщувався в контейнері ZCSU9017323, а саме: Міжнародна автомобільна накладна (СМR) 688, наряд №688 від 19.10.2016 року. Отже, зазначені документи у сукупності прямо дозволяють ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою товару. Крім того, зазначення або незазначення у експортній декларації та страховому полісі даних про інвойс та контракт не є ціноутворюючим фактором та не впливають на числове значення складових митної вартості товарів.

Що стосується посилань Митниці на спрацювання системи аналізу ризиків, як на підставу для витребування у позивача додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів, суд першої інстанції вірно зазначив, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, безліч чинників можуть впливати на формування ціни товару, зокрема, характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, періоди поставки, наявності попиту та пропозиції тощо.

Відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають допоміжний інформаційний характер, а спрацювання цієї системи не є правовою підставою для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості чи її коригування.

Колегія суддів зазначає, що лише сам факт невідповідності заявленої позивачем митної вартості та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками, яка міститься у вказаній автоматизованій системі, не може бути достатнім та безумовним доказом заниження позивачем митної вартості.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду належних доказів того факту, що подані декларантом документи на підтвердження митної вартості товарів містять розбіжності або суперечності, які б викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення такої вартості.

Відтак, висновок суду першої інстанції про безпідставність прийнятих Митницею спірних Рішень про коригування митної вартості товарів та Карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є вірним.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягає.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 року клопотання Київської міської митниці ДФС 03.03.2017 року задоволено, відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до положень ч.1 ст.4, п.3.2 таблиці ставок судового збору ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір складає 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, оскільки ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви становить 5512,00 грн., то ставка судового збору за подачу апеляційної скарги складає 6063,20 грн..

Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст.94 КАС України, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС - залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року - без змін.

Стягнути з Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар В.Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 39422888) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6063 (шість тисяч шістдесят три) грн. 20 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:ОСОБА_1 Суддя: Суддя: ОСОБА_2 ОСОБА_3