Ухвала

від 30.05.2017 по справі 818/371/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 р.Справа № 818/371/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.04.2017р. по справі № 818/371/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Волна"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "ВОЛНА" (далі - позивач, ТОВ "Волна") звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000481407 від 27.02.17 про донарахування грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 66 391 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 33 196 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000471407 від 27.02.17 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 41 757 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 року вказаний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 25.01.2017 р. по 31.01.2017 р. Головним управлінням ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВП "ВОЛНА" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ МНВП "СТС" за період з 01.11.14 по 30.11.2014 року, за результатами якої складено акт від 06.02.17 №28/14-07/30698245/14.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1 , п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 209.2 ст. 209, п. 13 ст. 1 ПК України, п. 8 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.01.14 №10 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", що призвело до заниження ПДВ, яка залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок на загальну суму 66 391 грн.;

- п. 209.2 ст. 209 ПК України, п. 4 Постанови КМУ від 12.01.2011 року №11 "Про затвердження порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та /або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів", що призвело до нецільового використання коштів зі спеціального рахунку ТОВ ВП "ВОЛНА" за перівіряємий період на суму 41 757 грн.

На підставі акту перевірки від 06.02.17 №28/14-07/30698245/14 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000481407 від 27.02.17 про донарахування грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 66 391 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 33 196 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000471407 від 27.02.17 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 41 757 грн.

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс, ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг;

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п.200.2. ст.200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Між тим колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як свідчать письмові докази, фактичною підставою для відображення в акті перевірки порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень є висновок податкового органу про відсутність господарських операцій між ТОВ ВП "ВОЛНА" та його постачальником ТОВ МНВП "СТС" та відсутність фактичного використання в листопаді 2016 року гербіцидів (не внесення їх у грунт).

Проте, колегія суддів не погоджується із такими доводами податкового органу, виходячи з наступного.

Як свідчать письмові докази, 01.09.2014 між ТОВ ВП "ВОЛНА" та ТОВ МНВП "СТС" (Постачальник) укладено договір поставки №01/09-14 засобів захисту рослин (а.с. 66-68).

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано до суду наступні первинні документи.

Так, кількість, номенклатура, ціна Товару обумовлена сторонами у Специфікації від 27.11.2014 року (а.с. 69).

На виконання умов договору Постачальником на адресу Покупця направлено рахунок - фактуру від 27.11.14 №СФ-0000044 на загальну суму 398 348 грн. (а.с. 70).

Вартість товару ТОВ ВП "ВОЛНА" сплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.11.14 № 65 на суму 356 591 грн. та № 5 від 27.11.14 на суму 41 757 грн. (а.с. 71, 72)

Зазначена операція відображена ТОВ ВП "ВОЛНА" у бухгалтерському обліку по рахунку 631 "відомості по розрахункам з вітчизняними постачальниками" (а.с. 73).

Передача товару від постачальника до покупця оформлена видатковою накладною №РН- 0000045 від 27.11.14 (а.с. 74)

На суму проданого товару Постачальником складено та передано покупцю податкову накладну від 27.11.14 №15 яка належним чином була зареєстрована в РПН під №9069161703 (а.с. 75, 76-77).

Отримані засоби захисту рослин ТОВ ВП "ВОЛНА" частково використано у власній господарській діяльності, для обробки полів, доказами чого є акт списання СпТ - 000061 від 28.11.2014 (а.с. 81) та акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин від 28.11.2014 (а.с. 78-80) №10, а також наявність залишків мінеральних добрив на складі , що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 82-84).

Щодо посилання відповідача на відсутність первинних документів, що підтверджують транспортування продукції по господарським відносинам із ТОВ МНВП "СТС", як на доведення безтоварності укладеного договору між позивачем та контрагентом, суд зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, відповідно до п.3 специфікації №1 поставка товару здійснюється шляхом відвантаження зі складу постачальника на умовах вказаних в замовленні.

В судовому засіданні суду першої інстанції допитаний в якості свідка директор підприємства - ОСОБА_1 зазначив, що транспортування агрохімікатів здійснювалося безпосередньо контрагентом позивача на склад ТОВ ВП "Волна". Крім того, свідком надано пояснення, що зазначені агрохімікати були використані підприємством для боротьби з бур'янами шляхом внесення аргохімікатів у листопаді місяці безпосередньо на поле позивача. Свідок, також, підтвердив, що ним особисто контролювався процес внесення добрив та списання їх у зв'язку з використанням.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності необхідності у позивача у внесенні агрохімікатів у листопаді у зв'язку з тим, що температура повітря була нижче нуля градусів, виходячи з наступного.

Так, відповідно до довідки Сумського обласного центру з гідрометеорології зазначено, що в селі Віри Білопільського району Сумської області спостереження не ведуться, найближче місце розташування - м.Суми. Виходячи з наведеного, колегія суддів зауважує, що відповідачем не доведено, що температура повітря в селі Віри Білопільського району Сумської області була нижче нуля градусів.

При цьому, відповідачем не надано до суду жодних доказів щодо відсутності ефективності застосування агрохімікатів у морозну погоду.

Отже, укладений між позивачем та його контрагентом договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки викладені в акті перевірки про відсутність товарно - транспортних накладних, відсутність необхідних матеріальних та людських ресурсів у контрагентів позивача, наявність запису в ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців про припинення підприємства за рішенням власника з 23.07.2015 року, факт анулювання ТОВ МНВП "СТС" свідоцтва платника податку на додану вартість з 03.07.2015 року за рішенням контролюючого органу та неподання ТОВ МНВП "СТС до податкового органу звітності з квітня 2015 року .

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Судовим розглядом встановлено, що станом на дату вчинення господарської операції (листопад 2014 рок) відповідачем не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угоди.

Проте, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.04.2017р. по справі № 818/371/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О. Судді (підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 02.06.2017 р.