Ухвала

від 29.03.2017 по справі 401/3552/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала іменем україни 29 березня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Червинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Коротуна В.М., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Світловодського міжрайонного прокурора Кіровоградської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від

28 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року Світловодський міжрайонний прокурор Кіровоградської області звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що наказами начальника Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області) від 20 серпня 2013 року ОСОБА_3 було надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення йому в оренду двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Миронівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області площею 43,6247 га та 84,4618 га.

Зазначав, що вказані накази є незаконними, оскільки земельні ділянки не складають єдиного масиву, ОСОБА_3 не обґрунтував розміри ділянок, з урахуванням можливості обробітку землі, не зазначив перспективи діяльності фермерського господарства, кількості членів фермерського господарства та наявності у них прав на безоплатне отримання земельних ділянок у власність. Крім того, не повідомив орган державної влади, що з 1997 року він є засновником та головою фермерського господарства Агротехнологія , яке вже має у користуванні земельні ділянки державної форми власності на умовах оренди, не вказав про намір створення фермерського господарства за рахунок отриманих у користування земель.

На підставі зазначених наказів ОСОБА_3 виготовлена документація із землеустрою, яка була затверджена наказами ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області від 16 червня 2015 року, а в подальшому укладено між ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області та ОСОБА_3 два договори оренди щодо земельних ділянок площею 43,6247 га та 84,4618 га, які за актами приймання-передачі передані ОСОБА_3

Посилаючись на вказані обставини, Світловодський міжрайонний прокурор Кіровоградської області просив: визнати недійсними накази ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області від 20 серпня 2013 року

№ КР/3525284600:02:000/00000213 та № КР/3525284600:02:000/00000215 про надання дозволів на розробку документації землеустрою; визнати недійсними накази ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області від

16 червня 2015 року № 11-434/21/15-СГ та № 11-433/21-15-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок; визнати недійсними договори оренди земельної ділянки від

25 червня 2015 року, укладені між ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області та ОСОБА_3, щодо земельних ділянок площею 43,6247 га (кадастровий № НОМЕР_1) та площею 84,4618 га (кадастровий № НОМЕР_2); зобов'язати ОСОБА_3 повернути державі земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 43,6248 га та

№ НОМЕР_2 площею 84,4618 га.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 28 липня 2016 року, позовні вимоги Світловодського міжрайонного прокурора Кіровоградської області задоволено.

Визнано недійсними накази ГУ Держземагенства у Кіровоградській області про надання дозволів на розробку документації землеустрою:

№ КР/3525284600:02:000/00000213 від 20 серпня 2013 року та

№ КР/3525284600:02:000/00000215 від 20 серпня 2013 року.

Визнано недійсними накази ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок від 16 червня 2015 року № 11-434/21-15-СГ та

№ 11-433/21-15-СГ від 16 червня 2015 року.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 25 червня 2015 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_3 на підставі наказу в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 16 червня 2015 року № 11-434/21-15-СГ,

щодо земельної ділянки площею 43,6247 га (кадастровий

№ НОМЕР_1).

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 25 червня 2015 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_3 на підставі наказу в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 16 червня 2015 року № 11-433/21-15-СГ,

щодо земельної ділянки площею 84,4618 га (кадастровий

№ НОМЕР_2).

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_1 площею 43,6247 га вартістю 978 341 грн 30 коп. та земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_2 площею 84,4618 га вартістю 1 765 202 грн 96 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскаржувані рішення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та спорювані договори оренди не відповідають вимогам ч. 2 ст. 134 ЗК України та ст. 7 Закону України Про фермерське господарство .

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Судами встановлено, що 29 липня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держземагенства у Кіровоградській області із заявами, в яких просив надати дозвіл на розроблення двох проектів землеустрою щодо відведення йому в оренду для ведення фермерського господарства із земель державної власності земельних ділянок площею 43,6247 га та 84,4618 га, які знаходяться на території Миронівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту.

До заяв ОСОБА_3 додав копії паспорта та ідентифікаційного номеру платника податків (т. 1 а.с. 21-23).

Наказами ГУ Держземагенства у Кіровоградській області №КР/3525284600:02:000/00000213 та №КР/3525284600:02:000/00000215 від від 20 серпня 2013 року надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 в оренду строком на 15 років зазначених земельних ділянок.

Наказами ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-433/21-15-СГ та № 11-434/21-15-СГ від 16 червня 2015 року затверджено документацію із землеустрою та передано ОСОБА_3 в оренду строком на 15 років зазначені земельні ділянки площею 43,6247 га та 84,4618 га.

Згідно з договорами оренди землі від 25 червня 2015 року, укладеними між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_3 зазначені земельні ділянки передані останньому в оренду строком на 15 років.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України , Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (ст. 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 цього Закону ).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство .

Так, згідно з абз. 1, 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Отже, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , як спеціального по відношенню до ст. 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом ст. ст. 1 , 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених

ч. 1 ст. 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року

№ 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16.

Враховуючи, що у заявах ОСОБА_3 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не було зазначено про бажання заявника створити фермерське господарство та наявності у нього можливості вести господарство такого типу, перспектив діяльності фермерського господарства, зокрема щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав у ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області для надання ОСОБА_3 дозволів на розробку проектів землеустрою та їх затвердження щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

При цьому враховуючи, що у ОСОБА_3 немає власної сільськогосподарської техніки, що свідчить про відсутність у останнього намірів та реальної можливості самостійно займатись фермерським господарством, а також те, що 10 лютого 1997 року ОСОБА_3 вже було створене агропромислове виробниче приватне підприємство Украгротехнологія , а також ФГ Агротехнологія , в якому він є керівником, кінцевим бенефіціарним власником (контролером), а також одним із засновників, наявні підстави вважати, що ОСОБА_3, на порушення ст. 134 ЗК України та ст. 7 Закону України Про фермерську господарство , скористався правом на отримання земельних ділянок у пільговому порядку, з метою уникнення участі у земельних торгах.

Суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню, надали вмотивовану оцінку наявним в матеріалах справи доказам, законно та обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться виключно до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 у касаційній скарзі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, при їх дослідженні і встановленні судами було дотримано норми матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 28 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: І.М. Завгородня

В.М.Коротун

Л.М.Мазур

О.В. Попович