Постанова

від 05.04.2017 по справі 818/371/17

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 р. Справа №818/371/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/37/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "ВОЛНА"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "ВОЛНА" (далі - позивач, ТОВ "Волна") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000481407 від 27.02.17 про донарахування грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 66 391 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 33 196 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000471407 від 27.02.17 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 41 757 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що оскаржувані рішення прийняті на підставі висновків перевірки, якою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, внаслідок чого відбулося заниження суми ПДВ, яка залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок, а також нецільове використання коштів зі спеціального рахунку.

Підставами для таких висновків стала позиція податкового органу про відсутність господарських операцій між ТОВ ВП «ВОЛНА» та його постачальником ТОВ МНВП «СТС» .

Обґрунтовуючи свою позицію ДФС у Сумській області посилається на: наявність запису в ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців про припинення підприємства за рішенням власника з 23.07.2015 року; факт анулювання ТОВ МНВП «СТС» свідоцтва платника податку на додану вартість з 03.07.2015 року за рішенням контролюючого органу; неподання ТОВ МНВП «СТС до податкового органу звітності з квітня 2015 року; наявність заборгованості TOB МНВП «СТС» перед бюджетом в розмірі 11,2 млн. грн.; дані аналізу проведеного органами ДФС податкових накладних та податкової звітності ТОВ МНВП «СТС» , яким встановлено проведення безтоварних господарських операцій; наявність арифметичних помилок у рахунку - фактурі та видатковій накладній; наявність помилок у податковій накладній; відсутність ТТН; відсутність посвідчень про відрядження; неможливість використання ТОВ ВП «ВОЛНА» придбаного товару (агрохімікати) в зв'язку з погодними умовами та відсутністю у останнього належної матеріально технічної бази.

Не погоджуючись із позицією податкового органу, позивач зазначає, що акт перевірки не містить жодних доказів відсутності реалізації ТОВ МНВП «СТС» товарів на адресу ТОВ ВП «ВОЛНА» . На противагу нормам податкового кодексу України, особами що здійснювали перевірку до оспорюваного акту включено припущення та посилання на відомості з інформаційних баз (сервісів), які не носять загальновизнаного, офіційного характеру та складаються податковим органом, тобто зацікавленою особою.

Так, факт не підтвердження ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва податкового кредиту ТОВ МНВП «СТС» податкового кредиту за жовтень - грудень 2014 року жодним чином не спростовує можливість реалізації ТОВ МНВП «СТС» на користь ТОВ ВП «ВОЛНА» товарів. Оскільки при реалізації товару у постачальника виникають податкові зобов'язання з ПДВ, а не податковий кредит. Відсутність у податкового органу даних (мова ведеться лише про податкові документи), щодо придбання ТОВ МНВП «СТС» у 2014 році товарів, які ним в подальшому були реалізовані ТОВ ВП «ВОЛНА» не є підставою вважати відсутність такої господарської операції в цілому або вважати, що такі товари ТОВ МНВП «СТС» не були придбані раніше, відповідно раніше сформовано і податковий кредит з ПДВ (періоди формування податкового кредиту ТОВ МНВП «СТС» до 2014 року податковим органом під сумнів не ставляться)

Невірним є застосування ДФС у Сумській області для визначення факту господарської операції з поставки товарів посилання на невелику кількість працівників постачальника (в даному випадку 5 чол.), або наявність основних фондів, оскільки жоден Закон не визначає складовим елементом господарської операції кількість найманих працівників господарюючого суб'єкта та наявність виробничих приміщень. Такі аргументи матимуть сенс лише стосовно реалізації виробничим підприємством власних товарів.

Наявність запису в ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців про припинення підприємства за рішенням власника з 23.07.2015 року, факт анулювання ТОВ МНВП «СТС» свідоцтва платника податку на додану вартість з 03.07.2015 року за рішенням контролюючого органу та неподання ТОВ МНВП «СТС до податкового органу звітності з квітня 2015 року не впливають на обставини справи, які мали місце у 2014 році та не змінюють їх.

Отже, посилання ДФС у Сумській області на такі факти, як на підстави визнання відсутності господарських операцій у 2014 році є необґрунтованими.

Не є належним підтвердженням «нереальності» господарських операцій наявність заборгованості ТОВ МНВП «СТС» перед бюджетом та відсутність у ТОВ МНВП «СТС» ліцензії на торгівлю пестицидами та агрохімікатами, оскільки останнє не може впливати на результати діяльності ТОВ ВП «ВОЛНА» та не може бути підставою для застосування до нього відповідальності, так як юридична відповідальність має індивідуальних характер.

На сторінці 23 акту перевірки податковим органом зроблено висновок, що укладений між ТОВ МНВП «СТС» та ТОВ ВП «ВОЛНА» не опосередковується реальними наслідками виконання операції, яка становить його предмет та складений для цілей оподаткування документів. Тобто, по суті зроблено висновок про фіктивність правочину.

Однак позивач вважає, що припущення податкового органу щодо фіктивності договору не підтверджене належними доказами, оскільки доказом фіктивності правочину є лише рішення суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні, у письмовому запереченні зазначила, що висновки акта перевірки про порушення норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні наданих позивачем на перевірку первинних та бухгалтерських документів, складених на виконання договору з достачання засобів захисту рослин від 01.09.2014 року №31-09/14, а також наявної у розпорядженні контролюючого органу податкової інформації.

Актом перевірки встановлено наступні обставини: наявність запису в ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців про припинення підприємства за рішенням власника з 23.07.2015 року; факт анулювання ТОВ МНВП «СТС» свідоцтва платника податку на додану вартість з 03.07.2015 року за рішенням контролюючого органу; неподання ТОВ МНВП «СТС до податкового органу звітності з квітня 2015 року; наявність заборгованості TOB МНВП «СТС» перед бюджетом в розмірі 11,2 млн. грн.; дані аналізу проведеного органами ДФС податкових накладних та податкової звітності ТОВ МНВП «СТС» , яким встановлено проведення безтоварних господарських операцій; наявність арифметичних помилок у рахунку - фактурі та видатковій накладній; наявність помилок у податковій накладній; відсутність ТТН; відсутність посвідчень про відрядження; неможливість використання ТОВ ВП «ВОЛНА» придбаного товару (агрохімікати) в зв'язку з погодними умовами та відсутністю у останнього належної матеріально технічної бази.

На переконання відповідача, вище перелічені фактичні обставини свідчать про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість (0121) за листопад 2014 року суми податку на додану вартість у розмірі 66 391,34 грн. на підставі податкової накладної №15 від 27.11.2014, виписаної ТОВ МНВП «СТС» на постачання засобів захисту рослин (гербіцидів).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З 25.01.2017 по 31.01.2017 Головним управлінням ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВП «ВОЛНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ МНВП «СТС» за період з 01.11.14 по 30.11.2014 року, за результатами якої складено акт від 06.02.17 №28/14-07/30698245/14 (а.с. 18-33).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1 , п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 209.2 ст. 209, п. 13 ст. 1 ПК України, п. 8 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.01.14 №10 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» , що призвело до заниження ПДВ, яка залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок на загальну суму 66 391 грн.;

- п. 209.2 ст. 209 ПК України, п. 4 Постанови КМУ від 12.01.2011 року №11 «Про затвердження порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та /або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» , що призвело до нецільового використання коштів зі спеціального рахунку ТОВ ВП «ВОЛНА» за перівіряємий період на суму 41 757 грн.

На підставі акту перевірки від 06.02.17 №28/14-07/30698245/14 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000481407 від 27.02.17 про донарахування грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 66 391 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 33 196 грн.(а.с.102) та податкове повідомлення-рішення №0000471407 від 27.02.17 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 41 757 грн. (а.с. 59).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Так, зі змісту акту перевірки судом встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних рішень є висновок податкового органу про відсутність господарських операцій між ТОВ ВП «ВОЛНА» та його постачальником ТОВ МНВП «СТС» та відсутність фактичного використання в листопаді 2016 року гербіцидів ( не внесення їх у грунт).

Проте, суд не погоджується із такими доводами податкового органу, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.09.2014 між ТОВ ВП «ВОЛНА» та ТОВ МНВП «СТС» (Постачальник) укладено договір поставки №01/09-14 засобів захисту рослин (а.с. 66-68).

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано до суду наступні первинні документи.

Так, кількість, номенклатура, ціна Товару обумовлена сторонами у Специфікації від 27.11.2014 року (а.с. 69).

На виконання умов договору Постачальником на адресу Покупця направлено рахунок - фактуру від 27.11.14 №СФ-0000044 на загальну суму 398 348 грн. (а.с. 70).

Вартість товару ТОВ ВП «ВОЛНА» сплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.11.14 № 65 на суму 356 591 грн. та № 5 від 27.11.14 на суму 41 757 грн. (а.с. 71, 72)

Зазначена операція відображена ТОВ ВП «ВОЛНА» у бухгалтерському обліку по рахунку 631 «відомості по розрахункам з вітчизняними постачальниками» (а.с. 73).

Передача товару від постачальника до покупця оформлена видатковою накладною №РН- 0000045 від 27.11.14 (а.с. 74)

На суму проданого товару Постачальником складено та передано покупцю податкову накладну від 27.11.14 №15 яка належним чином була зареєстрована в РПН під №9069161703 (а.с. 75, 76-77).

Отримані засоби захисту рослин ТОВ ВП «ВОЛНА» частково використано у власній господарській діяльності, для обробки полів, доказами чого є акт списання СпТ - 000061 від 28.11.2014 (а.с. 81) та акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин від 28.11.2014 (а.с. 78-80) №10, а також наявність залишків мінеральних добрив на складі , що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 82-84).

Суд зазначає, що укладений між позивачем та його контрагентом договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки викладені в акті перевірки про відсутність товарно - транспортних накладних, відсутність необхідних матеріальних та людських ресурсів у контрагентів позивача, наявність запису в ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців про припинення підприємства за рішенням власника з 23.07.2015 року, факт анулювання ТОВ МНВП «СТС» свідоцтва платника податку на додану вартість з 03.07.2015 року за рішенням контролюючого органу та неподання ТОВ МНВП «СТС до податкового органу звітності з квітня 2015 року .

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковій накладній, накладній, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом встановлено, що станом на дату вчинення господарської операції (листопад 2014 рок) відповідачем не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином .

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угоди.

Проте, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями .

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Тобто, видана позивачу податкова накладна його контрагентом, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкову накладну, яка саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначена накладна оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

На підставі викладеного вище, правочини між позивачем та його контрагентом підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача, щодо зменшення податкового кредиту є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Таким чином, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо посилання відповідача на відсутність первинних документів, що підтверджують транспортування продукції по господарським відносинам із ТОВ МНВП СТС , як на доведення безтоварності укладеного договору між позивачем та контрагентом, суд зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно- транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно- транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно- транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.3 специфікації №1 поставка товару здійснюється шляхом відвантаження зі складу постачальника на умовах вказаних в замовленні.

В судовому засіданні допитаний в якості свідка директор підприємства -ОСОБА_3 надав пояснення суду, що транспортування агрохімікатів здійснювалося безпосередньо контрагентом позивача на склад ТОВ ВП Волна .

Крім того, свідком надано пояснення, що зазначені агрохімікати були використані підприємством для боротьби з бур'янами шляхом внесення аргохимікатів у листопаді місяці безпосередньо на поле позивача. Свідок, також, підтвердив, що ним особисто контролювався процес внесення добрив та списання їх у зв'язку з використанням.

Також, суд спростовує доводи відповідача, щодо відсутності необхідності у позивача у внесенні агрохімікатів у листопаді у зв'язку з тим, що температура повітря була нижче нуля градусів, виходячи з наступного.

Так, відповідно до довідки Сумського обласного центру з гідрометеорології зазначено, що в селі Віри Білопільського району Сумської області спостереження не ведуться, найближче місце розташування -м.Суми. Виходячи з наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено, що температура повітря селі Віри Білопільського району Сумської області була нижче нуля градусів.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодних доказів щодо відсутності ефективності застосування агрохімікатів у морозну погоду.

Згідно ч.1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішеннь.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкові повідомлення - рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області №0000481407 від 27.02.2017 та №0000471407 від 27.02.2017 прийняті з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "ВОЛНА" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0000481407 від 27.02.2017.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0000471407 від 27.02.2017.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "ВОЛНА" (40002, м. Суми, вул. Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 30698245) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Іллінська вулиця, 13, код ЄДРПОУ 39456414) судовий збір у розмірі 2120 (дві тисячі сто двадцять) грн. 16 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений та підписаний 10.04.2017.

Суддя О.А. Прилипчук