Ухвала

від 03.04.2017 по справі 820/6757/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 р.Справа № 820/6757/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. по справі № 820/6757/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТК СТИЛ"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «РТК СТИЛ» , звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.05.2016р. № НОМЕР_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст. 159 КАС України.

Позивач не скористався своїм правом на подання заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «РТК СТИЛ» (податковий номер 38383560) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Рум Плюс» за лютий, березень 2015 року, за наслідками якої складений акт від 08.04.2016 року № 838/20-36-14-02-07/38383560. За результатами проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «РТК СТИЛ» п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість на загальну суму 99 410 грн. у тому числі за лютий 2015 року на суму 67 933 грн., за березень 2015 року на суму 31 477 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області винесене податкове повідомлення-рішення від 27.05.2016 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 149 115, 00 грн. у тому числі за основним платежем - 99 410,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 49 705, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, скористався своїм правом на його оскарження в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Харківській області та ДФС України, за результатами якого прийнято наступні рішення.

Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області про результати розгляду скарги від 18.08.2016р. № 4814/10/20-40-10-01-14 скарга директора ТОВ «РТК СТИЛ» залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.05.2016р. - без змін.

Рішенням ДФС України від 25.11.2016р. № 25452/6/99-99-11-01-02-25 скаргу директора ТОВ «РТК СТИЛ» залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 27.05.2016р. - без змін.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому-березні 2015 року ТОВ «РТК СТИЛ» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Рум Плюс» , що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами.

Так, ТОВ «Рум Плюс» в адресу ТОВ «РТК СТИЛ» виписало наступні рахунки на оплату продукції № 23 від 02.02.2015 року на суму 26 045, 03 грн., № 29 від 11.02.2015 року на суму 30 946,90 грн., № 38 від 20.02.2015 року на суму 92 198,75 грн., № 39 від 20.02.2015 року на сум 52 699,62 грн., № 40 від 23.02.2015 року на суму 145 000,00 грн., № 41 від 27.02.2015 року на суму 60 710, 28 грн., № 45 від 05.03.2015 року на суму 29 131,58 грн., № 52 від 13.03.2015 року на суму 28 987, 68 грн., № 67 від 31.03.2015 року на суму 25 945,05 грн., № 68 від 31.03.2015 року на суму 104 800,00 грн. (тобто вищевказаними рахунками на оплату, Постачальник та Покупець узгодили умови поставки товару (самовивоз), номенклатуру товару, його кількість та ціну).

На виконання вищевказаних рахунків на оплату, ТОВ «Рум Плюс» в адресу ТОВ «РТК СТИЛ» виписані наступні податкові накладні № 202001 від 02.02.2015 року на загальну суму 26 045, 03 грн. у т.ч. ПДВ - 4 340, 84 грн., № 211003 від 11.02.2015 року на загальну суму 30 946, 90 грн. у т.ч. ПДВ - 5 157, 82 грн., № 220013 від 20.02.2015 року на загальну суму 52 699, 62 грн. у т.ч. ПДВ - 8 783, 27 грн., № 225006 від 25.02.2015 року на загальну суму 145 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 24 166,67 грн., № 225007 від 25.02.2015 року на загальну суму 92 198,75 грн. у т.ч. ПДВ - 15 366,46 грн., № 227030 від 27.02.2015 року на загальну суму 60 710, 28 грн. у т.ч. ПДВ - 10 118,38 грн., № 305008 від 05.03.2015 року на загальну суму 29131,58 грн. у т.ч. ПДВ - 4 855,26 грн., № 313009 від 13.03.2015 року на загальну суму 28 987,68 грн. у т.ч. ПДВ - 4 831,28 грн., № 331073 від 31.03.2015 року на загальну суму 25 945,05 грн. у т.ч. ПДВ - 4 324,18 грн., № 331072 від 31.03.2015 року на загальну суму 104 800,00 грн. у т.ч. ПДВ - 17 466, 67 грн.

На підтвердження факту отримання товару, між ТОВ «Рум Плюс» та ТОВ «РТК СТИЛ» складені та підписані наступні видаткові накладні: № 1-02 від 02.02.2015 року, № 2-02 від 11.02.2015 року, № 3-02 від 20.02.2015 року, № 5-03 від 25.02.2015 року, № 4-03 від 25.02.2015 року, № 6-03 від 27.02.2015 року, № 1-03 від 05.03.2015 року, № 2-03 від 13.03.2015 року, № 7-03 від 31.03.2015 року, № 8-03 від 31.03.2015 року. Транспортування товару здійснювалося за рахунок ТОВ «РТК СТИЛ» як це й було зазначено у рахунках на оплату товару та вказаний факт підтверджується наступними товарно-транспортними накладними - від 02.02.2015 року, від 11.02.2015 року, від 20.02.2015 року, від 25.02.2015 року, від 27.02.2015 року, від 05.03.2015 року, від 13.03.2015 року, від 31.03.2015 року.

Крім того, матеріали справи містять первинні документи, що підтверджують факт реалізації позивачем придбаних товарів у ТОВ «Рум Плюс» на користь контрагентів-покупців з метою отримання прибутку.

Оплата за поставлений товар ТОВ «РТК СТИЛ» була здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими до матеріалів справи.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що з акту перевірки вбачається, що підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ стало твердження контролюючого органу про той факт, що згідно податкової інформації ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 12.08.2015 року № 6490/7/26-50-22-07 по ТОВ «Рум Плюс» за період січень-червень 2015 року встановлено, що ТОВ «Рум Плюс» не має можливостей здійснювати постачання товару на адресу ТОВ «РТК СТИЛ» , при цьому жодних первинних документів контролюючим органом досліджено не було.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Також, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 24.01.2017р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. по справі № 820/6757/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 10.04.2017 р.