Ухвала

від 10.04.2017 по справі 496/4363/16-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

10 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 496/4363/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Трушина О.І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 10.02.2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області про визнання неправомірним зменшення пенсії, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

14.12.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області про визнання дій протиправними, визнання неправомірним зменшення пенсії з травня 2015 року, стягнення незаконно утриманих коштів у сумі 18000 грн. та зобов'язання прийняти рішення про заборону здійснення утримання та зменшення пенсії.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10.02.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми процесуального права. На думку апелянта, судом порушено вимоги ст. 99,100 КАС України, що є підставою для скасування ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Залишаючи адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду судом було зазначено, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта.

Інститут строків позовної давності в адміністративному процесі має дуже важливе значення, оскільки він сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах (якби не було б строків, стан юридичної невизначеності зберігався би протягом необмеженого часу), а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов?язків, тому що пропущення строку може мати негативні наслідки для того, хто його пропустив.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Предметом позову по цій справі є визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не зайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2003 р. позивачка вийшла на пенсію. Для нарахування пенсії підприємство Євдокія надало до УПФУ у Біляївському районі довідку про зарплату за 2002-2003 р.р.

В травні 2015 року сума пенсії була зменшена на суму 1000 грн. та 20.04.2015 року позивачка звернулась з відповідною заявою до відповідача.

19.06.2015 року листом № 6191/04 від 19.06.2015 року управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області повідомило позивача, що під час опрацювання її заяви від 20.04.2015 року встановлено, що при призначенні пенсії було взято заробіток за 2002-2003 р.р. Зазначений заробіток було підтверджено на той момент довідкою № 234 від 30.12.2003 року, виданою ТМ Євдокія і даними персоніфікованого обліку. В серпні 2005 року підприємством надані уточнюючі звіти до персоніфікованого обліку, із зменшенням сум заробітку, з якого обчислено пенсію за 2002 рік, в серпні 2007 року за 2003 рік. В результаті розмір пенсії зменшився і склав 01.05.2015 року 1789,29 грн. (а.с.10).

З матеріалів справи встановлено, що лист № 6191/04 від 19.06.2015 року управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області позивачкою отримано 12.07.2015 року (а.с.10), крім того зазначене не заперечує і сама позивачка.

Однак як встановлено з матеріалів справи та було пояснено позивачем в судовому засіданні з огляду на зазначені обставини, 19.08.2015 року до Біляївського ВП ГУНП в Одеській області начальник УПФУ в Одеській області подав заяву про те, що керівником ВЗАТ ВДЗПТ Євдокія в 2005 році було внесено в офіційні документи недостовірні дані про зменшення фонду оплати праці працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу чого слідчим відділенням Біляївського ВП ГУНП в Одеській області було відкрито кримінальне провадження №12015160250000998.

28.08.2016 року постановою слідчого відділення Біляївського ВП ГУНП в Одеській області кримінальне провадження №12015160250000998 було закрито, оскільки встановити факт внесення завідомо неправдивих даних в офіційні документи не надається можливим так як відсутні оригінали документів.

Після чого ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позов по цій справі, в якому зазначила ці обставини та наполягала на тому, що тільки після винесення 28.09.2016р. старшим слідчим Біляївського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 постанови про закриття провадження у кримінальній справі вона з дотриманням 6 місячного строку 14.12.2016р. звернулась до суду, оскільки до цього моменту не було встановлено того факту чи вчинили посадові особи ТМ Євдокія протиправні дії під час видачі довідки про заробітну плату позивачки та чи є відомості зазначені у цій довідці недостовірними.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції управлінням Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області було заявлено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, яке було задоволено судом без належного дослідження пояснень наданих позивачем та доказів наявних в матеріалах справи.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що суд який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах адміністративного позову докази поважності причин його пропуску.

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У справі Bellet v. France Європейский суд прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Також у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

При судовому розгляді та при прийнятті судових рішень у справі національні суди зобов'язані враховувати не лише закони та підзаконні акти при прийнятті органами державної влади, а і практику Європейського суду з прав людини та Конвенцію, оскільки це буде сприяти впровадженню принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України) при здійсненні судочинства.

Таким чином дослідивши матеріали справи судова колегія вважає що ОСОБА_1 не пропустила строк звернення до суду, оскільки з моменту закриття кримінального провадження №12015160250000998, а саме з 28.08.2016 року до моменту подачі позову 14.12.2016 року, шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами позивачем не пропущено, а залишення позову без розгляду фактично позбавляє позивачку права на судовий захист своїх порушених прав та досягнення легітимної мети, а також досягнення розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилковим зроблено висновок щодо залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, визнання неправомірним зменшення пенсії з травня 2015 року, стягнення незаконно утриманих коштів у сумі 18000 грн. та зобов'язання прийняти рішення про заборону здійснення утримання та зменшення пенсії.

Оскільки при винесенні ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, суд апеляційної інстанції, відповідно до п. 4 ст. 204 КАС України, приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 10.02.2017 року скасувати.

Направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик