Ухвала

від 05.04.2017 по справі 807/807/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року № 876/2625/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу відділу Держгеокадастру у Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до відділу Держгеокадастру у Міжгірському районі Закарпатської області, треті особи: ОСОБА_1, Пилипецька сільська рада Міжгірського району Закарпатської області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У травні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача відділу Держгеокадастру у Міжгірському районі Закарпатської області (з урахування проведеної судом першої інстанції заміни відповідача), в якому просила: 1) визнати протиправними дії відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області в частині присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039, внесення даних про них до державного земельного кадастру та відкриття Поземельних книг на вказані земельні ділянки; 2) зобов'язати відділ Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області вилучити із Державного земельного кадастру відомості про земельні ділянки із кадастровими номерами 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039 та скасувати у Поземельних книгах про зазначені земельні ділянки.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Треті особи по справі ОСОБА_1 та Пилипецька сільська рада Міжгірського району Закарпатської області із позовними вимогами не погодились, в суді першої інстанції подали заперечення, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.01.2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області в частині присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039. Зобов'язано відділ Держгеокадастру у Міжгірському районі Закарпатської області скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039. В частині інших позовних вимог відмовлено.

З цією постановою суду першої інстанції від 13.01.2017 року не погодилась третя особа ОСОБА_1 та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду є необґрунтованою та безпідставною, винесена з порушенням матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог і зобов'язав скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039, хоча це питання не було предметом судового розгляду. Також апелянт вказує, що кадастрові номери розглядуваним земельним ділянкам було присвоєно ще у 2006 році, а на даний час на ці земельні ділянки ОСОБА_1 оформлено право власності. Ці земельні ділянки не знаходяться на земельній ділянці позивача ОСОБА_2, а є самостійними об'єктами цивільних прав. Тому суд першої інстанції фактично позбавив ОСОБА_1 права власності на ці земельні ділянки шляхом скасування їх державної реєстрації. Зазначає апелянт, що позивач ОСОБА_2 ще з моменту оформлення свого права власності на земельні ділянку площею 0,1048 га. згідно Державного акту від 12.07.2012 року, знала про те, що на цій земельній ділянці є вкрапленими спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039 площами по 0,0002 га., які належать на праві власності ОСОБА_1. Також на думку апелянта суд першої інстанції прийшов до безпідставних висновків про те, що реєстрація розглядуваних земельних ділянок за кадастровими номерами 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039 була проведена з порушенням порядку ведення державного реєстру земель та без дотримання законодавчих процедур.

За результатами апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1 просить скасувати оскаржену постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

З постановою суду першої інстанції від 13.01.2017 року також не погодився відповідач відділ Держгеокадастру у Міжгірському районі Закарпатської області та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду є незаконною, винесена з порушенням матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт відділ Держгеокадастру у Міжгірському районі Закарпатської області зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зобов'язав скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039, оскільки це питання не було предметом судового розгляду. Також апелянт вказує, що кадастрові номери розглядуваним земельним ділянкам було присвоєно ще у 2006 році, а на даний час на ці земельні ділянки ОСОБА_1 оформлено право власності. Ці земельні ділянки не знаходяться на земельній ділянці позивача ОСОБА_2, а є самостійними об'єктами цивільних прав. Тому суд першої інстанції фактично позбавив ОСОБА_1 права власності на ці земельні ділянки шляхом скасування їх державної реєстрації. Зазначає апелянт, що позивач ОСОБА_2 ще з моменту оформлення свого права власності на земельні ділянку площею 0,1048 га. згідно Державного акту від 12.07.2012 року, знала про те, що на цій земельній ділянці є вкрапленими спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039 площами по 0,0002 га., які належать на праві власності ОСОБА_1. Також на думку апелянта суд першої інстанції прийшов до безпідставних висновків про те, що реєстрація розглядуваних земельних ділянок за кадастровими номерами 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039 була проведена з порушенням порядку ведення державного реєстру земель та без дотримання законодавчих процедур. До суду першої інстанції було подано Поземельні книги та реєстраційні картки на розглядувані земельні ділянки.

За результатами апеляційного розгляду апелянт відділ Держгеокадастру у Міжгірському районі Закарпатської області просить скасувати оскаржену постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 подала заперечення на апеляційні скарги, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційних скарг, вважає, що обидві апеляційні скарги слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Також, згідно ст.17 ч.1 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Статтею 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Із змісту наведених правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов'язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Тобто, спір із суб'єктом владних повноважень буде належати до публічно-правового спору за умови коли такий суб'єкт (відповідач у справі) при вчиненні (прийнятті) оспорених рішення (дії, бездіяльності) діяв при виконанні владних управлінських функцій.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Із вищенаведених правових норм видно, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що завданням цивільного судочинства, відповідно до ст.1 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що поняття земельні відносини включає і захист права (власності чи користування) на земельну ділянку.

Держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. У випадках коли існує спір про право володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, це виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту адміністративного позову видно, що у заявленому позові позивач ОСОБА_2 оскаржує дії та рішення відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області (правонаступник відділ Держгеокадастру у Міжгірському районі Закарпатської області) щодо присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039 та внесення даних про них до державного земельного кадастру та відкриття Поземельних книг. Просить позивач також зобов'язати відділ Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області вилучити із Державного земельного кадастру відомості про вказані земельні ділянки та скасувати їх у Поземельних книгах.

Суд апеляційної інстанції враховує, що вказані земельні ділянки 19.12.2006 року отримали державну реєстрацію із кадастровими номерами 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039. Ці земельні ділянки мають площу по 0,0002 га., знаходяться в с.Пилипець урочище Берце Міжгірського району Закарпатської області. Цільове призначення цих земельних ділянок: землі для будівництва і обслуговування канатно-бугельної дороги. Власником цих земельних ділянок являється ОСОБА_1 із 13.02.2015 року згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.02.2015 року (а.с. 117-122 Т.1).

У заявленому адміністративному позові позивач має намір здійснити захист свого права на земельну ділянку площею 0,1048 га., що належить їй на праві власності згідно Державного акту від 12.07.2012 року (а.с. 11 Т.1).

Таким чином, розглядуваний позов на час його пред'явлення до суду першої інстанції і по даний час фактично стосується спору щодо оспорення позивачем ОСОБА_2 права ОСОБА_1 на вказані вище земельні ділянки із кадастровими номерами 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039.

Тому, такий спір не має публічно-правового характеру і повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства, де і може бути надана правова оцінка правомірності діям відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області, в тому числі щодо присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039 і здійснення державної реєстрації цих земельних ділянок.

Вищенаведених норм законодавства і фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував і при цьому зробив помилковий висновок про те, що спір повинен вирішуватись адміністративним судом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції від 13.01.2017 року винесена за результатами неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржену постанову суду слід скасувати, а провадення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу відділу Держгеокадастру у Міжгірському районі Закарпатської області - задоволити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до відділу Держгеокадастру у Міжгірському районі Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до відділу Держгеокадастру у Міжгірському районі Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлено 10.04.2017 року.