Ухвала

від 22.03.2017 по справі 761/19072/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

іменем україни

22 березня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

ХоптиС.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданнісправу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю ДК Будкомсервіс про захист прав споживачів за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_4, на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він є споживачем житлово-комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_1, які надає відповідач. Він звернувся до відповідача з листами, в яких просив надати інформацію про продукцію відповідача та її виробника. Проте такої інформації не отримав. Таким чином відповідачем порушене гарантоване йому Законом України Про захист прав споживача право на отримання інформації.

З урахуванням зазначеного позивач просив зобов'язати відповідача надати письмову відповідь по суті на всі питання, поставлені у його зверненні від 17 липня 2015 року із наданням належним чином оформлених та завірених у встановленому порядку наступних документів:

- проектів договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та про надання послуг з організації постачання електроенергії, централізованого опалення, холодної та гарячої води і водовідведення, які стосуються квартири АДРЕСА_1;

- копій документів стосовно затвердження тарифів ТОВ ДК Будкомсервіс у встановленому чинним законодавством України порядку в органах державної влади та місцевого самоврядування за період з початку обслуговування будинку АДРЕСА_1 по день ухвалення рішення судом;

- складений ТОВ ДК Будкомсервіс акт про ненадання послуг з централізованого опалення у квартирі АДРЕСА_1 за період від початку опалювального сезону 2014-2015 років до дати фактичного початку опалення;

- копій дозвільних документів на розміщення рекламних вивісок на фасаді та у місцях загального користування будинку АДРЕСА_1; розрахунок облікованої ДК Будкомсервіс заборгованості ОСОБА_3 із вказівкою: 1) коли виникла кожна конкретна заборгованість, 2) за що виникла кожна конкретна заборгованість, 3) підстави виникнення кожної конкретної заборгованості із посиланням на конкретні документи із зазначенням їх реквізитів та норми чинного законодавства України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 4 липня 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, звернувся до суду з апеляційною скаргою на вказане судове рішення.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 4 липня 2016 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, а в подальшому визнаючи її неподаною та повертаючи заявнику, апеляційний суд виходив із того, що заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, однак у наданий строк він не усунув недоліків заяви.

Погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам ст. 295 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 4 липня 2016 року позивачем не сплачено судовий збір.

Апеляційним судом установлено, що подана апеляційна скарга не відповідала вимогам ст. 295 ЦПК України, тому ухвалою судді від 2 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, залишено без руху та надано п'ятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали усунути виявлені недоліки, а саме сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду від 2 серпня 2016 року позивач надав заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Також у п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах судам роз'яснено, що ст. 5 Закону України Про судовий збір не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, тому при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 14 Закону України від 1 грудня 1994 року Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду , ст. 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , ст. 22 Закону України від 12 травня 1991 року Про захист прав споживачів .

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Проте, покладаючи на позивача обов'язок зі сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначеного до уваги не взяв, тому висновок щодо неусунення позивачем недоліків є помилковим.

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Таким чином, ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О.В. Закропивний

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик